№ 493/1463/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 493/1463/22

провадження № 61-7191св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива»,

відповідачі - ОСОБА_1 , Приватне підприємство «ОСОБА_2»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «ОСОБА_2» на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 07 грудня 2022 року у складі судді Тітової Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Кутурланової О .В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальність «Агрофірма Хлібна Нива» (далі - ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «ОСОБА_2»

(далі - ПП «ОСОБА_2») про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та припинення права оренди, у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило суд:

- визнати укладеною додаткову угоду від 19 грудня 2022 року № МАР-1 до договору оренди землі від 19 травня 2006 року № Б/Н щодо земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107;

- визнати відсутнім право оренди ПП «ОСОБА_2» щодо земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107;

- встановити порядок виконання рішення зазначивши про те, що це рішення є підставою для державної реєстрації припинення державної реєстрації припинення права оренди ПП «ОСОБА_2» на вказану земельну ділянку.

У грудні 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» звернулося до суду

із заявою про забезпечення позову, згідно якої просить суд заборонити ПП «ОСОБА_2» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107, а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107.

Заява обґрунтована тим, що за змістом інформаційної довідки 312327603 від 13 жовтня 2022 року вбачається, що 19 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «ОСОБА_2» укладено договір оренди землі № б/н щодо земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107, а державний реєстратор здійснив в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ПП «ОСОБА_2» на зазначену земельну ділянку (запис про інше речове право 47708317 від 24.08.2022 року). Крім того, з інформаційної довідки вбачається, що ПП «ОСОБА_2» щороку оформлює договори оренди землі потім їх розриває, а в наступному знову з`являються незаконні договори оренди землі відносно земельної ділянки, яка раніше була передана в оренду позивачу. На підставі спірного договору оренди землі відповідач може в будь-який час приступити до використання земельної ділянки. Не виключена можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого спірного договору оренди землі та укладання нового незаконного договору.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» просило суд забезпечити позов шляхом заборони ПП «ОСОБА_2» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107; заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 07 грудня 2022 року заяву ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ПП «ОСОБА_2» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову шляхом заборони ПП «ОСОБА_2» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам спірної земельної ділянки, а також заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ПП «ОСОБА_2» задоволено частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 07 грудня 2022 року в частині заборони ПП «ОСОБА_2» вчиняти дії спрямовані на використання земельної ділянки площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову. В решті ухвалу суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову у заявлений спосіб і з заявлених підстав, оскільки заборона користуватися спірною земельною ділянкою не тільки позбавляє підприємство на час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою був укладений оспорюваний договір оренди земельної ділянки, який на час постановлення оскаржуваної ухвали районного суду є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

ПП «ОСОБА_2» у травні 2023 року звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 07 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на те, що заявлені у справі позовні вимоги є немайнового характеру, тому запропонований позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є неспівмірним. Крім того, вжиті заходи забезпечення позову не відповідають вимогам розумності та обґрунтованості та порушують баланс інтересів сторін.

Також заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц та від 12 лютого 2020 року у справі № 318/4019/18.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Межі касаційного перегляду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки касаційна скарга ПП «ОСОБА_2» не містить доводів щодо оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині вимог про забезпечення позову шляхом використання земельної ділянки, то таке судове рішення у вказаній частині не перевіряється.

Отже, ухвала Балтського районного суду Одеської області від 07 грудня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 рокупереглядається Верховним Судом лише в частині задоволення заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову шляхом заборони ПП «ОСОБА_2» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянкиплощею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107, заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вищевказаної земельної ділянки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 травня 2023 року касаційну скаргу ПП «ОСОБА_2» передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП «ОСОБА_2» на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Балтського районного суду Одеської області матеріали справи 493/1463/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У червні 2023 року матеріали справи № 493/1463/22 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо права оренди спірної земельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову та призвести до порушення прав і законних інтересів ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».

Вжиті заходи забезпечення позову є необхідними та співмірними із заявленими вимогами та забезпечать поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову.

Тому, суд першої інстанції, з висновками якого у відповідній частині погодився апеляційний суд, правильно встановив, що ефективним заходом забезпечення позову у цій справі є заборона ПП «ОСОБА_2» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 1,4372 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0107 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 493/1451/22 (провадження № 61-4485св23), від 18 липня 2023 року у справі № 493/1516/22 (провадження № 61-6617св23).

Посилання в касаційній скарзі на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року № 361/6799/14-ц, Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 є необґрунтованими, оскільки в наведених справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, є різними встановлені фактичні обставини. Крім того, питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги ПП «ОСОБА_2» про те, що заборона вчинення реєстраційних дій фактично обмежує право власності ОСОБА_1 , у тому числі право розпоряджатися своїм майном, є необґрунтованими, оскільки відповідачка не оскаржувала ухвалу суду першої інстанції щодо забезпечення позову, тобто не заявляла про те, що у такий спосіб її право власності може бути обмеженоі не надавала ПП «ОСОБА_2» процесуальних повноважень на захист її інтересів в суді.

Крім того, звертає увагу на те, що забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на випадок, коли відповідач діятиме недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ОСОБА_2» залишити без задоволення.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 07 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник