№ 520/3580/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 березня 2020 року

справа №520/3580/19

адміністративне провадження №К/9901/118/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у складі Заічко О.В.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у складі суддів Сіренко О.І., Калиновського В.А., Кононенко З.О.,

у справі №520/3580/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Главмаш"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Главмаш" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2019 року № 00000371412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 529 290,50 грн, та № 00000361412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 598 502,50 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

27 серпня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, позов задовольнив, скасував податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2019 року №00000361412 та № 00000371412, з мотивів недоведеності податковим органом правомірності та обґрунтованості прийнятих рішень.

У грудні 2019 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В касаційній скарзі наголошує на не підтвердженні реальності господарських операцій належними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Вказує на наявність вироків у кримінальних справах відносно посадових осіб окремих контрагентів позивача.

16 січня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 520/3580/19 витребував з Харківського окружного адміністративного суду.

21 січня 2020 року справа № 520/3580/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від Товариства на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що з 26 грудня 2018 року по 14 лютого 2019 року податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, результати якої викладені в акті від 21 лютого 2019 року № 522/20-40-14-12-09/32759608 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення, зокрема:

- вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 занижено суму доходів що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на загальну суму 2 660 012 грн за 2016 рік, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 478 802 грн за 2016 рік;

- підпункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов`язання на суму ПДВ 651 460 грн, у т.ч. за січень 2017 року на суму ПДВ 332 668 грн, за лютий 2017 року на суму 69 969 грн, за березень 2017 року на суму ПДВ 72 117 грн, за квітень 2017 року на суму 137 667 грн, за червень 2017 року на суму ПДВ 39 039 грн внаслідок не підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом - покупцем ТОВ «Альп-Ресурс» (код за ЄДРПОУ 40227896),

- пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 651 460 грн, у т.ч. за січень 2017 року на суму ПДВ 332 668 грн, за лютий 2017 року на суму 69 969 грн, за березень 2017 року на суму ПДВ 72 117 грн, за квітень 2017 року на суму 137 667 грн, за червень 2017 року на суму ПДВ 39 039 грн внаслідок поставки товару за невідомим напрямком;

- підпункту «а» пункту 198.1, абзаців першого і другого пункту 198.3 статті 198, та пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1019527 грн, у тому числі на 124 930 грн за березень 2016 року, на 32 517 грн за вересень 2016 року, на 58 890 грн за жовтень 2016 року, на 35 521 грн за листопад 2016 року, на 286 269 грн за грудень 2016 року, на 67 760 грн за січень 2017 року, на 330 940 грн за лютий 2017 року, на 82 700 грн за березень 2017 року, що призвело до: заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1 019 527 грн, у тому числі на 87515 грн за березень 2016 року, на 37415 грн за квітень 2016 року, на 32517 грн за вересень 2016 року, на 58890 грн за жовтень 2016 року, на 282834 грн за грудень 2016 року, на 106716 грн за січень 2017 року, на 136477 грн за лютий 2017 року, на 128826 грн за березень2017 року, на 143621 грн за квітень 2017 року, на 4716 грн за травень 2017 року.

22 березня 2019 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54,3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 00000371412 за порушення підпункту «а» пункту 198.1, абзаців першого і другого пункту 198.3 статті 198, та пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 529 290,50 грн, з них за податковими зобов`язаннями - 1 019 527,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 509 763,50 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням № 00000361412 за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 598502,50 грн, з них за податковими зобов`язаннями - 478802 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 119700,50 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, за висновком податкового органу, полягає у тому, що Товариством до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість включені суми по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд», ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", ТОВ "ВЕЛЛІНГ",ТОВ "БРЕЙН СОФТ", ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", ТОВ "АМІДІ" за відсутності факту реального здійснення господарських операцій при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів щодо контрагентів позивача та вироків судів, ненадання певних первинних документів та недоліків наданих документів.

Задовольняючи позов Товариства, суд першої інстанції, з висновком яких погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що по взаємовідносинам останнього з ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" відповідач безпідставно повторно провів перевірку та прийняв оскаржувані податкові повідомлення рішення, оскільки по вказаним правовідносинам, які мали місце в грудні 2016 року, відповідачем вже була проведена документальна позапланова перевірка та складений акт № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09 листопада 2017 року, за результатами цієї перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення, які були предметом розгляду у справі № 820/3546/18. По взаємовідносинам з ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", ТОВ "ВЕЛЛІНГ",ТОВ "БРЕЙН СОФТ", ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", ТОВ "АМІДІ", відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що господарські операції не мали реального характеру.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство мало господарські правовідносини з сьома контрагентами, а саме ТОВ "Топ Стрім Трейд", ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", ТОВ "ВЕЛЛІНГ",ТОВ "БРЕЙН СОФТ", ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", ТОВ "АМІДІ".

Щодо взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Топ Стрім Трейд" встановлено, що 02 грудня 2016 року між позивачем, як замовником та цим контрагентом, як підрядником укладено та виконано договір підряду № 02/12-16 предметом якого є виконання робіт з капітального ремонту орендованого складу, розташованого за адресою Харківська область, смт. Андріївка, загальною вартістю робіт 1 474 400,00 гривень, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 16 грудня 2016 року, актами приймання виконаних будівельних робіт, протоколами договірних цін, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат, фактом оплати у повному обсязі платіжними дорученнями.

Оцінюючи спірні правовідносини у цій частині суди попередніх інстанцій встановили, що ці самі господарські операції були предметом дослідження в ході документальної позапланової перевірка, про що складений акт № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09 листопада 2017 року, на підставі якого прийняті податкові-повідомлення рішення, які були предметом судового розгляду в справі № 820/3546/18, що унеможливлює повторне притягнення позивача до відповідальності, з огляду на конституційні засади закріплені статтею 61 Конституції України.

Відтак, грошові зобов`язання визначенні спірними податковими повідомленнями - рішеннями за наведеними операціями за висновком судів попередніх інстанцій є протиправними.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІМНА-ГРУП", судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2017 року позивач уклав та виконав договір № 2102 купівлі-продажу транспортного засобу, згідно якого придбав транспортні засоби: МАЗ 2003 року випуску, МАЗ 2006 року випуску, МАЗ 2006 року випуску, на суму 2 481 840,00 грн. Факт виконання цього договору підтверджується актами №№1, 2, 3 від 28.02.2017 року, видатковою накладною, податковими накладними, наказом Товариства № 24/02/17 від 24.02.2017 року про отримання транспортних засобів у продавця, карткою рахунку 10 та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

По взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬП-РЕСУРС", між якими укладено та виконано договір поставки будівельних матеріалів від 01 листопада 2016 року № 01/11-16, що підтверджується видатковими накладними. Первинні документи були вилучені на вимогу старшого слідчого з ОВС.

Між сторонами укладений договір відступлення прав вимоги, за яким позивач, як первісний кредитор, відступив ТОВ "Лімна-Груп", як новому кредитору, право вимоги за договором поставки № 01/11-16.

По взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛІНГ" встановлено укладення та виконання 01 грудня 2016 року договору підряду № 01/12, згідно якого контрагент позивача, як підрядник взяв на себе обов`язки з виконання робіт по капітальному ремонту вартістю 882600 грн. орендованого складу, розташованого за адресою смт. Андріївка, Харківська область. Факт виконання робіт сторонами доводиться актами приймання виконаних будівельних робіт, протоколами договірних цін, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат, банківськими виписками, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними. Також наданий договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "ВЕЛЛІНГ" відступило ТОВ "Топ Стрім Трейд" право вимоги оплати за отриманий позивачем товар.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "БРЕЙН СОФТ", на підтвердження придбання товару у цього контрагента позивач надав видаткові накладні № РН-070, № РН-071, № РН-073, № РН-072, банківські виписки як докази оплати, докази використання товару при виконанні договорів підряду укладених з Миколаївською сільською радою Лозівського району Харківської області та Савинською селищною радою.

По взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП" предметом дослідження податкового органу та судів став договір поставки будівельних матеріалів № 10/16-1 від 10.03.2016 року, на підтвердження виконання умов якого позивачем надано: рахунок-фактура № 28/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 28 від 31.03.2016 року), рахунок-фактура № 26/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 26 від 31.03.2016 року), рахунок-фактура № 25/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 25 від 31.03.2016 року). Також доведено факт оплати товару та факт їх подальшої реалізації ТОВ "СтройТрансАвто",ТОВ "Техносінтез".

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "АМІДІ", Товариство надає договір поставки поставку будівельних матеріалів (труби безнапірної ПП у кількості 92,700 м) № 03/09-16 від 05 вересня 2016 року та факт його виконання, а саме рахунки-фактури, видаткову накладну, податкову накладну, договір про відступлення права вимоги від 12 грудня 2016 року відповідно до якого заборгованість позивача за будівельні матеріали у розмірі 195 103,15 гривень відступлена до ТОВ «АЛСІМО».

Суд апеляційної інстанції, здійснивши апеляційний перегляд, аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентом, визнав належними та допустимими доказами наявність між позивачем та його контрагентами фактів вчинення правочинів в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, висновуючись на тому, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті та принципах свободи укладення договору закріплених статтями 6, 627 цього кодексу.

Також судами попередніх інстанцій наявність факту про належну оплату товару визнана належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

За висновком судів попередніх інстанцій рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариством, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Оцінюючи доводи податкового органу щодо податкової інформації відносно всіх контрагентів позивача, у тому числі, щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції не взяли до уваги з огляду на положення принципу індивідуальної відповідальності платника податків те, що, інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Цей висновок аргументований судами попередніх інстанцій системним аналізом положень статті 61 Конституції України, статті 47 Податкового кодексу України та посиланням на правову позицію Верховного Суду викладено у постановах, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Також за висновком судів попередніх інстанцій посилання податкового органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій послались на правову позицію висловлену Верховним Судом, у постановах від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, як доказ фіктивності операцій визнав безпідставним, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, з огляду на вищезазначене, товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, її відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Цей висновок здійснений з посиланням на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду, від 11 вересня 2018 року у справі №820/477/18, від 11 вересня 2018 року у справі №815/6105/17.

Прийнятним визнав суд апеляційної інстанції висновок суду першої інстанції про те, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Оцінюючи спірні господарські операції, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

Щодо зв`язку між господарськими операціями Товариства та кримінальними провадженнями контрагентів в контексті існування вироку Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2018 року по справі № 753/3503/18 відносно ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2017 року по справі № 755/3316/17 відносно ТОВ ВЕЛЛІНГ суди попередніх інстанцій вказали, що в текстах цих вироків фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ ВЕЛЛІНГ не наведено.

Посилаючись на правову позицію висловлену Верховним Судом в постанові №805/649/15-а від 05 червня 2018 року, суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи відповідача в апеляційній скарзі, що ці вироки є належними доказами нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2016 року по справі № № 755/15458/16-к щодо ТОВ ВЕЛЛІНГ, ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.03.2018 року по кримінальній справі № 428/964/18 відносно ТОВ ТК ПРИНЦЕПС ГРУП (які прийняті слідчими суддями) стосувались надання тимчасового доступу до реєстраційних та установчих документів тривалістю 1 місяць та, станом на час проведення перевірки відповідачем, вичерпали себе у часі.

Оцінюючи доводи відповідача стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬП-РЕСУРС", які основані на посиланні на акт перевірки, яким зафіксовано, те, що протоколом допиту вставлена відсутність причетності особи, яка значиться директором, до діяльності підприємства, суди попередніх інстанцій визнали їх не прийнятними з мотивів того, що жодних доказів, на підтвердження зазначеного відповідачем, на виконання положень частини 2 статті 77 КАС України не надано.

Доводи відповідача відносно ТОВ «БРЕЙН СОФТ», що воно є фігурантом кримінальних проваджень визнано неприйнятним, з мотивів необґрунтованості, не зазначено яких саме проваджень та жодними доказами не підтверджено вказаного.

Доводи касаційної скарги податкового органу є тотожними доводам апеляційної скарги, кожен із яких оцінений судом апеляційної інстанції. Особлива увага приділена наявності обставин, які звільненні від доказування.

Відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

За висновком суду апеляційної інстанції у вироках, на які посилався відповідач, в розрізі приписів статті 78 КАС України не містяться жодних посилань на фіктивність діяльності ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ ВЕЛЛІНГ та/або неможливість ведення ними господарської діяльності, із чого можна було б зробити висновок про статус фіктивності, нелегальності зазначених підприємств, який є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю, а встановлено виключно протиправність формування цими юридичними особами податкового кредиту на підставі певних податкових накладних, виписаних суб`єктами господарювання, до яких позивач не належить.

Суд визнає, що такий висновок судів попередніх інстанцій суперечить приписам частини шостої статті 78 КАС України, оскільки ведення фіктивної діяльності підприємством створеним (заснованим) з метою прикриття незаконної діяльності (стаття 205 КК України) або підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації зокрема юридичної особи (стаття 205-1 КК України) не є и не може бути предметом дослідження у кримінальних справах, оскільки склад кримінальних правопорушень врегульований цими нормами передбачає усічений склад злочинів, які є завершеними в момент реєстрації такого підприємства. Сам цей факт порушує суспільний порядок і подальша діяльність у будь-якому випадку є фіктивним підприємництвом.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не оцінено змісту вироків на які посилається відповідач впродовж розгляду справи а саме, Печерського районного суду від 17 серпня 2017 року у справі №757/339000/17-к, Дніпровського районного суду від 09 березня 2017 року в справі №755/3316/17, Дарницького районного суду від 07 травня 2018 року №753/3503/18 та не встановлено обставин, які мають значення для справи, а саме наявності або відсутності правових наслідків дій чи бездіяльності особи (осіб), стосовно якої (яких) ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Долучені до матеріалів справи ксерокопії первинних документів посвідчують ті обставини, що вони підписані фігурантами кримінальних справ і не надання цим обставинам оцінки при ретельному дослідженні кожного первинного документа судами попередніх інстанцій є неприпустимим з точки зору належної оцінки доказів.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в ухвалах, на які посилався відповідач відносно ТОВ ВЕЛЛІНГ, ТОВ ТК ПРИНЦЕПС ГРУП, відповідачем залишено поза увагою, що такі є процесуальними актами, які виносяться суддями у порядку реалізації їх повноважень щодо здійснення судового контролю. Вони обов`язково містять виклад обставин, якими слідчий та прокурор обґрунтовують необхідність проведення відповідної процесуальної дії. При постановленні такої ухвали слідчий суддя не вирішує питання щодо винуватості чи не винуватості особи, відтак така ухвала не має жодного преюдиційного значення з огляду на норми статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Цей висновок обґрунтований посиланням на правову позицію викладену Верховним Судом в постанові від 02 квітня 2019 року (справа №826/6245/18).

Суд визнає такий висновок неприйнятним з огляду на те, що стосовно ТОВ «Веллінг» є наявним вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року у справі №755/3316/17. Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію викладену Верховним Судом в постанові від 02 квітня 2019 року (справа №826/6245/18) стосовно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 28 жовтня 2016 року №537/646/16-к про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, можливо виключно стосовно подібних правовідносин.

Суд приймає посилання відповідача викладені у касаційній скарзі на наявність вироків у кримінальних справах відносно посадових осіб контрагентів позивача, зокрема, вироку Печерського районного суду м. Києві від 17 серпня 2017 року у справі №757/33900/17-к відносно засновника ТОВ "Топ Стрім Трейд", вироку Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року у справі № 753/3503/18 відносно засновника ТОВ "Лімна-Груп", вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року у справі № 755/3316/17 відносно директора ТОВ "Веллінг".

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 78 90 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №520/3580/19 скасувати.

Справу №520/3580/19 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко