01.12.2024

№ 500/6011/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 500/6011/23

провадження № К/990/5273/24, К/990/6197/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 та представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого судді - Гудима Л. Я., суддів: Затолочного В. С., Качмара В. Я.

І. Суть спору

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий (01-28.02.2023) та березень (01-11.03.2023) 2023 року;

1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий (01-28.02.2023) та березень (01-11.03.2023) 2023 року;

1.3. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період вересня 2022 року (з 01 по 30.09.2022);

1.4. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період вересня 2022 року (з 01 по 30.09.2022).

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 згідно з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по особовому складу від 30 березня 2023 року № 33-РС, звільнений з військової служби у запас відповідно до абзацу третього підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативною комісії закладу охорони здоров`я, та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2023 року № 92 з 02 квітня 2023 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач стверджує, що у період з 05 липня 2022 року по 17 листопада 2022 року та з 12 березня 2023 року по 02 квітня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у с. Різниківка, с. Роздолівка, с. Переїзне Бахмутського району Донецької, на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 30 червня 2022 року № 4576, бойового розпорядження Угруповання Військ "Захід" від 01 липня 2022 року № 22БР (1454/428Т), бойового розпорядження командира НОМЕР_3 обр ТрО № 56БР від 01 липня 2022 року, бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_4 від 05 липня 2022 року № 194/ТРО, бойового наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 липня 2022 року № 1495/214дск/КСП, витягу з журналу бойових дій від 28 червня 2022 року інвентарний номер № 6 ДСК, що підтверджується довідкою від 07 квітня 2023 року № 277.

Таким чином, на переконання позивача, він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки фактично виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів), однак позивачу не в повній мірі нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода у розмірі, 30000 грн та збільшеному до 100000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови № 168.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. 27 лютого 2022 року солдат запасу ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його було направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується Військової частини НОМЕР_2 та належить до Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

4. Пунктом 1.31 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 лютого 2022 року № 4 на виконання мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року № 32/321/501/13т позивача відповідно до мобілізаційного плану зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, та призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 .

5. 30 березня 2023 року командиром Військової частини НОМЕР_2 видано наказ по особовому складу від 30 березня 2023 року № 33-PC, яким наказано позивача звільнити з військової служби у запас відповідно до абзацу 3 підпункту "г" пункту 2 частиною четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативною комісії закладу охорони здоров`я.

6. Пунктом 4.96 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 березня 2023 року № 90 відповідно до директив Головнокомандувача Збройних Сил України від 06 лютого 2023 року № Д-321/13/ДСК та від 20 лютого 2023 року № Д-321/18/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році", удосконалення організаційно-штатних структур військових частин регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та переліку змін до штату № 05/195-01 - Військова частина НОМЕР_1 - з 31 березня 2023 року позивача увільнено від займаної посади та призначено на посаду стрільця-снайпера 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 .

7. 02 квітня 2023 року позивачем подано рапорт (вх. № 1576 від 02.04.2023 року), відповідно до якого він доповів, що справи та посаду здав, претензій до Військової частини НОМЕР_1 на день звільнення не має.

8. Згідно з пунктом 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 квітня 2023 року № 92 позивача з 02 квітня 2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

9. Командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 29 вересня 2022 року № 185, яким призначено службове розслідування щодо перебування на військовій службі у стані сп`яніння, яке доручено провести офіцеру морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_2 .

10. На підставі рапорту видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30 вересня 2022 року № 198 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за вересень 2022 року". Згідно із пунктом 4 вказаного наказу вирішено не виплачувати додаткову винагороду за період находження військовослужбовців на лікуванні, не пов`язаному з участю в бойових діях, відпустках, з інших причин додаткову винагороду в розмірі 30000 року (тридцять тисяч) і 100000 року (сто тисяч) грн 00 копійок в розрахунку на місяць за вересень 2022 року, відповідно до додатку 4 до цього наказу. У додаток 4 до наказу був включений позивач, із приміткою: "не виплачується, за вживання алкогольних напоїв в службовий час (рапорт командира роти від 29.09.2022 року № 1538)".

11. За результатами проведеного службового розслідування, офіцером морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 складено акт підсумків службового розслідування за вх. № 299 від 12 жовтня 2022 року, висновками якого підтверджено перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння. Службовим розслідуванням виявлено у діях позивача порушення вимог статей 11, 13, 16, 49, 127, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (зі змінами), вимог статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (зі змінами), запропоновано на підставі статті 45, керуючись статтями 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана", а також позбавити премії за вересень 2022 року в повному обсязі та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

12. На підставі вищевказаних висновків службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) № 159 від 12 жовтня 2022 року, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана", і позбавлено премії за вересень 2022 року в повному обсязі та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

13. 01 березня 2023 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 (вх. №685 від 01 березня 2023 року), в якому командир підрозділу включив позивача до числа військовослужбовців, які не підлягають включенню до наказу про виплату додаткової винагороди за лютий 2023 року, керуючись вимогою пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, із зазначенням примітки "лікування".

14. На підставі вказаного рапорту видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02 березня 2023 року № 62 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за лютий 2023 року". Згідно з пунктом 8 вказаного наказу не виплачувати особовому складу Військової частини, який знаходиться в ППД ( АДРЕСА_1 ), на лікарняному та у відпустках, додаткову винагороду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. та/або 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. в розрахунку на місяць, пропорційно часу проходження служби за лютий 2023 року, переліку військовослужбовців відповідно до додатку 9 до цього наказу.

15. Також, у додаток 9 до наказу був включений позивач, із приміткою: 01.02.2023 року - лікування; 02.02.2023 року - 06.02.2023 року - ППД; 07.02.2023 року - 21.02.2023 року - ВЛК; 22.02.2023 року - 28.02.2023 року - лікування.

16. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 березня 2023 року № 71 позивач прибув 12 березня 2023 року з комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" (м. Чернівці) і приступив до виконання своїх службових обов`язків. Підстава: виписний епікриз № 680 від 09 березня 2023 року. Відповідно до виписного епікризу позивач лікувався від серцево-судинних захворювань. Лікування не було пов`язано із жодним пораненням (бойовою травмою).

17. 01 квітня 2023 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 (вх. № 1566 від 01.04.2023 року), в якому командир підрозділу включив позивача до числа військовослужбовців, які мають право на виплату додаткової винагороди за березень 2023 року в розмірі 100000 гривень за період з 12 березня 2023 року по 31 березня 2023 року. За період з 01 березня 2023 року по 11 березня 2023 року командир підрозділу не включив позивача до рапорту, керуючись вимогою пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260.

18. На підставі вказаного рапорту видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03 квітня 2023 року № 109 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за березень 2023 року". Згідно з пунктом 6 вказаного наказу вирішено не виплачувати особовому складу Військової частини, який знаходиться в ППД ( АДРЕСА_1 ), на лікарняному та у відпустках, додаткову винагороду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. та/або 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. в розрахунку на місяць, пропорційно часу проходження служби за березень 2023 року, відповідно до додатку 8 до цього наказу наступним військовослужбовцям.

19. У додаток 8 до наказу був включений позивач за період з 01 березня 2023 року по 11 березня 2023 року, із приміткою "лікування".

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

20. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року в позові відмовлено.

21. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Постанови № 168 та Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн має військовослужбовець, чия безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, підтверджується документально. Такими документами є бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира. У цьому випадку виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ключовою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн є наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, а також виконання відповідного бойового наказу (розпорядження). Відсутність документального підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях або заходах або відмова військовослужбовця від виконання бойових наказів (розпоряджень), за висновком суду першої інстанції, є підставою для невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, згідно з положеннями Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

При визначенні правомірності або протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період, суд першої інстанції зазначив про відсутність документального підтвердження участі позивача у бойових діях.

22. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 лютого 2024 року скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року та ухвалив нове, яким в позові відмовив.

23. Вказану постанову суд апеляційної інстанції прийняв з огляду на те, що пункт 11 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, відповідно до якого підготовку проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, покладено на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків не може бути підставою для позбавлення позивача права на виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, яка визначена Постановою № 168.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий (01-28.02.2023 року) та березень (01-11.03.2023 року) 2023 року є підставними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

24. Представник Військової частини НОМЕР_1 подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

25. Так, автор скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2-1 Постанови № 168 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43; пунктів 2, 3, 4, 6, 8, 9 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

26. Своєю чергою представник позивача - адвокат Мандрик В. В. також подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

27. Так, автор скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 Постанови № 168, статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24 березня 1999 року (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X, в контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок: - як власне притягнення їх до юридичної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення та/або накладення адміністративного стягнення); - так і вирішення питання про притягнення до юридичної відповідальності (проведення службового розслідування, складення протоколу про адміністративне правопорушення); пункту 2-1 Постанови № 168, - в цілому рішенням Міністра оборони України доведеним телеграмою від 25 березня 2022 року № 248/1298 (застосувалось до 01 червня 2022 року) та Окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23 червня 2022 року, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеної телеграми та Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги згідно пункту 2-1 Постанови № 168.

28. Верховний Суд ухвалами від 29 лютого 2024 року та від 07 березня 2024 року відкрив касаційні провадження за скаргами Військової частини НОМЕР_1 та представника позивача - адвоката Мандрика В. В. на вказане судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

29. Водночас представник Військової частини НОМЕР_1 у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги представника позивача - адвоката Мандрика В. В. і просить залишити її без задоволення, а задовольнити касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 .

30. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року заяву Військової частини НОМЕР_1 про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 500/6011/23 задоволено та зупинено виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 500/6011/23 до закінчення перегляду судових рішень в касаційному порядку.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

31. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

34. Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

35. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

36. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

37. Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

38. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

39. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

40. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

41. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

42. За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

43. Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

44. За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

45. Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

46. Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

47. У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

48. У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

49. Пунктом 5 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

50. Відповідно до підпункту 9.8 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень, передбачено не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий так і у позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, якому здійснене таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника).

51. Визначення військової дисципліни міститься у статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та означає бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

52. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.

53. За приписами статті 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

54. Згідно зі статтею 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

55. Відповідно до статті 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

56. Згідно з частиною першою статті 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

57. Положеннями частини першої статті 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України обумовлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

58. Згідно зі статтю 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

59. Пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

60. За пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

61. Згідно з пунктом 4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

VI. Позиція Верховного Суду

62. Отже, з метою забезпечення додаткової фінансової підтримки осіб, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, у тому числі військовослужбовців, підвищення їх мотивації та рівня соціального забезпечення, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

Очевидно, що первинна редакція Постанови № 168, з огляду на її швидкочасне прийняття, п`ятий день повномасштабної агресії, тобто період особливо гострої напруженості, характеризувалася недостатньою чіткістю та визначеністю її формулювань, що ускладнювало реалізацію її положень.

63. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23, «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».

64. У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 «вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах».

65. Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07 березня по 01 липня 2022 року, які дещо розширили перелік суб`єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними.

66. Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди, та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168 поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 липня 2022 року № 793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів.

67. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01 квітня 2022 року № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07 червня 2018 року № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

68. На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

69. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

70. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

71. Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу невиплати відповідачем на користь позивача як військовослужбовця Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168:

у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за лютий (01-28.02.2023) та березень (01-11.03.2023) 2023 року;

у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період вересня 2022 року (з 01 по 30.09.2022).

72. Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов`язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

При цьому не включаються до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн або 100 000,00 грн військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службі та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

73. Невиплату позивачу додаткової винагороди за вересень 2022 року відповідач обумовлював тим, що ОСОБА_1 в зазначений період служби вживав алкогольні напої в службовий час.

74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі висновків службового розслідування, в яких підтверджено перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння (рапорт командира роти від 29.09.2022 року №1538), командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) № 159 від 12 жовтня 2022 року, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана", і позбавлено премії за вересень 2022 року в повному обсязі та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

75. Отже, вживання алкогольних напоїв на території військової частини 29 вересня 2022 року є підтвердженими, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність, коли не виплатив позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн у вересні 2022 року.

76. При цьому безпідставними є доводи представника позивача про незаконне позбавлення його права на виплату додаткової винагороди з тих міркувань, що перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, не передбачає такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, оскільки в цьому випадку позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірні періоди здійснено з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України як виду застосованого дисциплінарного стягнення.

77. Суд також відхиляє доводи представника позивача у його касаційній скарзі про незастосовність до спірних правовідносин Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29.

Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23 вже розглянув питання застосовності цього акту в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов такого висновку.

Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 №912/з/29, підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

Поза тим, Верховний Суд зауважив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.

З огляду на зазначене, Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29 з підстав відсутності його державної реєстрації.

Ця позиція є застосовною до обставин цієї справи, тому твердження скаржника щодо незастосовності Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29 до спірних правовідносин визнається необґрунтованим.

78. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в наведеній частині.

79. Стосовно виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий (01-28.02.2023) та березень (01-11.03.2023) 2023 року, тобто в частині, в якій оскаржує постанову суду апеляційної інстанції відповідач, Суд зважає на таке.

80. Як уже зазначалось, наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з 01 лютого 2023 року у зв`язку з виданням наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 змінився порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, запровадженої Постановою № 168, зокрема було запроваджено новий підхід до виплати додаткової винагороди, який допускав більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди та визначення її виплати залежно від характеру та місця виконання завдань, а саме:

100 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;

50 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно;

30 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у складі угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву, пунктів управління; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

У порівнянні з переліком бойових (спеціальних) завдань, визначеним окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29, наказ Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 дещо розширив перелік завдань, за виконання яких передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. За виконання деяких завдань розмір додаткової винагороди було зменшено до 30 000,00 грн, деякі завдання змінили своє формулювання.

Отож визначення конкретних завдань, які виконував військовослужбовець, встановлення їх належності до переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачена виплата у підвищеному до 100 000 грн розмірі, є ключовим для встановлення правомірності вимог позивача щодо виплати йому додаткової винагороди у підвищеному розмірі в зазначений період.

81. Водночас позивачу не виплачувалась додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий (01-28.02.2023) та березень (01-11.03.2023) 2023 року.

82. Наполягаючи на відсутності у позивача права на вказану виплату за згаданий період, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не виконував завдання із забезпечення діючого угруповання військ, за які передбачена винагорода в розмірі 30 000,00 грн, оскільки перебував або на лікарняному, або у ППД.

83. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 березня 2023 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 (вх. №685 від 01.03.2023 року), в якому командир підрозділу включив позивача до числа військовослужбовців, які не підлягають включенню до наказу про виплату додаткової винагороди за лютий 2023 року, керуючись вимогою пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, із зазначенням примітки "лікування".

У додаток 9 до наказу був включений позивач, із приміткою: 01.02.2023 року - лікування; 02.02.2023 року - 06.02.2023 року - ППД; 07.02.2023 року - 21.02.2023 року - ВЛК; 22.02.2023 року - 28.02.2023 року - лікування.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 березня 2023 року № 71 позивач прибув 12 березня 2023 року з комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" (м. Чернівці) і приступив до виконання своїх службових обов`язків. Підстава: виписний епікриз №680 від 09 березня 2023 року. Згідно з виписного епікризу позивач лікувався від серцево-судинних захворювань. Лікування не було пов`язано із жодним пораненням (бойовою травмою).

01 квітня 2023 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 (вх. № 1566 від 01.04.2023 року), в якому командир підрозділу включив позивача до числа військовослужбовців, які мають право на виплату додаткової винагороди за березень 2023 року в розмірі 100000 гривень за період з 12 березня 2023 року по 31 березня 2023 року. Водночас за період з 01 березня 2023 року по 11 березня 2023 року командир підрозділу не включив позивача до рапорту, керуючись вимогою пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260.

На підставі вказаного рапорту видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03 квітня 2023 року № 109 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за березень 2023 року". Згідно з пунктом 6 вказаного наказу наказано не виплачувати особовому складу військової частини, який знаходиться в ППД ( АДРЕСА_1 ), на лікарняному та у відпустках, додаткову винагороду в розмірі 30000 грн 00 коп. та/або 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. в розрахунку на місяць, пропорційно часу проходження служби за березень 2023 року, відповідно до додатку 8 до цього наказу наступним військовослужбовцям.

У додаток 8 до наказу був включений позивач за період з 01 березня 2023 року по 11 березня 2023 року, із приміткою "лікування".

84. Аналізуючи новий підхід до виплати додаткової винагороди у зв`язку з виданням наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, який допускає більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди та визначення її виплати залежно від характеру та місця виконання завдань, 30 0000 грн виплачується лише на час виконання бойових або спеціальних завдань.

85. Тобто, якщо військовослужбовець перебуває на лікарняному і відповідно не виконує жодних бойових завдань, то додаткові виплати йому не зараховуватися не будуть. Щодо тих військовослужбовців, які отримували 100 000 грн, і перебувають на лікарняному внаслідок отримання поранення на лінії бойового зіткнення, то за весь період лікування їм продовжують нараховувати додаткові 100 000 грн. При цьому у разі якщо поранення, яке військовий дістав під час участі в бойових діях, було важким, то він може отримувати 100 000 грн і за час відпустки після лікування.

86. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що лікування не було пов`язано із жодним пораненням (бойовою травмою), а відтак висновок суду апеляційної інстанції, який зводиться до того, що із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби щомісячна додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн виплачується військовослужбовцям незалежно від того чи військовослужбовець виконував бойові завдання у складі військової частини, а також незалежно від того перебувають вони на лікуванні чи у ППД, не відповідає вимогам законодавства у спірний період.

87. Своєю чергою суд першої інстанції врахував зміни у законодавстві, дійшовши висновку про відсутність підстав для нарахування щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн під час перебування позивача у ППД та на лікуванні, яке не пов`язане з отриманням бойової травми.

88. Водночас варто наголосити, що у разі сумнівів позивач має право у судовому порядку перевірити правильність розрахунку виплат грошового забезпечення під час його тимчасової непрацездатності.

89. Отже, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив в позові.

90. Восьмий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

91. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року підлягає скасуванню, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича залишити без задоволення.

3. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 500/6011/23 скасувати.

4. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 500/6011/23 залишити в силі.

5. Визнати ухвалу Верховного Суду від 15 квітня 2024 року щодо зупинення дії виконання судового рішення у справі № 500/6011/23 такою, що втратила чинність.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська