№ 5024/1002/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 5024/1002/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю представників: Херсонської міської ради Херсонської області - адвоката Дудченка В.М., ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - адвоката Дузь-Крятченко Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021

та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020

у справі № 5024/1002/2012

за заявою Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області

до Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.07.2012 порушено провадження у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство МКП "Херсонтеплокомуненерго" відповідно до ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012 у справі № 5024/1002/2012 МКП "Херсонтеплокомуненерго" банкрутом визнано, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.11.2012 у справі № 5024/1002/2012 припинено процедуру ліквідації боржника, передбачену ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та прийнято рішення перейти до загальних судових процедур у справі.

18.12.2016 ліквідатором МКП "Херсонтеплокомуненерго"- арбітражним керуючим Запорожцем Д.Ю. подано до суду заяву про покладання субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на засновника МКП "Херсонтеплокомуненерго" - Херсонську міську раду.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.09.2018 було зупинено провадження у даній справі за заявою ліквідатора МКП "Херсонтеплокомуненерго" до Херсонської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності до розгляду Верховним Судом справи № 766/1050/16-а.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.08.2019 поновлено провадження щодо розгляду заяви ліквідатора МКП "Херсонтеплокомуненерго" до Херсонської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.11.2019 ліквідатором МКП "Херсонтеплокомуненерго" у справі № 5024/1002/2012 призначено арбітражного керуючого Вудуда Г.І.

На виконання вимог п. 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Херсонської області від 02.12.2019 у справі № 5024/1002/2012, ліквідатор МКП "Херсонтеплокомуненерго" - арбітражний керуючий Вудуд Г.І. 18.12.2019 у відповідності до норм Кодексу України з процедур банкрутства подав до Господарського суду Херсонської області позовну заяву про покладення на Херсонську міську раду субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника та стягнення з Херсонської міської ради 10 464 288,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 у справі № 5024/1002/2012 (суддя Пінтеліна Т.Г.) заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях МКП "Херсонтеплокомуненерго" у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - задоволено повністю. Покладено субсидіарну відповідальність та стягнуто з Херсонської міської ради Херсонської області на користь МКП "Херсонтеплокомуненерго"10 464 288,40 гривень, як суму субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями МКП "Херсонтеплокомуненерго" у розмірі вимог кредиторів згідно реєстру вимог кредиторів у справі №5024/1002/2012, як засновника (власника майна) міського комунального підприємства.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (колегія суддів: Філінюк І.Г. - головуючий, Богатир К.В., Будішевська Л.О.) ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 по справі № 5024/1002/2012 - залишено без змін.

У касаційній скарзі Херсонська міська рада просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 по справі № 5024/1002/2012; ухвалити нове рішення, яким у заяві ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях МКП "Херсонтеплокомуненерго" у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника та стягнення з Херсонської міської ради як засновника (власника майна) 10 464 288,40 грн. - відмовити повністю.

Підставами для касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає те, що судові рішення першої та апеляційної інстанції винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права, при тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Крім того, Херсонська міська рада вважає, що судами першої та апеляційної інстанції прийнято судові рішення з невідповідністю висновків, що викладені у судових рішеннях, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Так, у касаційній скарзі наголошено, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції не правильно застосували положення закону про позовну давність та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15 та постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/ 995/ 2012.

Разом з цим, Херсонська міська рада доводить, що поза увагою судів попередніх інстанції залишились докази щодо обізнаності ліквідатора у цій справі щодо нібито наявності встановлених ознак доведення до банкрутства МКП "Херсонтеплокомуненерго", на які послався ліквідатор у своїй заяві ще у лютому - березні 2013 року.

Херсонська міська ради заперечує наявність ознак доведення до банкрутства боржника, про які йде мова в заві про покладення субсидіарної відповідальності та зауважує лише на даті обізнаності ліквідатора про виявлення обставин, які були підставою для звернення до суду із заявою.

Заявник касаційної скарги також наголошує на тому, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції не вірно встановили момент передачі основних засобів від одного комунального підприємства до іншого.

Херсонська міська рада Херсонської області вважає, що дана обставина є важливою для дослідження та не погоджується з висновками судів в судових рішеннях у справах №13/534 та №15/46, а суд першої інстанції у цій справі в свою чергу поверхнево дослідив вказані обставини неправомірно застосувавши до цього преюдицію.

Водночас, судами у справі № 3/146, вирішуючи питання про заміну боржника - Державного комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" (найменування банкрута в 2001 році) його правонаступником - МКП "Херсонтеплоенерго", встановлено, що зокрема рішеннями Херсонської міської ради Херсонської області від 22.11.2013 №1180 та від 31.03,2015 №1764 закріплено на праві господарського відання об`єкти, які вже були передані МКП "Херсонтеплоенерго" за актом приймання-передачі від 01.10.2001.

У справі № 15/53, що є аналогічною вищенаведеній, Верховний Суд в постанові від 29.10.2018 зазначив, що МКП "Херсонтеплоенерго" є користувачем майна з вироблення та постачання теплової енергії, яке раніше перебувало у користуванні МКП "Херсонтеплокомуненерго" саме з дати підписання акту приймання-передачі основних засобів від 01.10.2001, а отже до цих правовідносин не може застосовуватись ч. З ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки такої норми на той час не існувало.

Таким чином, звертаючись з касаційною скаргою у справі, яка розглядається, Херсонська міська рада наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не правильно застосували норми матеріального і процесуального права, неналежно пов`язавши передачу цілісного майнового комплексу МКП "Херсонтеплокомуненерго" з рішеннями Херсонської міської ради Херсонської області 2011-2015 років у зв`язку з чим помилково встановив факт умисного доведення до банкрутства.

Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Херсонської міської ради Херсонської області та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного судового розгляду є заява ліквідатора МКП "Херсонтеплокомуненерго" про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на засновника та власника МКП "Херсонтеплокомуненерго" - Херсонську міську раду та стягнення з Херсонської міської ради 10 464 288,40 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у поданій заяві ліквідатор банкрута посилається на те, що у матеріалах справи № 5024/1002/2012 про банкрутство МКП "Херсонтеплокомуненерго" містяться рішення Херсонської міської ради від 25.11.2011 № 431 "Про надання згоди на розірвання договору управління комунальним майном від 25.06.2007 № 30 та передачу об`єктів договору в господарське відання МКП "Херсонтеплоенерго"", від 22.11.2013 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості" та від 31.03.2015 №1764 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" па праві господарського відання об`єктів нерухомості", згідно якого комунальне майно, а саме: цілісний майновий комплекс МКП "Херсонтеплокомуненерго", яке знаходилось в господарському віданні останнього, вилучено у МКП "Херсонтеплокомуненерго" на користь третьої особи - передано у господарське відання МКП "Херсонтеплоенерго". Даний факт встановлений господарським судом Херсонської області в ухвалах від 28.03.2017 у справі № 13/534 та від 11.04.2017 у справі № 15/46.

Заява ліквідатора банкрута обґрунтована тим, що постановляючи зазначені рішення Херсонська міська рада не здійснила передбачених приписом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" дій з передачі МКП "Херсонтеплоенерго", як правонаступнику МКП "Херсонтеплокомуненерго" у частині грошових зобов`язань останнього перед кредиторами, які виникли внаслідок невиконання зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання. Тобто, у період, що передував порушенню справи про банкрутство МКП "Херсонтеплокомуненерго", в діях Херсонської міської ради з передачі цілісного майнового комплексу МКП "Херсонтеплокомуненерго" у господарське відання МКП "Херсонтеплоенерго" без визначення джерел погашення заборгованості перед кредиторами, вбачаються ознаки дій з доведення до банкрутства.

Ліквідатор банкрута при цьому наголошує, що з часу прийняття підприємства до комунальної власності статутний фонд зменшився в 155 разів (з 22 445,1 тис. грн. станом на 19.01.2001 до 144,5 тис. грн. станом на 24.06.2011) без вагомих на те причин.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, Херсонська міська рада у суді першої інстанції разом з відзивом на заяву ліквідатора звернулась із заявою про застосування позовної давності до вимог ліквідатора МКП "Херсонтеплокомуненерго" про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на власника (засновника) МКП "Херсонтеплокомуненерго" - Херсонську міську раду.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ліквідатора банкрута, місцевий господарський суд виходив з того, що встановлені обставини справи та надані ліквідатором докази доводять причинно-наслідковий зв`язок між прийнятими Херсонською міською радою рішеннями щодо вилучення майна (активів) боржника і доведенням його до банкрутства, та є достатніми для покладення на засновника та власника боржника - Херсонську міську раду cубсидіарної відповідальності за зобов`язаннями МКП "Херсонтеплокомуненерго" у розмірі 10 464 288,40 грн.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що неправомірні дії Херсонської міської ради щодо виведення активів боржника з його відання носили тривалий характер і закінчились саме прийняттям рішення № 1764 від 31.05.2015, а відтак, заява ліквідатора боржника про покладення на Херсонську міську раду субсидіарної відповідальності за борги підприємства-банкрута, подана в межах позовної давності.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги Херсонської міської ради про те, що МКП "Херсонтеплоенерго" є користувачем майна з вироблення та постачання теплової енергії, яке раніше перебувало у користуванні МКП "Херсонтеплокомуненерго" з дати підписання акту приймання-передачі основних засобів від 01.10.2001, суд апеляційної інстанції встановив, що саме з прийняттям рішень Херсонської міської ради від 22.11.2013 та від 31.03.2015 за МКП "Херсонтеплоенерго" було закріплено зазначене майно (котельні та теплопункти) на праві господарського відання, а отже, зазначене майно вибуло з управління боржника саме за наслідками прийняття зазначених рішень.

Разом з цим, апеляційний суд погодився з судом першої інстанції про те, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника подана у межах позовної давності, оскільки неправомірні дії Херсонської міської ради щодо виведення активів боржника з його відання носили тривалий характер і закінчились саме прийняттям рішення № 1764 від 31.05.2015.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що ліквідатором було подано адміністративний позов про визнання незаконним та скасування рішення Херсонської міської ради № 1764 від 31.05.2015 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" майна, зокрема, розташованого за адресою: м. Херсон вул. Запорізька,140, і рішенням суду від 26.10.2016 у справі № 766/1050/16-а було визнано незаконним рішення № 1764 від 31.05.2015 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості", відповідно до якого майно, що належало на праві господарського відання боржнику - МКП "Херсонтеплокомуненерго" Херсонською міською радою було передано іншому комунальному підприємству.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зроблені з неповним з`ясуванням обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

За приписами ст. 143 Конституції України і ст. 327 ЦК України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Правовий режим майна комунальної власності, порядок його формування та суб`єкти права комунальної власності визначені Конституцією України Цивільним кодексом України Господарським кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" тощо.

Відповідно до частини третьої статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями МКП "Херсонтеплокомуненерго" створено на підставі рішення Херсонської обласної ради від 26.07.2001 № 417 "Про передачу Херсонського державного комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" до комунальної власності територіальної громади м. Херсона" та розпорядження міського голови м. Херсона №1218-р від 22.08.2007 "Про прийняття до комунальної власності міської територіальної громади Херсонського державного комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго".

МКП "Херсонтеплокомуненерго" є правонаступником прав та обов`язків Державного комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго".

Власником підприємства є міська територіальна громада м. Херсона.

Пунктом 1.3 Статуту МКП "Херсонтеплокомуненерго" створено з метою забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових, соціально - культурних, виробничих та інших господарських об`єктів міста Херсона.

Відповідно до п. 2.5 Статуту Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно із чинним законодавство. Тобто, майно боржника, що належало йому відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Статуту на праві господарського відання та інше майно, мало подвійне призначення - забезпечення можливості підприємству здійснювати господарську діяльність, так і забезпечення вимог кредиторів.

Пунктом 3.2. Статуту встановлено, що майно Підприємства є власністю міської територіальної громади і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Передача майна, що перебуває в господарському віданні, з балансу одного комунального підприємства на баланс іншого комунального підприємства, що відбулася за актами приймання-передачі на підставі прийнятого в межах повноважень рішення органу місцевого самоврядування, який від імені та в інтересах територіальної громади як власника відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, є майновою дією власника щодо розпорядження майном.

Відповідно до ч. 10 ст. 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. (ч. 3 ст. 215 ГК України).

Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності), ліквідатору надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені в порядку субсидіарної відповідальності суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Разом з тим, положеннями ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено аналогічне з ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Зокрема, для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства), та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство, необхідна конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів.

Так, у справі, яка розглядається, під час встановлення обставин наявності або відсутності правових підстав для покладення субсидіарної відповідальності на міську раду з урахуванням правового режиму майна та саме у зв`язку з прийнятими рішеннями, судам належало з`ясувати наявність або відсутність стабільного та послідовного збільшення зобов`язань комунального підприємства перед кредиторами після вилучення у нього за рішенням власника нерухомого майна, що створило умови та підстави для порушення справи про банкрутство.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прокладення на Херсонську міську раду субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням МКП "Херсонтеплокомуненерго" до банкрутства, апеляційний господарський суд встановив, що саме з прийняттям рішень Херсонської міської ради від 22.11.2013 та від 31.03.2015 за МКП "Херсонтеплоенерго" було закріплено спірне нерухоме майно на праві господарського відання, а отже, цілісний майновий комплекс МКП "Херсонтеплокомуненерго" вибув з управління боржника саме за наслідками прийняття зазначених рішень.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") субсидіарна відповідальність може бути покладена на засновника при наявності його вини у банкрутстві боржника. Таким чином, законодавець визначив, що всі дії (бездіяльність) засновника повинні відбутись до моменту визнання його банкрутом.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не звернули увагу на вимоги наведених норм та не врахували, що рішення Херсонської міської ради від 22.11.2013 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості" та від 31.03.2015 № 1764 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості", були прийняті вже під час ліквідаційної процедури (після визнання боржника банкрутом постановою господарського суду Херсонської області від 26.07.2012), а відтак, у даному випадку не можуть бути тими діями власника боржника та обставинами (у розумінні положень ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, факт якого вже встановлено судовим рішенням..

Разом з цим, ухвалюючи оскаржувані судові рішенням, суди виходили з того, що строк позовної давності станом на 18.10.2016 (дату звернення ліквідатора з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Херсонську міську раду) не сплив, оскільки вилучення активів МКП "Херсонтеплокомуненерго" та передача їх у господарське відання МКП "Херсонтеплоенерго" носили тривалий характер і закінчились саме прийняттям Херсонською міською радою рішення № 1764 від 31.05.2015. При цьому судами першої та апеляційної інстанції на підтвердження своїх висновків зазначено, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26.10.2016 в адміністративній справі № 766/1050/16-а рішення Херсонської міської ради № 1764 від 31.03.2015 "Про закріплення за міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості" визнано незаконним та скасовано.

Однак, судами було залишено поза увагою, що на момент ухвалення судових рішень у даній справі, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26.10.2016 у справі 766/1050/16-а скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, а постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 скасовано судові рішення як першої так і апеляційної інстанцій у справі №766/1050/16-а, провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відтак, в оскаржуваних судових рішеннях місцевий та апеляційний суди послались на судове рішення, яке булокасованим на час їх прийняття, що є порушенням норм процесуального права щодо допустимості доказів.

Із матеріалів справ не вбачається, а сторонами не зазначається, що рішення Херсонської міською ради № 1764 від 31.05.2015 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" майна, зокрема, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Запорізька, 140" було скасовано чи оскаржено в судовому порядку ліквідатором банкрута на дату прийняття судами оскаржуваних рішень.

Згідно зі ст. ст. 7 13 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.

При розгляді по суті заяви ліквідатора банкрута щодо покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) МКП "Херсонтеплокомуненерго" - Херсонську міську раду у зв`язку з доведенням комунального підприємства до банкрутства через неправомірне виведення його активів, на суди попередніх інстанцій покладався обов`язок перевірити належним чином, як доводи ліквідатора банкрута щодо умисного доведення засновником (власником) до банкрутства, так і заперечення Херсонської міської ради проти цього, чого не було зроблено належним чином судами першої та апеляційної інстанцій.

Матеріали справи свідчать про те, що, розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки запереченням Херсонської міської ради щодо наявності ознак доведення до банкрутства боржника, не перевірили наведені Херсонською міською радою аргументи про те, що борги МКП "Херсонтеплокомуненерго" виникли до прийняття Херсонською міською радою рішень про передачу об`єктів нерухомості та про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між прийнятими міською радою рішеннями і виникненням боргів у МКП "Херсонтеплокомуненерго", які призвели до порушення провадження у справі про банкрутство, а також щодо обізнаності ліквідатора про відсутність на підприємстві боржника активів ще з 2007 року.

Водночас, на думку колегії суддів, дослідження та надання оцінки всім обставинам справи, доводам та запереченням всіх учасників справи в їх сукупності є обов`язковим при розгляді даного спору у справі про банкрутство МКП "Херсонтеплокомуненерго".

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, оскаржувані у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

З огляду на зазначене, виходячи з аналізу наведених вище норм, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені за відсутності належної оцінки доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, не можуть вважатися такими, що відповідають критеріям справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Відтак, порушення судами першої та апеляційної інстанцій принципу повноти встановлення обставин справи, оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях, якими вирішувався спір по суті, свідчить про передчасність здійснених висновків у даній справі щодо покладання субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на його засновника (власника).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 у справі № 5024/1002/2012 підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене в даній постанові, всебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, які входять до предмету доказування при вирішенні питання про покладання субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на його засновника (власника), дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення. За умови встановлення під час нового розгляду підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на засновника (власника) банкрута слід розглянути заяву Херсонської міської ради про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення у справі № 5024/1002/2012 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до ст.129 ГПК України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області - задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 у справі № 5024/1002/2012 - скасувати.

Справу № 5024/1002/2012 направити на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Банасько О. О.

Огороднік К. М.