18.02.2024

№ 501/1695/18

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 501/1695/18

провадження № 61-8791св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі -

ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ») про визнання незаконним наказу від 24 квітня 2018 року № 225, зобов`язання поновити умови праці відповідно до умов трудового договору, стягнення недоплаченої заробітної плати.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює на ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді начальника контейнерного терміналу. Згідно штатного розпису ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» його посадовий оклад складав 41 777,00 грн.

24 квітня 2018 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» був винесений наказ № 225, відповідно до якого з 01 липня 2018 року працівникам підприємства, посади яких зазначені у додатку до наказу № 225 встановлено середньорічні годинні ставки (посадові оклади) у розмірах, які були станом

на 01 вересня 2017 року з урахуванням коефіцієнту 1,1 до встановлених розмірів середньорічних годинних тарифних ставок.

02 травня 2018 року позивач отримав повідомлення адміністрації ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про зміни істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у нормі зменшення посадового окладу. Тим же документом позивач попереджений про те, що у разі ненадання згоди на продовження роботи із зазначеними змінами істотних умов праці упродовж двох місяців трудовий договір з ним буде припинено адміністрацією підприємства на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

ОСОБА_1 зазначав, що зміст отриманого ним наказу не містить жодного посилання на об`єктивні обставини, які зумовлюють необхідність запровадження змін в організації виробництва і праці, а вказується лише, що зміна істотних умов праці відбувається з метою «підтримання спокійної, ділової атмосфери у колективі порту, а також оптимізації навантаження на фонд оплати праці». Не зазначено будь-яких змін усі організаційно-розпорядчі функції та документи, які визначають організацію виробництва і праці на терміналі, який очолює позивач.

Позивач, стверджував, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки виданий адміністрацією порту виключно з метою імітації змін в організації виробництва і праці, штучного створення видимості наявності передбачених законом підстав для істотних змін в умовах праці шляхом одностороннього необґрунтованого зменшення розміру оплати праці.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив:

- визнати незаконним наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

№ 225 від 24 квітня 2018 року «Про зміну істотних умов праці», в частині, що стосується особистих умов праці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» поновити

з 01 липня 2018 року йому умови праці відповідно до умов трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису у розмірі 41 777,00 грн;

- стягнути з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на його користь недоплачену заробітну плату у розмірі 30 104,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 листопада

2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

№ 225 від 24 квітня 2018 року «Про зміну істотних умов праці», в частині, що стосується особистих умов праці ОСОБА_1 .

Зобов`язано ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» поновити

з 01 липня 2018 року позивачу ОСОБА_1 умови праці відповідно до умов трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису у розмірі

41 777,00 грн.

Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у розмірі 30 104,00 грн.

Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір у розмірі 2 114,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в односторонньому порядку прийняло рішення з питань оплати праці без змін організаційної структури апарату підприємства (змін істотних умов праці) щодо позивача.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задоволено.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зробив висновок про те, що при зменшені посадового окладу ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог трудового законодавства та прав позивача, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивача, а саме - зміна посадового окладу, відповідачем були дотримані норми частини третьої статті 32 КЗпП України в частині попередження позивача не пізніше, ніж за два місяці про зміну істотних умов праці. Одночасно апеляційний суд зробив висновок про те, що відсутність погодження з профсоюзним комітетом змін істотних умов праці не є порушенням норм трудового законодавства так як встановлений позивачеві посадовий оклад у розмірі 11 673,00 грн значно перевищує мінімально визначений Колективним договором рівень заробітної плати.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року та залишити в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області

від 21 листопада 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому разі, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництві і праці. Саме лише зменшення розміру заробітної плати не може породжувати змін істотних умов праці в організації виробництва та праці. Заявник зазначає, що жодних змін у обсязі його роботи не відбулося. Суд не встановив та не дослідив, чи виконано відповідачем спеціальні норми матеріального права, якими фактично закріплено неможливість зміни та запровадження таких нових суттєвих умов праці як режиму роботи та оплати праці без участі і узгодження з виборним органом первинної профспілки. Погодження оплати праці та систем оплати праці, графіків змінності, режиму роботи відповідно до спеціальної норми трудового права (стаття 247 КЗпП України) відноситься до виключної компетенції виборних органів первинних профспілок. Проте запровадження нового режиму роботи у відповідача не погоджено з таким органом, а тому наказ є незаконним.

Доводи інших учасників справи

22 липня 2019 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовити, а постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Іллічівського міського суду Одеської області.

У липні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня

2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 працює на ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді начальника контейнерного терміналу.

31 липня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» (далі - ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг») укладено договір оренди № 17/173-о/д нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким в оренду товариству передано частину майна ДП МТП «Чорноморськ».

Пунктом 3.3 Угоди від 29 листопада 2017 року про співробітництво в галузі соціально-трудових та господарських відносин, що виникають відповідно до окремих положень договору оренди державного нерухомого майна від 31 липня 2017 року, передбачено, що ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» зобов`язалося прийняти до себе на роботу по переведенню 100 працівників з ДП МТП «Чорноморськ», які відповідають кваліфікаційним вимогам створених робочих місць, та гарантувало збереження суттєвих умов праці кожного переведеного працівника.

Відповідно до зазначеної Угоди, зокрема третя особа, попередньо досягнувши згоди по всім суттєвим умовам, у тому числі уклала угоду в галузі соціально-трудових правовідносин працівників порту, при цьому, згідно п. 4.5 Угоди, Порт та Профспілки самостійно забезпечують погодження положень цієї Угоди між собою, доведення її змісту працівникам та гарантують додержання її виконання в частинах, пов`язаних з правовідносинами Порту з Профспілками та працівниками Порту.

Відповідно до наказу директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 18 жовтня 2017 року № 595-о ОСОБА_1 - начальника

5 терміналу переведено з 23 жовтня 2017 року начальником контейнерного терміналу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з оплатою праці за штатним розписом статті 32 КЗпП України, режим роботи - денний з п`ятиденним тижнем.

У зв`язку зі зміною штатних розписів структурних підрозділів підприємства в 2017 році № 129.1/11.1-5, затверджених в.о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 23 жовтня 2017 року, начальнику контейнерного терміналу збільшено середньогодинну ставку з 64,2 грн до

252,71 грн та місячний оклад з 10 613,00 грн до 41 777,00 грн відповідно.

Згідно штатного розпису ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» посадовий оклад начальника контейнерного терміналу складає 41 777,00 грн.

Відповідно до наказу № 172 від 03 квітня 2018 року ДП «Морський торгівельний порт « Чорноморськ» видав наказ «Про зміни в організації виробництва і праці» задля приведення функцій та задач структурних підрозділів у відповідність з фактично виконуваними завданнями, оптимізації виробничих зв`язків та взаємодії структурних підрозділів у досягненні стратегічних цілей підприємства, з метою виключення дублюючих функцій.

Відповідно до наказу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 225 від 24 квітня 2018 року, з 01 липня 2018 року працівникам підприємства, посади яких зазначені у додатку до наказу № 225 встановлено середньорічні годинні ставки (посадові оклади) у розмірах, які були станом на 01 вересня 2017 року з урахуванням коефіцієнту 1,1 до встановлених розмірів середньорічних годинних тарифних ставок.

Зазначені зміни до штатного розпису з 01 липня 2018 року внесені на виконання наказу в.о. директора порту «Про зміни в організації виробництва і праці»

від 03 квітня 2018 року № 172.

02 травня 2018 року ОСОБА_1 отримав повідомлення адміністрації ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про зміни істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у нормі зменшення посадового окладу, яким його попереджено про те, що у разі ненадання згоди на продовження роботи із зазначеними змінами істотних умов праці упродовж двох місяців, трудовий договір з ним буде припинено адміністрацією підприємства на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 93 КЗпП України дано визначення заробітної плати: це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України та статті 22 Закону «Про оплату праці» роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, установлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці допускається зміна істотних умов праці (до яких належить системи й розміри оплати праці) у разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією або посадою. Про зміну таких істотних умов працівника потрібно повідомити не пізніше як за 2 місяці.

Відповідно до пункту 3 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно зі статтею 29 Закону № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу мiсцевiсть разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття «зміни в організації виробництва і праці» та «зміна істотних умов праці». Про це, наприклад, зазначив Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), вказавши, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15).

Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Як вбачається з матеріалів справи, зміні істотних умов праці на ДП МТП «Чорноморськ» передували зміни в організації виробництва і праці, про що свідчить наказ від 03 квітня 2018 року № 172. Такі зміни були обґрунтовані необхідністю приведення функцій та задач структурних підрозділів у відповідність з фактично виконуваними завданнями, оптимізації виробничих зв`язків та взаємодії структурних підрозділів у досягненні стратегічних цілей підприємства, з метою уникнення дублюючих функцій.

Отже, такі дії роботодавця були обґрунтованими та документально оформленими. Роботодавець дотримав установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.

У справі, що розглядається роботодавець належним чином повідомив позивача про зміну істотних умов праці, проте позивач був не згоден з наказом про зміну істотних умов праці та повідомленням про зміну істотних умов праці, про що зазначив власноруч. Проте всупереч цьому позивач і надалі продовжував працювати на цьому ж підприємстві, не був звільнений за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, а отже, презюмується, що може вважатися таким, що погодився працювати у змінених умовах.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

У такому випадку, встановлення розміру посадового окладу позивачу згідно з наказом № 225 від 24 квітня .2018 року є законним в зв`язку з правомірністю наказу про зміни в організації виробництва і праці.

Стаття 103 КЗпП України передбачає, що про нові або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх упровадження або зміни.

Виходячи з того, що при зменшені посадового окладу ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог трудового законодавства та прав позивача, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивача, а саме - зміна посадового окладу, відповідачем були дотримані норми частини третьої статті 32 КЗпП України в частині попередження позивача не пізніше, ніж за два місяці про зміну істотних умов праці, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому відсутність погодження з профсоюзним комітетом змін істотних умов праці не є порушенням норм трудового законодавства так як встановлений позивачеві посадовий оклад у розмірі 11 673,00 грн значно перевищує мінімально визначений Колективним договором рівень заробітної плати.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков І. О. Дундар А. Ю. Зайцев В. М. Коротун