Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа №520/12514/18
провадження №61-23343св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приморський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про виключення відомостей як батька з актового запису про народження дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2019 року у складі судді Гниличенко М. В. та постанову Одеського апеляційного суду
від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М.,Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приморський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приморський районний у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Приморський районний у м. Одесі ВДРАЦС ГТУЮ в Одеській області) з позовом, у якому просив виключити відомості про нього, як батька з актового запису від 12 вересня 2008 року № 858, вчиненого в книзі реєстрації народжень Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 ніколи не перебував у шлюбі зі ОСОБА_2 . Він мав бажання лише допомогти їй завагітніти та народити дитину, внаслідок чого двічі надавав аналізи у клініці « Ремеді » та двічі разом з відповідачем їздив до м. Києва в Інститут репродуктивної медицини, а після народження дитини він погодився, на прохання ОСОБА_2 , здійснити запис свого батьківства у свідоцтві про народження дитини, щоб відповідач не мала статусу матері-одиначки. Він заперечує біологічне батьківство у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Питання про виключення відомостей його як батька з актового запису про народження виникло лише через 10 років з причини звернення відповідача з позовом про стягнення аліментів, а домовленість була тільки на надання ним як донором біологічного матеріалу для проведення відповідачу екстракорпорального запліднення (далі - ЕКО ).
Зазначав, що пред`явлення ОСОБА_2 позову про стягнення з нього аліментів спонукало для звернення з даним позовом про виключення відомостей про батьківство, оскільки позивач є багатодітним батьком, матеріально підтримує дітей та свою сім`ю.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виникнення правовідносин щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій між подружжям чи особами, які не перебувають у шлюбі, не повинно зумовлювати підстави для спростування батьківства, оскільки питання надання згоди було погоджено особою, що записана батьком дитини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанцій
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада
2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд також указав, що єдиною підставою звернення позивача з позовом про оспорювання батьківства до суду стало звернення відповідача з позовом про стягнення аліментів, посилання позивача на його багатодітність та неспроможність уплати аліментів. Позивач також указував на існування між сторонами домовленості про надання аналізів, біологічного матеріалу та запис про батьківство з метою уникнення відповідачем статусу матір-одиначка, питання матеріального утримання дитини не поставало, тому, суд роз`яснив, що незалежно від існування будь-яких домовленостей між сторонами, законодавством встановлено беззаперечне право позивача на пред`явлення позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, батьком якого у свідоцтві про народження записано ОСОБА_1 , а позивачу надано право у разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00020953118 від 11 вересня 2018 року, актовий запис зареєстровано в електронному реєстрі 30 жовтня 2013 року, де дитину записано як « ОСОБА_3 ». Як убачається з цього ж витягу лише 05 вересня 2018 року прізвище дитини було замінено на « ОСОБА_3 » на підставі спільної заяви батьків про визнання батьківства від 12 вересня 2008 року, проте, у матеріалах справи відсутня спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання походження дитини саме від позивача.
ОСОБА_1 не являється особою, що дала письмову згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій, оскільки не було його письмової згоди, а також не перебував у шлюбі зі ОСОБА_2 , він лише виступав донором біологічного матеріалу, а тому у момент здійснення реєстрації дитини не знав і не міг знати, чи є він батьком дитини.
Позивача було позбавлено права надати докази, які мають вирішальне значення для справи, що полягає, у відмові судами у задоволенні клопотання про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у шлюбі.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси від 12 вересня 2008 року, актовий запис № 858.
Згідно даних свідоцтва про народження дитини та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 18 серпня 2008 року, батьком дитини вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Підставою запису відомостей про батька є спільна заява батьків про визнання батьківства від 12 вересня 2008 року. Державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 126 СКУкраїни. Актовий запис підписано батьками.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.
Встановивши, що сторони не знаходились у зареєстрованому шлюбі, письмова згода-зобов`язання на процедуру штучного запліднення не вимагалась, а у разі незгоди з проведенням процедури ОСОБА_1 мав можливість взагалі не займатись вказаним питанням, або написати заяву-відмову, яка б свідчила про небажання ним здійснення штучного запліднення відповідачем з використанням його біологічного матеріалу, та зважаючи на те, що позивач усно та письмово не заперечував проти того, що він погодився на запис свого батьківства щодо дитини, тому дитині було присвоєно прізвище « ОСОБА_3 », суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що оспорювання чоловіком батьківства є неможливим, оскільки вагітність відбулась з застосуванням допоміжних репродуктивних технологій за згодою сторін, незалежно від наступного розвитку відносин між ними, зокрема, факту подання позову про стягнення аліментів.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та у визначених законом випадках апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська