30.08.2024

№ 521/1892/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 521/1892/22

провадження № 61-1538св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради,

треті особи: Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради, виконувач обов`язків директора Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради Чіхварія Отар Хвічайович, директор Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради Григор`єв Євген Олексійович, Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради, Полоновська Тетяна Володимирівна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради (далі - КНП «МКЛ № 1» ОМР»), треті особи: Департамент охорони здоров`я ОМР, виконувач обов`язків директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Чіхварія О. Х. , директор КНП «МКЛ № 1» ОМР Григор`єв Є. О., Первинна профспілкова організація КНП «МКЛ № 1» ОМР», Полоновська Т. В. , у якому, з урахуванням заяв про зміну предмета позову від 21 лютого 2022 року та 19 жовтня 2022 року, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отар Чіхварія за № 271-к від 29 грудня 2021 року в частині переведення завідувачки клініко-діагностичною лабораторією ОСОБА_1 на посаду лікаря - лаборанта відділення екстреної медичної допомоги;

- визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отар Чіхварія № 28-к від 07 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувачки Клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» з 29 грудня 2021 року;

- стягнути з КНП «МКЛ № 1» ОМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2022 року по дату фактичного поновлення на роботі та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом в.о. директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отара Чіхварія № 271-к від 29 грудня 2021 року завідуючу клініко-діагностичною лабораторією ОСОБА_1 без отримання на це її згоди переведено на посаду лікаря-лаборанта відділення екстреної медичної допомоги на 1,0 ставку без зміни оплати праці з 01 січня 2022 року.

Підставою видання вказаного вище наказу зазначено наказ № 250-ОД від 28 грудня 2021 року «Про оптимізацію штатної структури, ресурсного забезпечення та ліжкового фонду», яким передбачено, зокрема:

- перепрофілювання Приймального відділення у Відділення екстреної медичної допомоги з затвердженням штатного розкладу та початком роботи створеного відділення з 01 січня 2022 року;

- об`єднання Клініко-діагностичної лабораторії консультативно-діагностичного центу КНП «МКЛ № 1» ОМР (вул. Болгарська, 38) та Клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» ОМР ( вул. М`ясоєдовська, 32) в єдину Клініко-діагностичну лабораторію КНП «МКЛ № 1» ОМР (за якою тимчасово збережено назву КДЛ КДЦ), місцем розташування якої буде вул. Болгарська, 38 та вул. М`ясоєдовська, 32;

- починаючи з 01 січня 2022 року припинити роботу Клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» ОМР (вул. М`ясоєдовська, 32);

- затвердити штатний розклад об`єднаної лабораторії з 01 січня 2022 року;

- завідувачці Клініко-діагностичною лабораторією (КДЦ) КНП «МКЛ № 1» ОМР Полоновській Т. В. з 01 січня 2022 року розпочати роботу Клініко-діагностичної лабораторії (КДЦ) КНП «МКЛ № 1» ОМР (вул. Болгарська, 38) по обслуговуванню всіх структурних підрозділів підприємства;

- завідуючій Клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № І» ОМР ОСОБА_1 передати, а завідуючій Клініко-діагностичною лабораторією (КДЦ) КНП «МКЛ № І» ОМР Полоновській Т. В. прийняти основні та необоротні активи та вироби медичного призначення і медикаменти у період з 29 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року.

Наказом в. о. директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отара Чіхварія № 28-к від 07 лютого 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-лаборанта лабораторії відділення екстреної медичної невідкладної допомоги. Підставою звільнення зазначено: відмова від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України).

Зазначені накази позивачка вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а вона - поновленню на посаді завідувачки Клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» ОМР з 29 грудня 2021 року зі стягненням із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2022 року по дату фактичного поновлення на роботі, з огляду на наступне.

28 жовтня 2021 року директором КНП «МКЛ № 1» ОМР Євгеном Григор`євим видано наказ № 225-ОД «Про попередження працівників про можливе скорочення», в якому зазначалося, що з 01 січня 2021 року буде здійснено скорочення чисельності або штату працівників, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме, у зв`язку із скороченням ліжкового фонду після проведення масштабного ремонту та реконструкції приміщень травматологічного, хірургічного, гінекологічного та нейрохірургічного відділень та на підставі аналізу роботи підрозділів підприємства за наказом № 183-ОД від 16 серпня 2021 року «Щодо оптимізації штатної структури, ресурсного забезпечення та ліжкового фонду». Також зазначеним наказом зобов`язано у двомісячний термін попередити працівників структурних підрозділів про їх можливе скорочення та про відсутність вакантних посад.

Разом з тим, у наказі не зазначено, у чому полягають зміни в організації виробництва, які призведуть до зміни істотних умов праці, які можливо стануть підставою для звільнення працівника з посади. Також вказаним наказом не було визначено переліку посад, які підлягають скороченню.

Наказ № 183-ОД від 16 серпня 2021 року також не містить інформації про зміни істотних умов праці.

Позивачка зазначає, що повідомлення про зміну істотних умов праці їй не вручалося до моменту видання наказу № 225-ОД від 28 жовтня 2021 року, до дня винесення наказу № 271-к від 29 грудня 2021 року пропозиції переведення на іншу роботу від роботодавця не надходили.

Також позивачка зауважує, що відповідно до положень статті 42 49-2 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі, оскільки є більш кваліфікованим працівником.

Окрім того, позивачка звертає увагу на практику Верховного Суду стосовно того, що факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміна відповідачем істотних умов праці була зумовлена виробничою необхідністю, позивачка була попереджена про такі зміни завчасно, із дотриманням вимог закону, проте відмовилась від виконання роботи в нових умовах праці, що свідчить про правомірність наказу щодо звільнення позивачки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отар Чіхварія за № 271-к від 29 грудня 2021 року в частині переведення ОСОБА_1 , завідувачки клініко-діагностичною лабораторією на посаду лікаря-лаборанта відділення екстреної медичної допомоги.

Скасовано наказ виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отар Чіхварія № 28-к від 07 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувачки Клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» ОМР з 29 грудня 2021 року.

Стягнуто з КНП «МКЛ № 1» ОМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 198 188, 64 грн, з наступним вирахуванням з цієї суми обов`язкових зборів та платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувачки Клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» ОМР та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з доводами позивачки, що її переведення на іншу посаду та подальше звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулися з грубими порушеннями норм трудового законодавства, що є підставою для задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26 січня 2024 року КНП «МКЛ № 1» ОМР через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 11 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Івкова Л. В. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду завідуючої клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» ОМР.

Листом від 10 червня 2021 року № 01-41/399 Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради зобов`язав комунальні некомерційні підприємства Одеської міської ради, в тому числі КНП «МКЛ № 1» ОМР, провести аналіз кількості введених у штатних розписах посад та кількості зайнятих посад, надати пропозиції щодо можливості внесення змін до штатних розписів, враховуючи дефіцит коштів на оплату праці.

На виконання цього доручення директором КНП «МКЛ № 1» ОМР Євгеном Григор`євим видано наказ від 16 серпня 2021 року № 183-ОД «Щодо оптимізації штатної структури, ресурсного забезпечення та ліжкового фонду», відповідно до якого, зокрема наказано: завідуючим відділень, керівникам структурних підрозділів необхідно провести аналіз кількості введених у штатний розпис штатних і зайнятих посад, вакансій, фізичних осіб; завідувачам лабораторіями завідувачу відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії провести аналіз системи роботи діючих структур клініко-діагностичних лабораторій за період січень - липень 2021 року (табель оснащення лабораторій, кількість клінічних лабораторних досліджень, кількість наданих платних послуг, кількість взаємодій з внутрішніми підрозділами); всім структурних підрозділам надати визначення одиниці роботи при взаємодії з іншими підрозділами, оцінити обсяги внутрішніх послуг, наданих іншим підрозділам підприємства.

Наказом директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Євгена Григор`єва від 28 жовтня 2021 року № 225-ОД «Про попередження працівників про можливе скорочення» було доведено до відома працівників структурних підрозділів КНП «МКЛ № 1» ОМР про можливе скорочення. Також повідомлено про те, що на день прийняття наказу у закладі відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані для подальшого працевлаштування працівників, у разі появи підхожої за кваліфікацією вакансії до закінчення терміну попередження їх запропонують працівникові відповідно до чинного законодавства.

У листі ознайомлення з наказом № 225-ОД від 28 жовтня 2021 року зазначена ОСОБА_1 , проте її підпис про ознайомлення відсутній. Про факт відмови позивачки від ознайомлення з наказом під розпис 08 листопада 2021 року складено акт, який підписаний заступником директора з кадрів Габелко А. І. , старшим інспектором з кадрів Городецькою С. В. , інспектором з кадрів Кравченко Я. І .

На оперативні нараді у директора КНП «МКЛ № 1» ОМР 20 грудня 2021 року було обговорено питання про призначення завідувачки об`єднаної лабораторії, де більшість присутніх (12 голосів проти 2) висловились за призначення завідуючої єдиної (об`єднаної) клініко-діагностичної лабораторії КДЦ Полоновської Т. В. , а не ОСОБА_1 , про що складено протокол оперативної наради директора від 20 грудня 2021 року.

Наказом в. о. директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отара Чіхварія від 28 грудня 2021 року № 250-ОД «Про оптимізацію штатної структури ресурсного забезпечення та ліжкового фонду» прийняті такі рішення:

- об`єднати клініко-діагностичну лабораторію КНП «МКЛ № 1» ОМР (вул. М`ясоєдовська, 32) та клініко-діагностичну лабораторію консультативно-діагностичного центру (КДЦ) КНП «МКЛ № 1» ОМР (вул. Болгарська, 38) в єдину клініко-діагностичну лабораторію (за якою тимчасово зберегти назву КДЛ КДЦ) КНП «МКЛ № 1» ОМР за місцем розташування по вул. Болгарській, 38 та АДРЕСА_1 ;

- затвердити штатний розклад об`єднаної лабораторії з 01 січня 2022 року;

- завідувачці Клініко-діагностичною лабораторією (КДЦ) КНП «МКЛ № 1» ОМР Полоновській Т.В. з 01 січня 2022 року розпочати роботу Клініко-діагностичної лабораторії (КДЦ) КНП «МКЛ № 1» ОМР (вул. Болгарська, 38) по обслуговуванню всіх структурних підрозділів підприємства;

- завідуючій Клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № І» ОМР ОСОБА_1 передати, а завідуючій Клініко-діагностичною лабораторією (КДЦ) КНП «МКЛ № І» ОМР Полоновській Т.В. прийняти основні та необоротні активи та вироби медичного призначення і медикаменти у період з 29 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 відмовилась ставити свій підпис про ознайомлення з наказом № 250-ОД, про що був складений акт від 29 грудня 2021 року за підписами в.о. директора Чіхварії О. Х., заступника директора з медичної частини Назімкіної І. А. , заступника директора з економічних питань Баланіної В. І. , заступника директора з кадрових питань Габелко А. І. , головного бухгалтера Оніщук Т. В . Цим актом також зафіксований факт зняття позивачкою ксерокопії з наказу.

Наказом в. о. директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отара Чіхварія від 29 грудня 2021 року № 271-к «Про переведення працівників клініко-діагностичної лабораторії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради (вул. М`ясоєдовська, 32)» ОСОБА_1 , завідуючу клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» ОМР (вул. М`ясоєдовська, 32) переведено на посаду лікаря-лаборанта відділення екстреної медичної допомоги (вул. М`ясоєдовська, 32) на 1,0 ставку без змін оплати праці з 01 січня 2022 року. Підстава - наказ від 28 грудня 2021 року № 250-ОД «Про оптимізацію штатної структури, ресурсного забезпечення та ліжкового фонду»

29 грудня 2021 року вказаний наказ був зачитаний заступником директора з економічних питань Баланіною В. І. в присутності заступника директора з кадрових питань Габелко А. І. , головного бухгалтера Оніщук Т. В. , медичного директора Чіхварія О. Х. , голови первинної профспілкової організації Назімкіної І.А . та усіх працівників лабораторії, в тому числі ОСОБА_1 , в приміщенні клініко-діагностичної лабораторії (вул. М`ясоєдовська, 32).

04 січня 2022 року позивачка поставила свій підпис про ознайомлення з наказом від 29 грудня 2021 року № 271-к на витягу з цього наказу.

ОСОБА_1 відмовилась працювати на посаді лікаря-лаборанта відділення екстреної медичної допомоги.

Наказом виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отара Чіхварія № 28-к від 07 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , лікаря-лаборанта лабораторії відділення екстреної медичної допомоги, звільнено за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

При зміні істотних умов праці власник повинен дотримуватися встановленого порядку. Правовим документом про таку зміну є наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін).

Попередження - це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї. Двомісячний строк попередження передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.

Відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 цього Кодексу.

Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України у разі відмови працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Зміни в організації виробництва та праці роботодавця не можуть бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника, а тому роботодавець під час процедури звільнення зобов`язаний забезпечити дотримання трудових прав працівника, який є слабшою ланкою у трудових правовідносинах.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року № 6-2748цс15.

Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці.

Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо говорити тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19 (провадження № 61-1145св20) та від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц (провадження № 61-231св21).

Використання примусової праці забороняється (частина третя статті 43 Конституції України).

Апеляційним судом встановлено, що усупереч наведеним вище вимогам, без отримання відповідної згоди робітника, наказом виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отар Чіхварія № 271-к від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 переведено з посади завідувачки клініко-діагностичною лабораторією на посаду лікаря - лаборанта відділення екстреної медичної допомоги.

При цьому, ОСОБА_1 не повідомлялась відповідачем про зміну істотних умов праці за своєю посадою, жодних пропозицій щодо переведення на іншу роботу не отримувала.

Крім того, подальше звільнення позивачки фактично відбулось за наслідками скорочення посади, а не її відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Тобто посада, яку обіймала позивачка (завідувачка клініко-діагностичною лабораторією), була скорочена зі штатного розпису підприємства внаслідок об`єднання лабораторій, сам факт чого виключає звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини.

При таких обставинах колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду, що позивачкою доведено факт незаконності наказів виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отар Чіхварія за № 271-к від 29 грудня 2021 року в частині переведення ОСОБА_1 , завідувачки клініко-діагностичною лабораторією (вул. М`ясоєдовська, 32) на посаду лікаря - лаборанта відділення екстреної медичної допомоги (вул. М`ясоєдовська. 32) та за № 28-к від 07 лютого 2022 року про звільнення ОСОБА_1 , лікаря-лаборанта лабораторії відділення екстреної медичної допомоги, за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці).

З огляду на викладене обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування вказаних наказів.

Правильним також є висновок апеляційного суду про зобов`язання відповідача поновити позивачку на посаді завідувачки клініко-діагностичної лабораторії КНП «МКЛ № 1» ОМР та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Системний аналіз зазначених вище приписів статті 235 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отар Чіхварія за № 271-к від 29 грудня 2021 року в частині переведення ОСОБА_1 , завідувачки клініко-діагностичною лабораторією (вул. М`ясоєдовська, 32) на посаду лікаря - лаборанта відділення екстреної медичної допомоги (вул. М`ясоєдовська. 32) та наказу виконуючого обов`язки директора КНП «МКЛ № 1» ОМР Отар Чіхварія № 28-к від 07 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » тягнуть за собою поновлення її на посаді завідувачки клініко-діагностичною лабораторією та вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуКомунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов