ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 520/14215/19
адміністративне провадження № К/9901/12215/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 520/14215/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мосін Андрій Володимирович,
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, ухвалене суддею Старосєльцевою О.В.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, ухвалену колегією у складі: головуючого судді Ральченка І.М., суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач ГУ НП в Харківській області), де просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати окрему частину індивідуального акту - наказу ГУ НП в Харківській області від 26 листопада 2019 року № 1168 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області" в частині оголошення суворої догани заступнику начальника слідчого відділення Дергачівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області майору поліції ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач указав, що наказом ГУ НП в Харківській області від 26 листопада 2019 року № 1168 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області» за допущення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пункту 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337 - VIII, та вимог пункту 1 Розділу III Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2016 року № 296 (далі - Інструкція № 296), позивачу оголошено сувору догану. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відсутні правові підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, відповідачем ставиться у провину позивача порушення пункту 1 розділу III Інструкції № 296 щодо не забезпечення зберігання кримінальних проваджень в сейфах або металевих ящиках, однак при висуненні зазначеного ствердження відповідач, в порушення вимог пункту 4 Розділу V Положення проведення службового розслідування, не врахував те, що останній не має в розпорядженні і не забезпечений Державою зазначеним майном (сейфами та металевими ящиками для зберігання кримінальних проваджень), та з об`єктивних причин не мав можливості виконати припис вказаного нормативно-правового акту. Зазначає, що вимога щодо зберігання кримінальних проваджень висувається до слідчих, які здійснюють досудове розслідування в кримінальних провадженнях вказаної категорії, а позивач за своєю посадою та процесуальним статусом відноситься до керівника органу досудового розслідування.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції) з 01 серпня 2002 року, з 07 листопада 2015 року - в Національній поліції України.
3.1. Наказом ГУНП в Харківській області від 26 грудня 2016 року № 587о/с майора поліції ОСОБА_1 переміщено на посаду заступника начальника слідчого відділення Дергачівського відділу поліції ГУНП в Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника слідчого відділення Дергачівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.
3.2. Відповідно до наказу Національної поліції України від 11 квітня 2016 року № 305 «Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з контролю за станом дотримання поліцейськими службової дисципліни та законності, запобігання надзвичайних подій за їх участю» керівники ГУНП в областях зобов`язані організувати діяльність мобільних груп з метою перевірки службової діяльності підпорядкованих підрозділів. Цим наказом надано право безперешкодного цілодобового доступу до службових приміщень у тому числі на використання фото-, відеозйомки.
3.3. Наказом ГУ НП в Харківській області від 15 січня 2019 року № 51 «Про організацію роботи постійно діючої мобільної групи з контролю за дотриманням стану дисципліни та законності в підрозділах ГУНП в Харківській області» створено та організовано діяльність мобільної групи, визначено повноваження щодо перевірки службової діяльності, серед яких і застосування фото-, відеозйомки з метою фіксування порушень службової діяльності.
3.4. За приписом від 03 травня 2019 року № 2722/119/01/12-2019 підполковник поліції Діденко О.Г. уповноважений здійснювати профілактику, виявляти та запобігати порушенням поліцейськими принципів роботи поліції, неналежного виконання ними своїх повноважень, режиму таємності, належного порядку в службових приміщеннях, сейфах, правил зберігання речових доказів та інше. Підполковник поліції Діденко О.Г. має право безперешкодного цілодобового доступу до службових приміщень ГУ НП в Харківській області, а також при проведені перевірки має право застосовувати фото-, відеозйомку. Припис був дійсний до 31 грудня 2019 року.
3.4. З графіку перевірок мобільною групою в складі працівників ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області підрозділів ГУ НП в Харківській області з 11 жовтня 2019 року по 14 жовтня 2019 року слідує, що підполковник поліції Діденко О.Г. та старший лейтенант поліції Чернишов О.О. 12 жовтня 2019 року були задіяні у складі мобільної групи.
3.5. Згідно доповідної записки від 17 жовтня 2019 року про результати перевірки Дергачівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (далі - Дергачівський ВП ГУ НП в Харківській області), 12 жовтня 2019 року на виконання вимог зазначеного наказу ГУ НП в Харківській області від 15 січня 2019 року № 51, здійснено перевірку Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області. Зі змісту доповідної записки слідує, що під час перевірки службових приміщень Дергачівського ВП встановлено, що у замку дверей до кабінету заступника начальника ВП підполковника поліції Корх І.І , та ОСОБА_1 (позивача) вставлений ключ та двері відчинені. Під час огляду кабінетів встановлено, що у кабінеті позивача знаходиться велика кількість кримінальних проваджень, які перебувають без нагляду.
3.6. 22 жовтня 2019 року наказом ГУ НП в Харківській області № 1773 призначено службове розслідування відносно поліцейських Дергачівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.
3.7. Відповідно витягу з висновку дисциплінарної комісії від 20 листопада 2019 року: у ході проведеного службового розслідування за фактом залишення ключа у замку дверей до кабінетів заступника начальника ВП та позивача, що дало змогу безперешкодно потрапити до кабінетів, де перебували без нагляду кримінальні провадження, встановлено, що у цей час у відділі перебував позивач. Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що кримінальні провадження, які знаходилися у нього в кабінеті, дійсно перебували за межами будь-якого металевого сховища, оскільки 11 жовтня 2019 року він витребував їх у слідчих підпорядкованого підрозділу для вивчення стану досудового розслідування. 14 жовтня 2019 року вказані кримінальні провадження були повернуті виконавцям. Будь-яких пояснень щодо залишення ключей у дверях службового кабінету ОСОБА_1 не надав. За висновками дисциплінарної комісії завершено службове розслідування; встановлено, що інформація, викладена в доповідній записці від 17 жовтня 2019 року, знайшла своє підтвердження; оголошено сувору догану ОСОБА_1 .
3.8. Під час здійснення перевірки службової діяльності Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області використовувалась відео фіксація на цифрову нагрудну відеокамеру «CammPro» №1113800127, в подальшому відеозапис перевірки з нагрудної відеокамери було скопійовано на оптичний диск та приєднано до матеріалів службового розслідування
3.9. Наказом ГУ НП в Харківській області від 26 листопада 2019 року № 1168 (далі - наказ № 1168) позивачу оголошено сувору догану за допущення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пункту 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337 - VIII (далі - Дисциплінарний статут), та вимог пункту 1 Розділу III Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2016 року № 296.
4. Не погодившись із вказаним наказом позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, позовні вимоги залишено без задоволення.
5.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з доведеності факту порушення позивачем вимог Інструкції № 296, з огляду на зберігання кримінальних проваджень поза межами сейфів слідчих у період з 11 жовтня 2019 року до 14 жовтня 2019 року, та залишення службового кабінету не зачиненим, чим порушено пункт 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту в частині неналежного зберігання службового майна.
5.2. Судом апеляційної інстанції також було відхилено доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях позивача ознак порушення пункт 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, у зв`язку з тим, що відповідне майно не передавалося останньому на зберігання відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», оскільки листом начальника Дергачівського ВП повідомлено, що за результатами річної інвентаризації у службовому кабінеті заступника начальника СВ Дергачівського відділу поліції майора поліції ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2019 року знаходилося наступне службове майно: стіл аудиторний -1 шт (інв. № 11130130682); БФП (багатофункціональний пристрій) А4 ч/б Сапоп і-8Е№У8 МБ 30140- 1 шт (інв. № 1130132793); шафа металева - 1 шт (інв. № 1130130768/2), що в свою чергу підтверджено відеозаписом з нагрудної камери «CammPro» № 1113800127.
5.3. Крім того, суд апеляційної інстанції стосовно доводів апеляційної скарги щодо недопустимості у якості доказу відеозапису з нагрудної камери «CammPro» № 1113800127 зазначив, що мобільна група, якою проведено перевірку Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області, діяла на підставі наказу Національної поліції України від 11 квітня 2016 року № 305 відповідно до якого мобільним групам з метою перевірки службової діяльності підпорядкованих підрозділів надано право безперешкодного цілодобового доступу до службових приміщень, у тому числі на використання фото-, відеозйомки. Аналогічні повноваження надані мобільній групі також наказом ГУНП в Харківській області від 15 січня 2019 року № 51.
5.4. На думку судів попередніх інстанцій оскаржуване рішення відповідача з дотриманням частини другої статті 19 Конституції України, позаяк обставини події відповідач з`ясував повно, діяння поліцейського кваліфікував правильно, норму закону визначив вірно, зміст приписів цієї норми витлумачив без помилок (перекручень), взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, міру юридичної відповідальності обрав без явного та очевидно нерозумного перевищення меж свободи адміністративного розсуду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
6. 07 квітня 2021 року до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мосін Андрій Володимирович, у якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 520/14215/19 та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
6.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права щодо надання оцінки доказам з точки зору їх належності та допустимості.
6.2. Так скаржник указує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 5 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ) та пунктів 1-2 Розділу III Інструкції № 296 за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.
6.3. На думку скаржника, обов`язок поліцейського щодо збереження службового майна, що визначений пунктом 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, невиконання якого ставиться в провинну позивачу, нерозривно пов`язаний з конкретним майном, та здійсненням суб`єктом владних повноважень, дій щодо закріплення майна за поліцейський, оскільки неможливо здійснювати заходи із збереження невизначеного та не переданого у встановленому порядку майна. Отже, відповідальність за недбале ставлення до службового майна можливе лише при наявності письмового зобов`язання особи (поліцейського) про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за збереження цілісності конкретного службового майна, що визначено приписами пункт 5 частини першої статті 6 Закону № 160-ІХ.
6.4. Скаржник стверджує, що сам факт знаходження майна в службовому приміщені не є належною підставою вважати, що у позивача виник обов`язок щодо забезпечення збереження цього майна, тому є безпідставним ствердження щодо недбалого ставлення до службового майна та порушенням вимог 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту.
6.5. Крім того, скаржник уважає, що суди повинні були застосовувати норми, що містяться в пунктах 1, 2 Розділу III Інструкції № 269 у системному зв`язку між собою, так як норма, щодо зберігання кримінальних проваджень в сейфах або металевих ящиках що мають запірні пристрої та пристрої для опечатування, має диспозитивний характер та не містить заборон щодо зберігання проваджень поза сейфів та металевих сховищ, натомість пункт другий того ж розділу, містить заборону щодо зберігання кримінальних проваджень поза службовими приміщеннями органів досудового розслідування, що Позивачем було дотримано, так як провадження знаходились в службовому кабінеті органу досудового розслідування.
6.6. З огляду на вказане позивач уважає, що Інструкцією № 296 не заборонено зберігання кримінальних проваджень поза сейфів в приміщеннях органу досудового розслідування, але встановлено заборону зберігати за межами приміщень органу досудового розслідування. У свою чергу позивачем приписи вказаної Інструкції № 296 були виконані.
6.7. Також скаржник зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи по суті порушено норми процесуального права в частині встановлення обставин, які мають істотне значення для справи, на підставі недопустимого доказу - відеозапису, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
6.8. Так, позивачу не було відомо про наявність такого доказу, як відеозапис, навіть при зверненні до відповідача з відповідним запитом, останнім не було повідомлено про наявність такого. Про відозапис позивачу стало відомо лише при розгляді адміністративної справи в суді, з листа заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області від 22 січня 2020 року, який було надано відповідачем до суду разом з відзивом на позовну заяву.
7. 07 квітня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Загороднюк А.Г.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 січня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
10. 06 травня 2021 року від ГУ НП в Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач проти доводів та вимог такої заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
11. Відповідач наполягає, що посадові особи ГУНП в Харківській області під час проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом встановленого строку.
11.1. Відповідач наголошує, що за результатами проведеного службового розслідування встановлена вина ОСОБА_1 у вчинені дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення застосований до нього відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та направлений на підтримання службової дисципліни, з метою виховання поліцейських, та запобіганню вчиненню аналогічних дисциплінарних проступків серед особового складу ГУНП в Харківській області.
Джерела права й акти їх застосування
12. Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
14. У своїй діяльності поліція відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
15. Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
16. Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
17. Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» набрав чинності 07 жовтня 2018 року.
18. Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
19. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
20. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.
21. Системний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею 1 цього Статуту, у тому числі, основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII.
22. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
23. Дисциплінарним проступком відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
24. За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
25. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13).
26. Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
27. Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
28. У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
29. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
30. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
31. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
32. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
33. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Цей наказ прийнятий відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни.
34. Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
35. Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
36. Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку № 893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
37. Єдиний порядок обліку, зберігання, видачі та інвентаризації кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України визначений «Інструкцію з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2016 року № 296 (далі - Інструкція № 296).
38. Так, відповідно до пунктів 2, 3 Інструкції № 296 організація обліку, зберігання, видачі та інвентаризації кримінальних проваджень у Головному слідчому управлінні Національної поліції України покладається на начальників управлінь ГСУ, у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві - на начальників слідчих управлінь ГУНП, а в управліннях, відділах, відділеннях поліції, відділах (відділеннях) спеціальної поліції ГУНП, у структурі яких діє орган досудового розслідування, - на начальників слідчих відділів, відділень.
39. Відповідальним за зберігання кримінальних проваджень, у яких здійснюється досудове розслідування, а також тих, досудове розслідування в яких зупинено, є слідчий, який безпосередньо здійснює досудове розслідування у цих кримінальних провадженнях. Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні групою слідчих відповідальною особою за зберігання кримінального провадження є слідчий, визначений старшим слідчої групи.
40. Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції № 296 кримінальні провадження, у яких здійснюється досудове розслідування, а також досудове розслідування в яких зупинено на підставі пунктів 1, 2, 2-1, 3 частини першої статті 280 КПК України, зберігаються слідчими в сейфах або металевих ящиках, що мають запірні пристрої та пристрої для опечатування. Ключі від сейфа (металевого ящика) знаходяться безпосередньо у слідчого, а їх дублікати - у керівника органу досудового розслідування.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
41. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, Суд виходить із такого.
43. Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
44. Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
45. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення суворої догани за допущення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пункту 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту та вимог пункту 1 Розділу III Інструкції № 296.
46. Як слідує із змісту оскаржуваних рішень, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з доведеності факту порушення позивачем вимог Інструкції № 296, з огляду на зберігання кримінальних проваджень поза межами сейфів слідчих у період з 11 жовтня 2019 року до 14 жовтня 2019 року, та залишення службового кабінету не зачиненим, чим порушено пункт 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту в частині неналежного зберігання службового майна.
47. Оцінюючи доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду першої та апеляційної інстанцій про порушення позивачем вимог Інструкції № 296 та пункт 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, колегія суддів враховує таке.
48. Як зазначалося вище, підставою для видання оскаржуваного наказу № 1168 став висновок службового розслідування відносно поліцейських Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області за інформацією, викладеною у доповідній записці від 17 жовтня 2019 року № 7155/119/12-2019.
49. Зокрема, із висновку службового розслідування слідує, що порушення позивачем пункту 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту та пункту 1 Розділу III Інструкції № 296 дисциплінарна комісія пов`язує із фактом залишення ОСОБА_1 ключа у замку дверей до кабінетів заступника начальника ВП та позивача, що дало змогу безперешкодно потрапити до кабінетів, де перебували без нагляду кримінальні провадження.
50. Так, опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що кримінальні провадження, які знаходились у нього в кабінеті, дійсно перебували за межами будь-якого металевого сховища, оскільки 11 жовтня 2019 року він витребував їх у слідчих підпорядкованого підрозділу для вивчення стану досудового розслідування, та 14 жовтня 2019 року ці кримінальні провадження були повернуті виконавцям.
51. Пояснень щодо залишення ключів у дверях службового кабінету позивач не надав.
52. Реагуючи на доводи касаційної скарги, що Інструкцією № 296 не заборонено зберігання кримінальних проваджень поза сейфів в приміщеннях органу досудового розслідування, але встановлено заборону зберігати за межами приміщень органу досудового розслідування колегія суддів зазначає наступне.
53. Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції № 296 чітко визначено місце зберігання слідчими кримінальних проваджень, у яких здійснюється досудове розслідування, а також досудове розслідування в яких зупинено на підставі пунктів 1, 2, 2-1, 3 частини першої статті 280 КПК України, а саме в сейфах або металевих ящиках, що мають запірні пристрої та пристрої для опечатування. Ключі від сейфа (металевого ящика) знаходяться безпосередньо в слідчого, а їх дублікати - у керівника органу досудового розслідування.
54. Отже, пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 296, яким забороняється зберігання кримінальних проваджень за межами приміщень органу досудового розслідування не відміняє обов`язку належного зберігання кримінальних проваджень в приміщенні органу досудового розслідування, а саме в сейфах або металевих ящиках, що мають запірні пристрої та пристрої для опечатування як то прямо слідує із пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 296 метою якого, в свою чергу, є унеможливлення доступу до них сторонніх осіб, втрати кримінальних проваджень та інше.
55. За такого правового регулювання вірними є висновки судів попередніх інстанцій, відповідно до яких за кримінальні провадження, у яких здійснюється досудове розслідування відповідальні слідчі та зберігаються вони саме слідчими в сейфах, а право доступу до матеріалів кримінальних проваджень має тільки слідчий, який здійснює досудове розслідування, або його керівник.
56. Доводи касаційної скарги про те, що ці висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються не невірному тлумаченні судами положень пунктів 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 296 не знайшли свого підтвердження в ході касаційного провадження.
57. Стосовно допущеного позивачем дисциплінарного проступку, що фактично виявився у залишення службового кабінету не зачиненим, чим порушено пункт 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту та аргументів касаційної скарги, що відповідне майно не передавалось останньому на зберігання відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року№ 160-IX (далі - Закон № 160-IX).
58. Зокрема, пунктом 5 частини першої статті 6 Закону № 160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди у разі якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
59. Водночас необхідно зазначити, що Закон № 160-IX визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.
60. Поняття матеріальна відповідальність визначено пунктом 4 частини першої статті Закону № 160-IX відповідно до якого матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
61. З наведеної норми слідує, що умовою згідно якої особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди за пунктом 5 частини першої статті 6 Закону № 160-IX є забезпечення особою цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
62. Водночас, одним із елементів службової дисципліни, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського берегти службове майно, як то визначено у пункті 10 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту.
63. Зокрема, судами установлено, що у службовому кабінеті заступника начальника СВ Дергачівського ВП майора поліції ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2019 року (за результатами річної інвентаризації) знаходилося наступне службове майно: стіл аудиторний -1 шт (інв. № 11130130682); БФП (багатофункціональний пристрій) А4 ч/б Сапоп і-8Е№У8 МБ 30140 - 1 шт (інв. № 1130132793); шафа металева - 1 шт (інв. № 1130130768/2), що підтверджено листом начальника Дергачівського ВП.
64. Отже, вказане службове майно, яке знаходилося у службовому кабінеті позивача перебувало у його службовому користуванні обов`язок щодо збереження якого виникає у останнього в силу приписів пункту 10 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту.
65. Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
66. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
67. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
68. За висновком службового розслідування позивачем порушено саме службову дисципліну, що полягає у неналежному виконання ним обов`язків, визначених пунктом 10 частини першої статті 3 статті 1 Дисциплінарного статуту залишивши у дверях службового кабінету ключ, що в свою чергу надало змогу стороннім особам безперешкодно потрапити до нього.
69. Касаційна скарга не містить доводів та аргументів щодо протиправності застосування відповідачем дисциплінарного стягнення до позивача за порушення вимог саме пункту 10 частини першої статті 3 статті 1 Дисциплінарного статуту.
70. У свою чергу питання притягнення позивача до матеріальної відповідальності на підставі Закону № 160-IX дисциплінарної комісією не вирішувалося, а дії чи бездіяльність відповідача щодо передачі позивачу майна та інших цінностей для зберігання не були предметом позову у цій справі.
71. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності оскаржуваного наказу від 26 листопада 2019 року № 1168 в частині оголошення суворої догани ОСОБА_1 .
72. У підсумку Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
73. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
74. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
75. Доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
76. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
77. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
78. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
79. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
80. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мосін Андрій Володимирович, залишити без задоволення.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає
СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська А.Г. Загороднюк