25.06.2023

№ 520/3777/18

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 520/3777/18

провадження № 61-9884св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович, державний реєстратор комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексій Миколайович, державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександр Володимирович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рогатін Владислав Олексійович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чернишева Наталія Георгіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 34559135 від 31 березня 2017 року) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 ;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондаря О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 35711668 від 16 червня 2017 року) на житловий будинок, розташований в

АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2562 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишовою Н. Г. про продаж

ОСОБА_4 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №2570 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишовою Н. Г. про продаж

ОСОБА_4 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2545 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишовою Н. Г. про продаж 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2554 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишовою Н. Г. про продаж 1/2 частки житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про внесення змін до права власності на житловий будинок, розташований в

АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 36566314

від 10 серпня 2017 року);

- визнати недійсним договір купівлі - продажу від 12 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1238 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. про продаж 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1234 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. про продаж 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 36599794 від 14 серпня 2017 року);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1259 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. про продаж 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовані двоповерхові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Позовна заява мотивована тим, що в ході перевірки було встановлено, що на підставі рішення Народного суду м. Одеси від 26 грудня 1975 року було визнано право власності на 31/50 частку житлового будинку, загальною площею - 38,3 кв. м, житловою площею - 19,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 , та 19/50 частки цього будинку за ОСОБА_7 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою одеською державною нотаріальною конторою 13 вересня

2016 року за реєстровим № 3-545, ОСОБА_8 перейшло у спадок 31/50 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , а на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою одеською державною нотаріальною контролю 04 серпня 2010 року за реєстровим № 5-1669, ОСОБА_9 перейшло у спадок 19/50 часток зазначено будинку.

В подальшому ОСОБА_8 на підставі договору дарування

від 02 листопада 2016 року було передано ОСОБА_4 безоплатно 31/50 частки вищезазначеного будинку, у зв`язку з чим та на підставі висновку щодо технічної можливості виділу в окрему одиницю об`єкту нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О. М. внесено зміни у право власності на об`єкт нерухомого майна та зареєстровано за ОСОБА_4 1/1 частки власності на житловий будинок.

На підставі договорів купівлі-продажу від 21 червня 2017 року 1/2 частка даного будинку була відчужена ОСОБА_2 , інша 1/2 частка будинку відчужена ОСОБА_1 , які 12 серпня 2017 року відчужили вказаний будинок на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу № 2554 та № 2545 від 21 червня 2017 року, укладених з ОСОБА_9 , набули у власність по 1/2 частин житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В. зареєстровано поділ нерухомого майна, в результаті якого зареєстровано спільну часткову власність по 1/2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , та на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач зазначає, що в процесі поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,3 кв. м, утворилось три нових об`єкти загальною площею 99 кв. м ( АДРЕСА_1 ), 104,8 кв. м ( АДРЕСА_1 ) та 106,2 кв. м ( АДРЕСА_3 ). Разом з тим, як зазначає прокурор, згідно інформації, наданої Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, рішення щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок, за адресою:

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , Одеською міською радою не приймались, звернення щодо оформлення землекористування за вказаною адресою до Департаменту не надходили. Окрім того, відсутні відомості щодо звернення за реєстрацією дозвільної документації на вищезазначені об`єкти будівництва.

Прокурор стверджує, що на земельних ділянках, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , розташовані об`єкти незавершеного будівництва - три двоповерхові котеджі, і на момент перевірки на вищевказаних земельних ділянках велись будівельні роботи. Позивач посилається на те, що державним інспектором було видано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 приписи щодо усунення порушення земельного законодавства, а саме оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 у 30 денний термін з дня отримання припису. Крім того, в Управлінні відсутні будь-які відомості щодо звернення за одержанням права на виконання будівельних робіт за вказаною адресою.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що оскільки забудовник

ОСОБА_1 не тільки не виконав приписи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо приведення у первісний стан об`єкту самочинного будівництва, а навпаки вжив заходи щодо незаконної реєстрації права власності на новостворений самочинний об`єкт будівництва, є всі підстави для знесення цього об`єкта самочинного будівництва.

Також прокурор стверджує, що вказаний самочинно побудований

ОСОБА_1 об`єкт знаходиться на земельній ділянці, яка йому не належить, а перебуває у власності територіальної громади м. Одеси. З посиланням на те, що записи про реєстрацію права власності на житлові будинки у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно містять недостовірні відомості про наявність права власності на самовільно реконструйований об`єкт нерухомості, прокурор вважає, що вони підлягають скасуванню за рішенням суду, як і реєстрація права власності на самовільно реконструйований об`єкт нерухомості, а договори купівлі-продажу повинні бути визнані недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року у складі судді Петренка В. С. позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 34559135 від 31 березня 2017 року) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондаря О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 35711668 від 16 червня 2017 року) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про внесення змін до права власності на житловий будинок, розташований в

АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 36566314

від 10 серпня 2017 року).

Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 12 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1238 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. про продаж ОСОБА_2 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5

Визнано недійсним договір купівлі продажу від 12 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №1234 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. про продаж ОСОБА_1 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5

Скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 (індексний номер рішення: 36599794 від 14 серпня 2017 року).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1259 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. про продаж ОСОБА_2 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовані двоповерхові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 здійснена самочинна реконструкція житлового будинку, що призвело до збільшення площі житлового будинку за рахунок самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить до комунальної власності, тобто є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Крім того, судом враховано, що висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, складений фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) « ОСОБА_11 », не є документом, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, а відповідного розпорядження районної адміністрації Одеської міської ради або рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про це не було.

Визнаючи недійсними договори купівлі-продажу, суд виходив із того, що скасування державної реєстрації права власності є підставою для визнання недійсними усіх подальших правочинів із таким майном.

Також суд дійшов висновку, що оскільки Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила самочинне будівництво, самочинно збудоване майно підлягає знесенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка знаходилась в користуванні попередніх власників відповідно до чинного на той час законодавства, зі зміною законодавства правовий статус земельної ділянки було змінено, що передбачає, однак не зобов`язує на проведення відповідної процедури переоформлення земельної ділянки. Протягом тривалого часу, починаючи з 1975 року та до 2017 року, спори між власниками житлового будинку (які набули право власності вперше та ті, які набули його в подальшому) та органами державної чи місцевої влади щодо статусу земельної ділянки були відсутні.

З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що позиція позивача щодо проведення будівництва на самовільно захопленій земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади, не відповідає дійсності та не дає підстав для застосування положень частини четвертої статті 376 ЦК України.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Позивач не заявляв вимог щодо проведення перебудови спірних об`єктів нерухомого майна.

Також апеляційний суд виходив з того, що задоволення позову у цій справі матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього набувача нерухомого майна, а отже буде непропорційним.

Оскільки прокурор виходив з того, що за наявними у нього даними порушені права та інтереси держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Одеської міської ради, то він мав право на звернення до суду з відповідним позовом.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Крім того, у червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Одеського апеляційного суду

від 13 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

У касаційній скарзі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

№ 458/1173/14-ц, провадження № 61-13282св18, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149, провадження № К/9901/5732/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради мотивована тим, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про самочинність спірного об`єкта нерухомості, а також про необхідність усунення виявлених порушень шляхом знесення самочинно збудованої двоповерхової будівлі, розташованої за адресою:

АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Зазначає, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на виконання наданих повноважень, було встановлено, що ОСОБА_1 виконує будівельні роботи з нового будівництва трьохсекційного будинку шляхом знесення існуючого будинку без отримання права на виконання таких робіт, чим порушує частину першу статті 34 та абзац 1 частини другої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абзац 2 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. Замовнику будівництва видано приписи про усунення порушень вимог містобудівного законодавства, які ним виконано не було. У відповідача відсутнє право власності або користування земельною ділянкою, на якій здійснювалося самочинне будівництво, відсутні дозвільні документи, відсутній належним чином затверджений проект будівництва. Самочинно збудовані ним приміщення ніколи не вводилися в експлуатацію.

У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, провадження № 61-39346св18, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратуримотивована тим, що апеляційний суд помилково як на підставу неможливості знесення самочинно збудованих нових об`єктів нерухомості, абсолютно відмінних за своїми технічними властивостями і конфігурацією розміщення на земельній ділянці, послався на рішення народного суду Київського району м. Одеси від 26 грудня 1975 року. Відповідно до цього рішення суду попередні власники набули право власності на житловий будинок загальною площею 38,3 кв. м, який у подальшому знесено. При цьому суд апеляційної інстанції не з`ясував, на якій саме земельній ділянці здійснено самочинне будівництво 3-х будинків, як і не з`ясував площу забудованої земельної ділянки.

Вказує, що судом залишено поза увагою, що відповідачами набуто право власності на нерухоме майно, яке не прийнято в експлуатацію у порядку, встановленому законом.

Звертає увагу, що ОСОБА_13 набула право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 і 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за вказаною адресою, в той час як апеляційним судом за її апеляційною скаргою скасовано рішення також у частині, що не зачіпає її прав та обов`язків, а саме в частині вимог до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого будинку АДРЕСА_3 за цією адресою.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшли аналогічні за змістом відзиви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на касаційну скаргуУправління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в яких останні просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначали, що прокуратурою не доведено існування загрози порушення інтересів держави. Крім того вказували, що вимоги про скасування рішень державного реєстратора відносяться до юрисдикції адміністративного суду і мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Народного суду Київського району м. Одеси від 26 грудня 1975 року визнано право власності на 31/50 частину житлового будинку, який в цілому складається з: житлова площа - 19,1 кв. м, загальна площа - 38,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 , та 19/50 частини цього будинку - за ОСОБА_7

04 серпня 2010 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З. В. ОСОБА_9 , який є онуком та спадкоємцем до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 5-1669, на 19/50 часток житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного житлового кам`яного будинку під літерою «А», житловою площею 19,1 кв. м, надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці площею 330 кв. м, яка знаходиться у фактичному користуванні.

13 вересня 2016 року Четвертою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-545 ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 31/50 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, зазначеного на схематичному плані літ. А, житловою площею - 19,1 кв. м, загальною площею - 38,3 кв. м, та господарських будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці площею 0,0330 га, яка знаходиться у фактичному користуванні.

02 листопада 2016 року ОСОБА_8 на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Назарчук Н. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 5-2101, передав у власність безоплатно ОСОБА_4 31/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зі змісту витребуваної судом реєстраційної справи щодо житлового будинку, об`єкту житлової нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О. В., на підставі технічного паспорту, виданого ФОП ОСОБА_14 20 березня 2017 року, висновку щодо технічної можливості виділу в окрему одиницю об`єкту нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєння нової адреси, виданого ОСОБА_15 , свідоцтва про право на спадщину № 5-1669, виданого 04 серпня 2010 року, зареєстровано за ОСОБА_9 право власності на житловий будинок, житловою площею 13,3 кв. м, загальною площею - 58,8 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , (індексний номер рішення: 34559135

від 31 березня 2017 року).

Державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О. М., на підставі технічного паспорту, виданого ФОП ОСОБА_16 від 09 червня 2017 року, висновку щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ФОП

ОСОБА_16 09 червня 2017 року, внесено зміни у право власності на об`єкт нерухомого майна та зареєстровано за ОСОБА_4 1/1 частки власності на житловий будинок, загальною площею 38,3 кв. м, житловою площею 19,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 35711668 від 16 червня 2017 року).

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що в результаті поділу житлового будинку під літерою «А», загальною площею 38,3 кв. м, житловою площею 19,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , утворилось два самостійні об`єкти нерухомості: житловий будинок загальною площею 58,8 кв. м, житловою площею 13,3 кв. м, та житловий будинок загальною площею 38,3 кв. м, житловою площею 19,1 кв. м.

У подальшому, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу

від 21 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2562, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Чернишевою Н. Г., продала 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 38,3 кв. м, житловою площею 19,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , а на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2570, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишевою Н. Г., продала іншу 1/2 частину вказаного житлового будинку ОСОБА_1 .

При цьому, при укладенні зазначених договорів купівлі-продажу

ОСОБА_4 надала приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чернишевій Н. Г. заяву, в якій повідомила, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , частка якого відчужується за цим договором, знаходиться у фактичному користуванні, державний акт чи свідоцтво про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку не видавалися, заява до відповідної установи щодо приватизації вищезазначеної земельної ділянки нею не подавались.

Державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В. на підставі технічного паспорту, виготовленого ФОП « ОСОБА_11 » від 10 серпня

2017 року та довідки про показники об`єкта нерухомого майна, серії та номер 117/08 від 10 серпня 2017 року, виданого ФОП « ОСОБА_11 », внесено зміни до права власності, в результаті чого площа об`єкту нерухомого майна, житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , збільшилась з загальної площі - 38,3 кв. м до 99,0 кв. м, житлової площі - з 19,1 кв. м до 42,4 кв. м (індексний номер рішення: 36566314 від 10 серпня 2017 року).

12 серпня 2017року ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу № 1238, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О., передала 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 99 кв. м, житловою площею 42,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_5 .

Крім цього, 12 серпня 2017 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1234, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О., передав 1/2 частку спільної власності на житловий будинок загальною площею 99 кв. м, житловою площею

42,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_5 .

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку, загальною площею 99 кв. м, житловою площею 42,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 червня 2017 року № 2554 та № 2545 шляхом продажу

ОСОБА_9 набули у власність по 1/2 частин житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв. м, житловою площею 13,3 кв. м.

В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили реконструкцію житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

2017 року, та висновку щодо можливості поділу серії та номер 118/08

від 10 серпня 2017 року, виданого ФОП « ОСОБА_11 », зареєстровано поділ нерухомого майна, в результаті якого зареєстровано спільну часткову власність по 1/2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 104,8 кв. м, житловою площею 45,3 кв. м, та на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 106,2 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м (індексний номер рішення: 36599794 від 14 серпня 2017 року).

16 серпня 2017 року ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу № 1259, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О., передала 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 104,8 кв. м, житловою площею 45,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_5 .

Таким чином в процесі поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,3 кв. м, утворилось три нових об`єкти: загальною площею 99 кв. м ( АДРЕСА_1 ), 104,8 кв. м ( АДРЕСА_1 ) та 106,2 кв. м ( АДРЕСА_3 ).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99,00 кв. м - належить на праві власності ОСОБА_5 ; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104,8 кв. м - належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; житловий будинок, за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею 106,2 кв. м - належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Разом з тим, згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11 вересня 2017року № 0119/2170-09-02 рішення щодо передачі у власність або надання в оренду земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , Одеською міською радою не приймались.

Зі змісту листа Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 08 листопада 2017 року

№ 10-15-0.501-1099/90-17 вбачається, що відповідно до акту державного інспектора Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

від 27 жовтня 2017 року № 679-ДК/626/АП/09/01/-17, відповідно до інформації, наданої відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31 грудня 2012 року у Відділі відсутня інформація щодо реєстрації державних актів та договорів оренди на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 .

Згідно інформації, наданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 16 серпня 2017 року, у єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення та доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . Відсутні відомості щодо звернення за одержанням права на виконання будівельних робіт за вказаною адресою.

Станом на момент перевірки на земельних ділянках, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 розташовані об`єкти незавершеного будівництва - три двоповерхові котеджі. Станом на жовтень - листопад 2017 року на вищевказаних земельних ділянках велося будівництво.

Згідно актів, складених за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № № 000834, 001110, 001111, перевірено дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 виконуються будівельні роботи з нового будівництва шляхом знесення існуючого будинку. Усі виявлені факти підтверджуються фотофіксацією. Проектну та дозвільну документацію на виконання будівельних робіт ОСОБА_1 під час перевірки не надав. Таким чином ОСОБА_1 виконує будівельні роботи з нового будівництва двоповерхового житлового будинку шляхом знесення існуючого будинку за адресою: АДРЕСА_3 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено частину першу статті 34 та абзац 1 частини другої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абзац 2 пункту 5 порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011року № 466.

15 серпня 2017 року головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради були видані ОСОБА_1 приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, в яких головний спеціаліст вимагав зупинити виконання будівельних робіт на об`єкті з 15 серпня 2017 року. Набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт за адресами:

АДРЕСА_2 або привести самочинно збудований об`єкт у відповідність до договору купівлі-продажу від 21 червня 2017 року в термін до 15 жовтня 2017 року.

Крім того, зі змісту листа Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 08 листопада 2017 року №10-15-0.501-1099/90-17 вбачається, що державним інспектором було видано гр. ОСОБА_1 припис 679-ДК/0341Пр/03/01/-17 від 30 жовтня 2017 року, яким було зобов`язано усунути порушення земельного законодавства, а саме оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна двоповерхові котеджі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 у 30 денний термін з дня отримання припису.

Також державним інспектором було видано гр. ОСОБА_2 припис № 679-ДК/0340Пр/03/01/-17 від 30 жовтня 2017 року, яким було зобов`язано усунути порушення земельного законодавства, а саме оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна - двоповерховий котедж, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 у 30 денний термін з дня отримання припису.

Державним інспектором було видано гр. ОСОБА_5 припис № 679-ДК/0339Пр/03/01/-17 від 30 жовтня 2017 року, яким зобов`язано усунути порушення земельного законодавства, а саме оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна - двоповерховий котедж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 денний термін з дня отримання припису.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

За змістом статей 3 15 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

(пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня

2020 року у справі № 910/3009/18).

У цій справі прокурор звернувся з вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, зобов`язання знести самочинне будівництво.

Зазначені вимоги заявлені в інтересах держави в особі Одеської міської ради та в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Підставою для звернення до суду з вимогами в інтересах Одеської міської ради прокурор зазначав здійснення ОСОБА_1 реконструкції та будівництва нових житлових будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , чим порушено права Одеської міської ради, як власника земельної ділянкита єдиного органу, на який покладено повноваження щодо розпорядження земельними ділянками у межах населеного пункту.

Позовні вимоги в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради обґрунтовував тим, що спірне будівництво здійснене ОСОБА_1 за відсутності проектно-правової документації та відповідного дозволу органів архітектурно-будівельного контролю, при цьому приписи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про приведення у первісний стан об`єктів самочинного будівництва не виконані, а навпаки вжито заходів щодо незаконної реєстрації права власності на них і такими діями порушено інтереси держави у сфері містобудування.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто при здійсненні будівництва власник зобов`язаний дотримуватися норм та правил, встановлених законодавством України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо:

1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Разом з тим положення статті 376 ЦК України передбачають різні підстави для знесення самочинного будівництва.

Так, відповідно до частини четвертій статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тоді як в частині сьомій статті 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Для визначення ефективного способу захисту порушеного права та належності спору до цивільної чи адміністративної юрисдикції слід розмежовувати зміст порушеного права чи інтересу, за захистом якого звернувся прокурор.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, зазвичай, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі

№ 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня

2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі№ 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (пункти 25-27)).

У постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що позов контролюючого органу у межах реалізації ним повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що реалізуючи право державної власності на земельну ділянку, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у приватноправових відносинах. Указане стосується також випадків здійснення у визначених законом випадках представництва інтересів держави прокурором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що спір власника земельної ділянки щодо захисту майнового права на неї з особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій ділянці, розглядається за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (див. постанову від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 (пункт 6.30)).

Окрім того, у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1403цс16 Верховний Суд України виснував, що, коли позивач (орган державної влади) звертається до суду як власник земельної ділянки за захистом порушеного цивільного права, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний із вирішенням питання щодо права на землю.

Апеляційний суд, розглядаючи позов прокурора в інтересах держави як в особі Одеської міської ради (власника земельної ділянки), так і в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (контролюючого органу) вказаного не врахував та належним чином не з`ясував, які позовні вимоги заявлені прокурором в інтересах Одеської міської ради, а які в інтересах Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, та чим вони обґрунтовані, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про можливість розгляду всіх позовних вимог прокурора, заявлених як в інтересах власника земельної ділянки, так і в інтересах контролюючого органу в межах цивільного судочинства.

Зазначені обставини свідчать про те, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Крім того, Верховний суд зазначає, що у пункті 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зазначено, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема положень частини четвертої статті 376 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі

№ 523/6532/14-ц вказано, що у разі доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376 391 ЦК України і статей 152 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

Відповідно до частини першої статті 90 ЗК Української РСР 1970 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Згідно до частини першої статті 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України 2001 року якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , встановивши, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні попередніх власників житлового будинку за вказаною адресою

( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), і таке право користування землею зберігалося у наступних власників нерухомого майна, розміщеного на цій ділянці, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов`язання знесення житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , власником та співвласником яких є ОСОБА_5 , яка подала апеляційну скаргу.

Разом з тим, апеляційний суд не встановив, на якій саме земельній ділянці здійснено спірне будівництво та її площу, у зв`язку із чим належним чином не перевірив доводи прокурора щодо проведення будівництва саме на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Вказані обставини є суттєвими для правильного вирішення спору у цій справі.

Також апеляційним судом не враховано, що ОСОБА_5 не наділена правом представляти інтереси співвласників житлового будинку АДРЕСА_3 -

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Апеляційний суд на вказане уваги не звернув і за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 скасував рішення суду першої інстанції й в частині вирішення позовних вимог прокурора, заявлених до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо будинку АДРЕСА_3 , а саме про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 , та про зобов`язання ОСОБА_1 знести вказаний будинок.

Крім того, Верховний суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня

2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38),

від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц дійшла висновку, що позовні вимоги, спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав не можуть бути звернені до приватних нотаріусів, яких прокурор визначив співвідповідачами. За змістом пункту 9 частини першої статті 27, частини першої статті 31-1 цього Закону судове рішення, що набрало законної сили, про скасування рішення державного реєстратора є підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії. Остання вчиняється будь-яким державним реєстратором, а не лише тим, який прийняв скасоване у судовому порядку рішення. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що із набранням законної сили відповідним судовим рішенням виникає юридичний факт, з яким законодавство пов`язує юридичні наслідки, зокрема, обов`язок державного реєстраторавчинити відповідну реєстраційну дію. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальнимзаконом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)). З огляду на викладене, оскільки прокурор заявив позовні вимоги, спрямовані на скасування державної реєстрації речових прав, як до належних, так ідо неналежних відповідачів (приватних нотаріусів),висновок суду першої інстанції про задоволення відповідних вимог, зокрема, до співвідповідачів-приватних нотаріусів, який суд апеляційної інстанції не спростував, є помилковим. Суд мав задовольнити ці вимоги, вказавши, що належними відповідачами за ними є лише фізичні особи-набувачі речових прав, яких прокурор теж визначив співвідповідачами.

Нормами цивільного процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Перевірка доводів сторін, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи у касаційному порядку.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін щодо правовідносин, які між ними склалися, установити чи підлягає порушене право захисту та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта