ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 510/248/17
адміністративне провадження № К/9901/3457/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Коваленко Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 10.07.2017 (суддя - Сорокін К.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (судді - Яковлєв О.В., Танасогло Т.М., Федусик А.Г.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби геології та надр України від 13.01.2017 №0001 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 57 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 5100 грн.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працює на посаді головного інженера Ренійської філії ДП «Адміністрація морських портів України».
У період з 13.12.2016 по 14.12.2016 Департаментом державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України, проведено перевірку з дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення надр Ренійської філії ДП «Адміністрація морських портів України».
За результатом проведеної перевірки складено акт №120/4674 від 14.12.2016, яким встановлено порушення ДП «Адміністрація морських портів України» вимог законодавства у сфері надрокористування, а також винесено припис про усунення виявлених порушень № 120/46/74 від 14.12.2016.
Крім того, контролюючим органом 14.12.2016 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 57 КУпАП, відповідно до якого встановлено, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, а саме: позивачем не забезпечено виконання в повному обсязі програми робіт, дотримання методики контролю за процедурою ДПР та строків її проведення; не додержано вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з охорони надр; не забезпечено комплексність робіт з геологічного вивчення; не забезпечено якість робіт з геологічного вивчення; не забезпечено ефективність робіт з геологічного вивчення; проведено режимні дослідження (спостереження) без дотримання періодичності замірів та визначення статистичного, динамічного рівнів підземних вод; проведено лабораторні дослідження не періодично та не в повному обсязі.
13.01.2017 Державною службою геології та надр України, після розгляду вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, винесено постанову про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 57 КУпАП, а також накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, на суму 5 100,00 грн.
Не погоджуючись з постановою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.
В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що при її винесені були порушенні норми КУпАП. Зокрема, він не був своєчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості здійснювати свій захист, надати додаткову інформацію, свої доводи, міркування та заперечення, а також інші дії, які могли би вплинути на результат розгляду справи та є грубим порушенням норм діючого законодавства.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 10.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позов задоволено.
Скасовано постанову Державної служби геології та надр України №001 від 13.01.2017 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розгляд протоколу про адміністративне правопорушення від 14.12.2016 №000300 проводився з порушенням ст. 268 КУпАП, оскільки позивача було несвоєчасно сповіщено про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості здійснювати свій захист, надати додаткову інформацію, свої доводи, міркування та заперечення, а також інші дії, які могли би вплинути на результат розгляду справи. Крім того, в порушення вимог ст. 245 КупАП, не було повно, всебічно та об`єктивно дослідженно та з`ясовано всі обставини справи.
Апеляційний суд, залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, також дійшов висновку, що суб`єктом владних повноважень не надано, а судом не зібрано, жодного належного доказу, яким можливо підтвердити факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а зафіксовані контролюючим органом в протоколі порушення є загальними, без жодної конкретизації об`єктивної та суб`єктивної сторони вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, не правильне надання оцінки обставинам справи, що призвело до ухвалення судових рішень, які на його думку підлягають скасуванню.
Зокрема, покликається на те, що за наслідком проведеної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ДП «Адміністрація морських портів України», контролюючим органом правомірно встановлено факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення. Крім того, ним не порушено порядку проведення перевірки надрокористувача, оскільки позивача було повідомлено про розгляд спарви, водночас на розгляд такої він не зявився, у зв`язку з чим адміністративна справа була розглянута у його відсутність, а прийнята за наслідками її розгляду постанова була направлена на його адресу.
Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами п.п.12, 14 п. 1 Перехідних положень КАС України в редакції з 15.12.2017, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті стаття 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки:
«………закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.»
Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення про розгляд справи 13.01.2017 позивачем отримано 16.01.2017, тобто через три дні після розгляду справи, що не відповідає вимогам статті 277-2 КУпАП щодо вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача.
Таким чином, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку:
«………факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.»
За таких обставин, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваної постанови та вважає обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій про її скасування.
Водночас, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
При цьому, питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб?єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів пункту 3 частини другої статті 19 КАС України, не поширюється.
Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 №185/8460/16-а.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що в силу положень частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі - без змін.
Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а постанову Ренійського районного суду Одеської області від 10.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
Н.В. Коваленко