28.02.2024

№ 495/6646/16-ц

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 495/6646/16-ц

провадження № 61-20126св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - секретар Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сирбул Світлана Миколаївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року в складі судді Заверюха В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - секретар Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сирбул С. М., про визначення нікчемним заповіт від 31 липня 2015 року, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сирбул С. М., зареєстрований за № 155.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її прадід ОСОБА_3 . У передбачений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, залишеної після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець за правом представлення, однак отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що є заповіт ОСОБА_3 , складений на ім`я ОСОБА_2 . Оспорюваний заповіт підписаний не спадкодавцем ОСОБА_3 , а іншою особою, оскільки на час складання заповіту підпис та почерк у спадкодавця змінився у зв`язку з різким погіршенням зору, крім того за життя останній постійно висловлював намір заповісти своє майно позивачці ОСОБА_1 та її батькові.

Також, на думку позивача, заповіт ОСОБА_3 складено з порушенням вимог пункту 1.4 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036, відповідно до вимог якого посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Оскільки в оспорюваному заповіті підпис заповідача ОСОБА_3 відсутній, то посилаючись на зазначені обставини, позивач просила визнати його нікчемним.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, позов задоволено.

Визнано заповіт складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сирбул С. М. та зареєстрований за № 155 нікчемним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в порушення вимог пункту 1.4 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036, в оспорюваному заповіті, складеному ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідченому секретарем виконавчого комітету Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сирбул С. М., та зареєстрованого за № 155, не зазначено особою, на прохання якої його було записано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів того, що перед його підписом, заповіт було прочитано ним уголос та підписаний заповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом не проведено попереднє судове засідання та не проведено підготовче судове засідання, чим порушено норми процесуального права. Під час підготовчого судового засідання суд повинен був з`ясувати повноваження учасників процесу, чого зроблено не було. Судом не з`ясовано хто є ОСОБА_1 та чи має вона право звертатися до суду з позовом. ОСОБА_1 не підтвердила документально, що вона має відношення до померлого ОСОБА_3 , що її права порушені заповітом та має право оскаржувати складений ним заповіт. Крім того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки суд не постановив ухвалу про поновлення судового розгляду, тобто судовий розгляд поновлювався незаконно і була порушена таємниця нарадчої кімнати (стаття 245 ЦПК України).

Заповіт від 31 липня 2015 року складений з дотриманням вимог діючого законодавства, а саме: складений у письмовій формі із зазначенням часу і місця його укладання, прочитаний заповідачем вголос до підписання і підписаний ним особисто, належним чином посвідчений уповноваженою особою, якою встановлено особу заповідача та перевірена його дієздатність.

Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 і будь-яких доказів, які б вказували на те, що заповітом від 31 липня 2015 року були порушені її права та інтереси суду не надано.

Позиція інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року без змін.

Відзив мотивований тим, що в касаційній скарзі вказано: що «оскільки позивач всупереч свого процесуального обов`язку не надала належних і достовірних доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту спадкодавець перебував в такому стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними, суд повинен був ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю. «Цим доводом відповідач вводить суд в оману, тому що позивач не зверталась до суду з позовом про визнання заповіту недійсним на підставі статті 225 ЦК України. Крім того, в заповіті відсутній текст: «…підписаний мною особисто, як такий, що відповідає моєму волевиявленню, як і підпис заповідача після слів: «Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 » Апеляційний суд дослідив доводи апеляційної скарги та вказав, що матеріалами справи безспірно підтверджується той факт, що позивач є правнучкою спадкодавця ОСОБА_3 і має право на отримання у спадщину спадкового майна після його смерті.

У січні 2020 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду пояснення, в яких зазначила, що саме ОСОБА_3 власноруч підписав заповіт у присутності її як секретаря сільської ради. Твердження позивача про те, що заповідач: «… постійно твердив, що заповідає будинок їй та її батькові - ОСОБА_7 » також не є належною обставиною для обґрунтування її позовних вимог щодо нікчемності заповіту. Позивач стверджує про те, що заповідач не міг власне зробити підпис, оскільки його зір в той час різко погіршився, що стало причиною зміни його почерку та підпису. Такі посилання є формальними, не заслуговують на увагу і не є підставою для обґрунтування позовних вимог, оскільки заповідач дійсно власноруч прочитав і підписав текст заповіту без сторонньої допомоги. Крім того, вимоги позивача щодо зазначення у заповіті ознак хвороби цілком безпідставні, не ґрунтуються на законі і не є обставиною, якою за законом можна обґрунтовувати позовні вимоги щодо визнання заповіту недійсним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 495//6646/16-ц надійшли до Верховного Суду та 14 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року відмовлено.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди встановили, що 31 липня 2015 року ОСОБА_3 заповів на ім`я ОСОБА_2 усе своє майно, належне йому на день смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до укладення шлюбу мала прізвище « ОСОБА_8 ». До реєстрації вказаного шлюбу, вона мала прізвище « ОСОБА_9 ». Батьком ОСОБА_10 був ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а матір`ю - ОСОБА_11 . Батьком ОСОБА_7 був ОСОБА_12 , а матір`ю - ОСОБА_13 . Дружиною ОСОБА_12 була бабуся позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_13 , яка до шлюбу мала прізвище « ОСОБА_14 ». Батьком ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , був саме спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 , онукою ОСОБА_13 і правнучкою спадкодавця ОСОБА_3 .

У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила визнати заповіт нікчемним, щоне є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Суди встановили, що оспорюваний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сирбул С. М. за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - з використанням комп`ютерного набору та роздруківки. У графі «підпис» міститься рукописний підпис, а вище графи «Підпис» є запис «на прохання заповідача ОСОБА_3 заповіт записаний за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - за допомогою комп`ютера».

У наступному рядку зазначені місце та дата посвідчення заповіту, а також запис «заповіт посвідчений мною, ОСОБА_6 , зі слів ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний ним у моєї присутності о 12 годині 30 хвилин».

Секретар виконкому Бритівської сільської ради встановила особу заповідача за паспортом, перевірила його дієздатність, роз`яснила заповідачу зміст статей 1234 1235 1236 1241 1254 1307 ЦК України, встановила його дійсну волю на розпорядження майном на випадок його смерті та посвідчила особистий підпис на заповіті, при цьому будь-яких інших осіб при цьому не було, а тому і не було необхідності залучати двох свідків для такого посвідчення. При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України.

Під час розгляду справи судом призначалася судова почеркознавча експертиза на вирішення якої було поставлене питання: «Чи виконано підпис в заповіті від 31 липня 2015 року та реєстрі вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування ОСОБА_3 або іншою особою?».

Із Висновку судової почеркознавчої експертизи від 13 лютого 2018 року № 427-П вбачається, що відповісти на запитання, поставлені на розгляд експерту, не виявилося можливим, у зв`язку із встановленням збіжних та розбіжних ознак, а також варіаційністю та нестійкістю зразків підписів.

Таким чином, заповіт ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 від 31 липня 2015 року посвідчений секретарем виконавчого комітету Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сирбул С. М. за допомогою загальноприйнятих технічних засобів з використанням комп`ютерного набору; заповіт записано секретарем сільської ради зі слів ОСОБА_3 , до його підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 власноручно підписано ним о 12 год 30 хв у зв`язку з хворобою заповіт складено та посвідчено удома, АДРЕСА_1 ; особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено, заповіт зареєстровано в реєстрі за №155, заповіт скріплено гербовою печаткою Бритівської сільської ради, оплачено державне мито 0,85 грн.

Отже, відсутність рукописного запису у заповіті про те, що заповіт прочитаний та складений з його ( ОСОБА_3 ) слів не дає підстав для визнання такого заповіту нікчемним, оскільки вказана інформація відображена у посвідчувальному написі.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 342/434/15-ц (провадження № 61-40143св18), від 09 липня 2020 року у справі № 520/11797/16-ц (провадження № 61-16489св19).

За таких обставин відсутні підстави для висновку про нікчемність заповіту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 сплачено 826,80 грн за подання апеляційної скарги та 1102,40 грн за подання касаційної скарги. Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись статтями 400 409 412 415 416 ЦПК України(в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - секретар Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сирбул Світлана Миколаївна, про визнання заповіту нікчемним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1929,20 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року та постанова Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук