17.07.2024

№ 521/11910/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №521/11910/17

провадження №К/9901/57356/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про виконання судових рішень, визнання протиправними бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Стас Л. В., суддів: Турецької І. О., Косцової І. П.

І. Суть спору

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області), в якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10;

1.2. зобов`язати ДКС України негайно нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10;

1.3. визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 21 березня 2011 року по 19 червня 2011 року згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11;

1.4. зобов`язати ДКС України негайно нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 21 березня 2011 року по 19 червня 2011 року згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11;

1.5. визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо нарахування компенсації ОСОБА_1 за порушення строку перерахування коштів згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10;

1.6. зобов`язати ДКС України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів у справі № 2а-989/10 згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2010 року за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

1.7. визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо нарахування компенсації ОСОБА_1 за порушення строку перерахування коштів згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11;

1.8. зобов`язати ДКС України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів у справі № 2а/1519/5456/11 згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2010 року за період з 21 березня 2011 року по 19 червня 2011 року в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

2.1. Крім того постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси щодо безпідставної відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправними, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 21 березня 2011 року по 19 червня 2011 року.

2.2. Однак, незважаючи на наведені судові рішення їх фактично відповідачем не виконано.

2.3. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з метою захисту своїх прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 є пенсіонеркою та на неї розповсюджується Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

4. Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

5. Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси щодо безпідставної відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправними, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 21 березня 2011 року по 19 червня 2011 року.

6. Згідно з інформаційних листів Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17 червня 2016 року, 14 липня 2015 року та 13 серпня 2015 року до виконавчої служби надійшли заяви про прийняття відповідних виконавчих документів, які в подальшому були передані до ГУ ДКС України в Одеській області.

7. Листами ГУ ДКС України в Одеській області від 29 червня 2017 року та ДКС України від 11 липня 2017 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що ГУ ДКС України в Одеській області забезпечено облік і зберігання виконавчих листів, виданих згідно з рішеннями Малиновського районного суду міста Одеси до настання черги за бюджетною програмою "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", оскільки відповідно до підпункту першого пункту 9 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень.

8. Станом на липень 2017 року постанова Малиновського районного суду м. Одеси суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10 та постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11 залишаються не виконаними.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року в позові відмовлено.

10. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з відсутності переконливих доказів, які б свідчили про протиправність дій, рішень чи бездіяльності відповідачів.

11. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

11.1. Визнано протиправною бездіяльність ДКС України та ГУ ДКС України в Одеській області щодо невиконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10 та постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11.

11.2. Зобов`язано ДКС України та ГУ ДКС України в Одеській області здійснити виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10 та постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11.

11.3. Визнано протиправною бездіяльність ДКС України та ГУ ДКС України в Одеській області щодо ненарахування ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10 та постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11, згідно зі статтею 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

11.4. Зобов`язано ДКС України та ГУ ДКС України в Одеській області провести нарахування і забезпечити виплату ОСОБА_1 компенсації в розмірі трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10 та постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11, відповідно до статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

11.5. В решті позову - відмовлено.

12. Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, прийшов до висновку про порушення відповідачами термінів виконання судових рішень, що свідчить про допущення неправомірної бездіяльності, яка призводить до несвоєчасного отримання позивачем належних їй відповідно до судових рішень коштів. Разом з цим суд апеляційної інстанції зауважив. що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов`язань, не звільняє боржника від виконання рішень суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі представник ДКС України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

14. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що резолютивні частини судових рішень мають зобов`язальний характер у зв`язку з чим ОСОБА_1 подано виконавчі листи у справах № 2а-989/10, № 2а/1519/5456/11 на виконання до органу виконавчої служби. Своєю чергою Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на виконання Порядку погашення заборгованості передано за актом передавання відповідні виконавчі документи разом із довідками УПФУ про нараховані суми до ГУ ДКС України в Одеській області, яким вони скеровані до Казначейства для погашення заборгованості за рахунок бюджетної програми. Казначейством з дотриманням принципу черговості погашено заборгованість у справах №2а-989/10, №2а/1519/5456/11 та перераховано присуджені ОСОБА_1 кошти 22 червня 2018 року та 19 червня 2018 року відповідно. Казначейством не здійснено нарахування компенсації, оскільки законодавством не передбачено її виплати при погашенні заборгованості за рішеннями зобов`язального характеру.

14.1. Наголошує на помилковому застосуванні судом апеляційної інстанції приписів статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" до спірних правовідносин, що склались у цій справі.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

23. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

24. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

25. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

26. Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

27. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили (тобто до 01 січня 2013 року), боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

28. З метою реалізації пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901-VI постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440), пунктом 2 якого передбачено, що боржник - це зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб`єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.

29. Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина.

30. Приписами пункту 8 Порядку № 440 визначено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника тощо.

31. Відповідно до пункту 13 вищезазначеного Порядку передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом. Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов`язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.

32. Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 440 до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи.

До рішень зобов`язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, і завірені гербовою печаткою.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання. Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості та передаються органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в паперовому та електронному.

33. Положеннями пункту 19 Порядку № 440 передбачено, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

34. Відповідно до пункту 20 Порядку № 440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 року.

35. Частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

36. Відповідно до пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

37. Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

38. Згідно з пунктом 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

39. Згідно з пунктом 51 Порядку № 845 в рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

VI. Позиція Верховного Суду

40. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі зводиться до тривалого невиконання судових рішень у справах № 2а-989/10, № 2а/1519/5456/11.

41. З огляду на те, що відповідачем у вказаних справах є орган державної влади - Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси, а предметом спорів - здійснення перерахунку та виплату пенсії ОСОБА_1 , а також нарахування та стягнення на користь ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, виконання згаданих судових рішень було покладено на ДКС України відповідно до Закону № 4901-VI.

42. Слід зазначити, що у справі, яка розглядається, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності дій (бездіяльності) щодо нездійснення виплати нарахованої заборгованості по пенсії, а також по щомісячній державній соціальній допомозі згідно з постановою Малиновського районного суду м. Одеси суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10 та постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11, у зв`язку з чим Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо порушення відповідачами термінів виконання судових рішень, що свідчить про допущення неправомірної бездіяльності, яка призводить до несвоєчасного отримання позивачем належних їй відповідно до судових рішень коштів, внаслідок нарахованих Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси сум відповідно до довідок.

43. Однак з огляду на доводи касаційної скарги спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для стягнення з ДКС України на підставі частини першої статті 5 Закону № 4901-VI компенсаційних виплат в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у зв`язку із затримкою виконання судових рішень.

44. Суд апеляційної інстанції вирішив, що відповідальність ДКС України за несвоєчасне виконання судового рішення встановлена статтею 5 Закону № 4901-VI, й на цій підставі стягнув з відповідача компенсацію, розраховану відповідно до цієї статті.

45. Своєю чергою ДКС України заперечує саму можливість стягнення з нього компенсаційних виплат, оскільки правовідносини, що виникли у зв`язку з невиконанням судових рішення мають зобов`язальний характер.

46. Так, стаття 5 Закону № 4901-VI передбачає, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

47. Аналогічно в пункті 50 Порядку № 845 встановлено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.

У рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

48. З наведених вище положень та пунктів 33 і 47 Порядку № 845, норм частини першої статті 3 Закону № 4901-VI вбачається, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме ДКС України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

49. При цьому з приписів статті 5 Закону № 4901-VI чітко вбачається, що компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду виплачується у зв`язку із затримкою виконання судових рішень про стягнення коштів.

50. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

51. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

52. Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

53. Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі "Комнацький проти України" зазначив, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

54. Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 року у справі "Жовнер проти України", державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

55. Таким чином, Верховний Суд зауважує на те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов`язань, не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

56. Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

57. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-989/10 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, а постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/1519/5456/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .

58. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

59. Отже, нарахування зазначеної у статті 5 Закону № 4901-VI компенсації передбачено за порушення термінів виконання рішення суду про стягнення коштів безпосередньо з державного органу.

60. При цьому, у випадку, що розглядається, нарахувати та стягнути, а також здійснити перерахунок та виплату є ідентичним стягненню коштів з державного органу, а відтак у позивача виникає право на отримання компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення, передбаченої Законом № 4901-VI.

61. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

62. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

63. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич