22.05.2023

№ 520/12214/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 520/12214/19

адміністративне провадження № К/9901/25828/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року (головуючий суддя: Спірідонов М.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року (колегія суддів: Чалий І.С., П`янова Я.В., Бартош Н.С.) у справі №520/12214/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У листопаді 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДПС №0000165413 від 29.10.2019, №0000175413 від 29.10.2019, №0000195413 від 29.10.2019, №0000185413 від 29.10.2019 у повному обсязі.

- стягнути з Офісу великих платників податків ДПС на рахунок ТОВ "ЛГЗ "Прайм" судовий збір у розмірі 19 210 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд. 1) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДПС №0000165413 від 29.10.2019, №0000175413 від 29.10.2019, №0000195413 від 29.10.2019, №0000185413 від 29.10.2019.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Суд урахував, що відповідачем обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ", збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" податкової вигоди ані в Акті, ані у листі на заперечення не навів. Посилання відповідача на зібрану під час перевірки інформацію від перевізників та експедиторів щодо спірного товару, суд визнав необґрунтованим, оскільки як було встановлено судом на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.05.2014 №15/05-2014 та на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.12.2016 №11/12-2016 ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» здійснював експорт алкогольної продукції до республіки Грузія на адресу компанії «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ». Виходячи з наведених відповідачем пояснень перевізників, вони все підтверджують: завантаження продукції на складі смт. Малинівка (склад ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ") та перетин кордону України. Щодо тверджень відповідача про відсутність договорів перевезення з ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" суд зазначив, що вказане посилання є необґрунтованим, оскільки умовами контракту є "поставка товару за контрактом здійснюється на умовах FCA - Free earner / Франко перевізник, також указується пункт передачі товару смт. Малинівка (склад продавця)." Щодо посилання відповідача на складений фахівцями Харківської митниці ДФС протокол про порушення митних правил відносно директора ТОВ "ЛГЗ "ТІРАИМ" суд зазначив, що відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів, проте відповідач не навів жодного судового рішення, яке набрало законної сили, згідно якого було б притягнуто до відповідальності посадову особу ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ".

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції установлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», код за ЄДРПОУ 33867056, з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з нерезидентом ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія) за період 01.01.2014 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт № 66/28-10-50-16-07/33867056 від 05.09.2019.

За висновками акта № 66/28-10-50-16-07/33867056 від 05.09.2019 (надалі також - акт перевірки) встановлено порушення ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» вимог:

1. ст. 1, п. 2 ст. З, ст. 4, п. 1, п. 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями), п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованим у Мін`юсті України 05.06.1995 за № 168/704; ст. 22, ст. 23, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), П(С)БО № 15 «Доход» занижено інші доходи на суму отриманих коштів на загальну суму 5 389 576 грн, у т. ч. за 3 квартал 2014 - 3 389 639 грн, 4 квартал 2014 - 489 грн, 2 квартал 2017 - 371 706 грн, 3 квартал 2017 - 1 627 742 грн, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 970 124 грн.

2. п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213, п.п. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215, п. 216.1 ст. 216, п. 225.6 ст. 225 Податкового кодексу України, що призвело до заниження акцизного податку всього на суму 4 990 274 грн.

3. п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість всього на 822 980 грн та заниження податку на додану вартість до сплати всього на 1 634 121 грн.

ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», не погодившись із висновками, викладеними в № 66/28-10-50-16-07/33867056 від 05.09.2019 щодо порушень чинного законодавства, надіслало відповідачу заперечення.

01 листопада 2019 року ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» отримано листа про розгляд заперечень (вих.№6375/10/28-10-54-07-20 від 25.10.2019), у якому вказувалося, що заперечення ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" залишаються без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.10.2019 (надалі також - податкові повідомлення-рішення):

- №0000165413 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем акцизний податок виноробної продукції, для виробництва якої використовують спирт етиловий (14022300) на суму 75 187,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 60 150,00 грн, за штрафними санкціями - 15 037,5 грн;

- №0000175413 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем акцизний податок на лікеро-горілчану продукцію (14020200) на суму 2 523 393,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2 018 715,00 грн, за штрафними санкціями - 504 678,75 грн;

- №0000195413 про збільшення-суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) на суму 1 212 655,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 970 124,00 грн, за штрафними санкціями 242 531,00 грн;

- №0000185413 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму завищення від`ємного значення з податку на додану вартість - 822 980,00 грн.

Не погодившись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Основний зміст порушень, викладений в акті №2376/13-01-14-12/37879602 від 25.09.2018 зводиться до того, що ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" відобразило в бухгалтерському обліку господарські операції з продажу ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія) алкогольної продукції, які фактично не відбулись, а отже є безтоварними.

Як убачається із матеріалів справи, між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" як продавцем та ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія) як покупцем, було укладено контракти № 15/05-2014 від 15.05.2014 та №11/12-2016 від 11.12.2016./т.1 а.с.81-84, 143-152/.

Відповідно до предмету зазначених Контрактів Продавець (ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм") зобов`язалося поставляти, а Покупець (ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ») - приймати та оплачувати алкогольну продукцію (товар). В умовах та порядку поставки товару (ст.3 Контрактів), вказується, що «поставка товару за контрактом здійснюється на умовах FCA - Free carrier/Франко перевізник, відповідно Офіційних правил тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000, 2010. Також указується пункт передачі товару - Україна, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка (склад продавця).

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм", зазначеним у витягу з ЄДРПОУ.

За контрактами №15/05-2014 від 15.05.2014 та №11/12-2016 від 11.12.2016 ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» на адресу ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія) на експорт відвантажувалась алкогольна (лікеро-горілчана) продукція (товар).

Митне оформлення та переміщення через митний кордон України товару за контрактом № 15/05-2014 від 15.05.2014 здійснювалося за експортними митними деклараціями № 807100000/2014/022915 від 03.06.2014, № 8071000/2014/025003 від 17.06.2014, №8071000/2014/025225 від 18.06.2014, № 8071000/2014/025995 від 23.06.2014, №8071000/2014/026276 від 24.06.2014, №8071000/2014/026495 від 25.06.2014, №8071000/2014/027021 від 27.06.2014, №8071000/2014/027549 від 02.07.2014, №8071000/2014/028376 від 08.07.2014.

З оформленням наступних товарно-транспортних накладних (CMR): № 04 від 27.06.2014 /т.1 а.с.88/; № 055 від 25.06.2014 /т.1 а.с 93/; № 048 від 24.06.2014 /т. 1 а.с.98/; № 047 від 23.06.2014 /т. 1 а.с.103/; № 046 від 18.06.2014 / т. 1 а.с.108/; № 021 від 17.06.2014 /т.1 а.с. 113/; № 020 від 03.06.2014 / т.1 а.с.118/; № 056 від 02.07.2014 / т.1 а.с.123/; № 057 від 08.07.2014 /т.1 а.с.128/.

Митне оформлення та переміщення через митний кордон України товару за контрактом №11/12-2016 від 11.12.2016 здійснювалося за експортними митними деклараціями № 807100001/2016/005597 від 23.12.2016 /т.1 а.с.153-155/, № UA807180/ 2017/300044 від 03.03.2017 /т.1 а.с.159-161/, № UA807180/2017/300097 від 07.03.2017 /т.1 а.с.177-179/, № UA 807180/2017/301008 від 11.05.2017 /т.1 а.с.165-167/, № UA807180/2017/301267 від 26.05.2017 /т.1 а.с.171-173/.

З оформленням наступних товарно-транспортних накладних (CMR): № 000226 від 23.12.2016 /т. 1 а.с.157/; № 963225 від 03.03.2017 /т.1 а.с.163/; № 0453253 від 11.05.2017 /т. 1 а.с.169/; № 447518 від 26.05.2017 /т.1 а.с.175/; № 003226 від 07.03.2017 /т. 1 а.с.181/.

Факт належно оформлених митних декларацій підтверджено відповідачем у акті перевірки.

Факт перетину кордону товару за контрактами №15/05-2014 від 15.05.2014 та №11/12-2016 від 11.12.2016 підтверджено повідомленнями про фактичне вивезення товарів, доданими позивачем до відповідних митних декларацій, що містяться у матеріалах справи.

Оплата за відвантажений на експорт товар надійшла до уповноваженого банку на транзитний рахунок та зарахована банком на поточний рахунок ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм". Порушень термінів розрахунків за надходження валютної виручки не встановлено. Виручка надійшла у повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунку позивача та розрахунковими документами.

За контрактами товар завантажувався ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» на транспорт перевізника, наданого ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія) на умовах FCA (Інкотермс 2000, 2010), тобто зобов`язання (відповідальність) продавця (позивача) щодо товару зберігалися тільки до передачі товару перевізнику, обраному покупцем, у місці поставки (пункті передачі товару) - Україна, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка. Доказами поставки товару є транспортні документи (CMR).

Крім того, у періоді, що перевірявся ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» мав ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, на право здійснення імпорту алкогольних напоїв, на право оптової торгівлі алкогольними напоями, на право здійснення експорту алкогольних напоїв та був розпорядником акцизного складу, що відповідачем не заперечується.

Усі етапи від отримання спирту до вивозу готової продукції з території акцизного складу здійснювалися під наглядом представників органу податкової служби на акцизному складі (згідно наказу МФУ №9 від 23.01.2015), які ставили відмітки на TTH/CMR, фіксували зазначені операції.

Станом на початок кожного місяця згідно наказу №264 від 13.04.2009 «Про затвердження Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового» провадилася інвентаризація залишків спирту, спиртовмісної рідини та лікеро-горілчаних виробів у присутності представників органу податкової служби на акцизному складі.

Інформація з відвантаження лікеро-горілчаної продукції на експорт щомісячно та щоквартально відображалась у звітах: Звіт про фактичні обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (до ГУ ДПС у Харківській області), Звіт про обсяги експорту відповідно до ліцензії на право здійснення експорту алкогольних напоїв (до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України), Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (№1-ОА(місячна) ПІ розділ Перелік контрагентів, яким здійснювалася реалізація алкогольних напоїв (до Державної податкової служби), Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (№2-РС (до Державної податкової служби), Декларація акцизного податку (щомісяця). Додаток 4 (Розшифровка оборотів, які не підлягають оподаткуванню, звільняються від оподаткування, оподатковуються за нульовою ставкою) та ін.

Інформація до звітів вносилася на підставі регістрів бухгалтерського обліку, які в свою чергу формувались на основі первинних документів: матеріальних та виробничих звітів про рух спирту та ТМЦ, звітів про рух алкогольних напоїв у цеху готової продукції.

У митних декларація та товарно-транспортних накладних (CMR), складених під час митного оформлення та поставки товару за контрактами № 15/05-2014 від 15.05.2014 та №11/12-2016 від 11.12.2016, що містяться у матеріалах справи, убачається, що наявний товар повністю відповідає відомостям, зазначеним у товаросупровідних документах та жодних претензій, зауважень з боку митного органу або будь-якого іншого контролюючого органу на адресу ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» не надходило. Усі експортні відвантаження проходили у рамках чинного законодавства України, що не спростовано відповідачем будь-якими доказами.

Станом на час розгляду справи інформації від митного органу, що видав митні декларації при здійсненні експортних поставок ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» на адресу ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія), про визнання їх недійсними або складеними неналежним чином, не надходило.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Офіс великих платників податків ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, ст. 22, ст. 23, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, П(С)БО №15 «Дохід», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200, п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213, п.п. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215, п. 216.1 ст. 216, п. 225 ст. 225 ПК України в частині безпідставного формування даних податкового та бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, складених ТОВ «ЛГЗ «Прайм» на адресу нерезидента ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» по експортним операціям щодо поставки лікеро-горілчаної продукції, який згідно офіційної відповіді Митного департаменту Служби доходів Міністерства фінансів Грузії ніяких договірних відносин з ТОВ «ЛГЗ «Прайм» не має, контракти не укладав.

Скаржник уважає, що господарські операції ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» з ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія) щодо поставки лікеро-горілчаної продукції фактично не відбувалися та не спричинили настання реальних правових наслідків. Уважає, що суди не урахували, що митні декларації та СМR не можуть засвідчувати факт остаточного вивезення товару в країну призначення - Грузію, та не урахували, що надані до перевірки митні декларації містять недостовірні, неправдиві відомості і не можуть засвідчувати остаточне вивезення товарів за межі митної території України, а отже не є документами, що посвідчують юридично значущі факти для експортного митного режиму.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Зазначає, що наведені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень мають загальний характер. Зазначає, що існує стала судова практика Верховного Суду стосовно вирішення спорів стосовно реальності/фіктивності господарських операцій платників податків. Вказує, що наводячи підстави касаційного оскарження судових рішень, відповідач повертається до фактичних обставин справи та переоцінки доказів.

Верховний Суд ухвалою від 27.10.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

За підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Пунктом 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України визначено, що є об`єктом оподаткування акцизним податком є, у тому числі реалізація вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Згідно із п. 216.1 ст. 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого таких товарів (продукції), крім випадків, визначених у статтях 225 та 229 Кодексу.

За п. 225.6 ст. 225 Податкового кодексу України у разі експорту (вивезення) товарів (продукції) за межі митної території України сума податку для податкового векселя визначається з урахуванням обсягів відвантаженої на експорт продукції згідно з належно оформленою митною декларацією.

Пунктом 215.2 ст. 215 Податкового кодексу України визначено ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок.

Відповідно до п.п. 215.2.1 п. 215.2 ст. 215 ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України.

Пунктом 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України визначено перелік товарів та ставок, за якими обчислюється податок, у тому числі спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво.

Пунктом 213.2 ст.213 Податкового кодексу України передбачено, що перелік операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню, у тому числі вивезення (експорт) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.

Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація (п.п. 213.2.1 п. 213.2 ст.213 ПК України)

Згідно зі статтею 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов`язань щодо їх зворотного ввезення.

Відповідно до пункту 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відповідні відомості згідно переліку, у тому числі у вигляді кодів.

Главою 40 Митного кодексу України та Положенням про митні декларації, затвердженим Постановою КМУ № 450 від 21.05. 2012, визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визнання митних декларацій недійсними здійснюється митним органом, який її видав.

Наказом Міністерства фінансів України N 651 від 30.05.2012 «Про затвердження митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» (надалі - Наказ №651) затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа.

Пунктом 11 статті 264 Митного кодексу України визначено випадки відмови митного органу у прийнятті митної декларації, а саме: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 195.1 ст. 195 та п.п. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 Податкового кодексу України визначено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

Згідно із п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно із пунктами 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом (експортом) товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, ст. 22, ст. 23, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, П(С)БО №15 «Дохід», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200, п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213, п.п. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215, п. 216.1 ст. 216, п. 225 ст. 225 ПК України в частині безпідставного формування даних податкового та бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, складених ТОВ «ЛГЗ «Прайм» на адресу нерезидента ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» по експортним операціям щодо поставки лікеро-горілчаної продукції, який згідно офіційної відповіді Митного департаменту Служби доходів Міністерства фінансів Грузії ніяких договірних відносин з ТОВ «ЛГЗ «Прайм» не має, контракти не укладав.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

У свою чергу, надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховним Судом встановлено, що подана відповідачем касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушені, вказівки, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду.

Суд уважає, що доводи скаржника зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Суд зазначає, що постановляючи оскаржувані судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій урахували, що наявні в матеріалах справи митні декларації, товарно-транспортні накладні є первинними документами та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами, що підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія), оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин. Твердження відповідача про те, що митні декларації, складені уповноваженою особою ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», містять неправдиві відомості щодо одержувача товару та країни призначення, є хибними та спростовуються матеріалами справи.

Судами обґрунтовано взято до увагу, що відповідачем в акті перевірки не наведено жодних доказів неможливості здійснення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб.

Оскільки продаж алкогольної продукції за контрактами від 15.05.2014 №15/05-2014 та № 11/12-2016 від 11.12.2016 здійснювався ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» до Грузії на адресу ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» на умовах FCA (Інкотермс 2000, 2010), за якими момент переходу права власності на кожну поставлену партію товару визначається датою відвантаження (передачі) товару у пункті передачі продавцем перевізнику, зазначеному покупцем, яка вказується в товаросупровідних і митних документах, посилання відповідача на необхідність урахування зібраної під час перевірки інформації від перевізників та експедиторів щодо спірного товару є безпідставним.

З урахуванням наведеного висновку суди правильно визнали необґрунтованим і посилання відповідача на те, що отримання товару ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ» (Грузія) не відбувалось, так як спірний товар фактично відвантажувався на складах тимчасового зберігання митниць Російської Федерації, а зважаючи на існуючу заборону щодо ввезення на митну територію Російської Федерації алкогольної продукції з території України, надані до перевірки митні декларації не підтверджують остаточне вивезення товарів в країну призначення - Грузію. Після передання товару вказаному покупцем перевізнику у пункті передачі на складі продавця (Україна, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка), ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», з урахуванням умов FCA (Інкотермс 2000, 2010), виконало свої зобов`язання за контрактами щодо поставки товару та, передавши право власності на товар ООО «ТЕЛИАНИ ТРЕЙДИНГ», не здійснювало розпорядження спірним товаром та не визначало місце і дату його вивантаження, у тому числі на складах тимчасового зберігання митниць Російської Федерації.

Ураховуючи зазначене та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, суди дійшли обґрунтованих висновків про необґрунтованість висновків акта № 66/28-10-50-16-07/33867056 від 05.09.2019 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000165413 від 29.10.2019, №0000175413 від 29.10.2019, № 0000195413 від 29.10.2019, №0000185413 від 29.10.2019.

Отже, беручи до уваги наведене, Суд уважає доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, безпідставними, оскільки висновок щодо застосування окремих положень Податкового кодексу України стосовно реальності/фіктивності господарських операцій формується в залежності від конкретних фактичних обставин кожної справи.

Верховний Суд зазначає, що фактично всі доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко