№ 520/9380/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 520/9380/18

адміністративне провадження № К/9901/2991/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 (головуючий суддя: Мельнікова Л.В., судді: Калитка О.М., Рєзнікова С.С.) у справі №520/9380/18 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, військовослужбовцю, який визнаний інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю від 10 березня 2016 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок №975) та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі Положення №530);

зобов`язати відповідача подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, військовослужбовцю, який визнаний інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України №530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю 10 березня 2016 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку № 975 та Положення №530.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 позов задоволено:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у неподанні у 15- ти денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 ;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю 10 березня 2016 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 і ухвалено нове про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2019 скасовано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, а справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 і ухвалено нове про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом IIІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Відповідно до інформації, зазначеній у витягу протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 465 від 12.02.2015, захворювання позивача пов`язане із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно відомостей, зазначених у довідках до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №106198, 12 ААА №459577, позивачу встановлено з 16.06.2015 ІII групу інвалідності, у зв`язку з захворюванням, що пов`язане із виконанням військових обов`язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії.

10.03.2016 позивач, через Харківський ОВК, звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням IIІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. До заяви позивачем додано пакет необхідних документів.

Не отримавши відповіді, позивач 09.07.2018 повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитом про отримання інформації щодо результатів розгляду його заяви від 10.03.2016 про призначення та виплату одноразово грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю з вимогою негайно направити документи до Міністерства оборони України.

На зазначене звернення від 09.07.2018 відповідач листом від 23.07.2018 №2152/ВСЗ повідомив заявника про те, що підстав для складання і подання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги немає, оскільки до заяви не додано документи на підтвердження проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Міністерстві оборони та документи, що свідчать про причини та обставини поранення.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 10.03.2016 звернувся до відповідача із заявою, разом з необхідним пакетом документів, про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, проте відповіді на зазначену заяву так і не отримав.

Не отримавши відповіді, позивач 09.07.2018 повторно звернувся до Харківського ОВК із запитом про отримання інформації щодо результатів розгляду його заяви від 10.03.2016 з вимогою негайно направити документи до Міністерства оборони України для розгляду питання щодо призначення та виплати ОГД. Листом від 23.07.2018 відповідач повідомив про неможливість прийняття рішення щодо складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги, що пов`язано із відсутністю повного пакету документів (не додано документи, що підтверджують проходження позивачем строкової служби в Міністерстві оборони України та документ, що свідчить про причину та обставини поранення, контузії тощо).

Позивач вважає, що всупереч встановленому законодавцем обов`язку військового комісаріату протягом 15-днів з дня реєстрації документів скласти і направити до компетентного органу висновок щодо призначення та виплати ОГД, відповідач свідомо чинить перешкоди у реалізаціє позивачем права на належний соціальний захист.

Відповідач проти позову заперечує. Стверджує, що за відсутності повного пакету документів останній не може реалізувати свої повноваження шляхом оформлення висновку про призначення та виплату позивачу ОГД.

Також за позицією відповідача, позивачем пропущений строк звернення до суду із цим позовом, оскільки відповідь на звернення від 10.03.2016 ним отримана ще у березні 2016 року, а позов пред`явлений у жовтні 2018 року. На підтвердження зазначених обставин відповідач долучив до відзиву лист-відповідь від 17.03.2016 №517/ВСЗ.

У відповіді на відзив позивач, окрім доводів, наведених ним у позові, зазначає, що з моменту звернення до відповідача із заявою від 10.03.2016 і до 09.07.2018 жодної інформації стосовно результату розгляду його питання не отримував. Лише на повторне звернення, 23.07.2018, отримав відповідь про відмову у складанні висновку щодо можливості призначення йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з необхідністю надати додаткові документи.

За наведених обставин, позивач вважає, що строк звернення до суду має обчислюватися з моменту отримання ним листа Харківського ОВК від 23.07.2018 №2152/ВСЗ.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. Суд першої інстанцій констатував, що позивач надав вичерпний перелік документів, необхідних для розгляду питання щодо підготовки та направлення до Міністерства оборони України висновку для вирішення питання про призначення та виплати йому ОГД.

Залишаючи вперше позовну заяву без розгляду (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019), суд апеляційної інстанції виходив з того, що 10.03.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, на яке відповідач листом від 17.03.2016 №517/ВСЗ надав відповідь про відсутність підстав для складання і направлення висновку до Міністерства оборони України. 09.07.2018 позивач повторно звернувся до Харківського ОВК із запитом про отримання інформації щодо результатів розгляду його заяви від 10.03.2016, на яку також отримав відповідь у формі листа від 23.07.2018 №2152/ВСЗ.

На переконання апеляційного суду, позивач у період часу з першого звернення (березень 2016) до липня 2018 року мав реальну можливість, (повинен) був дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів внаслідок бездіяльності відповідача. Відтак та обставина, що позивач про порушення своїх прав дізнався лише 23.07.2018 з листа відповідача №2152/ВСЗ, за висновком суду апеляційної інстанції, не вважається самостійною поважною причиною пропуску процесуального строку звернення до суду.

Верховний Суд не погодився із таким висновком суду апеляційної інстанції, у зв`язку із чим скасував постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, а справу направив для продовження розгляду до апеляційного суду.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу позивача листа від 17.03.2016 №517/ВСЗ та підтвердження про його отримання. Враховуючи, що відповідачем не доведено, що на адресу ОСОБА_1 направлялася відповідь на його заяву від 10.03.2016 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням IIІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, суд апеляційної інстанції помилково залишив позовні вимоги без розгляду.

За висновками касаційного суду, оскільки про порушення свого права позивач дізнався з листа Харківського обласного військового комісаріату від 28.07.2018 №2152/ВСЗ, а з позовом звернувся 26.10.2018, то строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, не пропущений.

Апеляційний суд оскаржуваною у цій справі постановою від 23.12.2019 повторно залишив позовну заяву без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Свою позицію апеляційний суд обґрунтував тим, що відповідач на звернення позивача від 10.03.2016 надав відповідь листом від 17.03.2016 №517/ВСЗ, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.41). Суд апеляційної інстанцій також зазначив про те, що копію цього листа позивачем було приєднано до матеріалів позовної заяви (а.с. 23).

За таких обставин апеляційний суд констатував факт обізнаності позивача про результат розгляду порушеного ним у зверненні від 10.03.2016 питання ще з березня 2016 року.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки протягом більше ніж року (з липня 2017 року по 26.10.2018) позивач не вважав, що відмова відповідача скласти і надіслати висновок до МО України порушують його права, відносини між сторонами набули ознак сталості і стабільності, відповідно подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин такого тривалого зволікання із оскарженням спірних дій відповідача, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Стверджує, що апеляційним судом при розгляді цієї справи не були враховані висновки Верхового Суду, викладені в постанові від 05.09.2019, що стосується недоведеності відповідачем факту надіслання та відповідно отримання позивачем листа від 17.03.2016 №517/ВСЗ. Скаржник наполягає, що він не отримував зазначеного листа, докази чого також відсутні у матеріалах справи. Про порушення своїх права скаржник фактично дізнався з листа від 28.07.2018 №2152/ВСЗ, який отримав у відповідь на його письмовий запит від 09.07.2018. Таким чином строк звернення до суду має обчислюватися з дня отримання позивачем листа від 28.07.2018.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Спірним у цій справі є момент, з якого необхідно обчислювати строк звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дати листа від 17.03.2016 №517/ВСЗ, який, як стверджує відповідач, було надіслано позивачу у відповідь на його заяву від 10.03.2016.

Натомість позивач заперечує факт отримання ним цього листа, та зазначає, що про порушення свої прав дізнався у липні 2018 року з листа відповідача від 28.07.2018 №2152/ВСЗ, наданим на його повторне звернення від 09.07.2018.

За висновками суду апеляційної інстанції, обставини надіслання позивачу відповіді (листа від 17.03.2016 №517/ВСЗ) є підтвердженими.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 73, 75 і 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із вимогами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У справі, що розглядається відповідач разом із відзивом на позовну заяву надав суду копію листа від 17.03.2016 №517/ВСЗ (а.с. 41), який, як стверджує останній, було направлено позивачу у відповідь на його заяву від 10.03.2016.

Наданий відповідачем лист апеляційний суд вважав достатнім доказом повідомлення позивача ще у березні 2016 року про результати розгляду його звернення від 10.03.2016, тому дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних на те причин.

Колегія суддів враховує, що попереднє рішення апеляційного суду від 24.04.2019 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду було предметом касаційного перегляду, де Верховний Суд з посиланням на Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 та Закон України «Про поштовий зв`язок» констатував відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідачем на адресу позивача листа від 17.03.2016 №517/ВСЗ та відповідно підтвердження його отримання.

Верховний Суд у цій справі зазначив, що про порушення свого права позивач дізнався з листа Харківського обласного військового комісаріату від 28.07.2018 №2152/ВСЗ, а з позовом звернувся 26.10.2018, тому позов пред`явлено у межах строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.09.2019 за результатами перегляду попереднього рішення апеляційного суду від 24.04.2019 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду залишилися без врахування апеляційним судом при постановленні оскаржуваного у цьому касаційному провадженні рішення про залишення позовної заяви без розгляду з тих же підстав, що і попереднє від 05.09.2019.

Колегія суддів зазначає, що під час повторного розгляду справи будь-яких нових доказів на підтвердження направлення позивачу листа від 17.03.2016 №517/ВСЗ апеляційним судом не витребовувалося і в матеріалах справи такі відсутні.

Верховний Суд наголошує, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків апеляційного суду про пропуск позивачем строку звернення до суду на підставі тих доказів, що наявні в матеріалах справи.

Одночасно колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційного суду про те, що позивачем разом із позовною заявою було подано копію листа від 17.03.2016 №517/ВСЗ, оскільки по-перше: цей лист відсутній серед переліку документів, що подаються із позовною заяву; та по-друге: вперше вказаний лист було приєднано відповідачем до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву (а.с.39-41), про що зазначено у додатках до нього.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №520/9380/18 скасувати.

Справу №520/9380/18 направити на продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа