27.06.2024

№ 517/166/18

Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 517/166/18

провадження № 61-44342св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія»,

відповідач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корой Іван Дмитрович, на ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області

від 11 червня 2018 року у складі судді Тростенюка В. А. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Кононенко Н. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (далі - Інститут ВМС НУ «ОМА») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

Позовна заява Інституту ВМС НУ «ОМА» мотивована тим, що 28 серпня

2014 року між ним і ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.

Наказом ректора Національного університету «Одеська морська академія» (далі - НУ «ОМА») від 30 листопада 2017 року матроса ОСОБА_1 - курсанта четвертого курсу Інституту ВМС НУ «ОМА», відраховано через недисциплінованість.

Відповідно до наказу начальника Інституту ВМС НУ «ОМА» від 13 грудня 2017 року матроса ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Інституту ВМС НУ «ОМА». Зазначеним наказом відповідачу оголошено до відшкодування суму за час навчання в інституті у загальному розмірі 91 300,25 грн.

У повідомленні Інституту ВМС НУ «ОМА» від 14 грудні 2017 року ОСОБА_1 погодився відшкодувати зазначену суму протягом місяця з дня підписання цього повідомлення, проте кошти за навчання позивачу за первісним позовом не повернув.

На підставі викладеного Інститут ВМС НУ «ОМА» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 91 300,25 грн.

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Інституту ВМС НУ «ОМА» про визнання недійсним контракту від 28 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Інститутом ВМС НУ «ОМА».

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому в день підписання контракту від 28 серпня 2014 року був неповнолітнім. Разом з тим, вказаний контракт відповідно до вимог

статей 31 32 ЦК України виходить за межі дрібного побутового правочину, а також не відноситься до дій, які неповнолітня особа може вчиняти без згоди батьків.

На час підписання спірного контракту позивач за зустрічним позовом проживав і перебував на утриманні своєї матері, якій не було відомо про вказаний правочин і, відповідно, вона його не схвалювала. Отже, контракт від 28 серпня 2014 року вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, тому його необхідно визнати недійсним.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним контракт від 28 серпня 2014 року, підписаний ним та Інститутом ВМС НУ «ОМА».

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області суду від 14 травня 2018 року вказані позови об`єднано в одне провадження.

У травні 2018 року Інститут ВМС НУ «ОМА» подав клопотання про закриття провадження за зустрічним позовом ОСОБА_1 , оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства і повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Вказував, що на підставі контракту про проходження військової служби від 28 серпня

2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Інститутом ВМС НУ «ОМА», виникли відносини публічно-правового характеру, які повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 11 червня 2018 року провадження у справі в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до Інституту ВМС НУ «ОМА» про визнання недійсним контракту закрито.

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Роз`яснено ОСОБА_1 положення частини другої статті 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визнання недійсним контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України

від 28 серпня 2014 року, на підставі якого позивач був прийнятий на військову службу та у подальшому її проходив будучи курсантом, є публічно-правовим спором і така вимога повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 серпня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо зустрічних позовних вимог, а також зазначив, що стосується питання про відшкодування ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з проходженням публічної служби, то вказані первісні позовні вимоги розглядаються за правилами цивільно-процесуального законодавства і суд не вирішував питання про закриття провадження у цій частині позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корой І. Д. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що публічно-правові відносини між ОСОБА_1 та Інститутом ВМС НУ «ОМА» виникли не на підставі оскаржуваного контракту від 28 серпня 2014 року, а на підставі наказу

від 30 липня 2014 року про зарахування ОСОБА_1 курсантом на навчання в Інститут ВМС НУ «ОМА».

За фактом звільнення ОСОБА_1 з військової служби між ним, навчальним закладом та Міністерством оборони припинені публічні правовідносини щодо проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України.

Вказував, що зустрічні вимоги ОСОБА_1 як особи, звільненої з військової служби при проходженні навчання у статусі курсанта, про визнання недійсним контракту про проходження навчання, укладення та дострокове розірвання якого є підставою для стягнення витрат на навчання, підлягають вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Доводи інших учасників справи

Інститут ВМС НУ «ОМА»подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно встановили публічно-правовий характер правовідносин, що виникли між сторонами за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Інституту ВМС НУ «ОМА», спір щодо яких має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

23 листопада 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Інститутом ВМС НУ «ОМА» укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.

Крім того, наказом від 30 липня 2014 року ОСОБА_1 зараховано на факультет військово-морських силІнституту ВМС НУ «ОМА» на перший курс денної форми навчання на 2014-2015 навчальний рік за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за державним замовленням.

Відповідно до наказу ВМС НУ «ОМА» від 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 переведено на другий курс денної форми навчання на 2015-2016 навчальний рік за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за державним замовленням факультету військово-морських сил.

Згідно з наказом ВМС НУ «ОМА» від 31 серпня 2016 року ОСОБА_1 переведено на третій курс денної форми навчання на 2016-2017 навчальний рік за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за державним замовленням факультету військово-морських сил.

За змістом наказу ВМС НУ «ОМА» від 31 серпня 2017 року

ОСОБА_1 переведено на четвертий курс денної форми навчання

на 2017-2018 навчальний рік за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за державним замовленням факультету військово-морських сил.

Наказом від 30 листопада 2017 року матроса ОСОБА_1 , курсанта четвертого курсу Інституту ВМС НУ «ОМА» відраховано через недисциплінованість.

Наказом Інституту ВМС НУ «ОМА» від 13 грудня 2017 року оголошено

ОСОБА_1 суму до відшкодування в указаному Інституті у розмірі

91 300,25 грн.

Згідно з повідомленням від 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 був ознайомлений з вищевказаними наказами та погодився відшкодувати 91 300,25 грн за навчання в Інституті ВМС НУ «ОМА».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 4 КАС України вказано, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України в редакції, чинній на час звернення із позовною заявою).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суди встановили, що 28 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Інститутом ВМС НУ «ОМА» укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Відповідно до умов указаного контракту

ОСОБА_1 зобов`язався проходити навчання на факультеті військово-морських сил вищевказаного навчального закладу.

За змістом наказу ВМС НУ «ОМА» від 31 серпня 2017 року

ОСОБА_1 переведено на четвертий курс денної форми навчання

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Види військової служби, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

За змістом абзацу другого частини першої статті 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема особи з повною загальною середньою освітою віком від 17 років до 21 року, в тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби, військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані віком до 23 років, які мають повну загальну середню освіту та не мають військових звань офіцерського складу, у разі зарахування їх на перший та наступні курси навчання, а також особи віком до 25 років, які мають базову вищу освіту, у разі зарахування їх на випускний курс навчання - на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів та військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, віком до 30 років - на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку осіб на посади сержантського та старшинського складу.

Як встановлено вище, ОСОБА_1 , перебуваючи на публічній службі, під час навчання в Інституті ВМС НУ «ОМА», був відрахований через недисциплінованість.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), дійшла висновку, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.001198 (провадження № 11-878апп19).

Отже правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним контракту від 28 серпня

2014 року підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації особою, яка перебуває на публічній службі, права на оскарження угоди, укладеної зі стороною, яка здійснює на виконання делегованих повноважень публічно-владні управлінські функції.

Таким чином, судові рішення щодо закриття провадження у справі за зустрічними позовом ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону, тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Разом з тим, слід звернути увагу, що вимоги за первісним позовом щодо стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі та зустрічним позовом про визнання контракту недійсним є пов`язані однією підставою виникнення та одними й тими ж доказами, а також правовідносинами щодо прийняття на публічну службу та її проходження, а отже процесуальний порядок їх розгляду законодавством визначений однаковий, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корой Іван Дмитрович, залишити без задоволення.

Ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області від 11 червня

2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська