ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 520/4031/19
адміністративне провадження № К/9901/33334/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 520/4031/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (головуючий суддя Котеньова О. Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Рєзнікової С. С., суддів Бегунца А. О., Макаренко Я. М.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 18 березня 2019 року № П-1696/0-1611/0-95-19, у наданні згоди ОСОБА_1 на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 50 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кам`янської селищної ради Дворічанського району Харківської області, що надана у постійне користування для ведення фермерського господарства « ОСОБА_1 » відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ХР № 09-00-001496, зареєстрованого 24 листопада 1998 року за № 252 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надати ОСОБА_1 згоду на відновлення меж земельної ділянки площею 50 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кам`янської селищної ради Дворічанського району Харківської області, що надана у постійне користування для ведення фермерського господарства « ОСОБА_1 » відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ХР №09-00-001496, зареєстрованого 24 листопада 1998 року за № 252 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею, з присвоєнням їй кадастрового номера.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмовляючи в наданні згоди, відповідач зазначає, що є невідповідність щодо користувача земельної ділянки, а саме громадянкою ОСОБА_1 , зазначеною в державному акті на право користування землею, та фактичним користувачем земельної ділянки - юридичною особою ФГ ОСОБА_1 .
Вважаючи таку відмову відповідача незаконною, позивач вказує на те, що документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою селянським (фермерським) господарством, до 2003 року був Державний акт, виданий на ім я голови С(Ф)Г із цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства. Для ФГ ОСОБА_1 правовстановлюючим документом, який дає право останньому на використання спірної земельної ділянки, є Державний акт на право постійного користування землею серії ХР №09-00-001496, виданий на ім`я голови фермерського господарства, як того вимагало чинне на той час законодавство, яка відповідно і є носієм речового права постійного користування відносно вказаної земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Харківський окружний адміністративний суді рішенням від 31 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 18 березня 2019 року № П-1696/0-1611/0/95-19, у наданні згоди ОСОБА_1 на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 50 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кам`янської селищної ради Дворічанського району Харківської області, що надана у постійне користування для ведення фермерського господарства « ОСОБА_1 » відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ХР № 09-00-001496, зареєстрованого 24 листопада 1998 року за № 252 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею. Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 50 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кам`янської селищної ради Дворічанського району Харківської області, що надана у постійне користування для ведення фермерського господарства « ОСОБА_1 » відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ХР № 09-00-001496, зареєстрованого 24 листопада 1998 року за № 252 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно чинного на час створення позивачем фермерського господарства законодавства, необхідною умовою набуття останнім статусу юридичної особи було отримання у користування земельної ділянки, у зв`язку з чим голова фермерського господарства з метою набуття та реалізацією фермерським господарством своїх прав, в тому числі, прав на користування земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства, здійснив дії щодо отримання у користування фермерським господарством земельної ділянки та оформлення прав на неї.
Поряд з цим, документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою селянським (фермерським) господарством до 2003 року був Державний акт, виданий на ім`я голови С(Ф)Г із цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства. Для ФГ ОСОБА_1 правовстановлюючим документом, який дає право останньому на використання спірної земельної ділянки, є Державний акт на право постійного користування землею серії ХР №09-00-001496, виданий на ім`я Голови ФГ, як того вимагало чинне на той час законодавство, яка відповідно і є носієм речового права постійного користування відносно вказаної земельної ділянки.
При цьому, суди визначили, що належним способом відновлення порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 02 грудня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що у межах спірних
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. 02 грудня 2019 року у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.
8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стеценко С. Г., судді: Рибачук А. І., Тацій Л. В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.
10. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
11. У зв`язку з відпусткою судді Рибачука А. І. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року № 82/0/78-20 здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну судді Рибачука А.І. та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
12. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 31 серпня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Кам`янської сільської ради Дворічанського району Харківської області від 24 грудня 1992 року ОСОБА_1 для створення та ведення селянського (фермерського) господарства надано земельну ділянку площею 25,22 га.
15. Позивачем зареєстровано приватне фермерське господарство ОСОБА_1 , що підтверджується Розпорядженням Представника Президента України від 02 квітня 1993 року № 100.
16. У 1998 році на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради від 14 липня 1998 року № 20 ОСОБА_1 додатково для ведення селянського (фермерського) господарства виділено земельну ділянку площею 24,78 га та видано державний акт на право постійного користування землею, серія ХР №09-00-001496, зареєстрований 24 листопада 1998 року за № 252 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею.
17. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою, в якій просила надати згоду ОСОБА_1 на відновлення меж земельної ділянки площею 50 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кам`янської с/ради Двурічанського району Харківської області, що надана у постійне користування для ведення селянського господарства « ОСОБА_1 » відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ХР № 09-00-001496, зареєстрованого 24 листопада 1998 року за № 252 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею, з присвоєнням їй кадастрового номера.
18. 18 березня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано позивачу відповідь, оформлену листом № П-1696/0-1611/0/95-19, відповідно до змісту якої відповідачем відмовлено у надані дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
19. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. За приписами ст. 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - № 858-IV) встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою.
22. Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
23. Положеннями ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
24. Частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
25. Згідно зі ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
26. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. При цьому державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею видавався на ім`я фермера - фізичної особи, зазвичай, голови селянського (фермерського) господарства.
27. Статтею 47 Земельного кодексу України (в редакції від 1990 року), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.
28. За приписами ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 973-IV громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.
29. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів суддів звертає увагу, що згідно чинного на час створення ОСОБА_2 фермерського господарства законодавства, необхідною умовою набуття останнім статусу юридичної особи було отримання у користування земельної ділянки, у зв`язку з чим голова фермерського господарства з метою набуття та реалізацією фермерським господарством своїх прав, в тому числі, прав на користування земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства, здійснила дії щодо отримання у користування фермерським господарством земельної ділянки та оформлення прав на неї.
30. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою селянським (фермерським) господарством до 2003 року був державний акт, виданий на ім`я голови С(Ф)Г із цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства. Для ФГ ОСОБА_1 правовстановлюючим документом, який дає право останньому на використання спірної земельної ділянки, є державний акт на право постійного користування землею серії ХР №09-00-001496, виданий на ім`я голови ФГ, як того вимагало чинне на той час законодавство, яка відповідно і є носієм речового права постійного користування відносно вказаної земельної ділянки.
31. Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
32. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333).
33. Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
34. Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.
35. Згідно з пунктами 84, 123 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600 накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. Службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
36. Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2013 року за № 742/23274, визначено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
37. Положення наведених нормативно-правових актів визначають, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ і такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, адже листи складаються лише у разі надання відповіді на звернення громадян.
38. У межах заявленого адміністративного спору позивач звернулася до відповідача із заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень повинен був прийняти відповідне управлінське рішення, в той час як останній протиправно направив відповідь на неї у формі листа.
39. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру з питань надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 50 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кам`янської селищної ради Дворічанського району Харківської області, що надана у постійне користування для ведення фермерського господарства «Піддубко Поліни Іванівни» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ХР № 09-00-001496, зареєстрованого 24 листопада 1998 року за № 252 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею чи відмови у його наданні у формі наказу, свідчить, що відповідач як уповноважений орган у даному випадку не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
40. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 824/138/18-а, від 28 травня 2020 року у справі № 813/1949/16, від 14 серпня 2020 року у справі № 815/6699/17 та від 24 листопада 2020 року у справі № 2240/3066/18.
41. Колегія суддів вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог та необхідності зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 50 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кам`янської селищної ради Дворічанського району Харківської області, що надана у постійне користування для ведення фермерського господарства «Піддубко Поліни Іванівни» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ХР № 09-00-001496, зареєстрованого 24 листопада 1998 року за № 252 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею, з урахуванням висновків суду, викладених вище.
42. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі та не впливають на правильність висновку судів попередніх інстанцій. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
43. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
44. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
45. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
46. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
47. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
48. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
49. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
50. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій