Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 490/8074/17
провадження № 61-10114св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю її батька - ОСОБА_4 .
У вересні 2017 року ОСОБА_1 також звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка, що сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
На обґрунтування позову посилалась на те, що 10 листопада 2015 року близько 18 год. 20 хв. у м. Миколаєві водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїжджою частиною по вулиці Володарського, з боку вулиці Сиваської Дивізії у напрямку вулиці Акіма. Під час руху у вказаному напрямку, біля будинку № 4-Б на вул. Володарського ОСОБА_2 , керуючи вказаним автомобілем, здійснив наїзд на її чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у цей час перетинав проїжджу частину. Внаслідок отриманих травм її чоловік загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). За вказаним фактом 10 листопада 2015 року розпочате кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Згідно із частиною шостою статті 55 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) її визнано потерпілою у вказаному кримінальному провадженні. У результаті проведеного досудового розслідування слідчий прийняв рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У мотивувальній частині постанови про закриття кримінального провадження слідчий зазначив, що причиною ДТП є порушення вимог пунктів 4.7, 4.14 «а» та «б» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що були допущені її чоловіком ОСОБА_4 . Незважаючи на висновки органів досудового розслідування, законодавством України передбачено її право на відшкодування моральної шкоди та шкоди, що була спричинена їй внаслідок загибелі чоловіка. На момент загибелі чоловіка вона досягла пенсійного віку та перебувала на пенсійному забезпеченні. Середньомісячний дохід її чоловіка за останні шість місяців, що передували загибелі, відповідно до довідки про доходи від 22 серпня 2016 року № 328 становив 7 035,90 грн. Враховуючи, що вона та її чоловік проживали удвох, вона фактично знаходилась на його утриманні, інші особи, які б перебували на його утриманні, відсутні. Вважала, що розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню, складає 3 517,95 грн (7 035,90:2) щомісячно. Вказана сума з огляду на положення пункту 2 частини першої статті 1200, частини першої статті 1202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) має щомісячно виплачуватись їй відповідачем з моменту загибелі чоловіка (ІНФОРМАЦІЯ_2) і довічно.
Зазначала також, що вона пережила і переживає глибокі моральні страждання у зв`язку з втратою чоловіка. Внаслідок пережитого шоку погіршився її психічний та психологічний стан. Також їхня спільна донька ОСОБА_3 , 1974 року народження, має онкозахворювання. Завдяки праці чоловіка вони мали кошти для лікування доньки, а тепер вони позбавлені фінансової можливості для лікування цієї хвороби. З урахуванням зазначеного, вважала, що вона має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінила у 500 000 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2018 року справу № 490/8074/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та справу № 490/8096/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, об`єднано в одне провадження. Присвоєно справі номер 490/8074/17.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю позивача, відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 60 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_4 у розмірі 3 517,95 грн, щомісячно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 і довічно, відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку із втратою чоловіка, який проживав з нею однією сім`єю, позивач понесла моральні страждання. Проте, оскільки ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілого, а відповідач не порушив ПДР та не мав можливості уникнути зіткнення, суд зменшив розмір такого відшкодування до 60 000 грн. Щодо відшкодування шкоди, завданої смертю її чоловіка шляхом стягнення з відповідача на користь позивача щомісячно 3 517,95 грн, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 і довічно, то суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд не встановив, що позивач перебувала на утриманні померлого у розумінні статті 1200 ЦК України.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2018 року у частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_4 , у розмірі 3 517,95 грн, щомісячно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 і довічно, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_4 , щомісячно по 3 517,95 грн, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 і довічно.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 60 000 грн, оскільки ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілого. Щодо позовних вимог про стягнення шкоди, завданої смертю чоловіка позивача, у розмірі 3 517, 95 грн щомісячно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 і довічно, суд першої інстанції не врахував, що допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом її існування, що свідчить про те, що вона перебувала на його утриманні, а тому має право на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого, довічно.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що ДТП сталась внаслідок грубої необережності потерпілого, що є підставою для зменшення розміру відшкодування завданої шкоди, проте суд апеляційної інстанції не взяв зазначені факти до уваги.
Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX)підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 10 листопада 2015 року близько 18 год. 20 хв. У м. Миколаєві водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїжджою частиною по вулиці Володарського, яка має по одній смузі руху в обох напрямках, зі сторони вулиці Сиваської Дивізії у напрямку вулиці Акіма зі швидкістю 60 км/год.
Під час руху в обраному напрямку біля будинку № 4-Б водій ОСОБА_2 на смузі зустрічного руху виявив пішохода ОСОБА_4 , який у порушення пунктів 4.7, 4.14 «а», «б» ПДР раптово, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, поза межами пішохідного переходу почав перетинати проїжджу частину зліва направо щодо напрямку руху автомобіля. У цей час водій ОСОБА_2 , виявивши небезпеку для руху, вжив заходів до зниження швидкості руху керованого ним автомобіля аж до повної зупинки, проте через незначну відстань до пішохода уникнути наїзду на нього не вдалося.
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
При судово-токсикологічному дослідженні крові у потерпілого виявлено етиловий спирт у концентрації 1,44 відсотки, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння.
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Миколаївській області встановлено, що порушення пішоходом вимог ПДР знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, однак його неправомірні дії не призвели до спричинення тілесних ушкоджень або смерті інших учасників ДТП і, таким чином, у діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення.
У зв`язку з наведеним кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно із частинами першою-третьою статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Відповідно до частин першої, другої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Згідно із частиною третьою статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (частина перша статті 1202 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач перебувала на утриманні померлого чоловіка, оскільки співвідношення розміру допомоги, яку позивач отримувала від чоловіка (5 142,82 грн), та розмір її пенсії (2 910,96 грн) свідчить про те, що допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом існування для позивача.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у частині стягнення щомісячного відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у частині відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не врахував грубу необережність потерпілого, що є підставою для зменшення розміру відшкодування, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Доводів про те, що позивач не перебувала на утриманні потерпілого, касаційна скарга не містить.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені апеляційним судом обставини справи підстави для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко