ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
10 березня 2020 року
справа №520/4100/19
адміністративне провадження №К/9901/3635/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)»
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у складі судді Зінченко А.В.,
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у складі суддів Резнікової С.С., Русланової В.Б., Бегунца А.О.,
у справі №520/4100/19
за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)»
до Головного управління ДПС у Харківській області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
21 травня 2019 року Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про нарахування з 01.01.2017 по 31.12.2017 в інтегрованій картці платника податку Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)» (код 08680891) пені на податок на додану вартість у розмірі 239 737,49 грн та зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)» (код 08680891) шляхом виключення (списати) з неї пені по податку на додану вартість у розмірі 239 737,49 грн.
26 червня 2019 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, Підприємству відмовлено в задоволенні позову з мотивів їх безпідставності.
04 лютого 2020 року Підприємством подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій прийнятими з порушенням норм матеріального права, з викладенням в них висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень статті 351 Кодексу адміністративного судочинства Украйни є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Товариства.
В обґрунтування касаційної скарги позивач доводить, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що в інтегрованій картці платника податку проводились дії щодо списання пені, штрафних санкцій, податкового боргу не за періоди які відображенні в рішеннях суду, а саме ухвалених у справі №820/3301/17, в порушення приписів підпунктів 66.1.3, 66.1.5 пункту 66.1 статті 66 Податкового кодексу України, яке полягає у не внесенні своєчасно даних до автоматизованої системи інтегрованої картки платника податку за 2016 рік.
Також, позивач наводить обставини щодо нарахування пені з 31 грудня 2013 року в сумі 166511 грн 10 коп., зазначає, що декларація з податку на додану вартість за листопад 2013 року, за якою належить до сплати 317296 грн, не охоплена жодним рішенням суду. Доводить, що судами попередніх інстанцій не встановлено та не оцінено ту обставину, що контролюючим органом здійснено стягнення податкового боргу поза межами граничного строку.
Посилається на наявність податкового боргу сформованого на підставі рішень судів, а саме постанов Харківського окружного суду від 03 жовтня 2012 року по справі №2а-9692/12/2070,від 27 червня 2013 року по справі №820/3894/13-а, рішення у справах №5960/12/2070, №12235/12/2070.
Заявник касаційної скарги вказує на нарахування податковим органом пені всупереч положенням підпунктів 14.1.175, 14.1.162 пункту 14.1, пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
06 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства та витребувано справу №520/4100/19 з Харківського окружного адміністративного суду.
02 березня 2020 року податковим органом наданий відзив на касаційну скаргу Підприємства до Верховного Суду, в якому відповідач заперечує проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - без змін.
12 лютого 2020 року справа №520/4100/15 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди попередніх інстанцій установили, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)» зареєстровано як юридична особа, включено до ЄДРПОУ за номером 08680891, перебуває на обліку податкового органу з 15 вересня 1995 року, є платником податку на додану вартість, заборгованість за яким станом на кінець грудня 2016 року складає 297 722,30 грн.
Податковим органом встановлено, що кошти, які надходили від позивача на погашення поточних податкових зобов`язань, контролюючим органом в автоматичному режимі спрямовувались на погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник у попередніх періодах в порядку черговості.
Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2017 року позивач, за наявності податкового боргу станом на січень 2017 року, сплачував лише поточні, самостійно визначені податкові зобов`язання, внаслідок чого черга до їх сплати надходила через один - два місяці після спливу законодавчо визначених термінів виконання свого податкового обов`язку,
Податковим органом на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню з податку на додану вартість в загальній сумі 239 737,49 грн.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень статті 203, пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, якою закріплено, що у разі наявності у платника податків такого податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків та використали правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 04.02.2019 по справі №814/2682/14, яким наведено тлумачення положень цієї статті, за яким, спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Відтак, дії контролюючого органу з автоматичного спрямування сплачених платником коштів на погашення податкового боргу, виходячи з хронології його виникнення, визнані судом законними.
Посилаючись на положення підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, за якою нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, суди попередніх інстанцій висновувались на тому, що затримка по сплаті податкових зобов`язань по деклараціям з ПДВ, поданим в 2017 році становила менше 90 днів, пеня за їх несвоєчасну сплату не нараховувалась.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що пеня в сумі 239 737,49 грн, яку позивач просить виключити з інтегрованих карток, нараховувалась ДП «ПДКВСУ (№54)» при сплаті податкового боргу, розстроченого судовими рішеннями, а саме ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012, від 14.07.2014 та від 14.07.2016 про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 по справі №2а-5960/12/2070 про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 2 882 480,60 грн, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 по справі №2а-12235/12/2070 про стягнення заборгованості в розмірі 1 243 646,27 грн. Зарахування сплачених платником податків сум податкового боргу здійснювалось контролюючим органом відповідно до графіків погашення заборгованості, розстроченої на підставі судових рішень, при погашенні цих сум контролюючим органом нараховувалась пеня.
Зі змісту статті 32 Податкового кодексу України вбачається, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.
З посиланням на приписи частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд апеляційної інстанції аналізуючи правомірність нарахування пені на суми податкового боргу, що був розстрочений судовими рішеннями, послався на позиції Верховного Суду викладені у постановах від 27.02.2018 по справі №805/4622/16-а (провадження № К/9901/2235/17), від 08.05.2018 по справі №802/777/16-а (провадження № К/9901/19309/18), в яких зазначено, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених, зокрема, підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
Відтак передумовою нарахування пені з підстав, визначених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення сплати боргу та не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, а така пеня фактично і є платою за таке розстрочення.
Суд констатує усталений правовий висновок, за яким нормами Податкового кодексу України не передбачено особливостей нарахування (або не нарахування) пені на розстрочені судовими рішеннями суми. Ухвалення судом рішення про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати цього боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570 (провадження К/9901/40938/18), 23.04.2019 у справі №808/8492/13-а (провадження К/9901/8986/18), на яку послався суд апеляційної інстанції.
За висновком судів попередніх інстанцій контролюючим органом нарахування пені на розстрочені судовими рішеннями суми ґрунтується на положеннях податкового законодавства і відповідає висновкам Верховного Суду, внаслідок чого підстави для задоволення позову і виключення з інтегрованих карток ДП ««ПДКВСУ (№54)» пені нарахованої з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року в сумі 239 737,49 грн, відсутні.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №822/2821/17 є неприйнятним, оскільки за обставинами наведеної справи на відміну від спору, який вирішується у цій справі, відсутній об`єкт нарахування пені.
Неприйнятними є доводи позивача про неналежне виконання податковим органом інших судових рішень, оскільки питання виконання цих рішень має вирішуватися в межах саме цих судових справ.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні рішення та постанови, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Підприємства слід залишити без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства ««Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)» залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі №520/4100/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер