ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 520/2488/19
касаційне провадження № К/9901/30253/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 (суддя Бабаєв А.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 (головуючий суддя - Донець Л.О., судді - Гуцал М.І., Сіренко О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2018 № 0005691305, № 0005701305, № 0005711305.
На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що між ним та ОСОБА_2 ніколи не існувало правовідносин позики, а перераховані ОСОБА_2 кошти на його банківський рахунок ОСОБА_1 ніколи не отримував, що було встановлено Головним слідчим управлінням Національної поліції України під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42018221080000089 від 16.03.2018, в рамках якого була проведена почеркознавча експертиза, у відповідності до результатів якої встановлено, що підпис у заявах на видачу готівки з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в ПАТ «АКТАБАНК», належить не позивачу, а невідомій особі, що, в свою чергу, свідчить про те, що у 2016 році ОСОБА_1 не виникло обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7039979,17 грн. та військового збору у розмірі 586664,93 грн.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, у задоволенні позову відмовив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що: позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено, що договори позики від 17.07.2013 та від 12.06.2013, укладені між ОСОБА_1 (позичальником) та ОСОБА_2 (позикодавцем), були визнані недійсними у судовому порядку; з виписок по особових рахунках за період з 12.06.2013 по 31.12.2013 встановлено, що позивачем на його особовий рахунок, відкритий ним згідно договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи від 23.04.2013, були отримані грошові кошти від ОСОБА_2 у загальному розмірі 39110995,38 грн. із призначенням платежу «згідно договором безвідсоткової позики»; відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 42018221080000089 позивачем ставилися під сумнів лише його підписи на заявах про видачу готівки, а не перерахування грошових коштів на вказаний рахунок; обставини щодо неправдивості доказів, наданих ОСОБА_2 до податкового органу, досліджувались під час розгляду цивільної справи № 640/3493/17, та не спростовують висновків Управління, встановлених у акті перевірки; позивачем не надано доказів існування вироку за результатами розслідування кримінального провадження № 42018221080000089, або ж ухвали про закриття кримінального провадження.
ОСОБА_1 оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 05.11.2019 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: відсутні належні та допустимі докази того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори позики та, як наслідок, виникли відносини поворотної фінансової допомоги; жодним іншим документом, аніж копії договорів позики (оригіналів яких ОСОБА_2 не надала), не передбачено обов`язку ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 грошові кошти у 2016 році; самі по собі банківські виписки, надані ОСОБА_2 до контролюючого органу, не підтверджують існування між сторонами правовідносин позики, а лише підтверджують факт перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , проте не містять зобов`язання позивача повернути вказані кошти; оскільки у копіях договорів позики кінцевим строком повернення грошових коштів зазначено 12 та 15 червня 2016 року, то строк позовної давності за такими договорами позики спливає лише 12 та 15 червня 2019 року, тобто не сплинув на дату проведення перевірки позивача.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з підстав того, що правовідносини щодо отримання ОСОБА_1 позики від ОСОБА_2 у загальному розмірі 39110995,38 грн. були предметом розгляду у цивільній справі № 640/3493/17, за результатами розгляду якої позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості був задоволений частково, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним було відмовлено.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.10.2022 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 25.10.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Управління провело документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом від 30.10.2018 №4537/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 , за висновками якого ОСОБА_1 були порушені вимоги: підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, що мало вираз у неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік; пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, в результаті якого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 7039979,17 грн.; пункту 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір за 2016 рік у сумі 586664,93 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що 12.06.2013 та 15.07.2013 між ФОП ОСОБА_2 (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) були укладені договори позики, відповідно до умов яких: позикодавець передає позичальнику у власність 24380595,00 грн. (договір від 12.06.2016) та 14500000,00 грн. (договір від 15.07.2013) на термін три роки, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений термін (пункт 1 договорів); повернення зазначе6ної в договорі суми може мати місце за бажанням позичальника протягом трьох років різновеликими частками, однак останні внесок повинен бути зроблений не пізніше: 12.06.2016 (договір від 12.06.2016), 15.07.2016 (договір від 15.07.2013). Позика є безвідсотковою та підлягає поверненню (пункт 2 договорів); у випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцю штраф у розмірі 5% від суми, що залишилася, за кожен день прострочення (пункт 3 договорів).
Фактична передача грошових коштів у загальній сумі 39110995,38 грн. відбулася шляхом зарахування грошових коштів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ «АКТАБАНК», на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «АКТАБАНК», а саме: 19.06.2013 у розмірі 4104000,00 грн., призначення платежу «зг. дог. позики б/н від 12 06.2013 року»; 25.06.2013 у розмірі 4105000,00 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 12.06.2013 року без ПДВ»; 27.06.2013 у розмірі 4094695,35 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 12.06.2013 року без ПДВ»; 02.07.2013 у розмірі 4099348,00 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 12.06.2013 року без ПДВ»; 05.07.2013 у розмірі 4101761,98 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 12.06.2013 року без ПДВ»; 08.07.2013 у розмірі 4099713,35 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 12.06.2013 без ПДВ»; 16.07.2013 у розмірі 4099713,35 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 15.06.2013 року без ПДВ»; 22.07.2013 у розмірі 2456653,52 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 15.07.2013 року без ПДВ»; 24.07.2013 у розмірі 2047224,91 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 15.07.2013 року без ПДВ»; 25.07.2013 у розмірі 2456653,52 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 15.07.2013 року без ПДВ»; 29.07.2013 у розмірі 2045970,48 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 15.07.2013 року без ПДВ»; 30.07.2013 у розмірі 96360,90 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 15.07.2013 року без ПДВ»; 30.07.2013 у розмірі 1303900,00 грн., призначення платежу «зг. дог. безвідсоткової позики на зворотній основі від б/н від 15.07.2013 року без ПДВ».
Разом з цим, ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 3911995,38 грн., отримані від ФОП ОСОБА_2 за договорами позики, позикодавцю не повернув.
В свою чергу, ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подав, суму отриманої та неповернутої позики у розмірі 3911995,38 грн. до оподатковуваного доходу за 2016 рік не включив, чим занизив суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті в бюджет самостійно, на 7039979,17 грн. та суму військового збору на 586664,93 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 28.11.2018: №0005691305, яким застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 170,00 грн.; № 0005701305, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 7039979,17 грн. - за основним платежем, 1759994,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0005711305, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на 586664,93 грн. - за основним платежем, 146666,23 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.
Згідно з положеннями підпункту 14.1. 257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Так, правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики, що регулюється положеннями статей 1046-1053 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У справі, що розглядається, суди встановили, що: згідно виписки по особовому рахунку позивача за період з 12.06.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_1 були отримані грошові кошти від ФОП ОСОБА_2 у загальному розмірі 39110995,38 грн. При цьому, у всіх транзакціях вказано призначення платежу - «згідно договором безвідсоткової позики». Грошові кошти було перераховано на банківський рахунок позивача, який відкритий позивачем у ПАТ «Актабанк» згідно договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи від 23.04.2013, пунктом 2.2.7 якого передбачено, що банк прийняв на себе зобов`язання при надходженні коштів на рахунок клієнта повідомляти останнього про надходження грошових коштів. Доказів повернення грошових коштів ОСОБА_2 позивач в процесі розгляду справи не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду з`ясовано, що правовідносини щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики від 12.06.2013 були предметом розгляду у цивільній справі № 640/3493/17, за результатами якої Київський районний суд міста Харкова ухвалив рішення від 01.02.2021 (яке набрало законної сили 21.12.2021), яким позов ОСОБА_2 був задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 12.06.2013 у розмірі 24604518,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Так, в мотивувальній частині судового рішення Київський районний суд міста Харкова встановив, що: « ОСОБА_1 , заперечуючи факт позики, заходів щодо повернення коштів, що надійшли на його розрахунковий рахунок від ОСОБА_2 , отриманих в такому випадку без достатніх на те правових підстав, не вжив, а його доводи про недобросовісні дії ОСОБА_2 і співробітників Банку по використанню його рахунку, про надання недостовірних доказів руху грошових коштів на його рахунку допустимими доказами не підтверджені. «…» Факти надання Банком підроблених документів, проведення незаконних операцій по розрахунковому рахунку клієнта в рамках розгляду цієї справи не встановлені, допустимі докази у зазначеній частині суду ОСОБА_1 не надані. «…» Суд приймає до уваги подане ОСОБА_2 судове рішення - ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва (справа №757/29596/20-к) від 11.08.2020 про закриття на підставі частини дев`ятої статті 284 КПК України кримінального провадження № 42018221080000089 від 16.03.2018, відкритого за частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексуУкраїни за заявою ОСОБА_1 ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженні мала статус свідка. З врахуванням прийнятого кінцевого процесуального рішення по кримінальному провадженню суд прийшов до висновку про невстановлення правоохоронними органами та, відповідно, не підтвердження доводів ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 , використовуючи підроблений договір позики б/н від 12.06.2013, зі свого банківського рахунку , відкритого у ПАТ «АКТАБАНК», перерахувала без його відома на його банківський рахунок, відкритий у ПАТ «АКТАБАНК», під виглядом безвідсоткової позики, грошові кошти у особливо великому розмірі, а в подальшому шахрайським шляхом зняла перераховані кошти з його рахунку на підставі підроблених від його імені заяв на видачу готівки № 583522 від 22.06.2013, № 716733 від 25.06.2013, № 813405 від 27.06.2013, № 56673 від 02.07.2013, № 179592 від 05.07.2013, № 235888 від 08.07.2013. «…» Тим часом, беручи до уваги відсутність оригіналу договору позики, а також покладену на ОСОБА_2 обов`язок довести не тільки факт укладення договору позики, але і умови цього договору, суд не може визнати, як безумовні, викладені в поданій суду нотаріально завіреній копії цього договору умови щодо терміну повернення грошових коштів і розмірі встановлених цим договором штрафних санкцій за їх несвоєчасне повернення. У такому випадку, згідно статті 1049 ЦК України, вважаючи, що термін повернення позики договором не встановлений, сума позики повинна бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором.».
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що з огляду на обставини, встановлені у рішенні Київського районного суду міста Харкова від 01.02.2021, строк давності щодо перерахованих на рахунок грошових коштів обраховується від дати здійснення кожного платежу, та є таким, що сплинув станом на кінець 2016 року, оскільки датою останнього платежу було 30.07.2013.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України дослідили матеріали справи, та з урахуванням усіх доказів, встановили наявність правових підстав для необхідності донарахування ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк