ПОСТАНОВА
Іменем України
30 грудня 2021 року
Київ
справа №500/101/21
адміністративне провадження № К/9901/27096/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Мірінович У.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Большакової О.О., Пліша М.А.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач, скаржник), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 60% від середньомісячного заробітку - 75000 грн і обмеження пенсії максимальним розміром, та у відмові здійснити такий перерахунок із суми місячного заробітку - 86165,34 грн, зазначеної у довідці Тернопільської обласної прокуратури №21-147-20 від 22 жовтня 2020 року, без обмеження максимальним розміром;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 22 жовтня 2020 року №21-147-20, починаючи з 1 жовтня 2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до довідки Тернопільської обласної прокуратури №21-147-20 від 22 жовтня 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 1 жовтня 2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, відповідно до довідки Тернопільської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 22 жовтня 2020 року №21-147-20, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1697-VII) на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури №21-147-20 від 22 жовтня 2020 року. Також визнав безпідставним застосування до спірних правовідносин положень Закону №1697-VІІ в частині визначення як відсоткового розміру пенсії, так і обмеження її максимальним розміром, оскільки цей Закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
5. На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статті 86 Закону №1697-VII, статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року (далі - Закон №1789-ХІІ), статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 8 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VІ), у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром.
6. Крім того, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 22 травня 2018 року у справі №205/8204/16-а, від 15 серпня 2018 року у справі №161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі №161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №554/10510/16-а та від 28 жовтня 2020 року у справі №686/2428/16-а про те, що положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
7. Також відповідач наголошує на необхідності врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, від 17 вересня 2020 року у справі №826/1147/18 та від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19, у яких Суд зазначив, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Касаційна скарга надійшла до Суду 26 липня 2021 року.
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26 липня 2021 року для розгляду справи №500/101/21 визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Бевзенка В.М. та Берназюка Я.О.
10. 28 липня 2021 року до Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, яке було мотивовано відсутністю підстав для прийняття вказаної скарги. Водночас Суд вказані доводи не прийняв та дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи касаційної скарги на момент відкриття касаційного провадження не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №500/101/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
12. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 6 грудня 2021 року №15), що унеможливило його участь у розгляді касаційної скарги, призначено повторний розподіл.
13. Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14 грудня 2021 року для розгляду справи №500/101/21 визначено нову колегію суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Шарапи В.М. та Коваленко Н.В.
14. 5 жовтня 2021 року разом із відзивом на касаційну скаргу до Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №500/101/21, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2021 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 грудня 2021 року.
Позиція інших учасників справи
16. 5 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
17. Позивач вказує на безпідставність доводів касаційної скарги та зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Закону №1697-VІІ в частині визначення як відсоткового розміру пенсії, так і обмеження її максимальним розміром, оскільки цей Закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугою років, яка призначена з 24 жовтня 2006 року відповідно до вимог статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.
19. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності 16 січня 2020 року, збільшено заробітну плату працівникам прокуратури за посадою, яку займає позивач. Вказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років.
20. Тернопільською обласною прокуратурою 22 жовтня 2020 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 видано позивачу довідку №21-147-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що розраховується для перерахунку пенсії за відповідною (прирівняною) посадою «начальника відділу прокуратури області» за нормами чинними на 11 вересня 2020 року та становить: посадовий оклад - 46160 грн; надбавка за вислугу років (45%) 20772 грн; надбавка за роботу з таємними документами (15%) 6924 грн; матеріальна допомога для оздоровлення (1/12) 6154,67 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань (1/12) 6154,67 грн., усього: 86165,34 гривень.
21. На звернення ОСОБА_1 від 18 листопада 2020 року щодо перерахунку пенсії, листом від 7 грудня 2020 року №1900-0305-8/21054, відповідач повідомив позивачу, що статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з розрахунку 60% суми місячної заробітної плати. Після проведення перерахунку на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури №21-147-20 від 22 жовтня 2020 року, розмір пенсійної виплати становитиме 45000 грн (75000,00x60%, де 75000 грн максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, 60% - відсоток розрахунку пенсії від заробітку). Проте, оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 1712,00 грн, то відповідно максимальний розмір пенсії не може перевищувати 17120,00 грн, як наслідок пенсійна виплата позивачу буде обмежена визначеним законодавством на даний час максимальним розміром пенсії у сумі 17120 грн з огляду на що, відповідач зазначив, що для виплати зменшеного розміру пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутися із відповідною заявою до відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр).
22. Не погодившись з відмовою відповідача провести перерахунок та виплату призначеної пенсії на підставі довідки прокуратури Тернопільської обласної прокуратури від 22 жовтня 2020 року №21-147-20 у розмірі 90% заробітної плати, позивач звернувся до суду з позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
26. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
28. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
29. З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте заперечує щодо перерахунку пенсії виходячи із розміру 90% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Тернопільської обласної прокуратури №21-147-20 від 22 жовтня 2020 року без обмеження максимального розміру пенсії.
30. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає таке.
31. На час призначення ОСОБА_1 пенсії (24 жовтня 2006 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року).
32. Так, статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
33. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI у статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
34. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
35. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
36. За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 1 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 1 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
37. Водночас 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
38. З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
39. Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
40. Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд виходить із такого.
41. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
42. За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
43. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
44. Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
45. Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
46. Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
47. У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
48. Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
49. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
50. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та статті 86 Закону №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20.
51. Таким чином, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (18 листопада 2020 року) стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
52. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
53. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
54. З приводу застосування при перерахунку пенсії позивача, призначеної йому відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, то колегія суддів зазначає таке.
55. За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
56. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
57. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
58. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
59. На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
60. Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
61. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
62. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
63. Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі №607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19 та від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19. На вказані позиції Верховного Суду та інші, які містять подібні висновки щодо застосування норм права, обґрунтовано посилався відповідач в касаційній скарзі.
64. Суди попередніх інстанцій у справі, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, встановили, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
65. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
66. При цьому, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 22 травня 2018 року у справі №205/8204/16-а, від 15 серпня 2018 року у справі №161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі №161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №554/10510/16-а та від 28 жовтня 2020 року у справі №686/2428/16-а, про те, що положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тому є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
67. Так само обґрунтованими є посилання відповідача стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, від 17 вересня 2020 року у справі №826/1147/18, від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19, у яких зазначено, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
68. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
69. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, статті 86 Закону №1697-VII, статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI (щодо обмеження максимального розміру пенсії працівникам прокуратури) та неврахування висновків щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається відповідач, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
70. З приводу доводів позивача, викладених у відзиві на касаційну скаргу, про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Закону №1697-VІІ в частині визначення як відсоткового розміру пенсії, так і обмеження її максимальним розміром, оскільки цей Закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, то колегія суддів зазначає, що вказані доводи спростовуються зазначеними вище мотивами цієї постанови.
71. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
72. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
75. Оскільки судом було установлено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, то касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки щодо розподілу судових витрат
76. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
В.М. Шарапа