№ 4/44-б (906/811/20)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 4/44-Б (906/811/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства № 10 в особі ліквідатора Пилипенко Маргарити Миколаївни

на ухвалу Господарського суду Житомирської області (суддя С.Д. Гнисюк) від 13.10.2020

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - В.А. Саврій, судді: С.П. Дужич, М.В. Миханюк) від 16.12.2020

за позовом ліквідатора Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства № 10 - Пилипенко Маргарити Миколаївни

до Житомирської міської ради

про стягнення 2 052 149 грн 53 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства № 10

в межах справи за заявою Житомирської об`єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

до Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства № 10

про банкрутство.

Учасники справи:

представник позивача (боржника)- Пилипенко М.М., ліквідатор, Кошліченко В.С., адвокат,

представник відповідача - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 05.11.2010 Господарський суд Житомирської області ухвалив порушити за заявою Державної податкової інспекції у місті Житомирі провадження у справі про банкрутство Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства № 10 (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

03.11.2011 Господарський суд Житомирської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Стефанюка М.С.

20.02.2018 Господарський суд Житомирської області ухвалив, зокрема, призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Пилипенко Маргариту Миколаївну.

1.2. 06.06.2019 ліквідатор Боржника Пилипенко М.М. (далі - Позивач) подала позовну заяву про стягнення з Житомирської міської ради (далі - Відповідач) про стягнення 2 052 149 грн 53 коп. субсидіарної відповідальності.

1.3. Позовна заява мотивована обов`язком Відповідача сплатити Позивачу заявлену до стягнення суму субсидіарної відповідальності, оскільки Відповідач як власник та засновник Боржника прийняв рішення про передачу майнових активів Боржника іншій юридичній особі, чим позбавив Боржника майна, за рахунок якого він мав отримувати прибуток та розраховуватись із кредиторами, однак не вирішив питання про правонаступництво цієї особи після Боржника, чим були створені умови, за яких він став неплатоспроможним та визнаний банкрутом. Також, мотивуючи свої вимоги, Позивач зазначає про прямий умисел Відповідача як власника Боржника щодо припинення діяльності Боржника та щодо відповідних наслідків - настання стану неплатоспроможності та банкрутства, однак без наміру погашення вимог кредиторів за рахунок майна Боржника, що було попередньо вилучено.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа переглядалась судами неодноразово.

2.2. 03.06.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив за результатами розгляду касаційної скарги Боржника в особі ліквідатора Пилипенко М.М. про часткове задоволення скарги, скасування ухвали Господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 та постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.3. При новому розгляді справи 13.10.2020 Господарський суд Житомирської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020) про відмову Позивачу в задоволенні вимог до Відповідача про стягнення 2 052 149 грн 53 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

2.4. Рішення судів мотивовані відсутністю правових підстав для покладення на Відповідача субсидіарної відповідальності, що складає суму визнаних кредиторських вимог за зобов`язаннями Боржника у цій справі, оскільки невжиття ліквідатором всієї повноти дій у ліквідаційній процедурі унеможливлює вирішення питання про покладення субсидіарної відповідальності, в тому числі щодо визначення її розміру, з огляду на те, що:

- ліквідатором банкрута не було сформовано ліквідаційну масу (наказ про проведення інвентаризації не видавався, аналіз фінансово-господарського стану Боржника ліквідаторами не проводився);

- висновок розпорядника майна Стефанюка М.С. щодо виявлення ознак доведення до банкрутства Боржника не є належним та допустимим доказом у даній справі;

- у Боржника відсутні майнові активи, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, окрім, житлового фонду та об`єктів комунальної інфраструктури, які передані відповідно до рішення виконавчого комітету Відповідача від 21.03.2012 № 120, прийнятого, зокрема, на підставі власних клопотань Боржника та КВЖРЕП № 13, а тому в будь-якому випадку не могли бути включені до ліквідаційної маси Боржника та використані для погашення заборгованості перед кредиторами Боржника;

- дії Відповідача не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості здійснювати Боржником господарську діяльність та отримувати прибуток, оскільки відсутня інформація щодо заборгованості Боржника за 2007 та попередні роки, що унеможливило встановлення обставин стабільного та послідовного збільшення зобов`язань Боржника перед кредиторами після вилучення майна (житлового фонду), яке фактично передано було у 2012 році;

- Відповідач прийняв рішення від 28.05.2008 № 621 про укладення договору між Відповідачем та ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" на управління та утримання частини житлового фонду міської ради, який знаходиться на балансах КВЖРЕП №№10,12;

- в разі вжиття ліквідатором всіх можливих заходів з поповнення статутного фонду банкрута на виконання рішення Відповідача від 18.06.2014 № 689 існує вірогідність погашення вимог кредиторів.

Суди також зазначили про незастосування позовної давності до вимог Позивача до Відповідача про стягнення 2 052 149 грн 53 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

3. Встановлені судами обставини

3.1 Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів від 23.01.1992 № 45 вирішено, зокрема, затвердити статут виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 10, зареєструвати виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10.

У подальшому Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 10 змінено найменування на найменування Боржника.

Нова редакція статуту Боржника затверджена сесією Відповідача 25.06.2001 та зареєстрована виконавчим комітетом Відповідача 28.08.2001.

Відповідно до пункту 2.1. статуту, метою діяльності Боржника є одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької та інших видів діяльності, виконання робіт та надання послуг.

У пункті 2.2 статуту наведено перелік видів діяльності Боржника, з метою одержання прибутку, з якого вбачається більше 20 видів діяльності.

3.2 Боржник є комунальним комерційним підприємством. Майно за таким підприємством має закріплюватися власником - Відповідачем на праві господарського відання.

Відповідно до пункту 1.2. статуту Боржника власником майна підприємства є Відповідач.

Метою діяльності підприємства є одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької та інших видів діяльності, виконання робіт, надання послуг (пункт 2.1. статуту).

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства (пункт 4.1. статуту).

На самостійному балансі підприємства відображається також житловий та нежитловий фонд, переданий йому власником або уповноваженим органом для здійснення технічної експлуатації без прав володіння, користування та розпорядження (пункт 4.2. статуту).

Майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання (пункт 4.3. статуту).

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать статуту (пункт 4.4. статуту).

3.3 Рішенням сесії Відповідача від 27.04.2007 № 223 вирішено, серед іншого, внести та затвердити доповнення до статуту Боржника, а саме доповнити розділ 4 "Майно ВЖРЕП - 10" пунктом 4.7. в такій редакції: "Для забезпечення діяльності підприємства власником створюється статутний фонд в сумі 92 000,00 грн".

Рішенням сесії Житомирської міської ради від 28.12.2007 № 504 вирішено, серед іншого, внести та затвердити зміни до статуту Боржника, а саме: пункт 4.7 розділу 4 "Майно підприємства" викласти в такій редакції - "4.7. Для забезпечення діяльності підприємства власником створюється статутний фонд в сумі 181 667 грн 60 коп.".

3.4 Рішенням сесії Житомирської міської ради від 28.05.2008 № 621 вирішено, серед іншого, укласти договір між Відповідачем та ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" на управління та утримання частини житлового фонду міської ради, що перебуває на балансі Боржника та КВЖРЕП № 12.

3.5 Рішенням сесії Відповідача від 29.05.2009 № 978 надано згоду на визнання Боржника банкрутом.

3.6 08.11.2011 Господарський суд Житомирської області на адресу прокуратури Житомирської області направив повідомлення щодо виявленого факту доведення до банкрутства Боржника його засновником - Відповідачем.

07.12.2011 до відома суду від Прокуратури Житомирської області надійшов лист № 07/2-1796 вих-11 про направлення до Прокуратури міста Житомира для проведення перевірки повідомлення щодо виявленого факту доведення до банкрутства Боржника його засновником - Відповідачем.

Прокуратурою міста Житомира листом № 8242вих від 05.12.2011 повідомлено суд, що проведення перевірки за фактом доведення до банкрутства Боржника його засновником - Відповідачем доручено Корольовському РВ УМВС України в Житомирській області.

Постановою Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області від 07.12.2011 відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Відповідача за відсутності в їх діянні складу злочину передбаченого статтею 219 КК України. Докази скасуванні вищезазначеної постанови Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області була відсутні.

3.7 03.11.2011 розпорядник майна Боржника Стефанюк М.С. провів аналіз фінансово-господарського стану Боржника на предмет дій доведення до банкрутства, за результатами якого склав висновок, відповідно до якого починаючи з 2005 року Відповідач поступово і планомірно доводив Боржника до банкрутства, про що свідчить той факт, що Відповідач без коливань надав згоду на порушення справи про банкрутство.

Відповідно до зробленого розпорядником майна Боржника Стефанюком М.С. в ході процедури розпорядження майном звітом за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного Боржника встановлено, що основною причиною доведення підприємства до банкрутства є припинення фінансово-господарської діяльності його засновником.

Поданий розпорядником майна Боржника Стефанюком М.С. висновок щодо виявлення ознак доведення до банкрутства Боржника не відповідає за формою та змістом Методичним рекомендаціям, якими визначається типова структура звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства.

У наведеному висновку не проведено поглиблений аналіз дебіторської заборгованості (аналіз структури, тенденцій та аналітичних показників); аналіз кредиторської заборгованості; аналіз прибутковості підприємства; аналіз витрат на виробництво; аналіз використання трудових ресурсів; аналіз інвестицій та інновацій.

Розпорядник майна Стефанюк М.С. у поданому висновку не вказує, що аналізував документи, що є джерелами інформації для проведення аналізу, а саме: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства (форма №1, для суб`єктів малого підприємництва - форма №1-м); звіт про фінансові результати (форма №2, для суб`єктів малого підприємництва - форма №2-м); звіт про рух грошових коштів (форма №3); звіт про власний капітал (форма №4); примітки до річної фінансової звітності (форма №5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11-ОЗ); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма №1-інновація); звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б); звіт з праці (форма №1-ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма №1-ПВ (умови праці)); звіт про використання робочого часу (форма №3-ПВ); звіт про виробництво промислової продукції (форма №1П-НПП); інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.

3.8 За змістом звіту розпорядника майна Стефанюка М.С., складеного за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного Боржника стосовно "Визначення ознак доведення до банкрутства", встановлено:

- забезпечення зобов`язань Боржника всіма його активами (відношення суми активів Боржника до суми його зобов`язань) станом на 01.01.2011, становить 84,28%, в порівнянні з 01.01.2008 зріс на 2,8%;

- забезпечення зобов`язань Боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов`язань боржника) станом на 01.01.2011 становить 0,43 в порівнянні з 01.01.2008 зменшився на 0,36;

- розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань) на 01.01.2011 в порівнянні з 01.01.2008 зріс на 10 775,0 тис. грн і становить 145477,0 тис. грн.

Тобто один з показників для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства періоду, який аналізувався розпорядником майна, характеризується погіршенням, а саме, забезпечення зобов`язань Боржника його оборотними активами. Тоді як, спостерігалась тенденція зросту показника забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами та розміру чистих активів.

3.9 Рішенням виконавчого комітету Відповідача від 21.03.2012 № 120 дозволено Боржнику передати житловий фонд та інше майно Відповідача на баланс комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 13 згідно з додатками 1, 2.

3.10 Ліквідатори Боржника аналіз фінансово-господарського стану Боржника не проводили.

3.11 З метою забезпечення ліквідації Боржника та з метою забезпечення виконання вимог кредиторів, ліквідатор звертався до Відповідача листом № 25/131 від 16.06.2014 з проханням розглянути можливість виділення коштів з міського бюджету в сумі 1 918 655 грн 60 коп.

Рішенням Житомирської міської ради від 18.06.2014 № 689, зокрема, внесено та затверджено зміни до статуту Боржника, у зв`язку з чим, викладено пункт 4.7 статуту в редакції, відповідно до якої для забезпечення діяльності підприємства власником створюється статутний фонд в сумі 2 100 323 грн 20 коп.

Рішення Відповідача від 18.06.2014 № 689 щодо виділення коштів до статутного фонду Боржника в сумі 2 100 323 грн 20 коп. не виконано.

Згідно з листом виконавчого комітету Відповідача № 1385 від 07.08.2014 на розгляд постійної комісії Житомирської міської ради з питань бюджету, комунальної власності за залучення інвестицій було внесено питання виділення коштів на погашення заборгованості по податках, зборах та єдиному внеску по підприємствах - банкрутах. Проте, рішення не прийняте.

3.12 Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.12.2018 (залишеною без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019) за результатами розгляду заяви Боржника до Відповідача про визнання права повного господарського відання на нерухоме майно у межах цієї справи встановлена відсутність на балансі Боржника закріпленого за ним уповноваженим органом (власником) на праві господарського відання нежитлового фонду, окрім, житлового фонду та об`єктів комунальної інфраструктури.

Ліквідатор Боржника наказ про формування ліквідаційної маси не видавав.

3.13 В матеріалах справи наявні баланси Боржника, а саме за:

- 2009 (баланс (активи і пасив на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду)) - 136376,00грн - 150857,00грн.

- 2010 - (баланс (активи і пасив на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду)) - 150857,00грн. - 153737,00грн.

- 2011 - (баланс (активи і пасив на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду)) - 153737,00грн.- 147224,00грн.

Тоді як інформація про фінансовий стан та заборгованість за 2007 рік в матеріалах справи відсутня.

Також в матеріалах справи наявні звіти про фінансові результати за 2008; 2009; 2010.

3.14 Ліквідатор Довжаниця О.С. у квітні 2016 звертався до суду із заявою до Відповідача про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, а у листопаді 2016 року з заявою до Відповідача про визнання права повного господарського відання на нерухоме майно, однак на момент звернення трирічний строк позовної давності вже закінчився.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 12.01.2021 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 і ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 та прийняти нове рішення - про задоволення позову та стягнення з Відповідача 2 052 149 грн 53 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку із доведенням його Відповідачем до банкрутства.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували у спірних правовідносинах норми статей 77 78 136 Господарського кодексу України та статті 26 Закону про банкрутство, не врахувавши обставини та докази заснування Боржника як змішаного підприємства - згідно зі статутом частина майна, за рахунок обслуговування якого Боржник отримував дохід, була закріплена на праві оперативного управління (статус майна) як за некомерційним комунальним підприємством.

5.2 Суди, надаючи оцінку лише первісному висновку розпорядника майна за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності, між тим не враховували та не надали оцінку висновку щодо виявлення ознак доведення Боржника до банкрутства від 04.08.2011 № 8758/11, який відповідає Методичним рекомендаціям щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

5.3 Суди не врахували обставини включення до активів Боржника, за висновком розпорядника майна Боржника Стефанюка М.С., нежитлового фонду, який не міг бути включений до ліквідаційної маси та бути врахований у вартості активів Боржника.

5.4 Суди зробили переоцінку встановлених у цій справі обставин справи, а саме встановлених постановою про визнання Боржника банкрутом від 03.11.2011, згідно з якою:

- врахований звіт розпорядника майна Стефанюка М.С за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності, відповідно до якого причиною доведення Боржника до банкрутство стало рішення засновника - Відповідача про припинення фінансово-господарської діяльності Боржника в результаті рішення від 28.08.2008 № 621 про укладення договору з ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго Житомир" на утримання частини житлового фонду, що перебувало на балансі Боржника;

- задоволено клопотання комітету кредиторів Боржника та направлено повідомлення в прокуратуру Житомирської області щодо виявленого факту доведення до банкрутства Боржника.

5.5 Суди не врахували у спірних правовідносинах відповідну практику Європейського суду з прав людини, а також дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для врахування у цій справі висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12, які стосувались відповідальності органу місцевого самоврядування як засновника комунального некомерційного підприємства, оскільки Боржника було засновано не як комунальне комерційне підприємство, а як змішане підприємство (врахували).

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правового режиму майна комерційного комунального підприємства

6.1 Правовий режим майна комунальної власності, порядок його формування та суб`єкти права комунальної власності визначені Конституцією України Цивільним кодексом України Господарським кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" тощо.

За змістом статей 142-145 Конституції України до матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить нерухоме майно, управління яким територіальні громади здійснюють безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

6.2 Згідно з частинами 1, 2 статті 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Цим нормам кореспондують положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно тощо, а також інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

6.3 Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Враховуючи положення абзацу першого частини десятої статті 78 ГК України щодо особливостей господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, зокрема, відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних комерційних підприємств аналогічно до діяльності державних комерційних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами.

Близькі за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12.

6.4 Частиною п`ятою статті 75 ГК України передбачено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

6.5 Відповідно до частини третьої статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

6.6 За змістом викладених норм передача майна, що перебуває в господарському віданні, з балансу одного комунального підприємства на баланс іншого комунального підприємства, що відбулася за актами приймання-передачі на підставі прийнятого в межах повноважень рішення органу місцевого самоврядування, який від імені та в інтересах територіальної громади як власника відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, є майновою дією власника щодо розпорядження майном.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 27.11.2018 у справі № 904/4928/17 та в пункті 7.7 постанови від 29.10.2019 у справі 927/1124/16.

Водночас дії власника з розпорядження майном, переданим суб`єкту підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, можуть бути оскаржені з метою захисту суб`єктом своїх майнових прав на майно також від власника (частина четверта статті 136 ГК України).

6.7 Особливості розпорядження майном у справі про банкрутства врегульовані положеннями Закону про банкрутство, за правилами якого порушено, здійснювалось провадження у цій справі (до набрання чинності з 21.10.2019 нормами Кодексу України з процедур банкрутства, далі - КУзПБ) та подана заява про покладення субсидіарної відповідальності на Відповідача у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Згідно з частиною 1 статті 44 після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута, зокрема шляхом проведення аукціону.

6.8 У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини:

- відображення та облік на балансі Боржника житлового фонду та іншого майна, метою передачі якого Відповідачем Боржнику було здійснення останнім технічної експлуатації без права володіння, користування та розпорядження (пункт 3.2);

- подальшої передачі цього майна у процедурі банкрутства Боржника за рішенням власника (Відповідача) (від 21.03.2012 № 120) на баланс комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 13 згідно з додатками 1, 2 (пункт 3.9);

- невиявлення ліквідатором (та невчинення дій щодо виявлення) у процедурі банкрутства Боржника будь -якого іншого майна, яке належить Боржнику на праві господарського відання, підлягає включенню до ліквідаційної маси Боржника як у розумінні статті 42, частини першої статті 43, частини першої статті 44, статті 45 Закону про банкрутство (чинного на час звернення Позивача із вимогами про покладення на Відповідача субсидіарної відповідальності), так і положень статей 62, 63, 64 чинного КУзПБ, та за рахунок коштів від продажу якого було б можливе задоволення вимог кредиторів Боржника (пункт 3.10);

Суд дійшов висновку, що на передані за рішенням Відповідача як власником Боржника об`єкти житлового фонду та іншого майна не поширюються:

- ні права Боржника розпоряджатись цим майном у розумінні статей 317 319 ЦК України, зокрема шляхом реалізації на аукціоні у межах ліквідаційної процедури Боржника у справі про банкрутство задля задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог частин перших статей 42, 43, 44 Закону про банкрутство;

- ні правовий режим господарського відання (6.3);

- ні стверджуваний скаржником правовий режим оперативного управління (стаття 137 ГК України);

з огляду на обставини складу цього майна та його цільового призначення - для перебування вказаних об`єктів житлового фонду та іншого майна на балансі Боржника (для здійснення технічної експлуатації без права володіння, користування та розпорядження), та з огляду на положення частини першої статті 42 Закону про банкрутство, що встановлюють виняток та заборону на включення до складу ліквідаційної маси, зокрема об`єктів житлового фонду та об`єктів комунальної інфраструктури, імперативно зобов`язуючи передати це майно, в разі банкрутства підприємства в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов зі здійсненням фінансування в установленому порядку.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 5.1, 5.3, 5.5).

Щодо субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника -комерційного комунального підприємства

6.9 Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України Господарським кодексом України та Законом про банкрутство.

6.10 Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 5 статті 41 Закону про банкрутство передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Питання субсидіарної відповідальності аналогічно врегульовано положеннями частини другої статті 61 КУзПБ, положення якого підлягають застосуванню у спірних правовідносинах з огляду на ухвалення при новому розгляді справи оскаржуваних судових рішень зі спірного питання в період чинності цього Кодексу.

6.11 Визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (частиною другою статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

У наведених висновках Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених, зокрема в постановах: від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

6.12 Суди встановили, що спір у цій справі за заявою ліквідатора Боржника виник щодо складу дій та рішень, які є підставою для субсидіарної відповідальності Відповідача як засновника Боржника, що є комерційним комунальним підприємством, за його зобов`язаннями у справі про банкрутство.

6.13 У зв`язку із викладеним та враховуючи висновки в пунктах 6.6-6.8 цієї постанови, Суд дійшов висновку, що неможливість здійснення господарської діяльності комунальним комерційним підприємством задля одержання прибутку через вилучення за рішенням власника майна, за рахунок використання якого комунальне комерційне підприємство може отримувати прибуток, однак не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства цього підприємства (пункт 6.7), за умови, що власник (засновник) не визначив для боржника інші способи та засоби отримання прибутку або джерела погашення заборгованості перед кредиторами, зумовлює для законодавця через механізм, закріплений у положеннях частини першої статті 619 Цивільного кодексу України, частині першої статті 215 ГК України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, врегулювати спірні правовідносини та захистити у такий спосіб інтереси кредиторів суб`єкта комерційної господарської діяльності.

При цьому Суд звертається до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до висновків якого, зокрема, щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства: пункт 62 рішення у справі "Єршова проти Російської Федерації" - ЄСПЛ, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

6.14 Між тим суди, окрім як обставин прийняття рішень про створення та збільшення статутного фонду Боржника (пункти 3.3, 3.11), не встановили ні обставин передачі Відповідачем як власником при створенні та/або протягом діяльності Боржника йому будь-якого майна (у господарське відання та/або у оперативне управління тощо), за рахунок використання якого Боржник як комунальне комерційне підприємство може виконувати передбачені його Статутом види діяльності та отримувати прибуток (пункти 3.1, 3.2), ні, відповідно, обставин прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення цих або грошових активів Боржника.

Наведене також підтверджується рішеннями у цій справі, ухваленими за результатами розгляду заяви Боржника до Відповідача про визнання права повного господарського відання на нерухоме майно у межах цієї справи (ухвала Господарського суду Житомирської області від 18.12.2018, що залишена без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, пункт 3.12), якими встановлена відсутність на балансі Боржника закріпленого за ним уповноваженим органом (власником) на праві господарського відання нежитлового фонду, окрім, житлового фонду та об`єктів комунальної інфраструктури.

6.15 Натомість, житлові та нежитлові приміщення, що були передані та перебували на балансі Боржника без будь-якого передбаченого Законом правового режиму (пункт 6.8), однак задля конкретного функціонального призначення - для здійснення технічної експлуатації без прав володіння, користування та розпорядження (пункт 4.2 Статуту, пункт 3.2 постанови), та передачу яких від Боржника третім особам за рішеннями Відповідача Позивач вважає підставою для притягнення Відповідача до субсидіарної відповідальності у спірних правовідносинах, між тим не можуть ототожнюватись з майном в режимі господарського відання/оперативного управління у розумінні як статей як Закону про банкрутство, так і КУзПБ, вилучення якого є підставою для субсидіарної відповідальності у розумінні висновків в пункті 6.13.

А тому ні рішення Відповідача від 28.05.2008 № 621 (про укладення договору між Відповідачем та ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" на управління та утримання частини житлового фонду міської ради, що перебуває на балансі Боржника та КВЖРЕП № 12), ні рішення виконавчого комітету Відповідача від 21.03.2012 № 120 (про дозвіл Боржнику передати житловий фонд та інше майно Відповідача на баланс комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 13 згідно з додатками 1, 2.) (пункти 3.4, 3.9) не є тими діями власника Боржника та обставинами (у розумінні положень частини першої статті 619 Цивільного кодексу України, частини першої статті 215 ГК України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (частини другої статті 61 КУз ПБ), що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами подальшої неможливості Боржника здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, істотного збільшення суми зобов`язань, що в подальшому створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство з неможливістю задовольнити ці вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна Боржника.

6.16 Суд також зазначає, що встановлені судами обставини (пункт 3.11) прийняте Відповідачем (за зверненням ліквідатора Боржника), однак невиконане рішення Житомирської міської ради від 18.06.2014 № 689, зокрема, про внесення та затвердження змін до статуту Боржника - до пункту 4.7 (відповідно до яких для забезпечення діяльності підприємства Боржника власником створювався статутний фонд в сумі 2 100 323 грн 20 коп.), також не належить до тих дій власника Боржника, що вказують на доведення Боржника до банкрутство та на існування підстав для субсидіарної відповідальності Відповідача у спірних правовідносинах.

6.17 У зв`язку із викладеним Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях, що відсутність правових підстав для покладення на Відповідача субсидіарної відповідальності, яка складає суму визнаних кредиторських вимог за зобов`язаннями Боржника у цій справі, зумовлена невжиттям ліквідатором всієї повноти дій у ліквідаційній процедурі, що унеможливлює визначення розміру субсидіарної відповідальності, а також недоведенням вчинення Відповідачем дій, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості здійснювати Боржником господарської діяльність та отримувати прибуток, у тому числі через відсутність доказів, які вказують на стабільне та послідовне збільшення зобов`язань Боржника перед кредиторами після вилучення майна (житлового фонду), яке фактично передано було у 2012 році.

6.18 А тому, враховуючи, що суди не встановили сукупності обставин (зокрема прийняття Відповідачем та виконання Боржником відповідного рішення, вчинення Відповідачем дій тощо), що вказують на доведення Боржника до банкрутства з неможливістю ним виконати грошові зобов`язання у справі про банкрутство, Суд погоджується із правильними висновками судів першої і апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відсутність підстав для покладення на Відповідача субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

6.19 Дійшовши наведеного висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 5.2, 5.4), оскільки висновок розпорядника майна щодо виявлення ознак доведення Боржника до банкрутства та відомості у ньому (пункт 5.2), за відсутності інших доказів на підтвердження підстав для покладення субсидіарної відповідальності, не можуть бути самостійною підставою для цієї відповідальності, оскільки оцінюються на загальних підставах та у сукупності з іншими доказами та обставинами у справі (стаття 79 ГПК України. А обставини, які стали підставою для визнання судом Боржника банкрутом (пункт 5.4), відповідно до положень Закону про банкрутство не можуть ототожнюватись з підставами для субсидіарної відповідальності за зобов`язаним Боржника у справі про банкрутство.

6.20 Таким чином доводи скаржника про наявність підстав для покладення на Відповідача субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у цій справі не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

6.21 Висновки судів в оскаржуваних рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала суду першої інстанції підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

6.22 Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства № 10 в особі ліквідатора Пилипенко Маргарити Миколаївни залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 у справі № 4/44-Б (906/811/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік