Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 515/687/18
провадження № 61-6537св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідач - Татарбунарська районна рада Одеської області,
третя особа - комунальний заклад «Татарбунарська центральна районна лікарня» Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , на постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Татарбунарської районної ради Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що 23 грудня 2015 року рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області ОСОБА_1 було звільнено з посади головного лікаря комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» Одеської області(далі - КЗ «Татарбунарська ЦРЛ»).
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня
2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області, КЗ «Татарбунарська ЦРЛ», третя - Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» з 28 грудня 2015 року. Стягнуто з КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31 661,76 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць.
Указане судове рішення було предметом перегляду у судах апеляційної та касаційної інстанції, а саме: ухвалою Апеляційного суду Одеської області
від 11 серпня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року судове рішення залишено без змін.
16 вересня 2016 року відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження. Внаслідок ухилення відповідача від виконання судового рішення матеріали щодо умисного невиконання судового рішення за ознаками частини першої статті 382 КК України було направлено до Арцизького ВП ГУНП в Одеській області. Не дивлячись на надання Татарбунарським районним судом Одеської області роз`яснень щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили, рішення суду так і лишається невиконаним.
На підставі зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з Татарбунарської районної ради Одеської області 193 990,32 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення Татарбунарського районного суду Одеської області у справі № 515/81/16-ц від 20 квітня 2016 року про поновлення на роботі за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 24 травня
2018 року залучено до участі у справі як третю особу КЗ «Татарбунарська ЦРЛ».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Татарбунарської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року у цивільній справі № 515/81/16-ц в сумі 127 328,27 грн з урахуванням обов`язкових платежів.
Стягнуто з Татарбунарської районної ради Одеської області в дохід держави судовий збір у розмірі 1 273,28 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Татарбунарська районна рада Одеської області, будучи засновником КЗ «Татарбунарська ЦРЛ», є органом, до сфери управління якого входить зазначене комунальне підприємство. Цей орган є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених нормами цивільного законодавства та іншими законодавчими актами. Тому, Татарбунарська райрада є уповноваженим органом власника в контексті статті 236 КЗпП України і стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі має здійснюватися саме з цієї ради - відповідача у справі. При обчислені середнього заробітку, судом першої інстанції застосовано Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу Татарбунарської районної ради Одеської області задоволено частково.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 вересня
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції помилково не залучив до участі у справі як відповідача Татарбунарську району державну адміністрацію Одеської області, яка є органом управління лікарнею й була ініціатором подання на звільнення позивача ОСОБА_1 з посади головного лікаря.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
28 березня 2019 року представник ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року та залишити в силі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду щодо неналежного відповідача у справі є помилковим, оскільки заробітна плата стягнута саме з Татарбунарської районної ради Одеської області. Крім того, за правилами статті 236 КЗпП України, виплату середнього заробітку за час затримки здійснює власник або орган уповноважений власником на виконання рішення суду, яким є Татарбунарська районна рада Одеської області.
Доводи інших учасників справи
04 червня 2019 року Татарбунарська районна рада Одеської області через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Татарбунарського районного суду Одеської області.
25 травня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області, третя особа - КЗ «Татарбунарська ЦРЛ», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників позивача - ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області, третя особа - КЗ «Татарбунарська ЦРЛ», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Залучено правонаступника позивача ОСОБА_1 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області, третя особа - КЗ «Татарбунарська ЦРЛ», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області, КЗ «Татарбунарська ЦРЛ», третя особа - Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Суд поновив ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» з 28 грудня 2015 року та стягнув з КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31 661,76 грн та допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ».
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (висновок Верховного Суду України у постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).
Апеляційний суд, вирішуючи даний спір дійшов правильного висновку про те, що Татарбунарська районна рада Одеської області не є належним відповідачем у даній справі, а тому за результатами розгляду справи слід відмовити в позові до неналежного відповідача, проте помилково вважав, що належним відповідачем є Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, оскільки відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Статуту лікарня є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунки та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням та іншу атрибутику юридичної особи і як встановлено в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року лікарня є неприбутковим закладом та її фінансування здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, замовлення коштів, зокрема нарахування та сплату заробітної плати здійснює саме лікарня, а тому саме КЗ «Татарбунарська центральна районна лікарня», яка є третьою особою у справі і роботодавцем ОСОБА_1 повинна бути належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення апеляційного ухвалено частково без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення апеляційного суду змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Оскільки Верховний Суд змінює рішення апеляційного суду, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Коротун
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. М. Русинчук