Постанова
Іменем України
31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 500/4435/19
провадження № 61-16490св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація Ізмаїльського порту,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року у складі судді Пащенко Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Назарової М. В., Карташова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»(далі - Ізмаїльська філія, підприємство), третя особа - Первинна профспілкова організація Ізмаїльського порту, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що 15 травня 2019 року її звільнено з посади контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки (далі - загін охорони морського порту) Ізмаїльської філії на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі скороченням штату.
Вона є членом Професійної спілки робітників морського транспорту України та перебуває на обліку в Первинній профспілковій організації Ізмаїльського порту.
11 квітня 2019 року відповідач звернувся до Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту з поданням, у якому, керуючись статтею 43 КЗпП України, просив надати згоду на звільнення 15 травня 2019 року контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - за скороченням чисельності штату.
Крім того, у наказах Ізмаїльської філії від 05 лютого 2019 року № 17/14 про скорочення чисельності та штату служби морської безпеки та від 27 березня 2019 року № 38/14 про внесення змін до наказу № 17/14 підставою для скорочення працівників зазначено укладення між Ізмаїльською філією і Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа безпека» (далі - ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека», товариство) договору від 25 січня 2019 року № 4-В-ГЗФ-ід про надання послуг з підтримання режиму перебування і переміщення в морському порту.
Зазначене дає підстави для висновку, що скорочення штату працівників відбувалося штучно, процедури скорочення не було дотримано, що призвело до порушення прав звільнених працівників, у тому числі й позивача.
Відповідач не врахував особливості правового регулювання діяльності морських портів та функціонування служби охорони на режимних об`єктах. Законом передбачено обов`язкове створення та забезпечення функціонування в Адміністрації морських портів України загонів охорони морського порту, а отже, скорочення працівників загону охорони морського порту було поза межами повноважень роботодавця.
Крім того, договір від 25 січня 2019 року № 4-В-ІЗФ-19 про надання послуг з охорони, укладений між відповідачем і ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека», набрав чинності з 01 січня 2019 року, тобто за п`ять місяців до звільнення позивача із займаної посади, до початку процедури попередніх консультацій та отримання або неотримання згоди профспілки на скорочення. Зазначений факт вказує на упереджене ставлення відповідача до процедури скорочення та заплановане порушення законодавства.
Відповідач не виконав обов`язку щодо працевлаштування працівника відповідно до частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, не запропонував їй усі вакантні посади, наявні на підприємстві на час її звільнення.
Посилаючись на те, що її звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила: поновити її на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії ДП «Адміністрації морських портів України»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 692 204,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 9 445,64 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що відповідач виконав свій обов'язок щодо працевлаштування позивача, запропонував їй усі вакантні посади у ДП «Адміністрація морських портів України», а не лише в Ізмаїльській філії, які вона проігнорувала, а тому відповідач як роботодавець належним чином виконав обов`язки, передбачені статтею 49-2 КЗпП України, та інші вимоги трудового законодавства під час процедури звільнення позивачки; порушень прав позивачки з боку відповідача під час розгляду справи не встановлено. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про поновлення на роботі та похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані рішення і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 569/9913/18, від 25 липня 2018 року у справі
№ 382/1039/16-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 18 вересня 2018 року у справі
№ 800/538/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, постановах Верховного Суду України
від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У січні 2025 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту, у якому вона просила касаційну скаргу задовольнити та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що у структурі Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України» відповідно до статті 10 Закону України «Про морські порти України» створено службу морської безпеки, до складу якої входить загін охорони морського порту.
ОСОБА_1 переведена на посаду контролера на КПП загону охорони морського порту служби морської безпеки з 08 вересня 2015 року на підставі наказу від 07 вересня 2015 року № 149-ос, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , заповненої 24 червня 1991 року.
Відповідно до пункту 6.1.3 Статуту ДП «Адміністрація морських портів України», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 02 квітня 2018 року № 149 (далі - Статут), підприємство має право за погодженням з уповноваженим органом управління відповідно до законодавства України створювати, реорганізовувати та ліквідовувати філії ДП «Адміністрація морських портів», які не мають статуту юридичної особи, наділяться майном підприємства, можуть мати окремий баланс та діють на підставі положень, які затверджуються уповноваженим органом управління.
Згідно з протоколом наради керівництва Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 14 травня 2018 року «Щодо запровадження змін в організації виробництва та праці служби морської безпеки» визнано доцільними зміни в організації виробництва та праці служби морської безпеки і передання функцій з підтримання режиму перебування та переміщення в морському порту стороннім організаціям.
25 січня 2019 року між ДП «Адміністрація морських портів України» і
ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» за результатами відкритих торгів укладено договір № 4-В-ІЗФ-19 про надання послуг з підтримання режиму перебування і переміщення в морському порту. Додатком до цього договору є Меморандум про взаємопорозуміння, основною метою якого є надання пріоритетного права на працевлаштування працівникам, які підлягають вивільненню.
Розпорядженням Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 29 січня 2019 року № 1/14 з метою забезпечення дотримання законодавства України при вивільненні контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту за скороченням чисельності та штату вирішено провести анкетування контролерів.
ОСОБА_1 від заповнення анкети та надання інформації щодо наявних обставин, що унеможливлюють звільнення з ініціативи роботодавця, відмовилася, про факт чого складено акт від 31 січня 2019 року.
30 січня 2019 року Ізмаїльська філія ДП «Адміністрація морських портів України» на виконання пункту 3 Меморандуму про взаємопорозуміння надала
ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» список працівників загону охорони морського порту, які підлягають вивільненню за скороченням чисельності та штату.
01 лютого 2019 року Ізмаїльська філія ДП «Адміністрація морських портів України» повідомила Професійну спілку працівників морського транспорту України та Первинну профспілкову організацію Ізмаїльського порту про заплановане скорочення чисельності та штату із зазначенням причин, дати скорочення.
Наказом Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 05 лютого 2019 року № 17/14 «Про скорочення чисельності та штату служби морської безпеки» (зі змінами, внесеними наказом від 27 березня 2019 року № 38/14) зі штатного розпису Ізмаїльської філії з 16 травня 2019 року виключенню штат і чисельність загону охорони морського порту, а саме посади контролера на контрольно-пропускному пункті з посадовим окладом 5 300,00 грн, усього 48 штатних одиниць. Наказ погоджено головою Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту Шубіним О. О. , зміни до нього погоджено виконувачем обов`язків голови Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту.
Листом Професійної спілки працівників морського порту України від 28 лютого 2019 року № 01-059 рекомендовано керівнику Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України» вжити заходів з припинення процедури скорочення та виключення зі штатного розпису Ізмаїльської філії 48 контролерів служби морської безпеки.
ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» листом від 01 березня 2019 року № 0103/1 звернулось до відповідача для отримання інформації щодо процедури скорочення з метою надання вивільненим працівникам загону охорони морського порту пріоритетного права на працевлаштування.
19 березня 2019 року відповідно до розпорядження Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України» № 4/14, з метою забезпечення дотримання законодавства України при вивільненні контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки за скороченням чисельності та штату вирішено повторно провести анкетування контролерів на КПП загону охорони морського порту.
ОСОБА_1 від заповнення анкети та надання інформації щодо обставин, що унеможливлюють звільнення з ініціативи роботодавця, відмовилася, про факт чого складено акт від 27 березня 2019 року.
11 квітня 2019 року Первинній профспілковій організації Ізмаїльського порту Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України» направлено подання № 466/14-01-08/вих/14 про надання згоди на звільнення 15 травня 2019 року за скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки (48 працівників), у тому числі і ОСОБА_1
23 квітня 2019 року за результатами засідання Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту, згода на звільнення працівників надана не була, про факт чого свідчить витяг з протоколу № 56.
З метою забезпечення працевлаштування ОСОБА_1 пропонувались наявні вакантні засади в ДП «Адміністрація морських портів України» 04 лютого, 18 лютого, 25 лютого, 11 березня, 18 березня, 25 березня, 01 квітня та 15 квітня 2019 року і наявні вакантні посади в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському району згідно з відомостями, наданими Ізмаїльським міськрайонним центром зайнятості, станом на 18 березня, 26 березня, 03 квітня, 11 квітня, 19 квітня, 08 травня 2019 року. Про факт ознайомлення позивача з вакансіями в ДП «Адміністрація морських портів України» та в м. Ізмаїлі й Ізмаїльському району свідчать підписи позивача на пропозиціях про переведення на посаду та на списках вакантних посад від Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості. Від переведення на запропоновані посади позивач відмовилася. В тому числі позивачці було запропоновано вакантну посаду в Ізмаїльській філії - посаду прибиральника виробничих приміщень комплексу обслуговування флоту служби експлуатації, проте позивач від переведення на запропоновану посаду відмовилася, про факт чого свідчать підписи від 25 лютого, 27 лютого, 15 березня, 19 березня, 27 березня, 04 квітня, 08 квітня, 22 квітня 2019 року. Крім того, 12 квітня 2019 року позивач була ознайомлена з графіком навчальних груп Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» на 2019 рік.
Також встановлено, що посаду охоронника у Маріупольській філії було запропоновано позивачу згідно зі списками вакантних посад станом на 15 квітня 2019 року, від переведення позивач відмовилася, про що свідчить її підпис у пропозиції.
Посаду охоронника пропонували позивачу в інших філіях підприємства, зокрема у Іллічівській філії станом на 18 лютого, 25 лютого, 01 квітня, 15 квітня, а також у Южненській філії станом на 15 квітня 2019 року, які є менш територіально віддаленими від місця проживання позивачки, проте від переведення позивач відмовилася, про що свідчить її підпис у пропозиціях та доданих до них списках вакантних посад.
Посаду прибиральника службових приміщень у Бердянській філії ДП «Адміністрація морських портів України» було запропоновано позивачу згідно зі списками вакантних посад станом на 15 квітня 2019 року, від переведення позивачка відмовилася, про що свідчить її підпис у пропозиції.
Крім того, посаду прибиральника виробничих приміщень було запропоновано позивачу в Ізмаїльській філії ДП «Адміністрація морських портів України» за місцем проживання позивача, проте позивач на переведення також відмовилася, про що свідчить підпис позивача від 16 квітня 2019 року.
Посаду контролера на КПП в Ренійській філії ДП «Адміністрація морських портів України» було запропоновано позивачу згідно зі списками вакантних посад станом на 18 лютого, 25 лютого, 11 березня 2019 року, від переведення позивач відмовилася, про що свідчить її підпис у пропозиціях.
На посаду діловода у Ренійській філії, яка була відкрита 29 березня 2019 року, згідно з наказом від 01 квітня 2019 року № 203-К прийнято ОСОБА_4 з 02 квітня 2019 року до 09 січня 2020 року на період відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку основного працівника ОСОБА_5 з окладом 3 901,00 грн.
Посаду діловода було запропоновано позивачці в Ізмаїльській філії ДП «Адміністрація морських портів України» за місцем проживання позивача згідно зі списками вакантних посад станом на 18 лютого і 25 лютого 2019 року, від переведення позивач відмовилася, про що свідчить її підпис у пропозиціях.
Позивач відмовилася від працевлаштування в ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека», про факт чого свідчить лист ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» від 13 березня 2019 року з відміткою та підписом про отримання ОСОБА_1 27 березня 2019 року.
Позивач також не прийняла пропозиції відповідача після звільнення щодо укладення трудових договорів про працевлаштування на різні посади в різних філіях підприємства, в тому числі Ізмаїльській.
Позивач відмовилася від вакантних посад у м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі згідно з наданими Ізмаїльським міськрайонним центром зайнятості відомостями станом на 18 березня, 26 березня, 03 квітня, 11 квітня, 19 квітня та 08 травня 2019 року, що підтверджується підписами позивача на пропозиціях про переведення на посаду та на списках вакантних посад від Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості.
15 травня 2019 року ОСОБА_1 згідно з наказом по Ізмаїльській філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 15 травня 2019 року № 85-ос звільнено з посади контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки за скороченням чисельності та штату, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Про вивільнення 15 травня 2019 року ОСОБА_1 було персонально попереджено 08 лютого 2019 року.
Як відомо з трудової книжки, ОСОБА_1 має середню освіту.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15 та постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 755/3972/17-ц.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач виконав свій обов`язок щодо працевлаштування ОСОБА_1 , запропонував їй усі вакантні посади у ДП «Адміністрація морських портів України», а не лише в Ізмаїльській філії, від яких вона відмовилась, та дійшов правильного висновку, що відповідач як роботодавець належним чином виконав обов`язки, передбачені статтею 49-2 КЗпП України, та дотримав інші вимоги трудового законодавства під час процедури звільнення позивача, тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
У березні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява представника ДП «Адміністрація морських портів України» - Хотинського С. В., у якій він, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 396 ЦПК України, просить закрити касаційне провадження.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені в частині другій
статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Підстави для закриття касаційного провадження визначені у статті 396
ЦПК України.
Вивчивши зміст заяви про закриття касаційного провадження у справі, колегія суддів уважає, що підстав для закриття касаційного провадження, що передбачені статтею 396 ЦПК України, немає.
Касаційна скарга ОСОБА_1 була подана з дотриманням норм статті 392 ЦПК України, містила підстави касаційного оскарження. Тому Верховний Суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та необхідність надання відповідної правової оцінки доводам касаційної скарги під час касаційного перегляду справи, що й було зроблено у цій постанові.
Ураховуючи наведене, у задоволенні заяви про закриття касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, тому що підстав для їх скасування немає.
Щодо судових витрат
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника ДП «Адміністрація морських портів України» - Хотинського Станіслава Валерійовича про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська