ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 520/6760/19
адміністративне провадження № К/9901/5422/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Данилевич Н.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №520/6760/19
за позовом ОСОБА_1 до Східного апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Донецького апеляційного господарського суду про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Катунова В.В., суддів Бершова Г.Є., Ральченка І.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Східного апеляційного господарського суду (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), Донецького апеляційного господарського суду (далі - відповідач-3), з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ голови Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2019 №45-К (у редакції наказу від 03.07.2019 про внесення змін) у частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади;
1.2. поновити на посаді заступника начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду з 04 липня 2019 року;
1.3. стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.07.2019 по день поновлення за відрахування зборів та обов`язкових платежів.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка указує, що наказ голови Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2019 №45-к (в редакції наказу від 03.07.2019 «Про внесення змін») в частині звільнення ОСОБА_1 з посади є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачка підлягала переведенню до Східного апеляційного господарського суду на аналогічну посаду.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Позивачка 04.08.2015 переведена на посаду заступника начальника відділу узагальнення судової практики та аналізу судової статистики Донецького апеляційного господарського суду. 07.09.2017 назву відділу змінено на «Відділ узагальнення судової практики та систематизації законодавства», що підтверджується записом у трудовій книжці (копію додано до позовної заяви).
4. Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд; Донецький апеляційний господарський суд; Київський апеляційний господарський суд; Львівський апеляційний господарський суд; Одеський апеляційний господарський суд; Рівненський апеляційний господарський суд; Севастопольський апеляційний господарський суд; Харківський апеляційний господарський суд.
5. Утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у м. Харкові; Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську області, з місцезнаходженням у м. Дніпрі; Південний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Автономну Республіку Крим і м. Севастополь, з місцезнаходженням у м. Севастополі; Південно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську, Херсонську області, з місцезнаходженням у м. Одесі; Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та м. Київ, з місцезнаходженням у м. Києві; Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у м. Рівному; Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у м. Львові.
6. Планом заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 №475, передбачені заходи організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового та документального забезпечення, спрямовані на вжиття заходів, передбачених статтею 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо порядку ліквідації юридичної особи.
7. На кожну утворену в судах ліквідаційну комісію, відповідно до Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 №475, покладений обов`язок щодо здійснення послідовних кроків для вжиття заходів з працевлаштування працівників апаратів ліквідованих судів: від письмового повідомлення працівників про ліквідацію та попередження державних службовців про наступне припинення державної служби до вивільнення, зокрема здійснення заходів щодо працевлаштування таких працівників до видання наказу про звільнення. Згідно з пунктом 5 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.
8. 22 червня 2018 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Східного апеляційного господарського суду - та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
9. Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті «Голос України» 03.10.2018 №185 (6940).
10. 27 вересня 2018 року затверджено тимчасовий штатний розпис Східного апеляційного господарського суду. Цією ж датою до Східного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку позивачкою надіслано заяву щодо переведення її до новоутвореного суду на аналогічну посаду.
11. Східним апеляційним господарським судом було розглянуто заяву позивачки від 27.09.2018, про розгляд якої повідомлено листом від 09.10.2018 за вих. №000046/23. Так, ОСОБА_1 проінформовано про відсутність вакантних посад в тимчасовому штатному розписі суду та зазначено, що працевлаштування працівників на інші посади в інші установі, в разі ліквідації підприємства, законом покладено на власника або уповноважений ним орган (ліквідатор або ліквідаційна комісія) такого підприємства, установи, організації.
12. 03 жовтня 2018 року головою ДСА України затверджено штатний розпис Східного апеляційного господарського суду, яким передбачено, зокрема, посаду заступника начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства.
13. 08 жовтня 2018 року позивачці вручено письмове попередження про звільнення її із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду.
14. Для вирішення питання працевлаштування працівників Донецького апеляційного господарського суду за переведенням, відповідачем-3 було здійснено запити про наявність вакантних посад до Харківського адміністративного апеляційного суду, Харківського окружного адміністративного суду, Харківського апеляційного суду, усіх районних судів м. Харкова, ТУ ДСА України в Харківській області, новоутворених апеляційних господарських судів в апеляційних округах, місцевих господарських судів, про що свідчать матеріали справи (том 1, а.с. 107).
15. Також допомогу у працевлаштуванні працівників апарату суду було надано з боку Державної судової адміністрації України, а саме створено 40 додаткових посад у районних судах міста Харкова: Дзержинському, Жовтневому, Комінтернівському, Ленінському, Московському, Орджонікідзевському, Фрунзенському, Червонозаводському (том 1, а.с. 123).
16. Як вбачається з матеріалів справи, після отримання пропозицій щодо можливого працевлаштування за переведенням до вказаних судових установ, такі пропозиції доводилися головою Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду в присутності членів ліквідаційної комісії до працівників апарату суду, зокрема до позивачки. Проте остання не надала згоди на переведення її до інших судів, де пропонувались вакантні посади.
17. Так, 13.12.2018 після ознайомлення з пропозицією зайняти вакантну посаду консультанта Фрунзенського районного суду міста Харкова позивачка відмовилася від підпису, що підтверджується актом від 13.12.2018 (том 1, а.с. 117-118).
18. 21 грудня 2018 року після оголошення працівникам апарату суду усіх пропозицій, наданих районними судами міста Харкова, позивачка відмовилась від розгляду пропозицій, посилаючись на те, що запропоновані посади не є рівнозначними у розумінні Закону України «Про державну службу», про що свідчить акт від 21.12.2019 (том 1, а.с. 119).
19. 29 січня 2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена з листом Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 про наявність вакантної посади секретаря судового засідання, проте згода на переведення позивачем не надана (том 1, а.с. 121-122) .
20. 03 червня 2019 року позивачка здійснила на повідомленні (запропоновано 14 посад державної служби в районних судах м. Харкова) запис про те, що «Зазначені пропозиції не ведуть до її реального працевлаштування, оскільки районні суди знаходяться у стадії ліквідації» (том 1, а.с. 123).
21. Наказом голови Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2019 №45-К позивачці надано відпустку з наступним звільненням. Наказом голови Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2019 №50-К «Про внесення змін до наказу від 11.06.2019 №45-К» позивачку звільнено із займаної посади 03.07.2019 у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу.
22. 03 липня 2019 року з позивачкою проведено повний розрахунок та видано трудову книжку.
23. Не погоджуючись із вказаним наказом про звільнення, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
24. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2019 №45-К (в редакції наказу від 03.07.2019 про внесення змін) в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду з 04.07.2019. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 30388 (тридцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 40 коп.
25. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Східний апеляційний господарський суд продовжує виконувати повноваження (завдання) Донецького апеляційного господарського суду, передбачені статтею 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у визначеному Указом Президента окрузі, який включає, зокрема Донецьку та Луганську області. Отже, Указ Президента від 29.12.2017 №454/2017 спрямований не на ліквідацію Донецького апеляційного господарського суду, а на його реорганізацію, оскільки в ньому не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій Донецького апеляційного господарського суду, натомість ці завдання та функції покладені на Східний апеляційний господарський суд. Суд першої інстанції наголосив, що позивачці не було запропоновано посади аналогічної займаній до звільнення, а також відповідачами не проведено порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників, що могли претендувати на вказану посаду. Отож Донецький апеляційний господарський суду та Східний апеляційний господарський суд як суб`єкти владних повноважень не довели дотримання ними установленої законом процедури звільнення позивачки, зокрема в частині вирішення питання наявності у працівників переважного права на залишення на роботі, що передбачено статтею 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Суд першої інстанції зазначив, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За такого правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного наказу та наявності підстав для його скасування.
26. Щодо позовної вимоги позивачки про її поновлення на посаді заступника начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду, то суд першої інстанції дійшов висновку, що іншого способу захисту порушеного права позивачки, крім як поновлення на цій посаді, не існує.
27. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
28. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, не пов`язаною з ліквідованим судом. Отож для вирішення питання працевлаштування в Східному апеляційному господарському суді повинні бути відповідні умови, в першу чергу, - наявність вакантних посад, на які можна здійснити переведення працівників. Створити такі посади і запропонувати їх для переведення працівників з іншої установи може лише новоутворений суд. Водночас, не маючи можливості здійснити звільнення за переведенням ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду, та не маючи згоди позивачки на працевлаштування в інших судових установах, головою Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду, після спливу більш ніж восьми місяців після попередження працівника про ліквідацію суду і вичерпання інших можливостей працевлаштування позивачки було видано наказ від 11.06.2019 №45-К (в редакції наказу від 03.07.2019 про внесення змін) про звільнення. Таким чином, дії Донецького апеляційного господарського суду щодо звільнення ОСОБА_1 , які здійснювалися на виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», наказу ДСА України від 20.09.2018 №475 «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017», з додержанням норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, є законними, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду є правомірним та такий, що не підлягає скасуванню.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
29. 26 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020.
30. У касаційній скарзі остання, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
31. Підставою касаційного оскарження скаржниця визначила пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: у порушенні суб`єктом владних повноважень гарантій державного службовця як працівника, щодо недопущення будь-якої дискримінації під час працевлаштування до новоствореного суб`єкта владних повноважень державних службовців, вивільнених з реорганізованих/ліквідованих суб`єктів владних повноважень, які до реорганізації/ ліквідації виконували державні функції, якими наділяється новий суб`єкт владних повноважень.
32. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Данилевич Н.А.
33. Ухвалою Суду від 01.04.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
34. До Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких відповідачі, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просять в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
35. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Порядок проходження державної служби, а також підстави для її припинення врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
37. Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
38. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
39. Частинами першої, другої статті 21 Закону №889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
40. Частиною п`ятою статті 22 Закону №889-VIII, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
41. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87 цього Закону).
42. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII).
43. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (частина третя статті 87 Закону №889-VIII).
44. Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.
45. У випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».
46. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
47. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
48. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
49. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
50. Частинами першої-третьої статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
VI. Позиція Верховного Суду
51. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.
52. 30 квітня 2020 року Верховний Суд розглянув справу №520/6610/19 за подібних правовідносин про звільнення начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Донецького апеляційного господарського суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у зв`язку з ліквідацією цього суду на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017.
53. За результатами касаційного розгляду зазначеної справи, Верховний Суд ухвалив постанову, у якій, на підставі системного аналізу норм Закону №889-VIII та КЗпП України, висловив правову позицію, яка полягає у тому, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII регулюється нормами законодавства про працю, а саме статтями 40 та 49-2 КЗпП України (пункт 65).
54. У пункті 68 постанови Верховний Суд зазначив, що, виходячи із тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
55. Водночас у пунктах 73-79 постанови Верховний Суд зазначив таке: «При цьому, судами цілком правильно зазначено, що Східним апеляційним господарським судом, як новоутвореним судом, вживалися заходи щодо працевлаштування працівників ліквідованого суду, зокрема надавалася голові ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду інформація щодо усіх наявних вакансій в апараті новоствореного суду, а саме: повідомлено про наявну вакансію секретаря судового засідання по строковому договору, було повідомлено про наявні вакансії секретаря судового засідання (безстрокова); секретаря судового засідання (по строковому договору), посади судового розпорядника (по строковому договору); провідного спеціаліста відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства (по строковому договору); секретаря судового засідання по строковому договору; секретаря судового засідання (безстроково). Оскільки, Східний апеляційний господарський суд є новоствореною організацією, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем були вжиті відповідні заходи щодо можливого працевлаштування працівників апарату ліквідованого Донецького апеляційного господарського суду, зокрема позивачки, яка в свою чергу відмовилася від запропонованих вакансій. Також Суд вважає за необхідне зазначити, що Донецький апеляційний господарський суд в особі голови ліквідаційної комісії не наділений правом самостійного вирішення питання працевлаштування працівників до новоутворених судів, зокрема до Східного апеляційного господарського суду, і не має законних підстав для цього. Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, не пов`язаною з ліквідованим судом. Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, та в ньому як і в кожному іншому суді, є керівник апарату суду, який відповідно до частини п`ятої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», приймає рішення про призначення на посаду. Отже, для вирішення питання працевлаштування в Східному апеляційному господарському суді повинні бути відповідні умови, в першу чергу, - наявність вакантних посад, на які можна здійснити переведення працівників. Створити такі посади і запропонувати їх для переведення працівників з іншої установи може лише новоутворений суд. Таким чином, звільнення за переведенням до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду є можливим лише у разі надання керівником апарату цього суду відповідних пропозицій про переведення до суду працівників апарату ліквідованого Донецького апеляційного господарського суду».
56. Отже, у постанові від 30.04.2020 у справі №520/6610/19 Верховний Суд сформував правову позицію щодо звільнення державного службовця, який обіймав посаду у Донецькому апеляційному господарському суді, ліквідованого Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017, та окреслив обсяг дій, повноважень та компетенції, як ліквідованого суду - Донецького апеляційного господарського суду, так і новоствореного - Східного апеляційного господарського суду, аби їхні дії вважалися правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та не порушували прав, свобод та інтересів державного службовця. При цьому, у цій постанові Верховний Суд сформував чітку позицію про те, що відбулась саме ліквідація Донецького апеляційного господарського суду без правонаступництва, а не його реорганізація.
57. У подальшому, аналогічний правовий підхід Верховний Суд застосував також у постанові від 28.01.2021 у справі №520/7731/19 про звільнення заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Донецького апеляційного господарського суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у зв`язку з ліквідацією цього суду на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017.
58. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що, з моменту письмового попередження про наступне вивільнення/звільнення з роботи, ліквідаційною комісією Донецького апеляційного господарського суду надавалась інформація позивачці щодо усіх наявних вакансій в судових установах міста Харкова. Втім, позивачка від запропонованих посад відмовилась.
59. Такі обставини свідчать про дотримання Ліквідаційною комісією Донецького апеляційного господарського суду необхідної процедури щодо вжиття та здійснення заходів, передбачених чинним законодавством та Планом заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 №475, щодо працевлаштування позивачки.
60. Водночас, зважаючи на правову позицію, сформовану судом касаційної інстанції у постановах указаних вище, Донецький апеляційний господарський суд, в особі голови Ліквідаційної комісії, не наділений правом самостійного вирішення питання працевлаштування працівників до новоутворених судів, зокрема до Східного апеляційного господарського суду, і не має законних підстав для цього.
61. Як установлено судом апеляційної інстанції, інформація щодо наявних вакансій в апараті новоствореного суду надавалася Східним апеляційним господарським судом. Однак пропозицій щодо можливого переведення на посаду заступника начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду (або на іншу рівнозначну посаду) від керівника апарату новоутвореного суду не надходило.
62. Таким чином, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що, не маючи можливості здійснити звільнення за переведенням ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду, та не маючи згоди позивачки на працевлаштування в інших судових установах, головою Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду, після спливу більш ніж восьми місяців після попередження працівника про ліквідацію суду і вичерпання інших можливостей працевлаштування позивачки було видано спірний наказ.
63. На підставі викладеного Суд уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що дії Донецького апеляційного господарського суду щодо звільнення позивачки у зв`язку з ліквідацією суду, які здійснювалися на виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», наказу ДСА України від 20.09.2018 №475 «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017», з додержанням норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, є законними, а тому спірний наказ в частині звільнення від 11.06.2019 №45-К (в редакції наказу від 03.07.2019 про внесення змін) у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду є правомірним, та такий що не підлягає скасуванню.
64. Вимоги позивачки про поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, а тому такі задоволенню не підлягають.
65. Щодо посилання скаржниці на судову практику, Суд зазначає таке.
66. У постановах від 04.03.2014 (справа №21-8а14), від 27.05.2014 (справа №21-108а14), від 28.10.2014 (справа №21-484а14) Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
67. Проте посилання скаржниці на наведені судові рішення, як такі, що мають вплив на користь її доводів щодо відсутності ліквідації Донецького апеляційного господарського суду, протиправності її звільнення та, як наслідок, необхідності поновлення на роботі, є безпідставними. Спірні правовідносини у зазначених судових рішеннях є відмінними, обставини справи мають різний предмет правового регулювання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №520/6610/19, від 28.01.2021 у справі №520/7731/19.
68. Щодо клопотання скаржниці про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає таке.
69. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
70. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
71. За змістом наведеної норми права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
72. Проаналізувавши зазначені скаржницею підстави, якими заявниця обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права та в повній мірі дозволяють вирішити спір.
73. Отже, Суд не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
74. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
75. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
76. Переглянувши оскаржене судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
77. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VII. Судові витрати
78. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
79. Керуючись статтями 3 341 343 346 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
80. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
81. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
82. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року залишити без змін.
83. Судові витрати не розподіляються.
84. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
Н.А. Данилевич