ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 520/11343/18
адміністративне провадження № К/9901/17520/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України
третя особа: Головне управління Національної поліції України в Харківській області
про визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення заробітку та моральної шкоди,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративною суду від 25.03.2019 (головуючий суддя - Старосєльцева О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративною суду від 31.05.2019 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Чалий І.С., Присяжнюк О.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Національної поліції України в частині невиконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №820/6802/16;
2) поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;
3) стягнути на користь ОСОБА_1 з Національної поліції України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
4) стягнути на користь ОСОБА_1 з Національної поліції України моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Національної поліції України від 24.05.2018 №458 о/с, який виданий на виконання рішення суду у справі №820/6802/16, скасовано наказ Національної поліції України від 15.11.2016 № 856 о/с лише в частині призначення ОСОБА_1 оперуповноваженим Управління кримінальної поліції ГУ НП у Харківській області. Однак жодних дій щодо поновлення позивача на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відповідачем не вчинено.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративною суду від 25.03.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю факту порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, адже існування чинного наказу про звільнення зі служби в поліції унеможливлює продовження особою проходження публічної служби в поліції.
5. Судами встановлено, що з 03.01.2017 припинились правовідносини з приводу проходження позивачем публічної служби в поліції і розпорядчий акт про припинення цих відносин є чинним, позивачем не оскаржувався. Крім того, суди звернули увагу на те, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі №820/6802/16 роз`яснено, що вимоги про поновлення позивача на посаді оперативного уповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки у Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не були предметом судового розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
6. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у червні 2019 року ОСОБА_1 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
7. В касаційній скарзі позивач посилається на те, що наказом від 15.11.2016 №856 о/с його було призначено оперуповноваженим управління кримінальної поліції ГУНП в Харківській області, звільнивши його при цьому з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, тобто одним розпорядчим документом одночасно звільнено з однієї посади та призначено на іншу. Вважає, що вказані дії неможна розглядати окремо через їхню взаємопов`язаність.
8. Скаржник зазначає, що скасування вказаного наказу №856 о/с судом означає також поновлення його на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Натомість, рішення суду було виконано відповідачем лише частково, а саме скасовано наказ №856 о/с лише в частині призначення позивача на посаду оперуповноваженого управління кримінальної поліції ГУНП в Харківській області.
9. На думку позивача, скасування відповідачем власного наказу про від 15.11.2016 №856 о/с в частині призначення позивача на посаду оперуповноваженого управління кримінальної поліції ГУНП в Харківській області нівелює чинність наказу про звільнення позивача з 03.01.2017 зі служби в поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки неможливо вважати чинним наказ про звільнення особи, якщо скасовано попередній наказ про її призначення на посаду.
10. У відзиві на касаційну скаргу Національна поліція України вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №820/6802/16 виконана в повному обсязі, та предметом судового розгляду не були вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про що і було роз`яснено в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018. Також відповідач зазначає, що позовні вимоги про визнання дій Національної поліції України протиправними щодо невиконання постанови суду мають розглядатися в порядку розділу IV КАС України, а не в порядку звернення з самостійним позовом.
Рух адміністративної справи y суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2022 справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 14.08.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
14. 07 листопада 2015 року позивача у спеціальному званні підполковника поліції було призначено на посаду оперативного уповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки у Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
15. Наказом Національної поліції України від 18.02.2016 №110 о/с позивач був звільнений зі служби в поліції на підставі п.п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку з службовою невідповідністю).
16. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 по справі №820/1181/16 згаданий наказ було скасовано, а позивач був поновлений на посаді оперативного уповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки у Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
17. Наказом Національної поліції України від 20.10.2016 №774 о/с позивач з 10.03.2016 був поновлений на посаді оперативного уповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки у Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
18. Наказом Національної поліції України від 15.11.2016 №856 о/с позивач на підставі п.п.1 п.3 ч.1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» був звільнений з посади оперативного уповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки у Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України і призначений на посаду оперативного уповноваженого Управління кримінальної поліції ГУ НП в Харківській області.
19. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №820/6802/16 наказ Національної поліції України від 15.11.2016 №856 о/с був скасований.
20. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі №820/6802/16 роз`яснено, що вимоги про поновлення позивача на посаді оперативного уповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки у Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не були предметом судового розгляду.
21. Наказом ГУ НП у Харківській області від 30.12.2016 №598 о/с позивача з 03.01.2017 звільнено зі служби в поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Вказаний наказ оскаржений не був.
22. Обставини проведення з позивачем остаточного розрахунку були предметом судового розгляду у справі №820/1134/17, в якій постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 (залишеною у силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017р.) вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
23. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
25. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з 03.01.2017 припинились правовідносини з приводу проходження позивачем публічної служби в поліції і розпорядчий акт про припинення цих відносин є чинним, позивачем не оскаржувався. Суди послались на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі №820/6802/16, якою роз`яснено, що вимоги про поновлення позивача на посаді оперативного уповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки у Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не були предметом судового розгляду, та дійшли висновку про те, що вказане унеможливлює продовження особою проходження публічної служби в поліції.
26. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
27. Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
28. За змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.
29. Згідно з частиною 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
30. Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
31. Крім того, приписами частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
32. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
33. Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
34. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
35. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
36. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
37. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №820/6802/16 наказ Національної поліції України від 15.11.2016 №856 о/с про звільнення позивача з посади оперативного уповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки у Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та призначення його на посаду оперативного уповноваженого Управління кримінальної поліції ГУ НП в Харківській області, був скасований відповідачем лише в частині призначення ОСОБА_1 оперуповноваженим Управління кримінальної поліції ГУ НП у Харківській області.
38. Звертаючись до суду із адміністративним позовом, ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення, дії та бездіяльність Національної поліції України, що мали місце під час виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №820/6802/16.
39. Таким чином, оскаржувані дії Національної поліції України прийняті на виконання судового рішення у вказаній справі, можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України.
40. Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
41. Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
42. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
43. В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
44. З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 16.02.2019 у справі №816/2016/17.
45. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічних висновків Верховний Суд дотримувався у постановах від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 13.04.2022 у справі №826/15178/18.
46. За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
47. Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то він мав звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Вказані правові висновки були викладені Верховним Судом у постановах від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19, від 11.02.2021 у справі №420/5234/19 та від 28.09.2021 у справі №440/2130/21.
48. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
49. Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Національної поліції України щодо невиконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №820/6802/16.
50. Цей спір не є публічно-правовим спором в розумінні статті 19 КАС України та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Отже, оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні цих позовних вимог підлягають скасуванню, а провадження у частині означених позовних вимог закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.
51. Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
52. За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі - закрити.
53. З огляду на результат перегляду спору у суді касаційної інстанції перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Харківського окружного адміністративною суду від 25.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративною суду від 31.05.2019 скасувати.
3. Провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко