ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 521/14686/18
провадження № 61-3760 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Смирнов Віктор Вікторович,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Князєв Вячеслав Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Князєва Вячеслава Володимировича, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року у складі судді Роїк Д. Я. та постанову Одеського апеляційного суду
від 30 січня 2025 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Лозко Ю. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог та судових рішень
У вересні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку її користування.
В обґрунтування позову зазначили, що вони зареєстровані та проживають
за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є їхніми родичами, вони зареєстровані в указаній квартирі. ОСОБА_3 , на чиє ім`я у 1994 році був переоформлений особовий рахунок на квартиру, і ОСОБА_4 проживають у квартирі,
а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка є дочкою останньої, проживають за іншою адресою.
Позивачі зазначали, що вказана квартира, загальною площею 61,45 кв. м, відноситься до об`єктів комунальної власності. Вони користуються однією житловою кімнатою в квартирі, сплачують за неї комунальні послуги, несуть витрати на утримання квартири. У квартирі зберігаються їхні особисті речі.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створюють їм перешкоди у користуванні квартирою, вони постійно провокують сварки, застосовують до них фізичну силу.
З цього приводу вони неодноразово зверталися до правоохоронних органів.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_7 просили суд:
- зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити їм перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 ;
- встановити наступний порядок користування квартирою, згідно зі схемою поверхового плану будинку: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
та ОСОБА_7 користуються окремою житловою кімнатою № НОМЕР_1 ,
площею 10,7 кв. м; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 користуються іншими трьома житловими кімнатами (№ 2, № 3, № 4) на власний розсуд; кухня, комора, туалет, ванна, коридори та балкон - місця загального користування.
- вирішити питання понесених ними судових витрат.
У грудні 2018 року до суду надійшов уточнений позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про не перешкоджання у користуванні квартирою та встановлення порядку
її користування.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки судом вирішено аналогічний спір із тих самих підстав й між тими самими сторонами.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року ухвалу районного суду про закриття провадження у справі скасовано, справу надіслано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У грудні 2019 року ОСОБА_7 звернулася до суду із заявою про залишення її позовних вимог без розгляду, яка мотивована тим, що ОСОБА_7 більше не зареєстрована та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 у частині позовних вимог останньої залишено без розгляду.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийнято до розгляду, уточнену позовну заяву долучено до справи.
У січні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання
не чинити перешкоди у користуванні квартирою та стягнення боргу.
В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що ОСОБА_1 своїми діями порушила права наймача, тобто ОСОБА_3 , та інших мешканців квартири
АДРЕСА_2 , що призвело до погіршення їх житлових умов (відкривала вікно, не виключала обігрівач, включала будильник).
Вона створювала конфліктні ситуації з іншими мешканцями квартири, самовільно зайняла одну кімнату в квартирі, до якої інші мешканці позбавлені доступу .
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживали у квартирі в якості членів сім`ї наймача, вони не приймали участі у витратах на квартиру, не сплачували
за комунальні послуги.
ОСОБА_3 у період із січня 2017 року по грудень 2019 року було одноособово виконаний солідарний обов`язок із оплати комунальних послуг, а тому
з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути на її користь сплачену
за них частини комунальних платежів (7 587,00 грн та 4 902,00 грн).
З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просили суд:
- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їм перешкоди у користуванні вказаною квартирою;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7 587,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 902,00 грн.
- вирішити питання понесених ними судових витрат.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року прийнято зустрічний позов, об`єднано в одне провадження вимоги за первісним і зустрічним позовами.
У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Смирнов В. В., подав до суду заяву про уточнення позовних вимог за первісним позовом, в якій просив суд:
встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_2 :
- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 користуються житловою кімнатою, площею 10,7 кв. М;
- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 користуються житловою кімнатою, площею 17,2 кв. м із балконом, житловою кімнатою,
площею 7,7 кв. м, житловою кімнатою, площею 9,3 кв. м, на власний вибір;
- приміщення кухні, площею 5,9 кв. м, туалету, площею 1,0 кв. м, ванної кімнати, площею 2,1 кв. м, коридору, площею 5,8 кв. м, комори, площею 1,0 кв. М, залишаються у спільному користуванні;
зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
не перешкоджати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користуванні житловою кімнатою, площею 10,7 кв. М, та іншими приміщеннями квартири,
що залишаються у спільному користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовні вимоги
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено порядок користування квартирою
АДРЕСА_2 , згідно з яким: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 користуються житловою кімнатою, площею 10,7 кв. м;
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 користуються житловою кімнатою, площею 17,2 кв. м з балконом, житловою кімнатою, площею 7,7 кв. м, житловою кімнатою, площею 9,3 кв. м, на власний вибір; приміщення кухні,
площею 5,9 кв. м, туалету, площею 1,0 кв. м, ванної кімнати, площею 2,1 кв. м, коридору, площею 5,8 кв. м, комори, площею 1,0 кв. м, залишаються у спільному користуванні усіх перелічених осіб.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позову у сумі 704,80 грн та вартість проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 4 805,00 грн,
а всього - 5 509,80 грн, у рівних частках із кожного.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову в сумі 704,80 грн, у рівних частках із кожного.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 фактично займає в спірній квартирі кімнату, площею 10.7 кв. м, інші підсобні приміщення квартири знаходяться в спільному користуванні всіх її мешканців. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 фактично користуються іншими житловими кімнатами спірної квартири. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня 2021 року № СЕ-2401-1-1226.21, складеного
на виконання ухвали суду від 07 жовтня 2020 року за клопотанням позивачів
за первісним позовом (далі - висновок судової будівельно-технічної експертизи
від 25 жовтня 2021 року № СЕ-2401-1-1226.21), встановлення такого порядку користування квартирою є технічно можливим.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що між сторонами у справі виник спір
не щодо поділу квартири, а про встановлення порядку спільного користування нею. Із цих підстав судом відхилено доводи представника ОСОБА_4
про неможливість встановлення запропонованого позивачами за первісним позовом порядку користування квартирою через те, що технічні характеристики квартири не дозволяють виділення у користування кожному із мешканців квартири ізольованої жилої кімнати.
Суд не врахував висновок будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2022 року № 041/2022, складений на замовлення ОСОБА_4 (далі - висновок будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2022 року № 041/2022), оскільки він не враховує фактичний порядок користування спірною квартирою.
Відповідачі за зустрічним позовом не надали суду жодного іншого варіанту порядку користування квартирою, який би їх влаштовував, не спростували у визначений процесуальним законом спосіб запропонований позивачами за первісним позовом порядок користування квартирою, не довели погіршення житлових умов.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не довели,
що ОСОБА_1 своїми діями порушує їхні права, як співмешканців квартири, у тому числі самовільного захоплення кімнати, що призвело до погіршення
їх житлових умов.
Районний суд уважав, що єдиним оптимальним і ефективним способом вирішення спору є встановлення порядку користування квартирою, запропонованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім того, заявляючи первинні та зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, сторони не довели, що їм створюються перешкоди у користуванні квартирою. Сторонами заявлено вимоги, як за первісним, так і за зустрічним позовами, про усунення перешкод у користуванні квартирою
без зазначення конкретного ефективного способу захисту їхніх прав, що може бути самостійною підставою для відмови у задоволені цих вимог.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог
про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_3 у зв`язку з недоведеністю цих вимог. Квитанції, додані до зустрічного позову, підтверджують лише факт сплати ОСОБА_3 певних сум, а не факт повного розрахунку нею за зобов`язаннями по утриманню квартири за договором найму за відповідний період. Доводи зустрічного позову про те,
що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у період із січня 2017 року по грудень 2019 року не приймали участі у комунальних витратах по утриманню квартири спростовуються копіями квитанцій із сплати комунальних платежів, наданими ОСОБА_1 .
Районний суд застосував відповідні норми ЖК України, врахував судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Голосова Ю. В., залишено
без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року
залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову
у задоволенні зустрічного позову. Судом першої інстанції вірно вирішено спір, який стосується порядку спільного користування квартирою, з урахуванням технічних характеристик квартири та фактичного користування сторонами спірною квартирою.
Відповідачі за зустрічним позовом не спростували порядок користування квартирою, запропонований ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не надали власного варіанту порядку користування квартирою, не довели факт порушення їхніх прав, погіршення житлових умов.
Судом апеляційної інстанції враховано, що особовий рахунок на спірну квартиру оформлений на ОСОБА_3 у 1994 року, склад сім`ї складався з 7 чоловік, у тому числі сторони у справі. Тобто можливість проживання сторін у справі у спірній квартирі встановлена з 1994 року, доказів перебування сторін на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, суду не надано. При цьому у власності ОСОБА_5 наявне інше нерухоме майно - квартира
АДРЕСА_3 .
Апеляційний суд застосував норми ЦК України та ЖК України, врахував відповідні правові позиції Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У березні 2025 року представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Князєв В. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2025 року. Витребувано справу з суду першої інстанції.
У задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк
для його подання.
У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Князєва В. В., мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки
про часткове задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову, не встановили фактичні обставини справи, не врахували відповідну судову практику Верховного Суду.
Позивачі за первісним позовом не залучили до участі у справі власника спірного житла, тобто орган місцевого самоврядування чи орган державної влади,
що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Вирішити питання про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою неможливо з урахуванням технічних характеристик квартири, так як відсутня відповідна кількість ізольованих кімнат. Наймачів квартири більше, ніж кімнат. Судами вирішено спір між окремими групами наймачів, а не між окремими наймачами.
Відповідачі за первісним позовом не визнали варіант користування спірною квартирою, запропонований ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які,
при цьому, не є членами сім`ї наймача квартири - ОСОБА_3 .
Судами безпідставно враховано висновок судової будівельно-технічної експертизи
від 25 жовтня 2021 року № СЕ-2401-1-1226.21, й не враховано висновок будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2022 року № 041/2022, складений
на замовлення ОСОБА_4 . Судами не надано правової оцінки цим висновками
в сукупності.
Крім того, судом уже вирішувався аналогічний спір із тих самих підстав й між тими самими сторонами (справа № 521/1274/16-ц, справа № 521/9345/16-ц).
Зазначається, що судами не надано правову оцінку вимог зустрічного позову. Наймача квартири - ОСОБА_3 , самостійно сплачувала комунальні послуги
за період із січня 2017 року по грудень 2019 року. ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , на відміну від інших наймачів, не сплачували за комунальні послуги, а тому вони повинні повернути наймачу грошові кошти за сплачені комунальні послуги.
Суд першої інстанції здійснив невірний розподіл судових витрат у частині судового збору.
Апеляційний суд послався на нерелевантну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, як подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката
Смирнова В. В., в якому викладено аргументи щодо необґрунтованості касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Cторони у справі є родичами, вони зареєстровані та мають право на проживання
в чотирикімнатній квартирі
АДРЕСА_4 , жилою площею 44, 9 кв. м, загальною площею 61,45 кв. м.
Спірна квартира АДРЕСА_4 знаходиться у комунальній власності, житловий будинок обслуговується комунальним підприємством «ЖКС «Черьомушки».
Особовий рахунок на спірну квартиру оформлений на ОСОБА_3 на підставі відповідного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування
від 18 лютого 1994 року № 164, склад сім`ї - 7 чоловік: ОСОБА_3 , донька -
ОСОБА_8 , син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_1 , внучка - ОСОБА_2 , внучка - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_9 .
Можливість проживання сторін у справі у спірній квартирі, житловою
площею 44,9 кв. м, була встановлена починаючи з 1994 року, доказів перебування сторін на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, сторонами
не надано.
Між сторонами наявний спір щодо порядку спільного користування житлом,
між ними систематично виникають конфлікти, що неодноразово було підставою
для звернення до правоохоронних органів.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються у спірній квартирі окремою житловою кімнатою, площею 10,7 кв. м, що не заперечувалося ОСОБА_4
під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 іншого нерухомого майна у власності
не мають.
У власності ОСОБА_5 перебуває квартира
АДРЕСА_3 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року
за клопотанням позивачів за первісним позовом призначено судову-будівельну експертизу на вирішення якої постановлено наступне питання: «Чи є технічно-можливим встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , згідно з яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 користуються житловою кімнатою, площею 10,7 кв. м, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на власний вибір користуються житловою кімнатою, площею 17,2 кв. м з балконом, житловою кімнатою, площею 7,7 кв. м, житловою кімнатою, площею 9,3 кв. м, а приміщення кухні, площею 5,9 кв. м, туалету,
площею 1,0 кв. м, ванної кімнати, площею 2,1 кв. м, коридору, площею 5,8 кв. м, комори, площею 1,0 кв. м, залишаються у спільному користуванні усіх перелічених осіб?».
Представник позивачів за зустрічним позовом - адвокат Князєв В. В., під час вирішення вказаного клопотання покладався на розсуд суду, запитань для судового експерта не поставив.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня
2021 року № СЕ-2401-1-1226.21 встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , згідно з яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 користуються житловою кімнатою, площею 10,7 кв. м,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на власний вибір користуються житловою кімнатою, площею 17,2 кв. м з балконом, житловою кімнатою, площею 7,7 кв. м, житловою кімнатою, площею 9,3 кв. м, а приміщення кухні, площею 5,9 кв. м, туалету, площею 1,0 кв. м, ванної кімнати, площею 2,1 кв. м, коридору, площею 5,8 кв. м, комори, площею 1,0 кв. м, залишаються у спільному користуванні усіх перелічених осіб, технічно можливо.
У вказаному висновку зазначено про згоду інших мешканців щодо їхнього спільного користування підсобними приміщеннями квартири (коридор, кухня, ванна кімната, туалет, комора).
Таку згоду не заперечували і представники відповідачів за первісним позовом
у судовому засіданні, зазначивши про те, що їм достеменно не відомо,
хто з учасників справи користується якою житловою кімнатою, тому вони вказували, що всі приміщення квартири знаходяться у спільному користуванні
всіх мешканців, яких вони представляють.
У вказаному висновку надано відповідь на поставлене запитання з урахуванням норм ЖК України ЦК України, діючих будівельних норм і правих, методики проведення судових експертиз «Організація і проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах» та інших нормативно-правових актів.
Відповідачі за первісним позовом не заявляли клопотань про призначення у справі додаткової експертизи.
ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції, майже через рік після надання вищезазначеного висновку судової будівельно-технічної експертизи, подав висновок будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2022 року № 041/2022, складений експертом ОСОБА_10 на його замовлення, у якому зазначено наступне: технічна можливість відповідно до нормативно-правових актів встановити порядок користування спірною квартирою з виділенням кожному ізольованої житлової кімнати відсутня; виконати перепланування, у результаті якого має утворитися шість ізольованих жилих кімнат, технічно не надається можливим; відсутня технічна можливість встановити варіанти порядку користування квартирою, при якому в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виділити житлову кімнату, площею 10,7 кв. м, а іншим кожному виділити ізольовану житлову кімнату, оскільки залишається тільки три житлові кімнати, одна з яких
є прохідною, які технічно неможливо перепланувати в чотири ізольовані жилі кімнати.
Судами відхилено зазначений висновок, так як він не враховує фактичний порядок користування спірною квартирою, який встановлений судом під час розгляду справи, він не підтверджений іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Питання, які були поставлені експерту в частині можливості виділу кожному
з відповідачів за первісним позовом ізольованої житлової кімнати фактично виходять за межі предмета доказування вимог первісного позову.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Князєва В. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні
або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя,
а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає,
що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права,
яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, який уточнювався,
до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку її користування,
а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та стягнення боргу.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто
не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону
за рішенням суду.
Положеннями статті 1 ЖК України визначено, що конституційне право на житло забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла, наданням громадянам
за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Згідно із статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.
Відповідно до статті 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира
або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат,
а також одноквартирний жилий будинок.
Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом із ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки,
що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом
з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
За змістом статті 62 ЖК України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми
ЦК України.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 816 ЦК України у договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов`язків щодо володіння та користування житлом. Порядок володіння та користування житлом наймачем та особами,
які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними,
а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.
Тлумачення частини четвертої статті 816 ЦК України дає підстави для висновку,
що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування жилим приміщенням має домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації,
яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування жилим приміщенням, такий порядок користування може встановити суд. Потрібно розмежовувати зміну умов договору найму (укладення окремого договору найму) щодо жилого приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та встановлення порядку користування таким приміщенням.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 753/95/21, провадження № 61-3800сво23.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81
ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення
для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,
та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
(частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,
так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судами встановлено, що спірні правовідносини стосуються встановлення порядку користування жилим приміщенням - квартирою
АДРЕСА_4 , жилою площею 44, 9 кв. м, загальною площею 61,45 кв. м.
Cторони у справі є родичами, вони зареєстровані та мають право на проживання
у вказаній квартирі, яка знаходиться у комунальній власності.
Особовий рахунок на спірну квартиру оформлений на ОСОБА_3 на підставі відповідного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування
від 18 лютого 1994 року № 164, склад сім`ї - 7 чоловік: ОСОБА_3 , донька -
ОСОБА_8 , син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_1 , внучка - ОСОБА_2 , внучка - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_9 .
Тобто можливість проживання сторін у справі у спірній квартирі встановлена починаючи з 1994 року, доказів перебування сторін на обліку громадян,
які потребують поліпшення житлових умов, сторонами не надано.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у справі наявний спір щодо порядку спільного користування житлом, між ними систематично виникають конфлікти з приводу користування квартирою.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачі за первісним позовом, користуються у спірній квартирі окремою житловою кімнатою, площею 10,7 кв. м., вони не мають іншого нерухомого майна у власності.
Вказаний факт фактично не заперечується відповідачами за первісним позовом,
він був визнаний ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою районного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за клопотанням позивачів
за первісним позовом призначено судову-будівельну експертизу, на вирішення якої постановлено питання про те, чи є технічно-можливим встановити порядок користування спірною квартирою, згідно з яким ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 користуються житловою кімнатою, площею 10,7 кв. м,
а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на власний вибір користуються житловою кімнатою, площею 17,2 кв. м з балконом, житловою кімнатою, площею 7,7 кв. м, житловою кімнатою, площею 9,3 кв. м, приміщення кухні, площею 5,9 кв. м, туалету, площею 1,0 кв. м, ванної кімнати, площею 2,1 кв. м, коридору, площею 5,8 кв. м, комори, площею 1,0 кв. м, залишаються у спільному користуванні усіх перелічених осіб.
Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 під час вирішення вказаного клопотання покладався на розсуд суду, запитань для судового експерта
не поставив.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня
2021 року № СЕ-2401-1-1226.21 технічно можливо встановити порядок користування спірною квартирою, згідно з яким ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 користуються житловою кімнатою, площею 10,7 кв. м,
а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на власний вибір користуються житловою кімнатою, площею 17,2 кв. м з балконом, житловою кімнатою, площею 7,7 кв. м, житловою кімнатою, площею 9,3 кв. м, приміщення кухні, туалету, ванної кімнати, коридору, комори залишаються у спільному користуванні усіх перелічених осіб,
У цьому висновку зазначено про згоду інших мешканців щодо їхнього спільного користування підсобними приміщеннями квартири (коридор, кухня, ванна кімната, туалет, комора).
Таку згоду не заперечували в суді представники відповідачів за первісним позовом.
Відповідачі за первісним позовом не заявляли клопотань про призначення у справі додаткової експертизи.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано вказаний висновок експертизи при вирішенні справи, йому надано належну правову оцінку як окремо, так і в сукупності з іншими доказами (статті 89 102 ЦПК України).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_4 , майже через рік після надання вищезазначеного висновку судової будівельно-технічної експертизи, подав висновок будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2022 року № 041/2022, складений на його замовлення, у якому зазначено наступне: технічна можливість відповідно до нормативно-правових актів встановити порядок користування спірною квартирою з виділенням кожному ізольованої житлової кімнати відсутня; виконати перепланування, у результаті якого має утворитися шість ізольованих жилих кімнат, технічно не надається можливим; відсутня технічна можливість встановити варіанти порядку користування квартирою, при якому в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виділити житлову кімнату,
площею 10,7 кв. м, а іншим кожному виділити ізольовану житлову кімнату, оскільки залишається тільки три житлові кімнати, одна з яких є прохідною, які технічно неможливо перепланувати в чотири ізольовані жилі кімнати.
Судами попередніх інстанцій відхилено зазначений висновок, так як він не враховує фактичний порядок користування спірною квартирою, який встановлений судами під час розгляду справи, він не підтверджений іншими доказами, наявними
в матеріалах справи. Питання, які були поставлені експерту в частині можливості виділу кожному з відповідачів за первісним позовом ізольованої житлової кімнати фактично виходять за межі предмета доказування вимог первісного позову.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
З урахуванням сумнівності цього висновку та фактичних обставин справи, суди обґрунтовано відхилили його. При цьому судами надано правову оцінку вказаному висновку, з урахуванням статей 89 110 ЦПК України, його оцінено судами як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Судами попередніх інстанцій вірно вирішено спір, який стосується порядку спільного користування квартирою, з урахуванням технічних характеристик квартири та фактичного користування сторонами спірною квартирою.
Відповідачі за зустрічним позовом не спростували порядок користування квартирою, запропонований ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не надали власного варіанту порядку користування квартирою, не довели факт порушення їхніх прав, погіршення житлових умов.
Крім того, у власності ОСОБА_5 перебуває інше житло - квартира
АДРЕСА_3 .
Суди обґрунтовано наголосили на тому, що спірні правовідносини стосуються
не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідив усі наявні у справі докази у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України), надав
їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин
і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку по суті вирішення спору.
Висновки судів, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду у даній категорії справ.
Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те,
що єдиним ефективним способом вирішення даного спору є встановлення порядку користування квартирою, який запропоновано ОСОБА_1
та ОСОБА_2 , що не спростовано відповідачами за первісним позовом.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не довели, що позивачі
за первісним позовом своїми діями порушують їхні права, тобто порушують права наймача та інших мешканців квартири, у тому числі, не довели самовільного захоплення кімнати, що призвело до погіршення їхніх житлових умов.
Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на те, що між сторонами
у справі уже вирішувався аналогічний спір із тих самих підстав (справа
№ 521/1274/16-ц, справа № 521/9345/16-ц), так як суб`єктний склад і предмет спору у цих справах і у справі, яка переглядається, відрізняються. На вказаному було наголошено, зокрема, у постанові Одеського апеляційного суду від 16 жовтня
2019 року, якою ухвалу районного суду про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зроблені судами попередніх інстанцій висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно та об?єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам
в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення
є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів
і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить
до компетенції суду касаційної інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові
рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 402 410 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Князєва Вячеслава Володимировича, залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць