ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2024 року
Київ
справа №520/31351/23
адміністративне провадження №К/990/35915/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/31351/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясокомбінат «ІРИНА» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (головуючий суддя Подобайло З. Г., судді: Чалий І. С., Ральченко І. М.),
ВСТАНОВИВ:
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13 лютого 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0/14377/0416 від 31 травня 2023 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 207812,04 грн (том 1 а.с.140-149).
Копія рішення суду першої інстанції була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) 13 лютого 2024 року о 21:01 (том 1 а.с.152).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 13 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (том 1 а.с.153-158).
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 березня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 3740,62 грн (том 1 а.с.166-167).
Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 28 березня 2024 року о 20:05, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.169).
04 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Мотивувало свої вимоги тим, що відповідач вжив заходи для сплати судового збору у визначеному законом розмірі, проте виділення відповідних коштів потребує додаткового часу. При цьому станом на час звернення до суду із вказаним клопотанням кошти на сплату судового збору на рахунках ГУ ДПС відсутні. До заяви апелянт також долучив довідку від 03 квітня 2024 року №414/20-40-10-18, відповідно до якої залишок коштів станом на 03 квітня 2024 року на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становить 607,11 грн (том 1 а.с.170-181).
Ухвалою від 15 квітня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд продовжив апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дати отримання копії цієї ухвали (том 1 а.с.183-184).
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 15 квітня 2024 року о 20:24, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.186).
25 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС повторно подало заяву про продовження процесуального строку. Мотиви означеної заяви були аналогічними до попередньо поданої. Також апелянт долучив довідку від 12 квітня 2024 року №437/20-40-10-18, відповідно до якої залишок коштів станом на 12 квітня 2024 року на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становить 0 грн (том 1 а.с.187-196).
Ухвалою від 29 квітня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Мотивував таке рішення тим, що суд апеляційної інстанції вже забезпечив право відповідача на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції шляхом продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги і в апелянта було достатньо часу для виконання вимог ухвали суду від 28 березня 2024 року (том 1 а.с.197-199).
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 29 квітня 2024 року о 23:39, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.201).
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 травня 2024 року повернув апеляційну скаргу скаржнику, вказавши, що у встановлений судом строк ГУ ДПС не усунуло недоліки апеляційної скарги (том 1 а.с.202-203).
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 03 травня 2024 року о 18:24, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.205).
28 травня 2024 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» повторно подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року. Документ про сплату судового збору відповідач не долучив до апеляційної скарги, поряд з цим, за змістом останньої просив поновити йому строк на апеляційне оскарження. Мотивував такі вимоги тим, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку, встановленого процесуальним законом, проте, була повернута з огляду на несплату судового збору. Повторно апеляційна скарга подана у межах присічного строку, без суттєвих затримок та зайвих зволікань (том 2 а.с.1-19).
Ухвалою від 04 червня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (том 2 а.с.22-27).
Ухвала суду вмотивована тим, що обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не можуть вважатися поважними причинами, оскільки невиконання вимог процесуального законодавства не є такою обставиною, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку на апеляційне оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. При первинному поданні апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було забезпечено відповідачу можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження шляхом залишення апеляційної скарги без руху та продовження строку для усунення недоліків, однак, це не призвело до сплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційний суд також зауважив, що загальний строк, що сплинув після ухвалення рішення суду першої інстанції (13 лютого 2024 року) і до дня повторного подання апеляційної скарги, становить більше ніж три місяці, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою. При цьому доказів сплати судового збору при поданні повторної апеляційної скарги до суду не надано.
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 04 червня 2024 року о 19:35, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.28).
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2024 року залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних причин пропуску строку та наданням доказів на їх підтвердження протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Такі вимоги суду вмотивовано тим, що апеляційна скарга подана 28 травня 2024 року, тобто після закінчення процесуального строку на апеляційне оскарження. При цьому суд ухвалою від 04 червня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення зазначеного строку (том 2 а.с.30-31).
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 04 червня 2024 року о 18:54, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.32).
Ухвалою від 24 червня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (том 2 а.с.33-34).
В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги було 17 червня 2024 року (з урахуванням вихідних). Проте станом на дату постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження вимоги ухвали суду від 04 червня 2024 року не виконано, недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.
Скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. Повторне подання апеляційної скарги відбулось у найкоротший строк. При цьому відповідачем вживались заходи щодо отримання коштів на сплату судового збору, а саме: складено доповідну записку та направлено на адресу Державної податкової служби України листи щодо збільшення бюджетних призначень для сплати судового збору. Разом з тим, реалізація означених заходів потребувала певного проміжку часу. Скаржник також наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 520/8608/18.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо особа, яка її подала, не подасть заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження на пропозицію суду, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 13 лютого 2024 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 24 червня 2024 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (13 березня 2024 року; 28 травня 2024 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.
Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. В подальшому суд апеляційної інстанції надав відповідачу додатковий строк на усунення недоліків, задовольнивши його клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Проте у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, що обґрунтовано слугувало підставою для її повернення.
До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.
При цьому суд касаційної інстанції не може погодитись із доводом скаржника, що повторне звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань. Так, копія ухвали про повернення апеляційної скарги була отримана ГУ ДПС 06 травня 2024 року (з урахуванням правил частини шостої статті 251 КАС України), тоді як вдруге апеляційну скаргу було подано до суду лише 28 травня 2024 року, тобто через 22 дні. Характер недоліку скарги, факт його неусунення при поданні повторної скарги, термін її подання у сукупності із періодом, що сплинув від початку строку апеляційного оскарження, в цьому випадку не дають підстав для висновку про добросовісну реалізацію ГУ ДПС права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.
Більше того, в подальшому ГУ ДПС взагалі проігнорувало вимоги ухвали суду від 04 червня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, якою скаржнику було надано строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску цього строку. У спірному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження слугувало саме те, що скаржник у строк, визначений судом, не подав таку заяву. Касаційна скарга не утримує жодних доводів в частині підстав не виконання ГУ ДПС вимог ухвали суду від 04 червня 2024 року, що додатково свідчить про недобросовісність відповідача в реалізації наданих йому процесуальних прав.
Скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження саме обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору та доводить, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував сукупність вжитих ним заходів задля отримання відповідного фінансування. Разом з тим, наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Зокрема, за змістом довідки від 03 квітня 2024 року № 414/20-40-10-18 станом на 03 квітня 2024 року залишок коштів на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становив 607,11 грн. Проте, станом на дату формування означеної довідки ГУ ДПС не вчинило будь-яких дій щодо сплати судового збору в частині. При цьому ні довідка від 03 квітня 2024 року № 414/20-40-10-18, ні довідка від 12 квітня 2024 року №437/20-40-10-18 не свідчить про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору у період з 13 лютого 2024 року по 03 квітня 2024 року, а також з 13 квітня 2024 року по 24 червня 2024 року. Відсутні і належні докази того, що у вказаний період скаржник вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору. Саме по собі подання доповідної записки про виділення відповідних коштів на сплату судового збору не може розцінюватись саме як сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання належного фінансування з метою сплати судового збору. Докази ж направлення листів до Державної податкової служби України щодо збільшення бюджетних призначень для сплати судового збору не долучено ні до матеріалів справи, ні до касаційної скарги.
Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 520/8608/18 колегія суддів зазначає, що у вказаній справі апелянт не тільки не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги, але й усунув недоліки попередньо поданої апеляційної скарги у найкоротші строки. Саме з огляду на такі обставини Верховний Суд дійшов висновку, що в такому випадку пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata. Разом з тим, у межах цієї справи такі обставини відсутні.
У справі № 820/1212/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об`єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.
Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Поведінка суб`єкта владних повноважень, яка виявились у неподанні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко