ПОСТАНОВА
Іменем України
04 серпня 2022 року
Київ
справа №500/1149/21
адміністративне провадження №К/990/16403/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №500/1149/21 за позовом Приватного підприємства «Дружба - Нафтопродукт» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства «Дружба - Нафтопродукт» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.),-
ВСТАНОВИВ:
12 березня 2021 року Приватне підприємство «Дружба - Нафтопродукт» (далі - позивач, ПП «Дружба - Нафтопродукт») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба України (далі - третя особа, ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2020 року №0001783201, яким до позивача за порушення приписів частини першої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) застосовано штрафні санкції у розмірі 500000 грн.
Позов вмотивовано тим, що позивач вжив усіх залежних від нього заходів для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Разом з тим, держава не забезпечила належний порядок отримання таких ліцензій. День, у який платники податків мали можливість отримати ліцензії, співпадав з днем застосування покарання за її відсутність - 01 липня 2019 року. При цьому позивач перебував у стані правової невизначеності, оскільки відповідач не надав позивачу інформації з обґрунтуванням причин щодо причин затримки у видачі ліцензій або іншого застереження для подальшої господарської діяльності.
19 квітня 2021 від ГУ ДПС надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в межах адміністративної справи №500/1301/20.
Ухвалою від 17 травня 2021 року Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Відмова вмотивована тим, що підстави позову у справі №500/1301/20 є відмінними від підстав позову, наведених у справі №500/1149/21.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 09 серпня 2021 року (суддя Осташ А.В.) позов задовольнив.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з посиланням на судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що у спірній ситуації держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у період, що перевірявся, могла б бути законною. Затримка у отриманні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю нормативно визначеного порядку отримання таких ліцензій станом на день набрання чинності Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон №2628-VIII), а саме 01 липня 2019 року. Відтак, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнаним таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу.
15 листопада 2021 року від ГУ ДПС до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про залишення позову ПП «Дружба - Нафтопродукт» без розгляду. Відповідач мотивував такі вимоги тим, що зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення-рішення позивач отримав 29 травня 2020 року, то шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, сплинув ще 29 листопада 2020 року. Натомість, із цим позовом ПП «Дружба - Нафтопродукт» звернулось у березні 2021 року. Про застосовність строків звернення до суду, визначених статтею 122 КАС України у податкових спорах, вказував і Верховний Суд у постановах від 11 жовтня 2019 року (справа №640/20468/18), від 26 листопада 2020 року (справа №500/2486/19). Відповідач також звернув увагу суду на те, що позивач вже звертався до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2020 року №0001783201. При цьому позивач не був обмежений жодними чинниками у викладенні підстав позову, доводів і міркувань.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року зупинено провадження у справі №500/1149/21 за позовом Приватного підприємства «Дружба - Нафтопродукт» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/11673/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою від 10 травня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд поновив провадження у справі №500/1149/21.
Постановою від 24 травня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року та залишив позов ПП «Дружба - Нафтопродукт» без розгляду.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до постанови від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 Верховним Судом змінено підходи щодо питання тривалості строку звернення до суду у податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження. В подальшому, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 січня 2022 року (справа №160/11673/20) у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року (справа №500/2486/19), сформулював висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалась процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції встановив, що спірне податкове повідомлення-рішення було отримано 29 травня 2020 року, тому, звертаючись до суду з цим позовом у березні 2021 року, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України. Суд наголосив на тому, що ні при поданні позовної заяви, ні у ході розгляду справи судом першої інстанції позивач не звертався з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не наводив поважних причин такого пропуску.
Крім того, апеляційний суд визнав слушними доводи ГУ ДПС, що повторне подання ПП «Дружба - Нафтопродукт» позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2020 року №0001783201 є спробою перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у невстановлений законом спосіб та порушує принцип юридичної визначеності res judicata.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ПП «Дружба - Нафтопродукт» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року.
Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні помилково застосував до спірних правовідносин нову правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 січня 2022 року (справа №160/11673/20), щодо застосування коротших строків звернення до суду при оскарженні податкового повідомлення рішення, тоді як цей адміністративний позов подано ще до зміни правової позиції щодо застосування приписів пункту 56.18 статті 56 ПК України та статті 122 КАС України. При цьому Восьмий апеляційний адміністративний суд не надав позивачу можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду. Натомість, в порушення норм процесуального права ухвалою від 01 грудня 2021 року зупинив провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи №160/11673/20. Водночас, апеляційний суд залишив поза увагою, що у наведеній ним постанові Верховний Суд вказував, що суди повинні уникати формального підходу при застосуванні викладених у ній висновків, зокрема, не допускати випадків скасування судових рішень з мотивів пропуску строку звернення до суду, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час ухвалення судового рішення вона змінилась. Проте, у цій справі суд апеляційної інстанції не в інтересах позивача застосував нову правову позицію Верховного Суду, яка з`явилась уже в процесі апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 06 липня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Ключовим у цій справі є питання додержання строку звернення до суду з позовом в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 26 травня 2020 року №0001783201, яке оскаржено ПП «Дружба - Нафтопродукт» повторно, але з інших підстав.
Зазначене питання було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/3469/19, у якій сформулював висновок про те, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .
Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився із темпоральними межами процесуального строку, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Однак, апеляційний суд не звернув увагу на те, що і у постанові від 26 листопада 2020 року, і у постанові від 27 січня 2022 року Судова палата наголошувала на тому, що суди повинні уникати випадків скасування законних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи змінилось юридичне тлумачення відповідної норми права.
Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Також судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Як встановив суд апеляційної інстанції, і це не заперечується позивачем, спірне податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2020 року №0001783201 ПП «Дружба - Нафтопродукт» отримало 29 травня 2020 року, тоді як з позовом до суду звернулось у березні 2021 року.
Отже, у цій справі спірні правовідносини виникли у період, коли у судовій практиці для звернення до суду застосовувався строк у 1095 днів, але позивач звернувся до суду після зміни загального правового підходу щодо тлумачення пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, проте, до викладення Верховним Судом правового висновку щодо застосування строків звернення до суду у спорах про оскарження податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання, було предметом дослідження Верховним Судом у справі №640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справи №580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року).
Питання поновлення та продовження процесуальних строків регламентовано приписами статті 121 КАС України, згідно частини першої якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Отже КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Однак, положення Кодексу однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, яке здійснюється судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов`язковому порядку має бути поставлено на обговорення з особою, яка подала позов. Це реалізується або шляхом постановлення судом ухвали про надання позивачеві часу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, або безпосередньо у судовому засіданні. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач не заявляв клопотання про поновлення строку, вважаючи його не пропущеним. Протягом розгляду справи в суді першої інстанції податковий орган також не заявляв клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Колегія суддів враховує, що після подання відповідачем 18 листопада 2021 року клопотання про залишення позову без розгляду, позивачем було подано на нього заперечення, яке за своїм змістом мотивоване відсутністю у ГУ ДПС права на етапі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції заявляти таке клопотання. Зі змісту технічних записів судового засідання в суді апеляційної інстанції від 01 грудня 2021 року, від 10 травня 2022 року, від 24 травня 2022 року вбачається, що апеляційний суд ставив на обговорення з учасниками справи питання щодо наявності підстав для зупинення та подальшого поновлення провадження у справі, заслухав пояснення сторін по суті спору, з`ясував фактичні обставини справи з перевіркою їх доказами та ухвалив оскаржувану постанову. Час для подання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду судом апеляційної інстанції не надавався, дані про обговорення причин, які б завадили подати позов у шестимісячний строк, відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши, на його думку, факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт або ж подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску. Відтак, суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишив адміністративний позов без розгляду, не з`ясувавши причини пропуску, чим обмежив право позивача на оскарження спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 353 355 356 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Дружба - Нафтопродукт» задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі №500/1149/21 скасувати.
Справу №500/1149/21 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко