№ 511/1176/19

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа 511/1176/19

провадження № 61-1632 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: регіональна філія «Одеської залізниці» акціонерного товариства «Укрзалізниця», виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця», акціонерне товариство «Укрзалізниця»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2020 року у складі судді Іванової О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до регіональної філії «Одеської залізниці» акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - РФ «Одеської залізниці» АТ «Укрзалізниця»), виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - ВП «Одеська дорожня автобаза» РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»), акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними та їх скасування, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом керівника РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 13 травня 2017 року № 343/ос його було призначено на посаду начальника ВП «Одеська дорожня автобаза» РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

З 15 травня 2017 року та по день подачі ним позовної заяви до суду він працював на займаній посаді.

Наказом директора РФ «Одеська залізниця» від 08 квітня 2019 року № НОУ-38/34 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на нього було накладено дисциплінарне стягнення та оголошено догану на підставі пункту 1 частини першої статті147 КЗпП України за неналежне виконання посадових обов`язків у частині виконання розпоряджень керівництва філії.

В подальшому наказом директора РФ «Одеська залізниця» від 10 квітня 2019 року № НОУ-38/35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на нього було накладено дисциплінарне стягнення та оголошено догану на підставі пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за неналежне виконання посадових обов`язків у частині виконання пункту 7.5.16 Положення про виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза», затвердженого наказом РФ «Одеська залізниця» від 19 лютого 2016 року № 127 - Н/од, щодо вирішення питань організації роботи підрозділу, вжиття усіх необхідних заходів для виконання покладених завдань.

Вказував, що він звертався до керівника РФ «Одеська дорожня автобаза» з листом про скасування, як незаконних, наказів від 08 квітня 2019 року № НОК-38/34 та від 10 квітня 2019 року № НОК -38/35, однак відповіді так і не отримав.

Посилаючись на те, що ним не було порушено трудову дисципліну та належним чином і в повному обсязі виконувались посадові обов`язки, вважав вказані накази таким, що не відповідають вимогам закону.

Такими неправомірними діями відповідача йому було завдано також моральної шкоди.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати накази керівника РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 08 квітня 2019 року №НОК - 38/34 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ВП «Одеська дорожня автобаза» ОСОБА_1 » та від 10 квітня 2019 року № НОК -38/35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» ОСОБА_1 »; стягнути з РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на його користь 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду позов до РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», ВП «Одеська дорожня автобаза» РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2019 року його незаконно звільнили із займаної посади згідно з наказом керівника РФ «Одеська залізниця» № 405/ос на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Вказаний наказ мотивовано тим, що наказом від 05 червня 2019 року № 42 ОСОБА_1 скасував наказ від 16 травня 2019 року № 37-ос про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника начальника доравтобази та переведення його згідно наказу № 37-ос на посаду водія автотранспортних засобів. Також зазначено, що довіреність від 07 грудня 2018 року № 2033 скасовано, а тому у ОСОБА_1 не було повноважень здійснювати прийом, переведення, переміщення, звільнення працівників та вирішувати інші кадрові питання.

Вважаючи, що ним не було порушено вимоги пункту 4 Положення про дисципліну та пункту 1.4 посадової інструкції, як вказано у наказі від 25 червня 2019 року № 405/ос про його звільнення, а тому в його діях не має вини у вчиненні дисциплінарного проступку, ОСОБА_1 просив суд скасувати вказаний наказ, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2019 року позов ОСОБА_1 про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними та їх скасування, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та позов ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу об`єднано в одне провадження.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ керівника регіональної філії «Одеської залізниці» акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 10 квітня 2019 року № НОК-38/35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ВП «Одеська дорожня автобаза» ОСОБА_1 ». В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуваний позивачем наказ від 08 квітня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за допущене ним неналежне виконання посадових обов`язків, законний, обґрунтований, виданий з дотриманням процедури накладення дисциплінарних стягнень, в межах відповідних строків і підстав для його скасування не має.

При накладенні на позивача дисциплінарного стягнення 10 квітня 2019 року відповідачем були порушені строки для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Так, акт був складений 18 січня 2019 року, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності виданий 10 квітня 2019 року, а днем виявлення проступку (факту, особи, протиправність цих діянь, вину працівника, наявність шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками) є день складання акта, тобто 18 січня 2019 року, тому на момент видання наказу 10 квітня 2019 року (з відрахуванням періоду перебування на лікарняному) сплили строки накладення дисциплінарного стягнення, тому вказаний наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 , достовірно знаючи про відсутність у нього відповідних повноважень, в порушення посадової інструкції, Положення про виробничий підрозділ, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, частин першої та третьої статті 32 КЗпП України, не маючи фактично повноважень та без відповідного обґрунтування видав наказ від 05 червня 2019 року № 42/ос, яким скасував наказ від 16 травня 2019 року № 37-ос про переведення водія ОСОБА_3 на посаду заступника начальника бази (за підписом ОСОБА_4 ) та видав новий наказ від 05 червня 2019 року 43/ос про переведення ОСОБА_2 на посаду водія.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 керівництвом РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» суд виходив з того, що вказані в наказі про звільнення порушення вимог пунктів посадової інструкції позивача відповідають дійсності. Під час видання вказаного наказу роботодавцем було враховано, що на момент видання наказу 25 червня 2019 року ОСОБА_1 вже допускав порушення покладених на нього посадових обов`язків та мав дві догани, які були накладенні на останнього наказами від 08 квітня 2019 року та від 10 квітня 2019 року за вчинення дисциплінарного проступку; вказані накази не скасовані та не зняті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення його позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 569/18201/14, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 511/1176/19із Роздільнянського районного суду Одеської області.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що телеграми головного інженера-першого заступника директора філії «Одеська залізниця» ОСОБА_6 від 06 березня 2019 року №НГ-О7/290, від 07 березня 2019 року № НГ-07/307, від 11 березня 2019 року № 07/310 (про відкликання його з відрядження та про виклик на нараду), який достовірно знав, що він знаходиться у відрядженні у м. Подільську, направлено на електронну адресу ВП «Одеська дорожня автобаза» (м. Одеса) засобами електронного зв`язку «СКЕДО». Безпосередньо від першого заступника директора філії ОСОБА_6, його секретаря чи іншого працівника апарату філії, відповідального за організацію нарад та документообіг, він повідомлення про відкликання його з відрядження не отримував та про їх існування вчасно не був проінформований.

Вважав, що у його діях не вбачається вини у вчиненні дисциплінарного проступку, а саме неналежному та несвоєчасному виконанні телеграфних доручень керівництва філії про необхідність прибуття на нараду, а тому відсутні підстави для застосування пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України щодо накладення дисциплінарного стягнення.

Телеграма від 06 березня 2019 № НГ-07/290 не містить посилання на відповідний наказ про скасування (припинення дії) наказу про відрядження від 21 лютого 2019 року № НГ-3/56 або про відкликання ОСОБА_1 з відрядження.

Судами не прийнято до уваги положення статті 139 КЗпП України, відповідно до якої працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу та пункту 3 Положення про дисципліну, згідно якого працівник (підприємств, установ об`єднань залізничного транспорту) зобов`язаний дотримувати порядку і правил, установлених чинним законодавством. Правил технічної експлуатації залізниць, наказів, інструкцій та інших нормативних актів, що діють на залізничному транспорті, точно і своєчасно виконувати накази і розпорядження керівників.

Тому прибуття позивача на нараду до м. Одеси на підставі телеграфних доручень без видання відповідних наказів призвело б до невиконання наказу від 21 лютого 2019 року № НГ-3/56 про відрядження.

При вирішенні питання щодо законності наказу від 25 червня 2019 року № 405/ос про його звільнення суди не врахували, що однією з підстав для звільнення зазначено видання без наявних на те повноважень позивачем наказів від 05 червня 2019 року № 42 (про скасування наказу головного інженера підрозділу ОСОБА_4 від 16 травня 2019 року № 37/ос про переведення водія ОСОБА_2 на посаду заступника начальника автобази) та № 43/ос (про переведення ОСОБА_2 на посаду водія).

Приймаючи до уваги, що наказом керівника регіональної філії від 14 грудня 2018 року № 817/ос дію довіреності позивача було скасовано, суди прийшли до висновку, що у нього не було повноважень на видання кадрових наказів, натомість у головного інженера автобази ОСОБА_5 при наявності діючої довіреності такі повноваження були.

Положеннями про РФ «Одеська залізниця» та її виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза», передбачено, що уповноваженою особою виступати від її імені в межах структурного підрозділу визначено керівника, якого і наділено повноваженнями організаційного та управлінського характеру, у тому числі щодо вирішення кадрових питань. Разом з тим, вказаними Положеннями взагалі не передбачено організаційно-управлінських повноважень у головного інженера чи іншої посадової (службової) особи структурного підрозділу філії. Тому, при наявності у головного інженера виробничого підрозділу довіреності, він вправі представляти інтереси автобази у межах повноважень, передбачених його посадовою інструкцією, яка не наділяла його управлінськими, організаційно-господарськими та внутрішньогосподарськими повноваженнями у розумінні статті 3 ГК України (у тому числі на вирішення кадрових питань щодо прийняття, звільнення працівника з посади чи його переведення).

Наведене випливає також із листа начальника юридичної служби РФ «Одеська залізниця» від 10 червня 2019 року № НЮ-14/1573, з якого слідує, що на відміну від повноважень за довіреністю, права та обов`язки посадових (службових) осіб межах трудового договору визначаються положеннями про підрозділ, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими внутрішніми актами роботодавця. Право здійснення посадовою особою керівництва і управління діяльністю підрозділу та здійснення розпорядчих функцій в межах підрозділу відповідно до трудових повноважень не потребує наявності довіреності.

Дійшовши до висновку про обґрунтованість у наказі від 25 червня 2019 року № 405/ос систематичності у позивача порушень трудової дисципліни, судом не враховано, що дисциплінарне стягнення наказом 10 квітня 2019 року № 38/35 визнано як застосоване з порушенням вимог законодавства, а оголошена наказом від 08 квітня 2019 року № 38/34 оскаржується, накладено за різні події та взагалі не пов`язані з обставинами, за які його звільнено, тому не свідчать про систематичність порушень вимог трудового законодавства з його сторони.

Крім того, задовольняючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу керівника РФ «Одеська залізниця» від 10 квітня 2019 року, судом першої інстанції не вирішено питання розподілу та відшкодування сплаченого позивачем судового збору за дану позовну вимогу, а також понесених судових витрат на правничу допомогу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року АТ «Укрзалізниця» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

АТ «Українська залізниця» є правонаступником публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця»), що підтверджується статутом (а.с. 221, т. 1).

АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 53, т. 1).

РФ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» є відокремленим підрозділом АТ «Українська залізниця», який не має статусу юридичної особи. У своїй діяльності філія керується законодавством, Статутом товариства та внутрішніми документами товариства, Положенням про регіональну філію ПАТ «Українська залізниця» та Положенням про ВП Одеська дорожня автобаза регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» (а.с. 54-68, т. 1).

«Одеська дорожня автобаза» є виробничим підрозділом регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», створеної відповідно до законодавства України, Статуту ПАТ «Українська залізниця» та Положення про регіональну філію ПАТ «Українська залізниця», затвердженого рішенням правління ПАТ «Українська залізниця» від 16 листопада 2015року № 5.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного Положення підрозділ є виробничим підрозділом регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» і не має статусу юридичної особи. Підрозділ здійснює свою діяльність у межах законодавства України та відповідно до внутрішніх документів товариства. Підрозділ має рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, бланки і штампи, відповідно до чинного законодавства та несе відповідальність за виконання своїх обов`язків згідно з чинним законодавством України.

Так, на підставі наказу керівника РФ «Одеська залізниця» від 13 травня 2017 року № 343/ос ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника ВП «Одеська дорожня автобаза» РФ «Одеська залізниця» АТ « Укрзалізниця» з 15 травня 2017 року (а.с. 21, т. 1).

ОСОБА_1 було ознайомлено із посадовою інструкцією начальника автобази під розпис.

Відповідно до наказу головного інженера - першого заступника директора РФ «Одеська залізниця» ОСОБА_6 від 21 лютого 2019 року № НГ-3/56 ОСОБА_1 було відряджено до м. Подільськ Одеської області для забезпечення сталої роботи дільниці автобази, на виконання якого він перебував у відрядженні з 22 лютого 2019 року по 15 березня 2019 року (а.с. 24, т. 1).

В подальшому на адресу ВП «Одеська дорожня автобаза» засобами електронного зв`язку від головного інженера - першого заступника регіональної філії «Одеська залізниця» ОСОБА_6 надійшли телеграми: від 06 березня 2019 року № НГ-07/290 про відкликання з відрядження начальника ВП «Одеська дорожня автобаза» ОСОБА_1 на 2 доби з 06 березня 2019 року по 07 березня 2019 року, у зв`язку з виробничою необхідністю; від 07 березня 2019 року № НГ-07/307 про те, що 12 березня 2019 року о 10:00 годині у приміщенні управління філії призначається розбір акту перевірки фінансово-господарської діяльності ВП «Одеська дорожня автобаза» за 2018 рік; на розбір необхідно прибути першим керівникам з працівниками, які приймали участь у перевірці та НАТ ОСОБА_1 ; НАТГ забезпечити прибуття на розбір відповідних посадових осіб та спеціалістів; від 11 березня 2019 року № 07/310 про те, що відповідно до вимог телеграми від 07 березня 2019 року № НГ-07/307 нарада з розбору акту перевірки фінансово-господарської дисципліни ВП «Одеська дорожня автобаза» переноситься на 14 год. 12 березня 2019 року (а.с. 25-27, т. 1).

08 квітня 2019 року на ОСОБА_1 на підставі наказу директора РФ «Одеська залізниця» за № НОК-38/34 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» було накладено дисциплінарне стягнення та оголошено догану на підставі пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за неналежне виконання посадових обов`язків у частині виконання розпоряджень керівництва філії (а.с. 22, т. 1).

Підставою для накладення вказаного дисциплінарного стягнення на позивача були наступні обставини: невиконання вимог пункту 4.2 посадової інструкції щодо персональної відповідальності за належне та своєчасне виконання доручень керівництва філії, оскільки ОСОБА_1 проігнорував телеграфні розпорядження від 06 березня 2019 року № НГ-07/290 про відкликання з відрядження та від 07 березня 2019 року № НГ-07/307 (із змінами від 11 березня 2019 року) про необхідність прибуття на нараду, на якій розглядався акт перевірки фінансово-господарської діяльності доравтобази за 2018 рік.

10 квітня 2019 року на ОСОБА_1 на підставі наказу директора РФ «Одеська залізниця» за № НОК-38/35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» було накладено дисциплінарне стягнення та оголошено догану на підставі пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за неналежне виконання посадових обов`язків у частині виконання пункту 7.5.16 Положення про виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза», затвердженого наказом РФ «Одеська залізниця» від 19 лютого 2016 року № 127 - Н/од щодо вирішення питань організації роботи підрозділу, вжиття усіх необхідних заходів для виконання покладених завдань (а.с. 23, т. 1).

Наказ директора регіональної філії «Одеська залізниця» від 10 квітня 2019 року № НОК-38/35 «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» мотивований тим, що на нараді при головному інженері - першому заступнику директора регіональної філії 12 березня 2019 року було розглянуто акт перевірки фінансово-господарської діяльності виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» за 2018 рік від 18 січня 2019 року № НГ-03/77, проведеної фахівцями апарату управління філії, відділу економічної та інформаційної безпеки філії Департаменту безпеки АТ «Укрзалізниця», Одеського регіонального відділу контролю за умовами праці та промисловою безпекою Департаменту охорони праці та промислової безпеки АТ «Укрзалізниця». Під час цієї перевірки виявлено ряд суттєвих недоліків та порушень з питань організації діловодства, роботи з кадрами, обліку робочого часу та трудової дисципліни, оплати праці, стану пожежної безпеки та виконання правил пожежної безпеки, охорони праці та промислової безпеки, раціонального використання паливно-мастильних матеріалів та автотранспортної техніки, стану правової та претензійно - позовної діяльності, діючих витратних договорів, окремих фінансових показників, руху коштів на поточних рахунках, вірного відображення формування фактичних калькуляцій та приймання транспортних засобів від інших виробничих підрозділів. Такий стан справ став можливим через порушення начальником доравтобази ОСОБА_1 вимог пункту 7.5.16 Положення про виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза», затвердженого наказом регіональної філії від 19 лютого 2016 року № 127-Н/од щодо вирішення питань організації роботи підрозділу та вжиття усіх необхідних заходів для виконання покладених завдань (а.с. 30, т. 2).

Вказані накази ОСОБА_1 отримав відповідно того ж дня 08 квітня 2019 року та 10 квітня 2019 року, надавши перед цим письмові пояснення, що підтверджено позивачем.

Надалі, наказом директора регіональної філії Одеська залізниця» від 25 червня 2019 року № 405/ос ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (а.с. 15-17, т. 3).

Підставою для звільнення позивача та видання вказаного наказу зазначено, подання головного інженера - першого заступника директора регіональної філії від 19 червня 2019 року №НГ - 01/606, протокол наради при головному інженері - першому заступнику директора регіональної філії від 05 червня 2019 року № НГ - 05/67, наказ від 08 квітня 2019 року № НОК- 38/34, наказ від 10 квітня 2019 року № НОК 38/35, витяг з протоколу засідання профспілкового комітету виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» від 24 червня 2019 року № 79.

Наказ про звільнення мотивований, тим, що на нараді при головному інженері - першому заступнику директора регіональної філії 05 червня 2019 року було розглянуто доповідну записку заступника начальника ВП «Одеська дорожня автобаза» Дикого Р. П. щодо скасування начальником доравтобази ОСОБА_1 наказу від 16 травня 2019 року № 37/ос про призначення його на посаду заступника начальника доравтобази та переведення наказом від 05 червня 2019 року на посаду водія автотранспортних засобів.

Судом також встановлено, що 07 грудня 2018 начальнику доравтобази ОСОБА_1 було видано довіреність № 2033, дії якої припинено наказом регіональної філії «Одеська залізниця» від 14 грудня 2018 року № 817/ос, у зв`язку з чим він не мав повноважень здійснювати прийом, переведення, переміщення, звільнення працівників, їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

21 січня 2019 року головному інженеру доравтобази ОСОБА_4 видано довіреність № ННО 615176, згідно якої він має право здійснювати прийом, переведення, переміщення та звільнення працівників, наказ від 16 травня 2019 року № 37/ос про переведення ОСОБА_2 , водія автотранспортних засобів (легкового автомобіля) 1 класу, на посаду заступника начальника бази (автотранспортної) був виданий ним в межах наданих йому повноважень.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 має два діючих дисциплінарних стягнення: догана, оголошена наказом від 08 квітня 2019 року №НОК-38/34 за неналежне виконання посадових обов`язків у частині виконання розпоряджень керівництва філії, та догана оголошена наказом від 10 квітня 2019 року № НОК-38/35 за неналежне виконання посадових обов`язків у частині виконання вимог пункту 7.5.16 Положення про виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», затвердженого наказом регіональної філії «Одеська залізниця» від 19 лютого 2016 року № 127-Н/од, щодо вирішення питань організації роботи підрозділу, вжиття усіх необхідних заходів для виконання покладених завдань, подальше перебування ОСОБА_1 на займаній посаді не є недоцільним.

На підставі викладеного, вважаючи, що таке відношення до виконання своїх обов`язків неприпустимим, ОСОБА_1 , начальника виробничого в підрозділу «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» було звільнено 25 червня 2019 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Перед виданням наказу від 25 червня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 , а саме 20 червня 2019 року до голови профспілкового комітету виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця» звернувся директор регіональної філії Нікулін С. С. з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (а.с. 99-100, т. 3).

З протоколу засідання профспілкового комітету від 24 червня 2019 року № 79 вбачається, що позивач приймав участь у засіданні профспілкового комітету та постановлено про неможливість розгляду подання від 20 червня 2019 року № Н-02/31 щодо надання згоди на звільнення начальника виробничого підрозділу на підставі статті 43-1 КЗпП України, яка передбачає, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з керівником виробничого підрозділу відбувається без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, яка діє в даному підрозділі. З обраних 7 членів профспілкового комітету проголосували «за» 6 осіб, проти «0», утримались «0» (а.с. 101, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають не в повній мірі.

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Установивши, що позивач не виконував без поважних причин обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено наданими відповідачем актами, службовими, доповідними записками й не спростовано ним, врахувавши, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалось дисциплінарні стягнення за невиконання трудових обов`язків, перед звільненням відповідач отримав його письмові пояснення, врахував обставини, ступінь тяжкості вчиненого проступку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення його на роботі та похідних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

При цьому судами правильно встановлено, що при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення 10 квітня 2019 року відповідачем були порушені строки для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому він є незаконним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновками судів в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи часткове задоволення позову, а саме визнання незаконним та скасування наказу керівника регіональної філії «Одеської залізниці» акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 10 квітня 2019 року № НОК-38/35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ВП «Одеська дорожня автобаза» ОСОБА_1 », з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним за подання вимоги немайнового характеру судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 24 червня 2016 року, який не містить ціни договору та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с. 142, т. 1).

За таких обставин, клопотання касаційної скарги про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката задоволенню не підлягає.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, судові рішення в частині розподілу судових витрат - зміні, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2020 року змінити, доповнивши абзацом наступного змісту: «Стягнути з акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп., сплачений ним за подання позовної заяви».

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович