№ 521/16268/18

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 521/16268/18

провадження № 61-20458св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2019 року у складі судді Коблової О. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

У них народилися два сина, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти разом з нею та навчаються у вищих навчальних закладах.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти у розмірі 5 000 грн щомісячно на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_5 23-річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою;

- стягнути з відповідача на свою користь 1/2 частину фактично понесених нею витрат на навчання ОСОБА_5 в Одеському національному політехнічному університеті у розмірі 17 702 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь фактично понесені нею витрати на навчання ОСОБА_5 в магістратурі Одеського національного політехнічного університету у розмірі 10 260 грн до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_5 23-річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою;

- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти у розмірі 5 000 грн щомісячно на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_6 23-річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1 150 грн щомісячно на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закінчення навчання або до досягнення ОСОБА_6 двадцятитрьохрічного віку у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за 1 місяць піддано негайному виконанню.

Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1 150 грн щомісячно на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції, врахував обставини справи, характер спірних правовідносин, а також те, що відповідач є дієздатною та працездатною особою і має обов`язок щодо утримання повнолітньої дитини, у разі його навчання, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_5 30 червня 2018 року закінчив навчання, що виключає можливість застосування статті 199 СК України, яка передбачає обов`язок по утриманню повнолітніх сина чи дочки, оскільки відсутній один з елементів юридичного складу, необхідного для застосування цієї норми права, а саме продовження навчання.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано до спірних правовідносин частину другу статті 199 СК України, яка не підлягала застосуванню та не застосували положення статей 199 200 СК України.

Суди помилково безпідставно відмовили у задоволенні вимоги щодо встановлення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення навчання чи до досягнення ним 23-річного віку - у зв`язку з тим, яка обставина настане першою.

Не надали оцінку обставинам справи та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову у частині, оскільки навчання ОСОБА_5 у навчальному закладі є однією із форм розвитку його здібностей, тому батьки повинні брати участь у додаткових витратах, пов`язаних із навчанням.

При визначенні судом аліментів у твердій грошовій сумі у зазначеному розмірі, судом було враховано не всі обставини, на які вона посилалася у ході розгляду справи, та які мають істотне значення і свідчить про встановлення аліментів на утримання ОСОБА_6 у більшому розмірі, необхідному та достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суди не прийняли до уваги матеріальний стан її та дітей, відсутність у них самостійного джерела доходів та ряд інших факторів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з додержання норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 липня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

У період шлюбу у сторін народилися діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час розгляду справи сини проживають з позивачем.

ОСОБА_5 проходив навчання в Одеському національному політехнічному університеті на підставі договору-контракту про платну підготовку фахівця з вищою освітою від 20 серпня 2015 року за № 03-14957к.

Згідно з пунктом 1 вказаного договору період навчання - з 01 вересня 2015 року до 30 червня 2018 року.

30 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 у віці 20 років закінчив навчання на денній формі навчання та отримав диплом бакалавра.

01 вересня 2018 року він почав навчання на заочній формі навчання в магістратурі Одеського національного політехнічного університету на підставі договору про надання освітніх послуг від 10 серпня 2018 р за № з-20184-03к.

Окрім того, що 01 вересня 2018 року, ОСОБА_5 не продовжив навчання. А розпочав інше, на іншій формі навчання з метою отримання іншого диплому.

Так, ОСОБА_6 навчається на 2-му курсі денної форми навчання Військової академії (місто Одеса), термін навчання чотири роки, з 26 липня 2016 року по 2020 рік.

Згідно з довідкою Військової академії (місто Одеса), копію якої додано до позовної заяви, ОСОБА_6 перебуває на забезпеченні за курсантськими нормами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Малиновського районного суду міста Одеси.

11 лютого 2020 року справа № 521/16268/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн щомісячно на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_5 23-річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою, у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Конструкція даної статті передбачає обов`язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання. Тобто нормами даної статті не передбачено обов`язку саме продовження навчання.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10 серпня 2018 року між Одеським національним політехнічним університетом та ОСОБА_5 було укладено договір про надання освітніх послуг № з-20184-ОЗк, згідно з яким повнолітній ОСОБА_5 буде навчатися на заочній формі навчання в магістратурі даного навчального закладу у період з 01 вересня 2018 року до 31 січня 2020 року.

Тобто, сам процес навчання ОСОБА_5 існує (продовжується) після настання повноліття, а договір та його умови є лише формою встановлення правовідносин між студентом та навчальним закладом, направленою на врегулювання та організацію навчального процесу.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Як зазначено вище, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (частини перша, друга статті 199 СК України).

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом 21 вересня 2018 року, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання і до 31 січня 2020 року (дата закінчення навчання згідно з договором про надання освітніх послуг), з урахуванням того, що повнолітні сини мають однакові права щодо одержання від батька аліментів, а батько має спроможність надавати таку допомогу у зазначеному розмірі.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення навчання підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення в означеній частині ґрунтуються на неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права та ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в означеній частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фактично понесені нею витрати на навчання дітей, з огляду на таке.

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, в означених частинах дійшли обґрунтованого висновку про те, що навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Доводи касаційної скарги про те, що при визначенні аліментів у твердій грошовій сумі у зазначеному розмірі, судом було враховано не всі обставини, на які вона посилалася у ході розгляду справи, та які мають істотне значення і свідчить про встановлення аліментів на утримання ОСОБА_6 у більшому розмірі, необхідному та достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в означених частинах і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в означених частинах - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_5 23-річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою, і прийняти в цій частині нову постанову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1 150 грн щомісячно на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 21 вересня 2018 року до 31 січня 2020 року.

В решті рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська