21.05.2023

№ 522/14917/19

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 522/14917/19-ц

провадження № 61-13651св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіна Лілія Володимирівна,

треті особи: ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , на постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А., та касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року в складі судді Донцова Д. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 рокув складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,

Встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора та знесення самочинного будівництва.

02 липня 2020 року Одеська міська рада звернулась до суду із заявою про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог, а саме про залучення до участі у справі співвідповідачів - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіної Л. В., про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Будинок АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, який прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15 серпня 1985 року № 480 як пам`ятка архітектури місцевого значення та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та туризму України від 16 червня 2007 року № 662/0/16-07, охоронний №22-ОД (житлові будинки (Соломос) (2 корпуси) арх. В.І. Прохаска, поч. ХХ ст.).

Між власниками квартири АДРЕСА_1 та органом охорони культурної спадщини - Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, укладено охоронний договір від 25 лютого 2014 року №04-02/575, за яким власники беруть на себе зобов`язання щодо охорони частини пам`ятки - приміщень другого поверху житлової квартири АДРЕСА_1 .

28 вересня 2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за №ОД141182711371, за об`єктом: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 ; 1122.1. Будинки багатоквартирні масової забудови», подану замовниками - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підставі указаної декларації державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л. В. прийнято рішення від 10 жовтня 2018 року за індексним номером 43447246 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з яким підставою виникнення права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , додано декларацію та змінено загальну площу 117 кв. м та житлову площу 84,9 кв. м квартири на загальну площу 129,7 кв. м та житлову площу 84,9 кв. м відповідно, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, внаслідок проведеної реконструкції вищенаведеної квартири відбулося збільшення її загальної площі на 12,7 кв. м без зміни житлової площі.

Вищевказана прибудова площею 12,7 кв. м позначена у технічному паспорті від 03 жовтня 2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», у квартирі АДРЕСА_1 як приміщення підсобне, площею 12,7 кв. м, що розташоване як окреме приміщення на першому поверсі будинку, у той час як інші приміщення квартири, загальною площею 117 кв. м, житловою площею 84,9 кв. м, знаходяться на другому поверсі будинку, як і раніше до реконструкції, отже фактично внаслідок «реконструкції» квартири АДРЕСА_1 відбулося будівництво нового об`єкта - прибудови до будинку-пам`ятки на першому поверсі.

Згідно з листом Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25 січня 2019 року №Г-253/01-18, 14 січня 2019 року спеціалістом управління проведено огляд будівлі-пам`ятки АДРЕСА_1 та встановлено наступне: на південно-західному фасаді внутрішньодворового корпусу пам`ятки наявна прибудова, на якій зафіксовано ознаки проведення ремонтно-будівельних робіт, що відображено в акті огляду від 14 січня 2019 року і доданих до нього матеріалах фотофіксації та схемі розташування прибудови, копії яких наявні в матеріалах справи. Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації

від 25 січня 2019 року №Г-253/01-18 окремо наголошено, що передбачена статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» науково-проектна документація, необхідна для отримання дозволу на проведення робіт на будівлі-пам`ятці за зазначеною адресою, на розгляд управління не надходила.

ПрАТ «Інпроектсервіс» листом від 02 липня 2019 року №41-16/36 повідомило, що воно не розробляло проект «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », який, однак, зазначено у декларації та проектувальником за ним вказано саме ПрАТ «Інпроектсервіс», що свідчить про недостовірні відомості у декларації як щодо належного проекту, який, як встановлено, навіть не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався відповідно, так і щодо проектувальника, яким

ПрАТ «Інпроектсервіс» у дійсності не є.

Згідно з листом Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 09 квітня 2019 року №27-інф/01-19, відповідна прибудова по АДРЕСА_1 , що позначена на схемі, яка додається до цього листа, не є автентичною частиною зазначеної будівлі та не включена до конфігурації будівлі-пам`ятки «Житлові будинки (Соломос)» за вказаною адресою.

Одеська міська рада зазначала, що за відсутністю відповідних дозвільних документів, відповідачі самочинно провели роботи з реконструкції указаної квартири. Будівництво здійснено на земельній ділянці, яка не передавалася відповідачам ані у власність, ані у користування. Оскільки будівництво прибудови до першого поверху будинку АДРЕСА_1 , площею 12,7 кв. м, що включена до загальної площі квартири АДРЕСА_1 , здійснено відповідачами без оформлення відповідної дозвільної документації, у звязку з чим самовільно збудований об`єкт підлягає знесенню.

Вважала, що декларація зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в порушення статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації) щодо об`єкта будівництва, який є пам`яткою культурної спадщини, та, відповідно, належить до об`єктів із значними наслідками (СС3). Викладене, на думку позивача, свідчить про недостовірність відомостей у декларації щодо класу наслідків об`єкта будівництва та безпідставне здійснення її реєстрації з порушенням пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації) неналежним органом державного архітектурно-будівельного контролю, що обумовило безпідставну забудову земельної ділянки комунальної власності.

Враховуючи вищевикладене, Одеська міська рада просила суд скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, скасувати рішення державного реєстратора та зобов`язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, позов задоволено.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за об`єктом: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 ; 1122.1. Будинки багатоквартирні масової забудови», подану ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , здійснену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28 вересня 2018 року за № ОД141182711371.

Скасовано рішення від 10 жовтня 2018 року за індексним номером 43447246, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л. В., про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з яким підстави виникнення права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , додано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстровану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28 вересня 2018 року за № ОД141182711371, та змінено загальну площу 117 кв. м та житлову площу 84,9 кв. м на загальну площу 129,7 кв. м та житлову площу 84,9 кв. м, що є підставою для внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з якими вилучити з підстав державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстровану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28 вересня 2018 року за № ОД141182711371, та змінити загальну площу об`єкта нерухомості 129,7 кв. м та житлову площу 84,9 кв. м на загальну площу 117 кв. м та житлову площу 84,9 кв. м.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за їх власний рахунок об`єкта самочинного будівництва - прибудови загальною площею 12,7 кв. м до житлового будинку АДРЕСА_1 , яка позначена у технічному паспорті, виготовленому товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське БТІ» станом на 03 жовтня 2018 року як приміщення підсобне, площею 12,7 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами незаконно та безпідставно забудовано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності правових підстав для цього, чим порушено права останньої. Спірна прибудова збудована ними на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, та з порушеннями законодавства, будівельних норм і правил. Вважав, що зареєстрована декларація не відповідає вимогам законодавства, та подані заявниками документи не давали змоги встановити підстав набуття ними речових прав на збільшену площу нерухомого майна. Будівництво прибудови на першому поверсі будинку, тоді як фактично квартира знаходилася на другому поверсі, підтверджує те, що відбулася забудова земельної ділянки і збудований новий об`єкт будівництва, право власності на який підлягає окремій державній реєстрації згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, яким окремо врегульовано порядок державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна та закріплений перелік документів, що подаються для цього. Вважав, що рішення від 10 жовтня 2018 року за індексним номером 43447246, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л. В. підлягає скасуванню, адже згідно з цим рішенням зареєстровано право власності на самочинно збудовану на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , прибудову, площею 12,7 кв. м до першого поверху цього будинку, чим позбавлено територіальну громаду міста Одеси в особі Одеської міської ради права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , на постанову Одеського апеляційного суду

від 21 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд.

У вересні 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , на рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 24 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 21 липня 2021 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року в справі № 216/3765/16-ц, постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року в справі № 520/14750/19, постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 814/2148/16, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 804/1510/16, постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 465/1461/16-а, постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 826/4286/17, постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 420/1674/19, постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 815/1167/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 910/17999/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 910/12294/16, постанові Верховного Суду

від 21 травня 2020 року в справі № 726/824/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року в справі № 216/3765/16-ц, постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року в справі № 520/14750/19, постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 814/2148/16, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 804/1510/16, постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 826/4286/17,постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 815/3172/18, постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 640/2911/19, постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року в справі № 826/13826/18, постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року в справі № 814/2457/16, постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 420/1674/19, постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 815/1167/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 910/17999/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 910/12294/16,постанові Верховного Суду

від 13 листопада 2019 року в справі № 910/5946/17, постанові Верховного Суду

від 21 травня 2020 року в справі № 726/824/15-ц.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року Одеська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що будинок АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, який прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15 серпня 1985 року №480 як пам`ятка архітектури місцевого значення та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та туризму України від 16 червня 2007 року №662/0/16-07, охоронний №22-ОД (житлові будинки (Соломос)

(2 корпуси) арх. В.І. Прохаска, поч. ХХ ст.).

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із декларацією будівництво розпочато 11 травня 2009 року та закінчено 20 вересня 2018 року, строк введення об`єкта до експлуатації: ІІІ квартал 2018 року. Місцезнаходження об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Також у декларації наведено, що реконструкція здійснювалася за проектом «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », затвердженим замовниками - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 17 квітня 2009 року та 05 червня 2017 року. Проектувальником у декларації визначено ПрАТ «Інпроектсервіс».

У розділі 13 «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» декларації зазначено: «відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 13 квітня 2011 № 466 відомості щодо земельної ділянки не зазначаються у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкції або капітального ремонту автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення».

Як відображено у декларації, загальна площа вищенаведеної квартири після реконструкції склала 129,7 кв. м, житлова - 84,9 кв. м.

Підрядником будівництва у декларації визначені самі замовники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі поданої відповідачами декларації, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28. Вересня 2018 року за №ОД141182711371, державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л. В. прийнято рішення від 10 жовтня 2018 року за індексним номером 43447246 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з яким підстави виникнення права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , додано декларацію та змінено загальну площу 117 кв. м та житлову площу 84,9 кв. м квартири на загальну площу 129,7 кв. м та житлову площу 84,9 кв. м відповідно, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, виходячи з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внаслідок проведеної відповідачами реконструкції вищенаведеної квартири, що перебуває в їх приватній власності, відбулося збільшення її загальної площі на 12,7 кв. м без зміни житлової площі шляхом будівництва прибудови площею 12,7 кв. м, яка позначена у технічному паспорті від 03 жовтня 2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», у квартирі АДРЕСА_1 як приміщення підсобне площею 12,7 кв. м, що розташоване як окреме приміщення на першому поверсі будинку, у той час як інші приміщення квартири, загальною площею 117 кв. м, житловою площею 84,9 кв. м, знаходяться на другому поверсі будинку, як і раніше до реконструкції.

За зверненням третьої особи ОСОБА_4 від 27 грудня 2018 року №01-13/Г369, що проживає у квартирі АДРЕСА_6 та є її власником, щодо законності виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 вказаного будинку, за результатами чого виникла прибудова до його квартири в будинку, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради встановлено, що внаслідок проведеної реконструкції згідно з вищенаведеною декларацію побудована прибудова до першого поверху буд. АДРЕСА_1 площею 12,7 кв. м, що включена до загальної площі квартири АДРЕСА_1 , про що зазначено у листі від 22 січня 2019 року №Г-4132.

У листі Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25 січня 2019 року №Г-253/01-18 зазначено, що 14 січня 2019 року спеціалістом управління проведено огляд будівлі-пам`ятки №4 по вул. Преображенській у м. Одесі та встановлено наступне: на південно-західному фасаді внутрішньодворового корпусу пам`ятки наявна прибудова, на якій зафіксовано ознаки проведення ремонтно-будівельних робіт, що відображено в акті огляду від 14 січня 2019 року і доданих до нього матеріалах фотофіксації та схемі розташування прибудови. Крім того, Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25 січня 2019 року №Г-253/01-18 вказано, що передбачена статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» науково-проектна документація, необхідна для отримання дозволу на проведення робіт на будівлі-пам`ятці за зазначеною адресою, на розгляд управління не надходила.

Управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради у листі від 08 лютого 2019 року №01-13/Г-369вих, зокрема, повідомлено, що під час огляду будинку-пам`ятки за адресою: АДРЕСА_1 , фахівцями управління зафіксовано, що до лівобічного ризаліту дворового корпусу у рівні першого поверху прилягає одноповерхова прибудова (площею близько 10-15 кв. м) з ознаками недавнього проведення ремонтно-будівельних робіт.

У листі Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 09 квітня 2019 року №27-інф/01-19 зазначається, що відповідна прибудова по АДРЕСА_1 , що позначена на схемі, яка додається до цього листа, не є автентичною частиною зазначеної будівлі та не включена до конфігурації будівлі-пам`ятки «Житлові будинки (Соломос)» за вказаною адресою.

Згідно з листом КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 16 травня 2019 року №255 співробітниками ВД №1 КП «ЖКС «Порто-Франківський» 16. Травня 2019 року проведено обстеження прибудови до квартири АДРЕСА_6 , в результаті якого встановлено, що дана прибудова належить до квартири АДРЕСА_1 вказаного будинку, що відображено в акті обстеження від 16 травня 2019 року.

ПрАТ «Інпроектсервіс», яке визначено проектувальником у декларації, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28 вересня 2018 року за №ОД141182711371, листом від 02 липня 2019 року №41-16/36 повідомило, що воно не розробляло проект «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 ».

Фахівцями Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради 05 лютого 2019 року взято участь у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за вказаною адресою, що був ініційований Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. Під час зазначеного заходу контролю (перевірки) встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 (замовниками будівельних робіт) у декларації, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28 вересня 2018 року за №ОД141182711371, наведені недостовірні дані в частині заниження класу наслідків.

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06 лютого 2019 року №01-13/65ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 141182711371 від 28 вересня 2018 року» скасовано реєстрацію вищенаведеної декларації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року в справі №420/1852/19, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено і визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06 лютого 2019 року №01-13/65ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД141182711371 від 28 вересня 2018 року». Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №420/1852/19 з підстав того, що оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, Одеська міська рада посилалась на те, що за відсутністю відповідних дозвільних документів, відповідачі самочинно провели роботи з реконструкції указаної квартири. Будівництво здійснено на земельній ділянці, яка не передавалася відповідачам ані у власність, ані у користування. Оскільки будівництво прибудови до першого поверху будинку АДРЕСА_1 , площею 12,7 кв. м, що включена до загальної площі квартири АДРЕСА_1 , здійснено відповідачами без оформлення відповідної дозвільної документації, у зв`язку з чим самовільно збудований об`єкт підлягає знесенню.

Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 316 317 321 391 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16 386 391 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (пункт б частини 1 статті 80 ЗК України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частини 1 та 2 статті 83 ЗК України).

У частині 2 статті 152 ЗК України зазначено, що лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 3 статті 152 ЗК України визначає способи захисту порушених прав, а саме: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частина 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно із частинами першою - третьоюта восьмою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Судами під час розгляду справи, встановлено, що відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 14 липня 2020 року №01-11/3033 дані щодо видачі містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції квартири АДРЕСА_1 , не значяться.

Отже, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 упорушення статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не подавали заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, а також не отримували містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва прибудови площею 12,7 кв. м до будинку АДРЕСА_1 .

Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (частини 9 та 10 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Втім, в порушення частин дев`ятої та десятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутнє завдання на проектування, затверджене ними та погоджене з проектувальником, щодо будівництва спірної прибудови. Доказів протилежного відповідачами суду небулонадано. Також, відповідачами не отримані належні вихідні дані для будівництва прибудови площею 12,7 кв. м до буд. АДРЕСА_1 , чим порушено визначений законом порядок будівництва.

Згідно із частиною 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення. (пункт 1 частини 4 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Матеріалами справи підтверджується, що проект «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 вказаним у декларації проектувальником - ПрАТ «Інпроектсервіс» не розроблявся та, відповідно, не затверджувався у встановленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, який прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15серпня 1985 року №480 як пам`ятка архітектури місцевого значення та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та туризму України від 16червня 2007 року №662/0/16-07, охоронний №22-ОД (житлові будинки (Соломос) (2 корпуси) арх. В.І. Прохаска, поч. ХХ ст.).

Відповідно до частини першої статті26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Проте, всупереч вказаним приписам закону відповідна науково-проектна документація також не розроблялася, а відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримували письмовий дозвіл органу виконавчої влади обласної державної адміністрації на таке будівництво.

Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 квітня 2019 року №721 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 92 КУпАП України, а саме за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, що полягало у проведені ремонтно-будівельних робіт на будівлі-пам`ятці по АДРЕСА_1 без погодженої науково-проектної документації та письмового дозволу відповідного органу у сфері охорони культурної спадщини в порушення статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», та накладено штраф у розмірі 1 700 грн.

Судом встановлено, що зматеріалів технічної інвентаризації, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що до проведення реконструкції загальна площа квартири АДРЕСА_1 , щодо якої проводилася така реконструкція, складала 117 кв.м, а житлова - 84,9 кв. м. Зазначені відомості відповідають інформації щодо цієї квартири, наведеної у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ґрунтуючись на матеріалах технічної інвентаризації об`єкта нерухомості, проведеної після здійснення оскаржуваної реєстрації декларації, відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також обставинах, що встановлені уповноваженими органами охорони культурної спадщини, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, комунальним підприємством «ЖКС «Порто-Франківський», суди обґрунтовано вважали, що за наслідками вказаної вище реконструкції площа такого об`єкта збільшилась виключно на площу спірної прибудови до першого поверху будинку АДРЕСА_1 , яка у технічному паспорті від 03 жовтня 2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», у квартирі АДРЕСА_1 позначена як приміщення підсобне площею 12,7 кв. м. У той же час, сама квартира залишилася у первинному вигляді на другому поверсі.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що Одеська міська рада не передавала у власність чи користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку, яка була забудована за адресою: АДРЕСА_1 та не вирішувала питання щодо відведення земельної ділянки для будівництва прибудови площею 12,7 кв. м до першого поверху буд. АДРЕСА_1 , дійшов правильного висновку про те, що будівництво проведено на земельній ділянці, яка не була відведена в установленому законодавством порядку для цієї мети.

Відповідно до частини десятої статті 39 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

За таких обставин, правильними є висновки судівпро те, що декларація оформлена замовниками реконструкції із порушеннями, встановленими вище, у зв`язку з чим її реєстрація підлягає скасуванню в судовому порядку, можливість чого прямо передбачена приписами Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. У даному випадку саме зареєстрована декларація порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради як власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій на підставі цієї зареєстрованої Декларації збудована прибудова до першого поверху цього будинку площею 12,7 кв. м.

При цьому, ця декларація стала підставою для оформлення відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спірну прибудову внаслідок прийняття державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л.В. рішення від 10жовтня 2018 року за індексним номером 43447246 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101.

Тому суд правильно відхилив посилання відповідачів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18вересня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 420/1852/19, в частині того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, оскільки згідно з частиною сьомою статті82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

При цьому, судами враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду виходить з можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах. При цьому, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрацію декларації судом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 звертала увагу, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 909/526/18, від 01липня 2020 року №755/3782/17, від 08 липня 2020 року в справі № 922/1349/18, від 15липня 2020 року в справі № 915/476/19.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 вересня 2018 року № ОД 141182711371 та як наслідок скасування рішення від 10 жовтня 2018 року за індексним номером 43447246, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л. В. є ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що спростовує підстави оформлення права власності відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на побудовану на земельній ділянці за адресою:

АДРЕСА_1 , прибудову до першого поверху цього будинку площею 12,7 кв. м, яка позначена у технічному паспорті від 03жовтня 2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», як приміщення підсобне площею 12,7 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 , що відповідає завданням цивільного судочинства.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційних скарг про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, оскільки фактичні обставини справи у цій справі та фактичні обставини у постановах на які посилаються заявники є різними.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом першої та апеляційної інстанційправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо зупинення виконання рішення

Відповідно до частини 3статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , та касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов