ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа №520/9392/23
адміністративне провадження № К/990/6337/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 520/9392/23
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення суми
за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Рєзнікової С.С., суддів Бегунца А.О., Мельнікової Л.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та суть спору
1. У квітні 2023 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДСНС у м. Києві) через систему «Електронний суд» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило:
1.1. стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ДСНС у м. Києві загальну заборгованість в розмірі 14585,46 грн з якої: одноразова грошова допомога після контракту укладання першого контракту (18 календарних місяців) - 6942,27 грн; надлишково використана щорічна відпустка (25 календарних днів) - 7643,19 грн.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
2. Рядовий служби цивільного захисту ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 7-ДПРЧ ГУ ДСНС України у м. Києві з 2019 року (наказ «Про кадрові питання» від 25.11.2019 № 796).
3. Відповідно до укладеного між ГУ ДСНС України у м. Києві та ОСОБА_1 першого контракту про проходження служби від 25.11.2019 № 730/19, останній бере на себе зобов`язання сумлінно виконувати вимоги Присяги служби цивільного захисту, наказів чи розпорядження керівників, свої службові обов`язки. Строк контракту складає 3 (три) роки.
4. За допущені невиходи на службу без поважних причин (прогули): у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, згідно статей 58, 68 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, пункту 7 розділу І та пунктів 2, 3 розділу XVI Інструкції № 623 відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, у вигляді звільнення зі служби (наказ ГУ ДСНС України у м. Києві «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 26.03.2021 № 227).
5. Наказом ГУ ДСНС України у м. Києві «Про кадрові питання» від 05.04.2021 № 248, відповідача звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас збройних сил України за пунктами 11, 12, 56, 173 та підпунктом 6 пункту 176 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу), з постановкою на військовий облік. Утримано виплачену одноразову грошову допомогу після укладання першого контракту за 18 (вісімнадцять) календарних місяців. Відраховано кошти за надлишково використану щорічну відпустку за поточний рік (25 календарних днів).
6. Згідно з аркушем бесіди від 25.10.2019 позивача ознайомлено та роз`яснено наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, яким затверджено Інструкцію «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», а саме пункт 4 розділу XXVI - утримання одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту.
7. Відповідно до довідки управління та фінансів Головного управління від 07.04.2023 № 151 підлягають утриманню кошти за виплачену одноразову грошову допомогу після укладання першого контракту в розмірі 6 942,27 грн, за 18 календарних місяців та надлишково використану щорічну відпустку (25 календарних днів) в розмірі 7 643,19 грн. Загальна заборгованість щодо надлишково виплачених коштів складає 14 585,46 грн.
8. З метою досудового врегулювання спору ГУ ДСНС України у м. Києві зверталося до відповідача з письмовою вимогою (попередженням) від 04.01.2022 № 7101-25/024 щодо погашення заборгованості у добровільному порядку, однак заборгованість відповідачем не погашено, оплати ні у визначений термін в попереджені, ні по теперішній час на реєстраційний рахунок ГУ ДСНС України у м. Києві кошти відповідачем не перераховані.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ ДСНС України у м. Києві загальну заборгованість в розмірі 14585,46 грн, з якої: одноразова грошова допомога після контракту укладання першого контракту (18 календарних місяців) - 6942,27 грн; надлишково використана щорічна відпустка (25 календарних днів) - 7643,19 грн.
10. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі № 520/9392/23 скасовано, адміністративний позов ГУ ДСНС України у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення суми залишено без розгляду.
10.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до суду з вказаним позовом, а обставини, на які посилається позивач, а саме звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі.
10.2. Так, судом цієї інстанції встановлено, що з позовом до суду в порядку цивільного судочинства позивач звернувся у червні 2022 року та ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 10.08.2022 провадження у цивільній справі № 948/285/22 закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Полтавського апеляційного суду від 14.12.2022 по справі № 948/285/22 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Позивач оскаржив вказані судові рішення до Верховного Суду, який постановою від 24.03.2023 у справі № 948/285/22 касаційну скаргу ГУ ДСНС України у м. Києві залишено без задоволення, а ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 10.08.2022 та постанову Полтавського апеляційного суду від 14.12.2022 залишено без змін.
10.3. Суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач за результатами апеляційного перегляду ухвали Машівського районного суду Полтавської області від 10.08.2022 у цивільній справі № 948/285/22, з набранням 14.12.2022 законної сили постанови Полтавського апеляційного суду від 14.12.2022 не був позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 про стягнення сум в порядку адміністративного судочинства. Водночас із цим позовом до суду адміністративної юрисдикції позивач через систему «Електронний суд» звернувся 26.04.2023.
10.4. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Верховного Суду після ухвалення постанови від 24.03.2023 по справі № 948/285/22 із заявою/клопотанням в порядку частини четвертої статті 377 ЦПК України про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, тобто до Харківського окружного адміністративного суду.
10.5. Таким чином, за оцінкою цього суду, доводи позивача стосовно дотримання останнім строку звернення до суду з вказаним позовом є необґрунтованими та спростовуються встановленими по справі обставинами.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ГУ ДСНС у м. Києві звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №520/9392/23 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
11.2. Так, касатор зазначає, що оскільки КАС України не містить прямої норми для відшкодування майнової шкоди службовими особами під час їх виконання службових обов`язків або після їх звільнення та цей спір не стосується питань з приводу прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби та не пов`язаний з захистом прав відповідача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, як це передбачено в адміністративному судочинстві, а предметом позову є вимога стягнути на свою користь заборгованість з відповідача, а саме грошові кошти після його звільнення, тобто спір має приватноправовий характер, який обумовлений порушенням майнового, тобто приватного права позивача, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
11.3. Зауважує, що судова практика щодо справ про відшкодування заборгованості після звільнення у осіб перед ГУ ДСНС склалася з 2019 року, а саме в аналогічних справах, які ГУ ДСНС подавалися до судів в порядку цивільного судочинства, які були прийняті до провадження, за результатом розгляду яких виносилися судові рішення, такі справи як: № № 711/8063/19, 576/1972/19, 754/5879/20, 729/1085/21, 369/7140/22, 371/450/22, 734/1856/22, 759/9928/22.
11.4. Позивач пояснює, що у червні 2022 року ГУ ДСНС у м. Києві звернулося до Машівського районного суду Полтавської області з цією позовною заявою на підставі частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають трудових та інших правовідносин; крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Проте, ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 10.08.2022 у справі № 948/285/22 за позовом ГУ ДСНС у м. Києві до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості щодо надлишково виплачених коштів, відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження було закрито, у зв`язку з тим, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказану ухвалу позивач оскаржив в апеляційному порядку та постановою Полтавського апеляційного суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу ГУ ДСНС у м. Києві залишено без задоволення, ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 10.08.2022 - залишено без змін. За наслідком касаційного оскарження відповідачем цих судових рішень Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 24.03.2023 залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
11.5. Як вказує касатор, із цим позовом в порядку адміністративного судочинства ГУ ДСНС у м. Києві звернулося до Харківського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» 26.04.2023, тобто протягом місячного терміну після ухвалення постанови Верховним Судом у справі № 948/285/22.
11.6. Отже, на думку скаржника, пред`являючи позовну заяву в рамках адміністративного судочинства та дотримуючись усіх етапів оскарження, як це визначено чинним законодавством та було визначено у рішеннях попередніх інстанцій у справі № 948/285/22, ГУ ДСНС у м. Києві вчинило це в межах терміну для відновлення порушеного права, згідно з положеннями, визначеними частиною п`ятою статті 122 КАС України.
11.7. Скаржник також зауважує на помилковості висновків суду апеляційної інстанції щодо того, що у ГУ ДСНС у м. Києві були наявні підстави для звернення до Верховного Суду, після ухвалення постанови від 24.03.2023 у справі № 948/285/22, із заявою в порядку частини четвертої статті 377 ЦПК України до про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, а саме до Харківського окружного адміністративного суду. Так, провадження у цивільній справі № 948/285/22 було закрито судом першої інстанції і положення статті 256 ЦПК України не передбачать, у цьому випадку, звернення із такою заявою.
11.8. Крім того, касатор вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася та обставина, що відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі № 520/9392/23 і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником до суду не подано. З наявних матеріалів справи слідує, що відповідач отримав копію оскаржуваного рішення від 08.06.2023 та був ознайомлений з ним в цей же день 08.06.2023, що підтверджується його поясненнями та відомостями в підсистемі "Електронний суд". Отже, у останнім строком для апеляційного оскарження було 07.07.2023, проте апеляційна скарга була подана апелянтом 10.07.2023, що свідчить про порушення встановленого частиною першою статті 295 КАС України тридцятиденного строку на оскарження цього рішення.
11.9. Однак, як зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції, порушуючи процесуальні норми, не врахував пояснення позивача щодо пропущеного строку відповідачем для апеляційного оскарження. Відповідно, не було додержало встановлений законодавством порядок процесуальних дій суду у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження, що призвело до відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції, що є порушенням пункту 4 частини першої статті 299 КАС України та ухвалення судом неправомірного рішення у справі.
11.10. Крім того, на думку касатора, суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі №520/9392/23, враховуючи скрутні матеріальні умови, наявність яких останній доводив відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року. Скаржник уважає, що суд мав би перевірити чи підтверджується у апелянта відсутність доходу протягом періоду з 01.01.2023 до дня звернення до суду 10.07.2023 та неспроможність сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, доказів чого той не надав. А тому, на переконання касатора, апелянт не надав належних доказів, які б підтверджували неможливість сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.03.2024 відкрито касаційне провадження у вищевказаній касаційній скарзі.
13. Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.02.2024 про відкриття касаційного провадження отримана ОСОБА_1 07.03.2024, що підтверджується доставкою електронного листа до «Електронного кабінету» відповідача. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.09.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
16. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
17. Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
18. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Право на звернення до суду може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
20. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
21. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.
22. За обставинами цієї справи ОСОБА_1 звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас збройних сил України наказом ГУ ДСНС України у м. Києві «Про кадрові питання» від 05.04.2021 № 248, з одночасним утриманням виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту за 18 (вісімнадцять) календарних місяців, а також відраховано кошти за надлишково використану щорічну відпустку за поточний рік (25 календарних днів).
23. З метою досудового врегулювання спору ГУ ДСНС України у м. Києві зверталося до відповідача з письмовою вимогою (попередженням) від 04.01.2022 № 7101-25/024 щодо погашення заборгованості у добровільному порядку, однак заборгованість відповідачем не погашено, оплати ні у визначений термін у попереджені, ні по теперішній час на реєстраційний рахунок ГУ ДСНС України у м. Києві кошти відповідачем не перераховані.
24. Із цим позовом до суду адміністративної юрисдикції ГУ ДСНС України у м. Києві звернувся через систему «Електронний суд» лише 26.04.2023, тобто як обґрунтовано зауважили суди попередніх інстанцій з пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.
25. За висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 30.08.2023 у справі №520/1986/23, від 07.09.2023 у справі №520/2134/23, від 11.10.2023 у справі №520/10899/22, від 30.11.2023 у справі №520/761/23, від 25.01.2024 у справі №520/2137/23, у спірних правовідносинах строк звернення врегульовано положеннями абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України і становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог, яким, якщо не встановлено іншого, є день звільнення з публічної служби.
26. Пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
27. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
28. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
29. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
30. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
31. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
32. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
33. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
35. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
36. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
37. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
38. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
39. Ключовою причиною, з якою ГУ ДСНС у м. Києві пов`язує поважність пропуску строку із цим позовом в порядку адміністративного судочинства, є попереднє звернення позивача у цій справі з аналогічним позовом до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, що, за твердженням скаржника, відповідало тогочасній судовій практиці у питанні визначення юрисдикції щодо предмету позову, аналогічному у цій справі.
40. У цьому зв`язку Верховний Суд зауважує, що питання підсудності у цій категорії спорів було визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), у якій сформульовано висновок, що спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
41. З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень Велика Палата Верховного Суду у цій постанові відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 815/5027/15, від 03.10.2018 у справі №755/2258/17, про те, що спори за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення збитків/відшкодування шкоди, завданих особою, що перебуває або перебувала на державній/публічній службі, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) викладено висновок про те, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
43. Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що відступаючи від раніше сформованих висновків у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, Суд може не вказувати усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
44. Правовий висновок, сформований у постанові від 05.12.2018 у справі №818/1688/16, велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримала, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 04.09.2019 у справі № 127/7858/18 (провадження №14-373цс19).
45. На підставі наведеного Суд констатує, що звертаючись до суду цивільної юрисдикції у червні 2022 року з предметом позову, щодо якого чітко та однозначно Велика Палата Верховного Суду ще у травні 2018 року сформулювала висновок про належність спорів з таким предметом до адміністративної юрисдикції, не надавало позивачу у цій справі жодних легітимних очікувань щодо розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.
46. На цьому акцентував увагу Верховний Суд і у постанові від 24.03.2023 у справі №948/285/22, залишаючи без змін ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 10.08.2022 та постанову Полтавського апеляційного суду від 14.12.2022 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ГУ ДСНС у м. Києві до того самого позивача та з тим самим предметом позову, що і у цій справі.
47. У контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 914/2652/19 зазначив, що подання позову з недодержанням правил предметної чи суб?єктної юрисдикції не перериває перебігу строку звернення з позовом до суду, проте з урахуванням конкретних обставин справи може бути поважною причиною для поновлення такого строку для звернення до суду за захистом порушеного права особи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 420/9196/20.
48. За наведених обставин Верховний Суд приходить до висновку, що звернення з позовом не до тієї юрисдикції в той час, коли задовго до такого звернення Верховним Судом чітко та однозначно визначено до юрисдикції якого суду належить такий спір, є суто суб`єктивною причиною, пов`язаною із неналежною організацією процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб самого позивача та не є обставиною, яка є об`єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язаною з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
49. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
50. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
51. Частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
52. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов ГУ ДСНС України у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів з підстав пропуску строку звернення до суду із цим позовом з урахуванням його тривалості, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення статей 123 240 319 КАС України.
53. Реагуючи на доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині незастосування до відповідача наслідків пропуску строку звернення на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та безпідставне звільнення останнього від сплати судового збору, що призвело до надання останньому необґрунтованих переваг у судовому процесі та порушення процесуальної рівності сторін, Верховний Суд виходить із такого.
54. Положеннями частин 5, 6 статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
55. Днем вручення судового рішення є, зокрема, 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
56. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
57. Так, згідно з довідкою про доставку електронного листа, ОСОБА_1 отримав рішення суду першої інстанції в електронному кабінеті 08.06.2023 о 20:25. Тобто відлік строку на оскарження рішення суду першої інстанції для нього розпочався з наступного дня - 09.06.2023 та закінчувався 09.07.2023, що припадає на вихідний день - неділю.
58. За правилами частини шостої статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
59. Тож звернувшись до суду 10.07.2023 ОСОБА_1 строку звернення до суду не пропустив.
60. Щодо доводів на неправомірне звільнення від сплати ОСОБА_1 від сплати судового збору, колегія суддів наголошує поза увагою касатора залишилося положення пункту 1 частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
61. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.07.2018 у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
62. Попереднім календарним роком, який передував сплаті судового збору за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги був 2022, відтак непослідовні вказівки касатора на обов?язкове надання доказів відсутності доходу із 1 січня 2023 року по день подання апеляційної скарги (10.07.2023) та неспроможності сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. Надані апелянтом за цей період відомості, за оцінкою суду, надавали можливість звільнити його від сплати судового збору.
63. Отже доводи ГУ ДСНС України у м. Києві щодо надання апеляційним судом апелянту необґрунтованих переваг у судовому процесі та порушення процесуальної рівності сторін не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду.
64. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
65. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
66. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
67. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишити без задоволення, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов