17.04.2025

№ 520/27667/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 520/27667/24

адміністративне провадження № К/990/50634/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мацедонської В. Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (суддя Панов М. М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (головуючий суддя Спаскіна О. А., судді Любчич Л. В., Присяжнюк О. В.) у справі № 520/27667/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України (далі - відповідач, Університет), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 30 червня 2024 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 20 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Університет здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

- з 01 січня по 31 грудня 2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- з 01 січня по 31 грудня 2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- з 01 січня по 31 грудня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- з 01 січня по 20 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 30 червня 2024 року (день звільнення) по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, виходячи з нормативної формули положень статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова № 100), з урахуванням принципу співмірності, законодавчо закріпленого статтею 117 КЗпП у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців (з урахуванням обмежень, встановлених статтею 117 КЗпП).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. Надав позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії зазначеної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами статті 233 КЗпП, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Суд першої інстанції зазначив, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Національного університету цивільного захисту України (16 квітня 2024) частина друга статті 233 КЗпП діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежений тримісячним строком, а тому строк для звернення з позовними вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення в належному розмірі сплив 16 липня 2024 року. Про факт нарахування та виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі позивач повинен був дізнатися під час отримання відповідного грошового забезпечення, яке є щомісячною виплатою.

4. Крім того зауважив, що реальна, об`єктивна можливість виявити належну зацікавленість до сум грошового забезпечення, яке підлягало виплаті позивачу при звільненні, виникла у позивача 16 квітня 2024 року при звільненні зі служби, та починаючи з 16 квітня 2024 року позивач, у разі необхідності, вправі був вчинити активні дії щодо отримання від відповідача інформації стосовно розрахунку грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, проте таких дій не вчинив.

5. Дійшов висновку, що в позовній заяві не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду із цим позовом протягом встановленого законом строку, а наведені обставини є недостатніми для висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду з цим позовом, та повернув позовну заяву позивачу.

6. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням щодо повернення позовної заяви, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

7. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 520/27667/24 в частині:

- визнання протиправною бездіяльності Університету щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 30 червня 2024 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

- з 01 січня по 18 липня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 30 червня 2024 року (день звільнення) по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, виходячи з нормативної формули положень статті 117 КЗпП та приписів Постанови № 100, з урахуванням принципу співмірності, законодавчо закріпленого статтею 117 КЗпП у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців (з урахуванням обмежень, встановлених статті 117 КЗпП) - скасовано. Справу в указаній вище частині направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року залишено без змін.

8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку, що на спірні правовідносини в період з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП (у редакції, чинній з 19 липня 2022 року), оскільки право позивача на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року), не обмежене будь-яким строком.

9. Щодо іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що позивач не використав надану йому можливість, не надав доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волі та пов`язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку, тоді як позивачем не доведено неможливість звернутися до суду у строк, встановлений законом, який у цьому випадку закінчився 16 липня 2024 року, а тому суд першої інстанції правильно повернув позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.

10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що отримання позивачем відповіді відповідача від 26 серпня 2024 року на заяву позивача чи його представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

11. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями щодо повернення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування якої зазначає, що строк звернення до суду необхідно відраховувати саме з дня отримання відповіді на адвокатський запит 26 серпня 2024 року та на підтвердження зазначеного посилається на постанови Верховного Суду від 11 квітня 2018 року № 804/401/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17 та від 17 грудня 2021 року у справі № 640/16928/21.

12. На думку представника позивача, розділяти спір у цій справі на періоди з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року не є правильним, оскільки у цій справі є тривале правопорушення з 01 січня 2020 року і такий період є нерозривним, а тому до всього періоду необхідно застосовувати статтю 233 КЗпП (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року).

13. На підставі викладеного вище представник позивача просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

14. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу від представника відповідача до Верховного Суду не надходив.

15. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Верховний Суд, Суд) ухвалою від 06 січня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року справу № 520/27667/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

18. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

19. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

20. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Частина перша статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

22. Спір у цій справі виник, на думку представника позивача, у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 30 червня 2024 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 20 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

23. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом або іншими законами можуть встановлюватися спеціальні строки для звернення до адміністративного суду. Якщо інше не передбачено, такі строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

25. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, що оскаржуються в межах цієї справи (у відповідній частині позовних вимог), виходили з того, що на момент звернення позивача до суду було пропущено строк, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року (далі - Закон 2352-IX).

26. Законом № 2352-IX частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

27. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач проходив службу в Національному університеті цивільного захисту та згідно з витягом із наказу (по особовому складу цивільного захисту) № 257 від 16 квітня 2024 року звільнений із служби цивільного захисту за підпунктом 3 пунктом 176 (за станом здоров`я).

28. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк звернення до суду з позовом щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у належному розмірі закінчився 16 липня 2024 року. При цьому суди виходили з того, що тримісячний строк слід обчислювати з моменту звільнення позивача зі служби цивільного захисту, яке мало місце 16 квітня 2024 року.

29. Проте така позиція потребує уточнення, оскільки для правильного вирішення питання про дотримання чи пропуску позивачем строку звернення до суду необхідно з`ясувати, коли саме він отримав письмове повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні. Недостатнє дослідження цієї обставини може призвести до неправильного застосування норм права, що, своєю чергою, може спричинити порушення прав позивача. Саме дата отримання такого письмового повідомлення відповідно до приписів статті 233 КЗпП є визначальною для початку перебігу строку звернення до суду в правовідносинах, що є предметом судового дослідження.

30. З тексту витягу із наказу (по особовому складу цивільного захисту) від 16 квітня 2024 року № 257 не вбачаються відомості щодо нарахування сум, які підлягають виплаті позивачу при звільненні, проте складові суми зазначені у витягу із наказу (по особовому складу) від 29 червня 2024 року № 338.

31. З урахуванням наявності у матеріалах справи витягу з наказу (по особовому складу) від 29 червня 2024 року № 338, слід зазначити наступне. Згідно із цим документом, позивача звільнено зі служби цивільного захисту 16 квітня 2024 року, а він є таким, який здав справи та припинив виконання посадових обов`язків. Крім того, у витягу передбачено, що з 30 червня 2024 року позивача слід зняти з усіх видів забезпечення, виключити з кадрів ДСНС та зі списків особового складу університету. Важливим аспектом є те, що у витягу з наказу також детально зафіксовано складові конкретних сум, які підлягають обов`язковій виплаті позивачу у зв`язку зі звільненням, зокрема, передбачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних років служби, а також премія в розмірі 340 відсотків посадового окладу за червень 2024 року.

32. Інші письмові повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми при звільненні у матеріалах справи відсутні, зокрема і станом на 16 квітня 2024 року.

33. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про сплив строку без належного дослідження фактичних обставин, пов`язаних із моментом отримання позивачем письмового повідомлення про проведені розрахунки (повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні) є передчасним та таким, що може мати істотні правові наслідки.

34. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що зазначені недоліки в обґрунтуванні судами попередніх інстанцій спливу строку звернення до суду є істотними та такими, що унеможливлюють ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі. З огляду на це, з метою дотримання принципів правової визначеності й ефективного судового захисту, рішення судів попередніх інстанцій, що оскаржуються, підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права з направленням справи на продовження розгляду для додаткового дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного визначення моменту початку перебігу строку звернення до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

36. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

37. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 520/27667/24 в частині позовних вимог щодо: визнання протиправною бездіяльність Національного університету щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 30 червня 2024 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язання Національного університету цивільного захисту України здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 19 липня по 31 грудня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01 січня по 20 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язання Національного університету цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 30 червня 2024 року (день звільнення) по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, виходячи з нормативної формули положень статті 117 Кодексу законів про працю України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з урахуванням принципу співмірності, законодавчо закріпленого статтею 117 Кодексу законів про працю України у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців (з урахуванням обмежень, встановлених статтею 117 Кодексу законів про працю України) скасувати, і в цій частині направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Н. М. Мартинюк

В. Е. Мацедонська