Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 520/11/19
провадження № 61-1620св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області,
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду
м. Одеси від 07 березня 2019 року у складі судді Пучкової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ Національної поліції в Одеській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області), про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та бездіяльністю органу державної влади.
Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2015 року він звернувся
до слідчого відділу Київського районного відділу Одеського міського управління головного Управління Міністерства внутрішніх справ України
в Одеській області (далі - СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області) із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо злочину, передбаченого статтею 384 КК України.
Заява внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄДРДР) за № 12015160480007325.
Зазначав, що за скоєним проти нього злочином досудове слідство триває більше 37 місяців, тобто понад розумний строк, за кримінальним провадженням № 12015160480007325 слідчі дії не виконуються, через що він звертався зі скаргами.
Така бездіяльність СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області спричинила йому моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 500 000, 00 грн. Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з рахунків
ГУ Національної поліції в Одеській області на відшкодування моральної шкоди 500 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з рахунків ГУ Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 4 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м. Одеси неодноразово визнавалася незаконною бездіяльність слідчих органів стосовно кримінального провадження
№ 12015160480007325, аотже, позивач довів факт завдання йому моральної шкоди, а її розмір визначено із урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області, подану представником Федчик Ю. О., задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2019 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа - ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та бездіяльністю органу державної влади, відмовлено.
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ГУ Національної поліції
в Одеській області не є належним відповідачем у цій справі. Належним відповідачем є - Держава Україна, в особі ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області.
Судом першої інстанції всупереч статтям 51 189 ЦПК України не вирішено правильно питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2019 року,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
дійшов помилкового висновку про те, що належним відповідачем у цій справі є ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області.
Зазначає, що ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області його прав не порушувало, судами першої та апеляційної інстанцій, під час розгляду справи фактів порушень його прав з боку ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області не встановлено.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо злочину, передбаченого статтею 384 КК України. Заява внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12015160480007325.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2015 року у справі № 520/16971/15-к, провадження № 1-кс/520/2154/15, скаргу заявника ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області задоволено. Зобов`язано посадових осіб Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області внести відомості до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року. Зобов`язано посадових осіб Київського ВП
в м. Одесі ГУНП в Одеській області всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку, підтвердити або спростувати факт кримінального правопорушення та забезпечити прийняття законних, обґрунтованих процесуальних рішень.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2016 року у справі № 520/798/16-к, провадження № 1-кс/520/178/16, задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого з приводу
нерозгляду клопотання. Зобов`язано уповноваженого слідчого Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області в рамках кримінального провадження, відомості про яке ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2015 року зобов`язано уповноваженого слідчого внести до ЄРДР на підставі поданої
ОСОБА_1 заяви про злочин, розглянути клопотання ОСОБА_1
від 15 січня 2016 року відповідно до вимог статті 220 КПК України
з винесенням процесуального рішення у разі часткової або повної відмови
в задоволенні клопотання.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року у справі № 520/6243/16-к, провадження № 1-кс/520/1247/16 скаргу потерпілого ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано уповноваженого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області розглянути відповідно до статті 220 КПК України в рамках кримінального провадження № 12015160480007325 клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 18 травня 2016 року про проведення слідчих дій з винесенням вмотивованої постанови у разі повної або часткової відмови в задоволенні клопотання.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2017 року у справі № 520/2701/17, провадження № 1-кс/520/493/17, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області незаконною і зобов`язано надати ОСОБА_1 постанову про закриття кримінального провадження
№ 12015160480007325 задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області із зобов`язанням вчинити певні дії.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2017 року у справі № 520/5871/17, провадження № 1-кс/520/1191/17, скаргу заявника ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Київського ВП
в м. Одесі ГУНП в Одеській області, яким здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР
за № 12015160480007325, щодо нерозгляду його клопотання у встановлений статтею 220 КПК строк задоволено. Визнанобездіяльність слідчого СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, яким здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР
за № 12015160480007325 та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 травня 2017 року у встановленому законом порядку, про що повідомити останнього відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09 червня 2017 року у справі № 520/5871/17, провадження № 1-кс/520/1357/17, скаргу заявника ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Київського ВП
в м. Одесі ГУНП в Одеській області, яким здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160480007325, щодо нерозгляду його клопотання у встановлений статтею 220 КПК строк задоволено. Визнано бездіяльність слідчого СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, яким здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015160480007325, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 травня 2017 року
у встановленому законом порядку, про що повідомити останнього
відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року у справі № 520/2701/17, провадження № 1-кс/520/1792/17 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність відповідних посадових осіб СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо нерозгляду в передбачений законом строк клопотання ОСОБА_1 від 27 червня
2017 року незаконною, зобов`язано розглянути клопотання та повідомити заявника про результати такого розгляду.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року у справі № 520/2701/17, провадження № 1-кс/520/1793/17, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області із зобов`язанням вчинити певні дії.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2017 року у справі № 520/2701/17, провадження № 1-кс/520/2106/17, скасовано постанову про закриття кримінального провадження
від 25 серпня 2017 року із зобов`язанням вчинити певні дії.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2018 року у справі № 520/5871/17, провадження № 1-кс/520/285/18, задоволено скаргу на бездіяльність посадових осіб Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області із зобов`язанням вчинити певні дії.
28 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду
м. Одеси у справі № 520/2701/17, задоволено скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення слідчого СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП
в Одеській області, скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2018 року та зобов`язано вчинити певні дії.
Станом на 02 січня 2019 року жодних дій слідчим СВ Київського ВП
у м. Одесі ГУНП в Одеській області не було здійснено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін
до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням норм статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову
у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спорі, де відповідачем є орган державної влади, необхідно у передбаченому процесуальним законом порядку вирішити питання про залучення до розгляду справи відповідного територіального органу Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ).
Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, спричиненої заявникові СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, суд першої інстанції розглянув справу без вирішення питання про залучення до участі у справі відповідного територіального органу ДКСУ. Незалучення до розгляду справи відповідного територіального органу ДКСУ є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з відповідного органу державної влади.
Вказаний висновок апеляційного суду є помилковим з огляду на таке.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у разі встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду,визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 1176 ЦК України,
а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення
до кримінальної відповідальності, незаконного застосування
запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури
або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває
і здійснює цивільні права та обов`язки через орган державної влади
у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанови Великої Палати Верховного Суду
від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження
№ 12-161гс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19), від 18 грудня 2019 року у справі
№ 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19).
Аналізуючи наведені норми права належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року
у справі 459/274/17 (провадження № 25576сво18).
Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.
Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі 242/4741/16-ц (провадження
№ 14-515цс19).
Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанцій про відмову
у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі ДКСУ в якості відповідача є помилковими. Відмовивши у задоволенні позову
з формальних міркувань, апеляційний суд законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не перевірив.
Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400 409 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до Одеського апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк