№ 495/11611/18

Постанова

Іменем України

01 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 495/11611/18

провадження № 61-3744св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державний навчальний заклад «Старокозацький професійний аграрний ліцей», Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації,

третя особа Головне управління Держпраці в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного навчального закладу «Старокозацький професійний аграрний ліцей» на постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2020 року

у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного навчального закладу «Старокозацький професійний аграрний ліцей» (далі ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей»), Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, третя особа Головне управління Держпраці в Одеській області, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що наказом від 12 серпня 2016 року № 107 він був незаконно звільнений з посади майстра виробничого навчання

ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України. Підстава звільнення витяг з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 27 серпня 2016 року № 188.

Зазначав, що 27 липня 2016 року, перебуваючи у трудових відносинах із

ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей», він надав згоду на проходження військової служби у Збройних силах України строком

на 6 місяців та зазначав, що контракт був ним підписаний саме під час дії особливого періоду, отже, на нього розповсюджуються гарантії та компенсації, передбачені законами України «Про військовий обов`язок

і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, будучи юридично необізнаним, він був упевнений, що дії ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» щодо нього законні. Проте йому стало відомо, що про його звільнено незаконно.

24 липня 2018 року він звернувся з листом до директора зазначеного закладу, в якому просив поновити його на посаді у зв`язку з незаконним звільненням. Відповідно до відповіді ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» йому було повідомлено про те, що на момент звернення (24 липня 2018 року) він не перебував у трудових відносинах

з ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей», тому підстави для поновлення на роботі відсутні.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

визнати незаконним та скасувати наказ директора ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» Житар В. П. від 12 серпня 2016 року № 107 про його звільнення, у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби;

поновити його з 13 серпня 2016 року на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей»;

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2016 року по 21 грудня 2018 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 23 січня 2019 року замінено первісного відповідача Відділ освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на належного відповідача Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу 26 грудня 2018 року, тобто більш ніж через чотири місяці з моменту, як йому стало відомо про звільнення, що

є підставою для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду та відповідно підставою для відмови в задоволенні позову, про що

в судовому засіданні було заявлено представником відповідача. Належних та обґрунтованих причин, через які процесуальний строк був пропущений позивачем та його представником, не наведено та поважність причин пропуску процесуального строку не доведена.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 16 квітня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до

ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей», Департаменту освіти

і науки Одеської обласної державної адміністрації, третя особа Головне управління Держпраці в Одеській області, про поновлення на роботі

та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора ДНЗ «Старокозацькийпрофесійний аграрний ліцей» Житар В. П. від 12 серпня 2016 року № 107 про звільнення майстра з виробничого навчання

ОСОБА_1 у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ «Старокозацькийпрофесійний аграрний ліцей».

Встановлено порядок виконання рішення суду, згідно з яким стягнуто

з ДНЗ «Старокозацькийпрофесійний аграрний ліцей» на користь

ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 12 серпня 2016 року по 21 грудня 2018 року.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення позивача відбулося в період його перебування на військовій службі за контрактом,

а тому це є порушенням відповідачем законодавства про працю, зокрема частини третьої статті 119 КЗпП України. Докази на підтвердження того, що трудова книжка чи копія наказу про звільнення були видані позивачу

у встановленому законом порядку, до суду надані не були, а тому наявні поважні причини для поновлення строку позовної давності на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,

ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином доказів та не врахував того, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права ще у серпні 2016 року, оскільки заробітну плату він не отримував, проте із цим позовом він звернувся до суду у грудні 2018 року. При цьому позивач не поставив суд поновити строк для звернення до суду, належних та обґрунтованих причин поновлення такого строку суду не надав. Таким чином, строк позовної давності сплинув, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно застосував строки позовної давності та відмовив у задоволенні позову.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі

№ 308/8976/17, провадження № 61-10135св19.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» від 23 квітня 2013 року № 49 ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра виробничого навчання ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» (а.с. 13).

Згідно з наказом ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей»

від 12 вересня 2016 року № 107 ОСОБА_1 звільнено від роботи майстра виробничого навчання у зв`язку із укладенням контракту про проходження військової служби(а.с. 15).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 27 липня 2016 року № 188 із ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на шість місяців, прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, призначено курсантом навчального взводу зв`язку навчальної роти зв`язку навчального батальйону зв`язку,

27 липня 2016 року зараховано в списки складу частини до другої роти першого батальйону, на всі види забезпечення, підстава: контракти, особові справи військовослужбовців, приписи військових комісаріатів (а.с. 14,

2425).

19 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини

НОМЕР_2 Головного управління оперативного забезпечення був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах сержантського складу в період з 27 січня по 27 липня 2017 року (а.с. 2627).

27 липня 2017 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу в період з 27 липня 2017 року по 27 липня 2020 року

(а.с. 2829).

Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_2 від 10 вересня

2018 року № 293 ОСОБА_1 в період з 21 грудня 2016 року по 28 травня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції (а.с. 16).

За результатами звернення ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію 1545 щодо порушення посадовими особами ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» стосовно нього законодавства про працю в частині правомірності звільнення із займаної посади, своєчасності і повноти виплати заробітної плати, Головним управлінням Держпраці в Одеській області було повідомлено, що після отримання всіх необхідних дозвільних документів фахівцями головного управління буде негайно проведено інспекційне відвідування ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» (а.с. 18).

Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю, Головного управління Держпраці

в Одеській області від 10 жовтня 2018 року № ОД 960/140/АВ встановлено, що відповідно до організаційно-розпорядчої, облікової та бухгалтерської документації підприємства за 20162018 роки, щодо окремих працівників ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» не забезпечено дотримання гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП України (а.с. 111116).

На підставі наведеного головним Державним інспектором Головного управління Держпраці в Одеській області був виданий припис про усунення виявлених порушень ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» (а.с. 117118).

10 жовтня 2018 року Головним управлінням держпраці в Одеській області за результатами інспекційного відвідування ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ОД960/140/АВ, яким виявлено порушення частини третьої статті 119 КЗпП України. Відповідно

до вказаного акта зазначена обставина підтверджується таким фактом:

12 серпня 2016 року керівником ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» Житар В. П. було видано наказ № 107 «Про звільнення майстра з в/н ОСОБА_1 », яким звільнено останнього з роботи «звільнити з роботи у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби з 12 серпня 2016 року» та вказано підставу звільнення «витяг з наказу командира військової частини польова пошта ВО213

від 27 серпня 2016 року № 188». Того ж дня Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено припис про усунення виявлених порушень № ОД960/140/АВ/П в термін до 25 жовтня 2018 року

(а.с. 111118).

Відповідно до відповіді Головного управління Держпраці в Одеській області від 11 жовтня 2018 року № 15-Г-1665/03-13-9165 посадовими особами

ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей», а саме директором Житар В. П., не забезпечено стосовно ОСОБА_1 як особи, яка виконує свій конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, дотримання гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП України. Відмова роботодавця поновити порушені права працівника є ознакою трудового спору, механізм вирішення якого визначено главою ХV КЗпП України

(а.с. 20, 21).

26 жовтня 2018 року до Головного управління Держпраці в Одеській області від ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» надійшов лист, яким було повідомлено, що в штатному розписі та тарифікації за 20172018 роки не були закладені кошти, які зазначено в заяві ОСОБА_1 від 24 липня 2018 року № 23. Також ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» запропонував ОСОБА_1 працевлаштування на вільну посаду

майстра виробничого навчання за спеціальністю «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (категорії «А1», «А2», «В1»), слюсар

з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (категорія «С1»)» (а.с. 119).

10 грудня 2018 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області було проведено повторне інспекційне відвідування ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей», за результатами якого було складено акт

№ ОД960/140/АВ-ОД1235/П/1581, яким також виявлено порушення частини третьої статті 119 КЗпП України. У вказаному акті, зокрема, констатовано, що припис про усунення виявлених порушень від 10 жовтня 2018 року належним чином не виконано. Головним управлінням Держпраці в Одеській області винесено постанову № ОД960/140/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС про накладення штрафу на ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» у розмірі

37 230 грн (а.с. 122125).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанову апеляційного суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок

і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою

статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Подібні правові висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження

№ 61-609апп19).

Відповідно до відповіді Головного управління Держпраці в Одеській області від 11 жовтня 2018 року № 15-Г-1665/03-13-9165 посадовими особами

ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей», а саме директором Житар В. П., не забезпечено стосовно ОСОБА_1 як особи, що виконує свій конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, дотримання гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП України. Відмова роботодавця поновити порушені права працівника є ознакою трудового спору, механізм вирішення якого визначено главою ХV КЗпП України

(а.с. 20, 21).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, правильно виходив із того, що позивач уклав контракт під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, тому він як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк

з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний

умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що встановлені статтями 228 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі

№ 6-2426цс15 зроблено висновок, що статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі

№ 6-409цс16 зазначено, що відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Тобто, стаття 234 КЗпП України не пов`язує можливість поновлення пропущеного строку звернення із поданням клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах

із ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей» з 23 квітня 2013 року. Протягом періоду з 31 березня 2014 року по 18 березня 2015 року позивач був призваний на військову службу (мобілізація) до Збройних сил України, за ним зберігалася посада у ДНЗ «Старокозацький професійний аграрний ліцей».

27 липня 2016 рокуОСОБА_1 був прийнятий на військову службу

за контрактом, а 12 серпня 2016 року його було звільнено із займаної посади у зв`язку з прийняттям на військову службу.

Також він був прийнятий на військову службу за контрактом з 27 січня

по 27 липня 2017 року, а потім на три роки з 27 липня 2017 року

по 27 липня 2020 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції посилався на те, що докази, які б підтверджували факт того, що позивач повідомлений про звільнення в липні 2018 року, матеріали справи не містять. При цьому позивач звертався до відповідних органів щодо проведення перевірки дотримання відповідачем законодавства про працю за фактом його звільнення, за результатами якої Головним управлінням Держпраці

в Одеській області встановлені порушення прав позивача, зокрема частини третьої статті 119 КЗпП України. Докази на підтвердження того, що трудова книжка чи копія наказу про звільнення були видані позивачу

у встановленому законом порядку, до суду надані не були.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність поважних причин для поновлення ОСОБА_1 строку позовної давності на звернення до суду із цим позовом.

Отже, апеляційний суд, встановивши, що звільнення позивача відбулося

з порушенням вимог законодавства про працю, що також встановлено матеріалами перевірки, проведеної Головним управлінням Держпраці в Одеській області, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного навчального закладу «Старокозацький професійний аграрний ліцей» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк