Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 500/3753/18
провадження № 61-12534св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 7 022 грн щомісяця до 1 600 грн щомісяця на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з червня 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , 2011 року народження, та доньку ОСОБА_4 , 2014 року народження. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року шлюб між ними розірвано.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 7 022 гривень щомісяця, починаючи з 25 грудня 2015 року.
У зв`язку із погіршенням матеріального стану та стану здоров`я, а також зі зміною сімейного стану, посилаючись на положення статті 192 СК України, просив зменшити розмір аліментів до 1 600 грн в місяць на кожну дитину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 2 000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт погіршення його матеріального становища, що, відповідно, є підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюючи нове про відмову у його задоволенні, апеляційний суд виходив з того, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів матеріальний стан та стан здоров`я позивача не змінився, усі обставини, на які він посилається, як на підставу для зменшення розміру аліментів, були враховані судом під час визначення розміру аліментів, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_7 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 року і залишити в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 листопада 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення про стягнення аліментів суд виходив з розміру заробітної плати, отриманої ним від роботи на морських суднах, однак на даний час у зв`язку із погіршенням стану здоров`я він не має можливості працювати на такій роботі, що свідчить про те, що його матеріальний стан істотно змінився. Окрім цього, вказує, що змінився його сімейний стан, оскільки він вдруге одружився, що також є суттєвою обставиною для зміни розміру аліментів. Доказів, які спростовують вказані обставини, відповідач не надала, а тому висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову є необ`єктивним та необґрунтованим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 серпня 2019 року справа № 500/3753/18 надійшла до Верховного Суду.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04 червня 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2015 року між ними розірвано.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 7 022 грн щомісячно.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення стану здоров`я.
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем не доведено зміни його майнового чи сімейного стану, погіршення стану здоров`я, оскільки усі обставини, на які він посилався, існували на час визначення розміру аліментів та були враховані судом, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 рокузалишитибез змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук