04.02.2023

№ 521/8508/18

Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 521/8508/18

провадження № 61-8995св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - держава Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратура Одеської області, Головне управління Національної поліції в Одеській області,

треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року в складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі, в якому просила стягнути на її користь майнову шкоду в розмірі 10 900,00 грн (витрати на правову допомогу) та моральну шкоду - 750 000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 травня 2015 року органом досудового розслідування, в особі слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160020000030 від 09 лютого 2015 року за частиною першою статті 366 КК України.

29 вересня 2015 року підготовлений та підписаний слідчим Мойсеєвим О. С. і затверджений прокурором прокуратури міста Одеси Удовиченком О. Ф. обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, направлено до суду для розгляду по суті. Розгляд кримінального провадження тривав більше року і лише ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 17 лютого 2017 року обвинувальний акт відносно позивача повернуто до Одеської місцевої прокуратури № 2. 25 квітня 2017 року прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 Поліш Д. О., за результатами вивчення матеріалів досудового розслідування, прийняв рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Моральна шкода у розмірі полягає у тому, що незаконне порушення кримінального провадження стосовно неї, розслідування справи, здійснення процесуального керівництва за розслідуванням злочину, якого вона не вчинювала, незаконне повідомлення про підозру та підтримання в суді необґрунтованого обвинувачення порушило у неї нормальні стосунки з оточуючими її людьми, очорнило та принизило її в очах підлеглих працівників, поклало пляму на репутацію, завдало душевних страждань. Багато знайомих змінили своє відношення до неї не в кращу сторону, але самим болючим був удар по сімейному життю. Коли її мати похилого віку дізналась, що притягують до кримінальної відповідальності її доньку, то стан здоров`я матері різко погіршився. З почуттями приниження та душевного страждання вони удвох із матір`ю прожили більше двох років та за цей час у неї значно погіршилося здоров`я. Тому у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» зазначає, що має право на відшкодування моральної шкоди, а також витрат на правничу допомогу оскільки кримінальну справу відносно неї було закрито.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 110 445,40 грн, на відшкодування судових витрат (матеріальну шкоду) 10 900,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 09 лютого 2015 року по 25 квітня 2017 року, тобто 26 місяців і 14 днів. За цей період часу позивач дійсно зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зав`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачці право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону №266/94-ВР. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено з урахуванням часу перебування під слідством чи судом та виходячи з мінімальної заробітної плати, встановлений на момент відшкодування, який відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня становить 4 173,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року резолютивну частину рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року змінено та викладено в редакції цієї постанови:

«Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди 110 445,40 грн, на відшкодування судових витрат на правничу допомогу 10 900 грн.»

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції щодо розміру стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в редакції цієї ж постанови, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження №12-110гс18), апеляційний суд зазначив, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, у зв`язку з чим відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди у визначеному судом розмірі та витрат на допомогу адвоката під час кримінального провадження, виходячи з того, що позивачка у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом з 09 лютого 2015року по 25 квітня 2017року, тобто 26 місяців і 14 днів. За цей період часу, позивачка зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зав`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачці право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону №266/94-ВР.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

26 травня 2021 року Державна казначейська служба України(далі - ДКСУ) подала до Верховного Суду касаційну скаргу, з урахуванням уточненої касаційної скарги поданої 24 червня 2021 року, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що:

- суди не врахували, що, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлена на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року, отже суди мали обраховувать розмір моральної шкоди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн;

- позовні вимоги, у порушення статей 78 81 ЦПК України, не обґрунтовані належними та допустими доказами, позивач не довела причинно-наслідковий зв`язок між діями органів досудового розслідування та прокуратури і тяжкими фізичними та моральними стражданнями позивача, а судові рішення не мотивовані, якою нормою права, суди керувались при визначенні розміру моральної шкоди;

- суди безпідставно стягнули з ДКСУ витрати на правову допомогу, оскільки правова допомога в кримінальному процесі не є обов`язковою, укладення відповідних угод про надання правової допомоги є свідомим вибором позивача, отже ОСОБА_1 усвідомлювала, що нею будуть понесені витрати та погоджувалась на їх оплату, зазначені витрати не входять до майнової шкоди; ДКСУ не погоджується з розміром стягнених витрат, оскільки він є завищений та необґрунтований доказами, що свідчать про фактичну оплату гонорару адвоката.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 110 445,40 грн і стягнення судових витрат у розмірі 10 900,00 грн, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України рішення судів попередніх інстанцій в іншій частині касаційному перегляду не підлягають.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 214/6982/13-ц.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 27 травня 2015 року органом досудового розслідування, в особі слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Мойсеєва Олександра Сергійовича, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09 лютого 2015 року № 12015160020000030 за частиною першою статті 366 КК України.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 17 лютого 2017 року обвинувальний акт повернуто до Одеської місцевої прокуратури № 2.

25 квітня 2017 року прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 Поліш Д. О., за результатами вивчення матеріалів досудового розслідування, прийняв рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, тобто, за реабілітуючими підставами.

ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом з 09 лютого 2015 року по 25 квітня 2017 року (закриття судом кримінального провадження), що в загальному становить 26 місяців і 14 днів.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з положеннями статей 1, 2 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У наведених статтею першою цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (стаття 3 Закону № 266/94-ВР).

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно із частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 214/6982/13-ц (провадження № 61-97св18) зменшив розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь позивача з 2 500 000,00 грн до 268 056,00 грн та зазначив, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи, на що також посилаються суди в обґрунтування своїх висновків, відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення. Виходячи із системного аналізу положень ЦК України та Закону № 266/94-ВР, враховуючи закріплені у цивільному законодавстві вимоги розумності, виваженості і справедливості, касаційний суд приходить до висновку про зменшення визначеного судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди, розмір якого значно перевищує гарантований законодавством і не відповідає встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи.

Суди встановивши, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом позивачу заподіяно моральну шкоду, яка проявилась у порушенні нормальних життєвих стосунків, фізичного болю, душевних і психічних страждань, хвороби матері ОСОБА_1 , дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, визначивши для відшкодування моральну шкоду у мінімальному розмірі (110 445,40 грн), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи та тривалості перебування її під слідством і судом. Суди також правильно стягнули на відшкодування понесених позивачкою під час кримінального провадження витрати на правничу допомогув розмірі 10 900,00 грн, відшкодування яких передбачено статтею 3 Закону № 266/94-ВР.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розмір моральної шкоди визначено у мінімальному розмірі, виходячи із мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством, у зв`язку з чим є неприйнятними доводи скарги про неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 214/6982/13-ц.

Доводи касаційної скарги про те, що позовні вимоги, у порушення статей 78 81 ЦПК України, не обґрунтовані належними та допустими доказами, позивач не довела причинно-наслідковий зв`язок між діями органів досудового розслідування та прокуратури і тяжкими фізичними та моральними стражданнями позивача, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу з таких підстав.

Суди встановили, що згідно угоди від 18 грудня 2015 року № 4 про надання правової допомоги, укладеної між адвокатом Дерментлі Р. С. та позивачкою ОСОБА_1 , адвокат Дерментлі Родіон Савелійович надавав їй правничу допомогу під час розгляду кримінального провадження № 12015160020000030, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 09 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Наданими додатковими угодами про надання правової допомоги від 18 грудня 2015 року та від 05 квітня 2018 року, копіями журналів судових засідань при розгляді кримінального провадження з достовірністю підтверджується, що розмір витрат на правничу допомогу, надану адвокатом позивачці ОСОБА_1 , становить 10 900,00 грн, яку суди обґрунтовано стягнули на користь позивачки, виходячи із положень статті 3 Закону № 266/94-ВР, якою, серед іншого, передбачено відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржені рішення суду першої інстанції в незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року в незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській областіпро відшкодування компенсації моральної шкоди в розмірі 110 445,40 грн і стягнення судових витрат у розмірі 10 900,00 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук