ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 510/2088/15-к
Провадження № 51 - 4221 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження № 510/2088/15-к (№ 12015160400000097 від 02.03.2015 року, №12017160150002947 від 15.10.2017 року, №12018160400000384 від 13.0.2018 року, №12019160400000047 від 09.02.2019 року), щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ренійського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року за ст. 185 ч. 3, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Болградського районного суду Одеської області від 29 листопада 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року щодо нього.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Болградського районного суду Одеської області від 29 листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ренійського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону України № 838- VІІІ від 26.11.2015 року зараховано ОСОБА_6 у строк відбуття покарання строк його тримання під вартою з 02.03.2015 року по 05.03.2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженого ОСОБА_6 вказано обчислювати з 27 січня 2020 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
02 березня 2015 року о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимим та маючи непогашені судимості за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, увійшли в приміщення магазину «ПП ОСОБА_8 », що в АДРЕСА_2 , та усвідомлюючи, що їх дії бачить продавець ОСОБА_9 , та, не дивлячись на крик останньої, відкрито заволоділи кондитерськими виробами на загальну суму 65,97 грн., після чого з викраденим з місця вчинення злочину зникли, але одразу після його вчинення були затримані громадянином ОСОБА_10 (кримінальне провадження № 12015160400000097 від 02.03.2015 року).
09 вересня 2018 року приблизно о 09-00 годині ОСОБА_6 , знаходячись у залі очікування автостанції м. Рені Одеської області, що по вул. Пролетарська в м. Рені Одеської області, побачив на лавочці сплячого ОСОБА_11 , у якого шляхом вільного доступу викрав з барсетки ґаманець фірми «Roketsan» вартістю 160 грн., в якому знаходились 100 грн. та мобільний телефон марки «Xiaomi- Redmi-4» вартістю 1 000 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 1 260 грн. (кримінальне провадження № 12018160400000384 від 13.09.2018 року).
Крім того, 04 лютого 2019 року приблизно о 19 годині 24 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у магазині «Єва», що по вул. Пролетарська, 11, в м. Рені, Одеської області, таємно викрав упаковку змінних касет для бритви МАК-3 турбо вартістю 300 гривень та одну пару рукавичок жіночих вартістю 90 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Руш» матеріальну шкоду на суму 390 грн. (кримінальне провадження № 12019160400000047 від 09.02.2019 року).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок суду щодо нього - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок та ухвалу щодо нього і розглянути питання про застосування до нього положень ст. 69 КК України та перерахунку його терміну попереднього ув`язнення згідно ст. 72 ч. 5 КК України. Вказує на те, що він є інвалідом 2 групи, хворіє на туберкульоз, у зв`язку із чим потребує постійного догляду лікарів, має на утриманні мати похилого віку, яка також потребує постійного догляду, потерпілі не мають до нього претензій, а він повністю визнає свою вину і щиро кається у вчиненому. Також вказує про те, що судами не було розглянуто питання про закриття кримінальних проваджень в його об`єднаній кримінальній справі через закінчення строків давності, а також не було застосовано Закон України «Про амністію 2017 року». Крім того, вказує на те, що більше 2 років він перебував в умовах ІСІ-22 та цей строк необхідно було зарахувати у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 26.11.2020 року по 18.04.2023 року.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
Представник потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_12 у клопотанні повідомив, що касаційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 можливо здійснювати у відсутність представника потерпілого, а касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України в редакції, яка діяла на день ухвалення вироку судом першої інстанції, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок незастосування до нього ст. 69 КК України не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів обох інстанцій щодо призначеного йому покарання.
Приймаючи рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами, дані про його особу, який раніше неодноразово судимий, є інвалідом 2 групи, має двох повнолітніх дочок, негативно характеризується за місцем проживання, а також дані досудової доповіді відносно нього про те, що ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства є дуже високим. Щире каяття ОСОБА_6 судом враховано як обставину, що пом`якшує покарання.
Врахувавши вказані обставини у їх сукупності, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України і в мінімальній межі санкції ст. 186 ч. 2 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України та призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України, судом встановлено не було.
Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_6 , не погодившись із вироком суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 , доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України, вважав, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні. ОСОБА_6 просив застосувати до нього положення ст. 69 КК України та зарахувати йому строк попереднього ув`язнення за час його перебування в умовах слідчого ізолятора.
При розгляді апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, зазначивши в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що призначення ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без застосування ст. 69 КК України буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі та які, на думку засудженого ОСОБА_6 , давали підстави для застосування до нього положень ст. 69 КК України судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені та враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу засудженого в цій частині визнано необґрунтованою.
При цьому, безпідставними є також доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про те, що судами не вирішено питання щодо закриття кримінальних проваджень відносно нього у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки строки для звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України, станом на день ухвалення вироку судом першої інстанції 29 листопада 2022 року та на день постановлення ухвали апеляційного суду 18 квітня 2023 року в даному кримінальному провадженні не пройшли. Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 186 ч. 2 КК України, вчинено ОСОБА_6 02 березня 2015 року та відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за його вчинення відповідно до ст. 49 ч. 1 п. 4 КК України становить 10 років. Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, яке було скоєне ОСОБА_6 09 вересня 2018 року та 04 лютого 2019 року, то відповідно до ст. 12 КК України воно є нетяжким злочином і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за його вчинення відповідно до ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України складає 5 років.
Доводи касаційної скарги засудженого щодо незастосування до нього відповідного Закону України про амністію є необґрунтованими, оскільки питання про застосування відповідного закону в судах обох інстанцій не порушувалось і підстав для його застосування під час розгляду кримінального провадження в судах обох інстанцій встановлено не було. Такі підстави не встановлено і в касаційній інстанції. Крім того, засуджений ОСОБА_6 має дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, а тому відповідно до ст. 4 п. в) Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія до нього не може бути застосована, крім випадків індивідуальної амністії.
Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про необхідність здійснення йому зарахування строку перебування в умовах слідчого ізолятора у вказаному кримінальному провадженні на підставі ст. 72 ч. 5 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, то вони є частково обґрунтованими з огляду на таке.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від
02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною шостою статті 13 Закону № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У висновку щодо застосування норми права, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (касаційне провадження № 13 - 31 кс 18), вказано наступне.
Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.
Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
В даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України, який входить до сукупності кримінальних правопорушень у вчиненні яких його визнано винуватим, ним вчинено 02 березня 2015 року та до нього застосовувалися заходи попереднього ув`язнення як до 23 грудня 2015 року, так і після 20 червня 2017 року, у зв`язку із чим судами обох інстанцій підлягали застосуванню положення ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII до усього строку його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні.
З вироку та ухвали апеляційного суду вбачається, що судами обох інстанцій прийнято рішення про те, що у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 для зарахування на підставі ст. 72 ч. 5 КК України підлягав лише строк його затримання з 02 березня 2015 року по 05 березня 2015 року. Проте згідно матеріалами кримінального провадження до ОСОБА_6 також застосовувалися заходи попереднього ув`язнення і в інші періоди часу, які також підлягають до зарахування в строк його відбуття покарання.
Вказівка в пункті «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) на те, що у строк попереднього ув`язнення включається строк «перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження», стосується випадків, коли особа, яка відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув`язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув`язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили.
З матеріалів об`єднаного кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України вбачається, що ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 24 вересня 2020 року, в межах здійснення судового розгляду кримінального провадження № 12018160400000384 від 13.09.2018 за ст. 185 ч. 2 КК України, було постановлено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше засудженого до 3,6 років позбавлення волі згідно вироку Ренійського районного суду Одеської області від 27.01.2020 р., етапувати з ДУ «Снігурівська виправна колонія № 5» до Ізмаїльської УВП УДПСУ в Одеській області № 22, адреса: Одеська область м. Ізмаїл проспект Суворова № 70, для подальшої доставки до Ренійського районного суду Одеської області у зал судового засідання під вартою для розгляду кримінальних проваджень, у зв`язку із тим, що кримінальне провадження мало проводитись за обов`язковою участю обвинуваченого.Відповідно до вказаної ухвали суду першої інстанції ОСОБА_6 прибув у розпорядження ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» 26 листопада 2020 року, після чого за його участю у судовому засіданні 18 лютого 2022 року Ренійським районним судом Одеської області було постановлено обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України. В подальшому, після скасування цього вироку суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2022 року було постановлено тимчасово залишити раніше засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» на період розгляду даної кримінальної справи № 510/2088/15-к, де він перебував до постановлення цим районним судом 29 листопада 2022 року обвинувального вироку щодо нього за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України у цьому провадженні. Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, якою у вказаному кримінальному провадженні скасовано вирок Ренійського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року щодо ОСОБА_6 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції, продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 07 серпня 2022 року.
Отже, періоди перебування засудженого ОСОБА_6 у вказаному об`єднаному кримінальному провадженні № 510/2088/15-к (№ 12015160400000097 від 02.03.2015 року, №12017160150002947 від 15.10.2017 року, №12018160400000384 від 13.0.2018 року, №12019160400000047 від 09.02.2019 року) в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» на час його розгляду, з 26 листопада 2020 року по 18 лютого 2022 року, з 19 жовтня 2022 року по 29 листопада 2022 року та з 09 червня 2022 року по 07 серпня 2022 року також відповідно до вимог ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII підлягають до зарахування у строк відбуття покарання ОСОБА_6 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Таким чином, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягають зміні в цій частині.
Враховуючи зарахування ОСОБА_6 на підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні, а також строк вже відбутого ним покарання за вироком Болградського районного суду Одеської області від 29 листопада 2022 року станом на день розгляду кримінального провадження судом касаційної інстанції, ОСОБА_6 підлягає звільненню з під варти у зв`язку з відбуттям покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, призначеного йому за цим вироком.
Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Болградського районного суду Одеської області від 29 листопада 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 змінити в частині зарахування строку його попереднього ув`язнення.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 рокузарахувати ОСОБА_6 у строк відбуття покарання його попереднє ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з 26 листопада 2020 року по 18 лютого 2022 року, з 19 жовтня 2022 року по 29 листопада 2022 року та з 09 червня 2022 року по 07 серпня 2022 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Звільнити ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти у даному кримінальному провадженні № 510/2088/15-к за відбуттям призначеного йому покарання.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3