28.04.2024

№ 504/2456/15

Постанова

Іменем України

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 504/2456/15

провадження № 61-20187св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави,

відповідачі: Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2018 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

у справі за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у державну власність.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у державну власність.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням від 27 грудня 2012 року № 2871/А-2012 Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської областіз суттєвими порушеннями земельного та природоохоронного законодавства затвердила проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Чорноморської селищної ради (за межами населеного пункту) з передачею земельної ділянки у власність, на підставі якого 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. Суть порушень полягає у відсутності належної землевпорядної документації та встановлених в натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережної захисної смуги Чорного моря, яка до теперішнього часу на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області не розроблялась. Згідно даних Управління Держземагентства в Комінтернівському районі Одеської області земельна ділянка загальною площею 2,00 га, яка передана у власність ОСОБА_1 , знаходиться на відстані 108 - 115 м від урізу води, тоді як відповідно до статті 88 ВК України встановлена прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Крім цього, передача земель в межах прибережної захисної смуги у власність для ведення особистого селянського господарства законодавством не передбачена.

За таких обставин прокурор вважає, що оскаржуване розпорядження суперечить вимогам закону, порушує інтереси держави як власника спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню. Враховуючи, що державний акт на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_1 на підставі незаконного розпорядження, він також підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню до земель запасу державної власності.

Крім цього, за інформацією Управління Держземагентства в Комінтернівському районі Одеської області виявлено невідповідність кадастрового номера земельної ділянки, зазначеного в державному акті серії ЯМ № 373086 (5122755900:01:003:0012), кадастровому номеру, який внесений до Державного земельного кадастру (5122755900:01:002:0012), що також є підставою для визнання державного акта недійсним.

Прокурор просив скасувати розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 27 грудня 2012 року № 2871/А-2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Чорноморської селищної ради (за межами населеного пункту)»; визнати недійсним державний акт серії ЯМ № 373086 на право власності на земельну ділянку загальною площею 2,00 га, розташовану на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; повернути земельну ділянку загальною площею 2,00 га, що розташована на території Чорноморської селищної ради, кадастровий номер 5122755900:01:002:0012 до земель запасу державної власності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 червня 2016 року позов прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави задоволено.

Скасовано розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 27 грудня 2012 року № 2871/А-2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)»; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 373086, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001008164, виданий 29 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 2,00 га за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка розташована на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий № 5122755900:01:003:0012; зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий № 5122755900:01:003:0012 до земель запасу державної власності. З відповідачів на користь держави стягнуто судовий збір.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області розпорядженням від 27 грудня 2012 року № 2871/А-2012 порушила інтереси держави як власника спірної земельної ділянки та видала його всупереч вимогам закону про заборону передачі у приватну власність земель водного фонду.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 червня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції від 09 червня 2016 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Комінтернівського районного суду Одеської області.

15 липня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, саме ОСОБА_2 володів правом власності на земельну ділянку (на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2015 року). Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки предметом спору було також і зобов`язання власника земельної ділянки повернути її до земель запасу державної власності.

У касаційній скарзі зазначається, що залучення ОСОБА_2 (як власника земельної ділянки) до участі у вказаній справі було обов`язковим.

Доводи інших учасників справи

У травні 2018 року перший заступник керівника Комінтернівської місцевої прокуратури подав заперечення на касаційну скаргу у якому зазначається, що ухвала суду апеляційної інстанції є обґрунтованою та законною. Прокурор просив касаційну скаргу відхилити, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 27 грудня 2012 року № 2871/А-2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Чорноморської селищної ради (за межами населеного пункту), передано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) (а. с. 9).

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністраціїОдеської області від 27 грудня 2012 року № 2871/А-2012, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 373086, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001008164, на земельну ділянку загальною площею 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер: 5122755900:01:003:0012 (а. с. 10).

Згідно інформації Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області від 17 липня 2014 року, земельна ділянка, кадастровий номер 5122755900:01:002:0012, за ортофотопланами, наявними в управлінні, переданими відповідно до наказу Держкомзему від 13 травня 2009 року № 240 «Про організацію та виконання робіт із створення базових та індексних кадастрових карт» в рамках проекту «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру» від 14 жовтня 2009 року, знаходиться на відстані 108 - 115 метрів від урізу води, і знаходиться на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

Відомості стосовно встановлення меж прибережної захисної смуги уздовж Чорного моря на території Чорноморської селищної ради відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У абзаці 3 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 вказано, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

В липні 2015 року прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у державну власність (а. с. 3 - 8).

Вищезазначеним рішенням не вирішувались питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 .

Отже, доводи про те, що рішенням суду вирішувалось питання про права та інтереси ОСОБА_2 стосовно спірної земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом судового рішення.

Предметом спору у вказаній справі були розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 27 грудня 2012 року № 2871/А-2012 і державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 373086, виданий 29 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 .

Права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 виникли на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2015 року, який не був предметом спору у вказаній справі, вимоги до ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, яку він набув за цим договором, у цій справі не були заявлені.

Твердження про те, що зобов`язання повернути земельну ділянку мали пред`являтись не до ОСОБА_1 , а до ОСОБА_2 і таким чином суд вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги так як відповідно до вимог закону про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи те, що рішенням суду від 09 червня 2016 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська