Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 495/6332/14-ц
провадження № 61-18552св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Сенетатя», Державне підприємство «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2015 року в складі судді Гайда-Герасименко О. Д. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Черевка П. М., Артеменка І. А., Громіка Р. Д.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Сенетатя» (далі - ДП «Санаторій «Сенетатя»), Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова (далі - ДП «Медісан») про стягнення боргу за договорами про надання правової допомоги.
Позовні вимоги мотивував тим, що 30 грудня 2011 року між ним та
ДП «Санаторій «Сенетатя» укладено договір № 5, за умовами якого він зобов`язався надати останньому правову допомогу, пов`язану
з представництвом інтересів замовника: в органах Міністерства внутрішніх справ України - інтересів, пов`язаних із охороною та правом оперативного володіння нерухомим майном ДП «Санаторій «Сенетатя», повернення
у володіння 5-го пансіонату (будинку приїжджих) по АДРЕСА_1 (залишкова вартість - 929 478 грн); в органах місцевого самоврядування - щодо оформлення права власності на триповерховий будинок санаторію матері та дитини по АДРЕСА_2 , джерела мінеральної води по АДРЕСА_1 ; у господарському суді Одеської області - у справах № 23/17-5055-2011 і № 26/17-5063-2011 та Одеському апеляційному господарському суді - у справі № 19/156-10-4961.
28 грудня 2012 року між сторонами укладено договір № 22 про надання правової допомоги, за яким ДП «Санаторій «Сенетатя»зобов`язувалось сплачувати щомісячну винагороду в сумі 8 000,00 грн до 25 грудня 2014 року.
Зазначав, що відповідачі ухиляються від належного виконання вказаних договорів у частині оплати наданих ним послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 832 365,94 грн за договором № 5 та 404 000 грн за договором № 22. Крім того, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання відповідачі мають сплатити 228 752,22 грн інфляційних втрат і три проценти річних у розмірі 58 929,32 грн за договором № 5, а також 116 812 грн інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 14 079,12 грн за договором № 22.
З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДП «Санаторій «Сенетатя» та ДП «Медісан» солідарно
974 889,52 грн за договором № 5 про надання правової допомоги від 30 грудня 2011 року, 534 891,12 грн за договором № 22 про надання правової допомоги від 28 грудня 2012 року та судові витрати у розмірі 3 775,80 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 25 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ДП «Санаторій «Сенетатя» та ДП «Медісан» на користь ОСОБА_1 :
за договором №5 від 30 грудня 2011 року ? 974 889,52 грн.: - 832 365,94грн. основний борг; - 228 752,22 грн. інфляційні; - 58 929,32 грн. 3% річних;
за договором №22 від 28 грудня 2012 року ? 534891,12 грн.: - 404000 грн. основний борг; - індекс інфляції 116812 грн.; - 3 % відсотки річних 14079,12 грн;
судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 3654,00 грн. та судовий збір за забезпечення позову у розмірі 121,80 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що неналежне виконання відповідачами умов договору № 5 та умов договору № 22 є підставою для стягнення з них солідарно основної суми боргу за цими договорами, інфляційних втрат та трьох процентів річних
у заявленому позивачем розмірі.
Аргументи учасників справи
У січні 2017 року ДП «Медісан» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за укладеними договорами про надання правової допомоги, оскільки відповідач провів повний розрахунок з позивачем. Крім того, договори про надання правової допомоги були укладені між позивачем та ДП «Санаторій «Сенетатя», тому ДП «Медісан» не може нести солідарну відповідальність.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу,
в якому зазначає, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі та зупинено виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2015 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року касаційне провадження
у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 904/4507/18.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 30 грудня 2011 року між ДП «Санаторій «Сенетатя» та ОСОБА_1 укладено договір № 5.
Відповідно до пункту 1.1 договору № 5 ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу, пов`язану із представництвом та захистом інтересів відповідача: в органах Міністерства внутрішніх справ України - інтересів, пов`язаних із охороною та правом оперативного володіння нерухомим майном санаторію, поверненням
у володіння 5-го пансіонату; в органах місцевого самоврядування -
з оформленням права власності на триповерховий будинок санаторію матері та дитини, джерело мінеральної води у АДРЕСА_3 ;
у господарському суді Одеської області - у справі № 23/17-5055-2011 та у справі № 26/17-5063-201; в Одеському апеляційному господарському суді - у справі
№ 19/156-10-4961 про стягнення заборгованості у сумі 1 843 759,20 грн.
Згідно із пунктом 4.1 договору № 5 за виконання зобов`язань, передбачених пунктом 1.1, замовник щомісячно до 10 квітня 2013 року включно сплачує ОСОБА_1 по 8 000,00 грн.
Пунктом 4.2 договору № 5 визначено, що іншу частину винагороди у розмірі 10 % від визначеної суми (рішенням суду, залишкової вартості нерухомого майна та інше) замовник виплачує виконавцю в строк до десяти календарних днів після підписання акта прийому-передачі в порядку, передбаченому пунктом 4.3 договору, за умови досягнення позитивного результату.
Позитивним для замовника результатом відповідно до пункту 4.3 договору
№ 5 сторони будуть вважати отримання рішення суду на користь замовника, повернення у володіння, користування та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, визначені у пункті 1.1 договору.
27 квітня 2012 року сторонами підписано акт № КУ-00008 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за яким сторонами визначено загальну вартість робіт (послуг) за договором № 5 у розмірі 370 274,34 грн. У цьому ж акті також зазначено про відсутність претензій сторін одна до одної.
27 серпня 2012 року сторонами підписано акт № КУ-00009 здачі прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого сторони визначили загальну вартість робіт (послуг) за договором № 5 у розмірі 371 689,30 грн. У цьому ж акті також зазначено про відсутність претензій сторін одна до одної.
28 грудня 2012 року між ДП «Санаторій «Сенетатя» та ОСОБА_1 укладено договір № 22 про надання правової допомоги.
Відповідно до пункту 1.1 договору № 22 виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу, пов`язану із представництвом та захистом інтересів замовника: в органах Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури, судових органах, органах місцевого самоврядування - інтересів, пов`язаних із охороною та правовим забезпеченням права оперативного володіння нерухомим майном цілісного майнового комплексу ДП «Санаторій «Сенетатя»; в органах місцевого самоврядування - інтересів, пов`язаних
з оформленням права власності на балансові об`єкти ДП «Санаторій «Сенетатя»; у Білгород-Дністровському районному суді Одеської області - щодо володіння автогосподарством.
Відповідно до пункту 4.1 договору № 22 за виконання зобов`язань, передбачених пунктом 1.1 договору, замовник щомісячно до 25 грудня 2014 року включно сплачує виконавцю по 8 000,00 грн в строк до десяти календарних днів після підписання цього договору (до 10 числа кожного місяця).
У листопаді 2014 року довіреність на представлення ОСОБА_1 інтересів ДП «Санаторій «Сенетатя» скасовано.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про адвокатуру» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об`єднанням чи адвокатом.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статей 901 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі
№ 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження
№ 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;
(2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору
в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;
(4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Колегія суддів не погоджується із висновком судів про солідарне стягнення боргу з таких підстав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Тлумачення статей 540 та 541 ЦК України дає підстави для висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому стягувач у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання,
а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.
У цій справі не встановлено підстав виникнення солідарного зобов`язання, передбачених договорами про надання правової допомоги або законом.
За встановлених судами обставин, відповідні зобов`язання на підставі договорів про надання правової допомоги виникли у ДП «Санаторій «Сенетатя», а тому вимоги до ДП «Медісан» є безпідставними.
Враховуючи наведене та принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений у статті 11 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) Верховний Суд не перевіряє правильність розрахунків сум заборгованості, стягнутих з ДП «Санаторій «Сенетатя», яке рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не оскаржує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено частково без додержання норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення в частині позовних вимог до ДП «Медісан» скасувати, а у іншій частині оскаржені рішення залишити без змін.
Враховуючи те, що ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року зупинено виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2015 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення у нескасованій частині підлягає поновленню.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України
у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За подання касаційної скарги ДП «Медісан» сплатило 4 384,80 грн судового збору. Зважаючи на часткове задоволення касаційної скарги, судові витрати
ДП «Медісан» у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанціїпідлягають пропорційному відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1
в розмірі 2 192,40 грн.
Керуючись статтями 400 402 410 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 25 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області
від 28 грудня 2016 року в частині позовних вимог до Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова та стягнення з Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова судових витрат скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова про стягнення боргу за договорами про надання правової допомоги відмовити.
В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області
від 28 грудня 2016 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова частину витрат на сплату судового збору, понесених
у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 192,40 грн.
Поновити виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2015 року у нескасованій частині.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2015 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 28 грудня 2016 року
в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук