ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 520/11707/18
адміністративне провадження № К/9901/24253/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного підприємства "Рембудмонтаж-XXІ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Рембудмонтаж-XXІ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (прийняту в складі: головуючого судді Панченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Мельнікової Л.В., суддів - Лях О.П., Рєзнікової С.С.),
УСТАНОВИВ
І. Суть спору
1. Приватне підприємство «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» (далі- ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ», підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, Управління),від 19.07.2018 року № 00000401421, яким підприємству на підставі акта перевірки № 2572/20-40-14-21-07/34755610 від 23.06.2018 року за встановлене порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (подалі ПК України) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 293.274,00 грн., в тому числі за основним платежем 195.516,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97.758,00 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що актом перевірки не спростовано, що надані платником документи не містять дефектів форми, змісту, підстав походження, котрі б у силу приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, ст.ст. 215. 216. 228 ЦК України, ст.ст. 207 208 ГК України позбавляли ці документи юридичної сили. Відносно перелічених в акті перевірки договорів відповідачем не реалізовувалась управлінська функція згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1ст. 20 ПК України, позов про визнання договору недійсним або про застосування наслідків нікчемного правочину не подавався, а відтак, зазначені правочини є діючими.
2.1. Окремо позивач наголошує на визнаній в акті обставині реєстрації виписаних контрагентами податкових накладних в ЄРПН, що неможливо без одержання уповноваженими службовими чи посадовими особами платника податків електронного цифрового підпису, укладання договору про визнання електронних документів та невжиття податковою інспекцією будь-яких заходів з припинення дії згаданого договору.
2.2. Фактично наявність в ЄРПН складеної постачальником та зареєстрованої податкової накладної звільняє покупця отримувача цієї накладної від будь-якої відповідальності як платника ПДВ за виключенням випадку вжиття з цим постачальником взаємоузгоджених зловмисних (тобто протиправних) свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 191.205. 209. 212 КК України. В той же час. в акті відсутні посилання на наявність жодних ознак пов`язаності сторін правочинів та узгодженості свідомих навмисних дій сторін правочинів, спрямованих на реалізацію наміру з безпідставного одержання податкової вигоди.
2.3. Єдиними виключеннями з наведеного є посилання на відсутність документів щодо транспортування товарів, придбаних у ДП «СДІ-Україна», та відсутність довідок форми КБ-3 стосовно робіт, придбаних у ТОВ «ЕВАНТЕС КОМПАНІ». Однак, позивач вважає, що висновки про відсутність ТТН суперечать суті предмету операцій з ДП «СДІ-Україна», оскільки останнє виконувало підрядні роботи, а не здійснювало поставку товарів. А наявність/відсутність такого документу як довідка КБ-3 є добровільним рішенням сторін договору, оскільки за умови наявності акту приймання виконаних робіт така довідка має лише допоміжний характер та посвідчує не факт виконання операції, а лише її цінову характеристику.
2.4. Крім того, позивач зазначає, що доводи ГУ ДФС у Харківській області про відсутність даних щодо наявності у контрагентів основних фондів, а також про неможливість встановити фізичні, технічні та технологічні можливості виконання робіт/постачання товарів, суперечать нормі пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України, яка регламентує однією з підстав для висновків під час проведення перевірки податкову інформацію, а не її відсутність.
2.5. Щодо посилань на матеріали кримінальних проваджень та показань директорів про їх непричетність до господарської діяльності, позивач зауважує, що одержані у межах досудового розслідування в кримінальних провадженнях показання громадян є не податковою інформацією, а документами саме кримінального провадження. Такі показання у силу закону здатні лише спричинити виникнення у контролюючого органу сумнівів у правильності справляння податків. Разом із тим, такі показання не можуть слугувати беззаперечним доказом вчинення податкового правопорушення, адже правдивість і достовірність таких показань підлягає перевірці судом у межах кримінального судочинства за правилами КПК України з постановленням відповідного вироку, про що законодавцем прямо згадано у пп. 83.1.4 п. 83.1 ст. 83 ПК України.
2.6. При цьому, доказів наявності такого вироку акт перевірки не містить. Відтак, показання директорів ДП «СДІ-Україна» та ТОВ «ЕВАНТЕС КОМПАНІ» не можуть мати юридичної сили і доводити подію вчинення податкового правопорушення.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. У червні 2018 року фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинам з: ДП «СДІ-Україна» (податковий номер 40633488) за листопад 2016 року, ТОВ «ЕВАНТЕС КОМПАНІ» (податковий номер 40934089) за лютий 2017 року, березень 2017 року (включено до декларації за квітень травень 2017 року), ТОВ «КОМПАНІЯ КРАТ» (податковий номер 40153809) за липень 2016 року (включено до декларації за грудень 2016 року), за серпень 2016 року, ТОВ «ХСК СТЕНДПРО» (податковий номер 40945614) за травень 2017 року (частину суми включено до декларації за червень 2017 року), ТОВ «КРОН ЖТФ» (податковий номер 41311559) за серпень 2017 року, ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» (податковий номер 4131186) за серпень, вересень 2017 року, ТОВ «СТЕПИ КОЗАЦТВА» (попередня назва ТОВ «ЕКОСТ ПРОМ» (податковий номер 41086545) за травень 2017 року, а також податкових зобов`язань по ланцюгу постачання та придбання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за серпень, листопад грудень 2016 року, лютий, квітень-червень, серпень вересень 2017 року.
4. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 23.06.2018 року № 2572/20-40-14-21-07/34755610 /т. 1, а.с. 11-69/, за висновками якого, встановлено порушення з боку позивача вимог:
- абз. а) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 195.516,08 грн., в тому числі: за листопад 2016 року у сумі 1.200,00 грн. по взаємовідносинам з ДП «СДІ-Україна» (податковий номер 40633488), за лютий 2017 року у сумі 36.670,60 грн., березень 2017 року у сумі 20.741,33 грн. (включено до декларації за квітень травень 2017 року) по взаємовідносинах з ТОВ «ЕВАНТЕС КОМПАНІ» (податковий номер 40934089), за липень 2016 року у сумі 5.799,68 грн. (включено до декларації за грудень 2016 року), серпень 2016 року у сумі 72.176,61 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ КРАТ», за травень 2017 року у сумі 25.365,19 грн. (частину суми включено до декларації за червень 2017 року) по взаємовідносинам з ТОВ «ХСК СТЕНДПРО» (податковий номер 40945614), за серпень 2017 року у сумі 5.317,52 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «КРОН ЖТФ» (податковий номер 41311559), за серпень 2017 року у сумі 4.139,49 грн., вересень 2017 року у сумі 3.014,08 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» (податковий номер 4131186), за травень 2017 року у сумі 21.091,58 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «СТЕПИ КОЗАЦТВА» (попередня назва ТОВ «ЕКОСТ ПРОМ» (податковий номер 41086545);
- не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам за періоди декларування: серпень, листопад грудень 2016 року, лютий, квітень червень, серпень вересень 2017 року з постачальниками ДП «СДІ-Україна» (податковий номер 40633488), ТОВ «ЕВАНТЕС КОМПАНІ» (податковий номер 40934089), ТОВ «КОМПАНІЯ КРАТ» (податковий номер 40153809), ТОВ «ХСК СТЕНДПРО» (податковий номер 40945614), ТОВ «КРОН ЖТФ» (податковий номер 41311559), ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» (податковий номер 4131186), ТОВ «СТЕПИ КОЗАЦТВА» (податковий номер 41086545).
5. На підставі розгляду зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2018 року №00000401421, відповідно до якого, ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 293.274,00 грн., в тому числі за основним платежем 195.516,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97.758,00 грн. /т. 1, а.с. 10/.
6. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.07.2018 року №00000401421, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року адміністративний позов ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» задоволений частково.
7.1. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00000401421 від 19.07.2018 року в частині нарахування ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» податкового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ХСК СТЕНДПРО» (податковий номер 40945614), ТОВ «КРОН ЖТФ» (податковий номер 41311559), ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» (податковий номер 4131186), ТОВ «ЕКОСТ ПРОМ» (податковий номер 41086545) на суму 58.927,86 грн. та, відповідно, зменшення суми штрафних санкцій на суму 29.463,93 грн.
7.2. У задоволенні іншої частини позовних вимог ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» відмовлено.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» по взаємовідносинам з ТОВ «ХСК СТЕНДПРО», ТОВ «КРОН ЖТФ», ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ», ТОВ «ЕКОСТ ПРОМ» підтверджуються належними первинними документами.
9. Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані" ДП "СДІ - Україна" не мають реального характеру господарських відносин.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі №520/11707/18 в частині відмови позовних вимог та прийняти нову постанову у цій частині про задоволення позовних вимог.
11. Позивач зазначає, що акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) 02.11.2016, підписаний Позивачем та ДП "СДІ - Україна" містить перелік товарів з зазначенням одиниці виміру (штуки), кількості та ціни, а також вказує на виконання зварювальних робіт по встановленню лічильників, проте не розкриває конкретного змісту (переліку) цих робіт та, крім того, для визначення їх обсягу використовує ті ж самі показники (штуки, кількість та ціну), що і для товарів.
Так, з вказаного акту чітко вбачається, що ДП "СДІ - Україна" здійснило поставку двох лічильників газомембранного типу САМГАЗ й супутніх матеріалів (труби, крани, врізки тощо), та здійснило роботи по їх встановленню, що знайшло своє відображення у відповідному акті. При цьому кожна позиція має відповідні параметри (кількість, ціну тощо), достатні для визначення обсягу господарської операції.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність акту виконаних робіт (наданих послуг) від 02.11.2016 вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відповідають фактичним обставинам, та є помилковими.
Також позивач наголошує, що податковий орган в акті перевірки № 2572/20-40-14-21-07/34755610 від 23.06.2018, який став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не вказував на невідповідність акту виконаних робіт (наданих послуг) від 02.11.2016 вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не зазначав про неможливість визначення обсягу господарської операції, та не вказував на будь-які інші недоліки даного акту.
12. ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» акцентує увагу, що в матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують реальний обсяг господарських операцій по взаємовідносинам Позивача та ТОВ "Евантес Компані".
У матеріалах справи міститься договір підряду від 17.02.2017р. № 17/02-сп (том 1, а.с.141-142), видаткова накладна №17/02 від 17.02.2017 та рахунок фактура від 17.02.2017р. №17/02 (том 1, а.с. 131-134), акт списання товарів № 3 від 28.02.2017 (том 1 а.с. 110), акт списання товарів № 4 від 03.03.2017 (том 1 а.с. 111) тощо.
З вказаних документів, які складені та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чітко вбачається суть господарських відносин між Позивачем та ТОВ "Евантес Компані", об`єм господарських операцій тощо.
Також позивач зазначає, що податковий орган в акті перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та під час розгляду справи в суді не вказував на те, що документи по взаємовідносинам Позивача та ТОВ "Евантес Компані" мають будь-які недоліки, які не дають можливості встановити обсяг господарських операцій, а наполягав на тому, що дані операції не є реальними, посилаючись на зовсім інші обставини та доводи, які судами попередніх інстанцій було відхилено, як безпідставні (як і по взаємовідносинам Позивача з ДП "СДІ - Україна", про що детально було заначено вище).
Позивач вважає, суди попередніх інстанцій протиправно за власною ініціативою розширили предмет доказування, оскільки суди повинні були встановити наскільки обґрунтованими та законними були доводи податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
13. Підприємство вказує, що доводи судів попередніх інстанцій щодо нереальності господарських операцій Позивача з ТОВ "Компанія Крат" є безпідставними, виходячи з наступного.
Так, відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу. Аналогічну позицію Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив у постанові від 11.09.2018 по справі № 804/4787/16.
Також, зауваження суду стосовно ознак фіктивності у контрагента та недостатню обачність і обережність позивача при виборі постачальника, взагалі не ґрунтуються на підтверджених обставинах. Так, матеріали справи не містять відомостей про відсутність контрагента за місцезнаходженням у травні-серпні 2016 року (у м. Вишгороді). Посилання на те, що власники і посадові особи ТОВ «КОМПАНІЯ КРАТ» не визнають своєї причетності до господарської діяльності не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки про це не зазначалось ані в акті перевірки, ані в інших документах.
14. У відзиві на касаційну скаргу ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ», податковий орган уважаючи її доводи безпідставними та необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
15. 11 вересня 2019 року справа №520/11707/18 надійшла на адресу Верховного Суду.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
16. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
20. За змістом п.15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
21. Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України окреслено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.
22. Приписами п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
23. Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
24. У пп. 14.1.191. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
25. Унормуванням пп. 14.1.202 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України обумовлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
26. Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
27. За нормою п.п. а п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
28. За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:
а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);
б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
29. Унормуванням п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
30. Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
31. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).
32. За приписами п.п. "а" п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.
33. За визначенням п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
34. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
35. Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
36. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
37. За змістом положень п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).
38. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
39. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
40. У пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
41. Пунктом 200.2 установлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
42. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:
а) ураховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
43. Платник податку за визначенням п. 200.6 статті 200 Податкового кодексу України може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Таке рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
44. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
45. Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, указаних у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
46. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
47. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).
48. Стаття 1 Закону № 996 установлює, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
49. За визначенням частини другої статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
50. Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
51. Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 установлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
52. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
53. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
54. Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, визначено, що у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання /звичайна ціна/ балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання /звичайної ціни/ балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.
55. У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
VI. Висновок Верховного Суду
56. Верховний Суд, переглядає рішення суду першої та постанову апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
57. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
58. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
60. Колегія суддів ураховує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
61. При цьому, колегія суддів вважає за доцільне зазначити про таке.
62. Так, за змістом п.14.1.36 ст.14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
63. Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
64. У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
65. Приписами п.185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування в т.ч. є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
66.При цьому відповідно до положень п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
67. Приписами п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
68. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
69. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
70. При цьому, слід ураховувати, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
71. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування показників податкової звітності наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
72. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
73. Тобто, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
74. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, суб`єкт господарювання повинен мати відповідні, належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
75. Колегія суддів наголошує, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, зміст якої лише було відображено в первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.
76. Вирішуючи спір, суд першої інстанції підтримав позицію контролюючого органу, що видані ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна" документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку і посвідчувати факт придбання товарів та послуг, оскільки ці контрагенти за місцем реєстрації відсутні та порушують податкову дисципліну, що встановлено довідкою про результати зустрічної звірки одного із них.
77. Водночас докази, на які послався суд першої інстанції (акт перевірки) є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту платником податку, а контролюючий орган, приймаючи податкове-повідомлення рішення, про скасування якого завлено позов, виходив із того, що позивач товар та послуги не придбавав. До того ж акт перевірки є основним і єдиним письмовим доказом, в якому зафіксовані порушення платника податків, виявлені при проведенні податкової перевірки, які своє чергою ґрунтуються виключно на відсутності ТОВ "Компанія Крат" за місцем реєстрації та дані про фіктивний характер діяльності контрагента позивача ДП «СДІ-Україна», які обумовлюються неможливістю встановити дійсну кількість працюючих, а також стосуються неподання підприємством відповідної звітності. Інших доказів на підтвердження своїх доводів контролюючий орган суду не надав, а суд першої інстанції відповідно до вимог частин четвертої, п`ятої статті 11 КАС у редакції на час розгляду справи з власної ініціативи не витребував. Разом з тим, доводи та докази, надані позивачем на спростування висновку контролюючого органу про безтоварний характер операцій Товариства, з урахуванням сутності заперечень відповідача проти позову судом не досліджувалися з дотриманням вимог статті 90 КАС у редакції на час розгляду справи, внаслідок чого у порушення вимог статті 242 ''Законність і обґрунтованість судового рішення'' КАС суд неповно встановив фактичні обставини справи.
78. Підтримуючи позицію контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій позивача в частині взаємовідносин із ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна", суди попередніх інстанцій визнавали недостатніми надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності операцій із цим контрагентом, зважаючи на недоліки їх змісту стосовно деталізації інформації щодо змісту та обсягу послуг, та відсутності інших доказів, що підтверджують використання позивачем таких послуг у власній господарській діяльності.
79. Однак, твердження суду про те, що надані позивачем документи не підтверджують обставини реальності господарських операцій із ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна" є необґрунтованим, оскільки зроблено без посилання на конкретні документи, що були надані позивачем та долучені до матеріалів справи, які на думку суду не мають всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені частиною другою статті 9 Закону №996-XIV, а позивач у касаційній скарзі наголошує, що суд проігнорував надані ним докази (документи), пояснення, що у своїй сукупності підтверджують реальність операцій.
80. Зазначеним обставинам та доводам відповідача суд першої інстанції оцінки не надав. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, обмежився цитуванням норм податкового законодавства, посиланням на практику Верховного Суду, без надання оцінки доводам апеляційної скарги пзивача, без дослідження і оцінки письмових доказів.
81. Тобто, суди не дослідили сукупність доказів, необхідних для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було.
82. Для правильного вирішення спору судам необхідно з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити первинні документи, встановити відповідність критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, що дозволить встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у Товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.
83. Крім цього, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано позицію Верховного Суду України, що про необгрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
84. Проте первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.
85. Такі висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.
86. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
87. Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції суду належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.
88. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
89. Ненадання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.
90. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
91. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
92. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
93. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витробовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
94. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
95. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
96. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
97. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
98. Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рембудмонтаж-XXІ" - задовольнити частково.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 520/11707/18 у частині відмови позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2018 року № 00000401421 - скасувати та справу №520/11707/18 у цій частині направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко