Постанова
Іменем України
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 495/2258/15-ц
провадження № 61-47029св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора
в інтересах ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровське міжрайонне управління юстиції в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2018 року в складі судді Боярського О. О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року в складі колегії суддів:
Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 в садівничому кооперативі «Нептун» (далі - СК «Нептун») у смт Затока Одеської області після смерті чоловіка. На підставі рішення протоколу загальних зборів СК «Нептун» від 24 липня 1999 року її прийнято до членів
СК «Нептун», про що видано членський квиток № НОМЕР_1 із зазначенням площі земельної ділянки 0,07 га. У 2012 році під час розроблення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, їй стало відомо, що ОСОБА_2 оформив право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,041 га. Згідно з висновком судового експерта сектору ТДД і почерку НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області від
23 листопада 2012 року № 1385 підпис від імені ОСОБА_1 вакті від
24 березня 2005 року про встановлення меж земельної ділянки, наданої
у власність відповідачу, виконаний ОСОБА_3 , який займав посаду голови СК «Нептун». Внаслідок оформлення за відповідачем права власності на земельну ділянку порушені права ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Затоківської селищної ради народних депутатів від 29 грудня 1999 року № 94 в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,043 га в СК «Нептун»; визнати незаконним та скасувати рішення Затоківської селищної ради від 11 лютого 2005 року № 1424; визнати недійсним державний акт серії ЯА № 362296 на право власності на земельну ділянку площею 0,041 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , для ведення садівництва, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 15 липня 2005 року за № 010550600571, виданий ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності за
ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,041 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , для ведення садівництва.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судами переглядалась неодноразово.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 серпня 2015 року, позовну заяву заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Затоківської селищної ради народних депутатів від 29 грудня 1999 року № 94 в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,043 га в СК «Нептун». Визнано незаконним та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 11 лютого 2005 року № 1424. Визнано недійсним державний акт серії ЯА № 362296 на право власності на земельну ділянку площею 0,041 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , для ведення садівництва, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 15 липня 2005 року за
№ 010550600571. Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 16 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 серпня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у мотивувальній частині судового рішення не зазначив,
в результаті яких дій відповідача були порушенні, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 . При цьому суди першої та апеляційної інстанцій помилково обмежились лише зазначенням у відповідних частинах судових рішень доводів, викладених у позовній заяві, та не вказали, якими обставинами, що встановлені судом, підтверджені ці доводи.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від
09 липня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили з того, що позивач не довів, що цивільні права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 якимось чином порушено, не визнано або оскаржено відповідачами у справі.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 120 152 ЗК України, та суттєво порушили норми процесуального права, зокрема статті 110 263 367 ЦПК України. Висновок суду апеляційної інстанції про наявність об`єктів самочинного будівництва на земельних ділянках № НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 »
є необґрунтованим; матеріали справи повністю спростовують та свідчать про необґрунтованість висновків обох судових інстанції про те, що ОСОБА_2 передано у власність садову земельну ділянку № НОМЕР_1 а площею 0,043 га; суди не правильно вказали про відсутність порушення прав позивачки, оскільки
у зв`язку із знаходженням частини належного їй садового будинку на спірній земельній ділянці вона позбавлена можливості здійснювати розпорядження цим будинком, реалізувати право на відведення земельної ділянки у власність; суди не надали оцінки висновку почеркознавчої експертизи, який міститься
в матеріалах справи, що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому він зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою, позивачем у справі не доведено наявність порушених прав, що можуть бути відновлені шляхом задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 19 травня 1967 року № 276 ОСОБА_5 передано земельну ділянку № НОМЕР_1 в СК «Нептун» у смт Затока Одеської області.
Протоколом загальних зборів СК «Нептун» від 26 лютого 1984 року у зв`язку зі смертю власника ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_5 вказану земельну ділянку передано його сину - ОСОБА_6 (чоловік позивача) та прийнято до членів СК «Нептун», про що видано членський квиток № НОМЕР_1 із зазначенням площі земельної ділянки 0,07 га, площі будівлі у складі: будинок - 17 кв. м, веранда -
8 кв. м, обслуговуючі будівлі - 4 кв. м.
Після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на підставі рішення протоколу загальних зборів СК «Нептун» від 24 липня 1999 року прийнято до членів
СК «Нептун», про що видано членський квиток № НОМЕР_1 із зазначенням площі земельної ділянки 0,07 га.
Згідно з пунктом 6 додатка до рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 1999 року № 94, зі змінами згідно рішення Затоківської селищної ради від
11 лютого 2005 року № 1424, передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 а загальною площею 0,041 га, з них ріллі - 0,024 га, під будівлями та господарськими спорудами - 0,017 га, із земель СК «Нептун».
15 липня 2005 року на підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт серії АЯ № 362296 на право власності на земельну ділянку площею 0,041 га, яка розташована за адресою: СК «Нептун», НОМЕР_2, Затоківська селищна рада м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., для ведення садівництва, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі від 15 липня 2005 року за № 010550600571.
Рішенням Затоківської селищної ради від 19 квітня 2011 року № 243 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку
№ НОМЕР_1 площею 0,0798 га для ведення садівництва.
Як на підставу порушення прав ОСОБА_1 заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора посилався на те, що згідно
з висновком судового експерта сектору ТДЦ і почерку НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області від 23 листопада 2012 року № 1385 підпис від імені ОСОБА_1 в акті від 24 березня 2005 року про встановлення меж земельної ділянки, наданої у власність відповідачу, виконаний ОСОБА_3 , який займав посаду голови СК «Нептун». Крім того, ОСОБА_1
є власником садового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим згідно зі статтею 120 ЗК України до неї перейшло право власності на відповідну земельну ділянку, і за правилами статті 152 ЗК України вона має право вимагати від ОСОБА_2 усунення порушень її прав власності.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження
№ 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження
№ 61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність
і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь
у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися
і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від
16 жовтня 2002 року у справі № 2-1250/2002 задоволено позов
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Білгород-Дністровської державної податкової інспекції про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,043 га.
Цим рішення відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття у спадщину земельної ділянки № НОМЕР_2 , враховуючи, що площа ділянки № НОМЕР_1 згідно з рішенням Затоківської ради від 29 грудня 1999 року № 94 - 0,043 га., а не 0,07 га як вказала ОСОБА_1 .
У зазначеній справі суд встановив, що земельну ділянку № НОМЕР_1 СК «Нептун» передано ОСОБА_6 (чоловіку ОСОБА_1 ), на якій ОСОБА_6 побудував житловий будинок площею 36 кв. м і подав заяву на ім`я голови кооперативу про оформлення половини земельної ділянки на свого племінника ОСОБА_2 . Згідно з рішенням загальних зборів СК «Нептун» від 27 липня
1996 року заяву ОСОБА_6 задоволено, земельну ділянку поділено на
2 земельні ділянки з присвоєнням номерів - № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , після чого ОСОБА_2 став використовувати земельну ділянку № НОМЕР_2 за призначенням; визначено межі земельних ділянок, яких сторони дотримувались; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер; 14 серпня 1999 року ОСОБА_1 звернулась до об`єднаної ради садових товариств масиву Кароліно-Бугаз щодо виділення їй спірної земельної ділянки в цілому, в результаті чого їй було видано книжку члена кооперативу, згідно з якою вона зазначена користувачем земельної ділянки площею 700 кв. м., що не відповідало дійсності; у зв`язку
з приватизацією земельних ділянок правління кооперативу «Нептун» підтвердило рішення від 19 лютого 1996 року та відповідні рішення загальних зборів від 27 липня 1996 року, згідно з якими ОСОБА_2 надано земельну ділянку з визначеними межами. Спірна земельна ділянка була поділена на дві рівні земельні ділянки площами по 0,043 га кожна, за якими закріплені номера НОМЕР_1 та НОМЕР_2; згідно з рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня
1999 року № 94 сторонам передано у власність земельні ділянки за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площами по 0,043 га кожна.
На час ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення від 09 липня
2018 року судове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від
16 жовтня 2002 року скасоване або змінене не було.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що «підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації».
Встановивши, що позивач не довів в результаті яких дій відповідачів були порушенніправа, свободи чи інтереси ОСОБА_1 , суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанції ? без змін.
Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від
09 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від
16 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат