№ 500/1286/17

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 500/1286/17

провадження № 61-9079св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області в складі судді Баннікової Н. В. від 26 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М. від 04 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі - ПрАТ «Європейський страховий альянс»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі 331 200 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 листопада 2012 року між ним та ПрАТ «Європейський страховий альянс» було укладено договір страхування № 36754 (КАСКО) щодо страхування транспортного засобу «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування - з 29 листопада 2014 року по 27 листопада 2015 року. 08 листопада 2015 року зазначений автомобіль було викрадено з двору за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки викрадення автомобіля є страховим випадком, на вимогу пункту 5 частини першої статті 21 Закону України «Про страхування», він повідомив відповідача про страховий випадок та виконав всі обов`язки, передбачені вказаним законом та умовами договору. Проте, Одеською регіональною дирекцією було повідомлено про те, що ПрАТ «Європейський страховий альянс» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за даним випадком у зв`язку з ненаданням повного комплекту ключів від транспортного засобу. Крім того, йому було повідомлено, що для виплати страхового відшкодування необхідно надавати два комплекти ключів від викраденого транспортного засобу. Після вказаного ним було направлено на адресу Одеської регіональної дирекції листи з проханням повідомити, коли необхідно з`явитись до регіональної дирекції для надання двох комплектів ключів від транспортного засобу та отримання страхового відшкодування, але жодної відповіді на вказані листи він не отримав. У лютому 2017 року він повторно звернувся до страхової компанії з заявою, в якій просив відповідача письмово повідомити йому про дату, час та місце передачі двох комплектів ключів, необхідних для отримання страхового відшкодування, відповідно до умов договору. Проте, листом за вихідним № 22 від 24 лютого 2017 року відповідачем по справі було повідомлено про те, що надавати два комплекти ключів від автомобіля вже не має необхідності, оскільки ним порушено умови договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2018 року в задоволенні позову відмолено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем були порушені умови зберігання транспортного засобу, та те, що останнім не було передано страховій компанії повний комплект ключів від автомобіля, а тому відмова страховика є правомірною.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року скасовано в частині стягнення судового збору. Судовий збір в розмірі 3 312 грн віднесено за рахунок держави. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погоджуючись з висновками суду в частині відмови у виплаті страховою компанією позивачу страхового відшкодування, зазначив, що рішення у цій частині є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає. Висновки суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору за вказаним позовом є помилковими.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди ухвалюючи рішення про відмову у стягненні страхового відшкодування з тих підстав, що позивачем було порушено умови договору страхування не звернули уваги на те, що зазначений вище транспортний засіб було викрадено у проміжок часу з 20:00 до 21:00 год., а тому, положення пункту 3.5 договору не поширюються до вказаного страхового випадку, оскільки у вказаний час автомобіль за умовами договору не повинен зберігатися на охороняємій стоянці чи гаражі. При цьому, розділом 6 частини 2 договору страхування не встановлено, що для підтвердження факту настання страхового випадку необхідно надати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та повний комплект оригінальних ключів та наявних засобів проти викрадення. Отже повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу та наявних засобів проти викрадення необхідно надати після прийняття рішення про визнання події страховим випадком та надання відповідної письмової заяви від страхувальника про виплату страхового відшкодування. Таким чином, на момент прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, рішення про визнання події страховим випадком ще не було прийнято, а тому як прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, так і вимога надання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та повного комплекту ключів, є передчасними. Крім того, на момент подання заяви до відповідача, у позивача були відсутні ключі запалення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, у зв`язку із тим, що вони були вилучені та долучені до матеріалів кримінального провадження. Також за умовами договору страхування, оформлення заяви про виплату страхового відшкодування у неналежній формі (без надання комплекту ключів) є підставою для відстрочення виплати страхового відшкодування до усунення вказаних недоліків, а не відмови у виплаті страхового відшкодування.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У червні 2019 року на адресу Верховного Суду від ПрАТ «Європейський страховий альянс» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 500/1286/17 з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що за договором страхування № 36754 27 листопада 2014 року між страховиком та ПрАТ «Європейський страховий альянс» та страхувальником ОСОБА_1 - позивачем, було застраховано транспортний засіб «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 368 000 грн.

Відповідно до листа Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області на звернення позивача 30 листопада 2015 року в результаті слідчих дій за фактом викрадення автомобіля марки «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , встановлено, що вищевказаний автомобіль був викрадений з двору за адресою: АДРЕСА_1 . Час незаконного заволодіння транспортним засобом з 20 години до 21 години 08 листопада 2015 року, що підтверджується показами свідків.

Згідно листа ПрАТ «Європейський страховий альянс» від 24 лютого 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхової виплати за його заявою від 10 листопада 2015 року, щодо події, що мала місце в ніч з 08 на 09 листопада 2015 року через порушення умов договору, а саме не передання страховику двох оригінальних ключів від автомобілю після його викрадення.

Суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення про відмову в позові, виходили з того, що відповідно до пункту 4.3.6 та п. 4.5 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, оскільки страховик не несе відповідальності за випадками «викрадення» та «ПДТО» при порушенні умов зберігання транспортного засобу, обумовлених договором страхування, та в разі ненадання повних двох комплектів ключів від застрахованого автомобіля.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов`язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування компенсування шкоди.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» та пункту 1.4 договору страховим випадком вважається подія, що визначена у переліку ризиків в частині 1 договору, яка відбулась в період дії договору, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Суд установив, що 08 листопада 2015 року, в період дії укладеного між сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу, сталось незаконне заволодіння застрахованим автомобілем, у строк, передбачений договором (10 листопада 2015 року) позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, отже, у страховика виник обов`язок виплати страхового відшкодування за умови відсутності підстав для відмови у ньому.

Згідно з пунктом 3.6 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування при незаконному заволодінні транспортним засобом, якщо після настання випадку, що має ознаки страхового, будуть відсутні - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу або ключів від наявних засобів проти викрадення/пультів від них.

З матеріалів справи вбачається, що згідно листа відповідача на адресу позивача від 05 січня 2016 року у виплаті страхового відшкодування позивачу було відмовлено, оскільки останній повних - два комплекти ключів, від транспортного засобу страховику своєчасно не надав, разом з тим, у разі викрадення одного комплекту ключів від транспортного засобу своєчасно - на протязі 3-х днів, страховика про це письмово не повідомив та зберігав транспортний засіб не в гаражі або на стоянці, як це передбачено умовами договору - пункт 4.2.3.

Положення статтей 11 525 526 629 ЦК України діють підстави для висновку, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається.

З урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкоджало страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом в кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При цьому порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 у передбачений договором строк повідомив про настання страхового випадку, але не надав всі документи, що стосувалися страхового випадку, суд апеляційної інстанції встановивши, що позивач повідомив страхову компанію, що на момент подання заяви до відповідача (10 листопада 2015 року) в нього були відсутні ключі запалення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у зв`язку з тим, що вони були вилучені та долучені до матеріалів кримінального провадження, не перевірив чи може бути зазначене підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, за умови, що це не позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Апеляційний суд не перевірив твердження позивача про те, що вищевказаний автомобіль ним було придбано в фізичної особи з одним комплектом ключів і саме такий автомобіль було застраховано страховиком, не звернув уваги на те, що пунктом 6.2.2. договору передбачена передача «повного комплекту орігінальних ключів» та не зазначено скільки конкретно іх повинно бути, не перевірив висновок суду першої інстанції щодо обов`язкової наявності саме двох орігінальних ключів від транспортного засобу у страхувальника .

Крім того, суд апеляційної інстанції, вказуючи на обгрунтованість відмови страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування з посиланням на неналежне зберігання транспортного засобу (не в гаражі або на стоянці) не звернув уваги на те, що автомобіль було викрадено у проміжок часу з 20:00 до 21:00 год, що підтверджується листом Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області, а згідно умов укладеного між сторонами договору (пункт 3.5), вказаний автомобіль не повинен зберігатися у такий проміжок часу на стоянці чи гаражі. Доказів того, що зазначений автомобіль зберігався позивачем в нічний час (23:00-06:00) не на стоянці чи гаражі, як це передбачено умовами договору, матеріали справи не містять, а тому висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 згідно з пунктом 4.2.3 на протязі 3-х днів мав повідомити страховика про зміну обставин, що впливають на збільшення ступеню ризику не грунтуються на матеріалах справи.

З урахуванням встановлених обставин, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, які не були перевірені та встановлені судами, та враховуючи необхідність встановлення обставин, наведених вище, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанову суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення страхового відшкодування скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун