ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 500/6626/21
провадження № К/990/9674/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії щодо відмови у здійснення перерахунку та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у складі судді Подлісної І.М. від 30 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Улицького В.З., Глушка І.В., Кузьмича С.М. від 29 березня 2022 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Позивачка є суддею у відставці, якій довічне грошове утримання судді призначено у розмірі 86% суддівської винагороди працюючого судді. Позивачка звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідач відмовив позивачці у проведенні перерахунку. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними, позивачка звернулась до суду з позовом. Рішенням суду зобов`язано відповідача здійснити позивачці перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року. На виконання рішення суду, відповідачем здійснено позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. При перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем зменшено відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з 86% до 56%. Позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати до стажу роботи на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права та здійснити перерахунок та виплату довічного грошового втримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди. Відповідач відмовив позивачці у задоволенні її заяви. Не погодившись із діями відповідача при обчисленні стажу та перерахунку грошового утримання, позивачка звернулась до суду з позовом.
Вирішуючи справу, Суду слід дати відповідь на такі питання: 1) чи має позивачка право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових п`яти років роботи у сфері права, якщо право на відставку така реалізувала до набрання чинності частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, в редакції Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII? 2) яке визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку, відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, повинно застосовуватись (яке було визначено при призначенні довічного грошового утримання суддів у відставці, чи яке передбачено нормами, чинними на час здійснення перерахунку)?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії щодо відмови у здійснення перерахунку та зобов`язання вчинити дії, у якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права і визначити його як 28 років 05 місяців 15 днів;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 14 липня 2020 року № 01-17/186/2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, з урахуванням стажу судді 28 років 05 місяців 15 днів, з урахуванням фактично виплачених сум.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права і визначити його як 28 років 05 місяців 15 днів.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 14 липня 2020 року № 01-17/186/2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, з урахуванням стажу судді 28 років 05 місяців 15 днів, з урахуванням фактично виплачених сум.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на зарахування стажу роботи в галузі права п`ять років мають судді, яких було обрано на посаду судді Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ.
4. При перерахунку довічного утримання має застосовуватись норма, що визначає розмір довічного утримання у відсотках, яка діяла на момент призначення такого (утримання), а не на час перерахунку.
5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії по перерахунку довічного утримання позивачки, які виразились у зменшенні основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 86% суддівської винагороди до 56%, є неправомірними і такими що суперечать вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 20 грудня 2016 року є суддею у відставці. У грудні 2016 року їй в установленому законом порядку було призначено щомісячне довічне грошове утримання, у розмірі 86% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.
8. На час виходу у відставку трудовий стаж позивачки становив: стаж на посаді судді - 23 роки 05 місяців 15 днів (з 21 червня 1993 року по 16 березня 2017 року); стаж на посаді юрисконсульта Тернопільської ОТП по тарі тресту Укрпромтара - 4 роки 09 місяців, 112 днів (з 21 грудня 1978 року по 03 жовтня 1983 року); стаж на посаді адвоката Тернопільської юридичної консультації - 9 років 9 місяців 2 дні (з 03 жовтня 1983 року по 05 липня 1993 року).
9. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 500/2906/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду від 14 липня 2020 року № 01-17/186/2020, з урахуванням фактично виплачених сум.
10. На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року відділом з питань перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перерахунок отриманого позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року із врахуванням розміру суддівської винагороди відповідно до довідки Тернопільського апеляційного суду від 14 липня 2020 року № 01-17/186/2020.
11. При здійсненні перерахунку нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області взяло до уваги лише час роботи на посаді судді 23 роки 05 місяців 15 днів, а також зменшило відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці від заробітної плати судді з 86% до 56%.
12. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просила зарахувати до стажу роботи на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права і визначити його як 28 років 05 місяців 15 днів та здійснити перерахунок та виплату довічного грошового втримання судді у відставці, на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 14 липня 2020 року № 01-17/186/2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 28 років 05 місяців 15 днів, з урахуванням фактично виплачених сум.
13. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 20 вересня 2021 року № 5541-5646/Ж-02/8-1900/21 повідомило позивачку про відмову у задоволенні її заяви.
14. Не погодившись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при обчисленні стажу та перерахунку грошового утримання, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21, згідно якого відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VІІІ, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VІ.
16. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначає, що посилання позивачки на відсотки грошового забезпечення судді в розмірі 90% є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки перерахунок проведено в розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків +2 відсотки за кожний рік понад 20).
17. Також скаржник зазначає, що на момент здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді чітко визначається перелік робіт на посадах, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу, а тому зарахувати до стажу роботи судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання період роботи з 22 грудня 1978 року по 03 жовтня 1983 року на посаді юрисконсульта Тернопільської ОТП, та період роботи з 04 жовтня 1983 року по 04 липня 1993 року на посаді адвоката Тернопільської юридичної консультації підстав немає.
18. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
19. У відзиві позивачка зазначає, що при визначенні розміру довічного грошового утримання після проведення перерахунку, відповідач встановивши 56% допустив порушення, істотно звузивши зміст та обсяг права позивачки. Адже при призначенні довічного грошового утримання первісно встановлено для його обрахунку розмір 86% від суддівської винагороди. Застосування іншого показника (56%) до перерахунку довічного грошового утримання є протиправним. Це проявляється в тому, що, по-перше, стосується уже призначеного довічного грошового утримання; по-друге, суперечить принципу незворотності нормативно-правових актів у часі і, по-третє, ставить позивачку у набагато гірше становище, яке існувало до перерахунку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. На момент призначення ОСОБА_1 суддею вперше діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.
21. Згідно із частиною другою статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, чинного на день призначення позивачки на посаду судді Тернопільського обласного суду, суддею Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п`ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.
22. Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, чинного на день призначення позивачки на посаду судді, було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
23. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ, відповідно до статті 137 якого, у редакції чинній на час звільнення позивачки у відставку (08 грудня 2016 року), до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
24. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
25. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
26. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
27. Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
28. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
29. З огляду на викладене, передбачені частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
30. Також у спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05 листопада 2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз`яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.
31. Зі змісту вказаного листа вбачається, що передбачені частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
32. Відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 08 грудня 2016 року № 3077/0/15-16 позивачку звільнено з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області у відставку.
33. На момент звільнення позивача у відставку та відрахування зі штату Апеляційного суду Тернопільської області (грудень 2016 року) діяли норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
34. Отже, чинними на момент обрання та звільнення позивачки у відставку нормами законодавства не було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посадах юрисконсульта та адвоката, які передували призначенню на посаду судді.
35. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що до позивачки не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу її у відставку, тобто частина друга статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ, а відтак відсутні підстави для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права.
36. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 17 вересня 2021 року у справі № 824/301/20-а та від 23 листопада 2021 року у справі № 280/5617/18
37. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
38. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
39. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
40. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.
41. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
42. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
43. Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.
44. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
45. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
46. Зазначена норма неконституційною не визнавалась.
47. Отже, на переконання колегії суддів, до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
48. Таким чином, оскільки чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
49. Тобто для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
50. Зважаючи на те, що позивачка має повних 23 роки стажу на посаді судді, то в силу приписів частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII він має право на довічне грошове утримання судді у відставці 56% винагороди судді, який працює на відповідній посаді (23 роки стажу судді, з яких 20 років - 50% і 2 роки - по 2% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, що становить 6%) з врахуванням виплачених сум.
51. Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
52. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20 та від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. У ході касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, підтвердились обставини, які слугували підставою відкриття касаційного провадження, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21.
54. Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
55. Колегія суддів приходить до висновку про те, у зв`язку із порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Т.Г. Стрелець
С.М. Чиркін