ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 494/1193/22
адміністративне провадження № К/990/27257/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Рибачук А.І.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 (суддя Дубровна В.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 (судді: Танасогло Т.М., Бітов А.І., Градовський Ю.М.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до Березівської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,-
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до Березівського районного суду Одеської області з позовом до Березівської міської ради Одеської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Березівської міської ради за №93-VII від 18.02.2016 "Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресом: АДРЕСА_1 ".
РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з позивача на користь третьої особи судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом оскарження рішення відповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою не забезпечує його реального захисту. Також позивачем не підтверджено факту порушених його прав, свобод та інтересів внаслідок прийняття оскарженого рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені третьою особою судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн підлягають розподілу.
Стягуючи з позивача на користь третьої особи витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ця сума є обґрунтованою в контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулась з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішенні справи в частині розподілу судових витрат.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не наділений повноваженнями на зменшення, заявленого третьою особою розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки принцип співмірності розміру цих витрат застосовується за наявності відповідного клопотання сторони на підставі частини 6 статті 134 КАС України.
Як на підставу касаційного оскарження третя особа покликалась не неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 10.06.2022 у справі №520/2325/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Просить касаційну скаргу задовольнити, судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у розподілі судових витрат, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляду.
Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та доданими до неї матеріалами позивач та відповідач отримали 30.08.2023, однак не скористались правом подати відзиви на касаційну скаргу.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Питання розподілу судових витрат вирішується в судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, та такий розподіл залежить від того, яке рішення приймається.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати на професійну правничу допомогу адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Порядок розподілу судових витрат встановлений нормами статті 139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За правилами частини 11 статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Подібна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 29.06.2022 у справі №640/24854/19 та в постановах від 22.01.2020 у справі №808/2832/17, від 27.05.2021 у справі №480/6187/20, від 19.10.2021 у справі №520/13581/2020.
У справі, яка розглядається, заявник брав участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (суб`єкта владних повноважень) та заперечував проти заявлених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати, понесені заявником підлягали відшкодуванню у тому ж порядку, в якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини 2 статті 139 КАС України, положення якої передбачають відшкодування відповідачу - суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення в порядку розподілу судових витрат на правничу допомогу при ухваленні рішення на користь такого суб`єкта.
Верховний Суд при вирішенні питання відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у постанові від 04.11.2021 у справі №808/1398/18 дійшов висновку, що стягнення з особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судового збору чи витрат на правничу допомогу при відмові в задоволенні позову на користь суб`єкта владних повноважень КАС України не передбачено, а відтак і не можуть стягуватись такі витрати на користь третьої особи у цій справі.
За таких обставин, підстави для задоволення заяви і стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу були відсутні.
Враховуючи що судові рішення оскаржуються лише третьою особою і лише в частині відмови у відшкодуванні судових витрат, в іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось і в апеляційному порядку не переглядалось, відтак в силу приписів частини 1 статті 328 та статті 341 КАС України касаційний перегляд в цій частині не здійснюється.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі № 494/1193/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
А.І. Рибачук