Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 522/16286/18
провадження № 61-347св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
зацікавлена особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Єршової Л. С. від 30 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., від 29 листопада 2019 року.
Короткий зміст заяви
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, вказавши заінтересованою особою Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 послався на те, що він та ОСОБА_3 є синами ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в неврологічному відділенні лікарні № 6 Ленінського району м. Донецьку від інфаркту. Встановлення факту смерті необхідно для отримання спадщини та соціальних виплат. Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відмовив у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів з посиланням на те, що надане повторне свідоцтво про смерть не відповідає законодавству та не створює правових наслідків, оскільки видане на тимчасово окупованій території України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не було надано медичного свідоцтва про смерть ОСОБА_2 . Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б засвідчували факт смерті батька, заявником не представлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції через недостатність доказів дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення заяви у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували обставин, в яких перебуває заявник як внутрішньо переміщена особа, а також обставин смерті батька заявника та можливість надання доказів на підтвердження обставин смерті. Заявник вказує на неможливість реалізації його майнових прав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку, батьком заявника є ОСОБА_2
21 листопада 2017 року ОСОБА_1 видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
ОСОБА_1 зазначав, що його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у неврологічному відділенні лікарні № 6 Ленінського району м. Донецька від інфаркту, встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідне заявнику для оформлення спадщини та отримання виплат пенсійного фонду і допомоги на поховання.
ОСОБА_1 звертався до Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану про проведення державної реєстрації смерті його батька та 08 серпня 2018 року йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті батька.
У зв`язку з відмовою у проведені державної реєстрації смерті заявник вимушений вирішувати це питання в судовому порядку.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 долучив до заяви копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 з позначкою «повторне», яке видане 20 квітня 2018 року органом самопроголошеного утворення Донецької Народної Республіки, що діє на тимчасово окупованих територіях України - Куйбишевським відділом запису актів цивільного стану міста Донецька державної реєстраційної палати міністерства юстиції.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту у редакції чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України № 545 від 08 серпня 2006 року.
Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), видані органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійним і не створює правових наслідків
У той же час у відповідності до статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення.
Частиною першою статті 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Враховуючи вищезазначені положення, постанова апеляційного суду не може вважатись обґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції належним не дослідив надані заявником докази, не надав належної оцінки доводам заявника, не врахував вік батька заявника, можливість надання заявником інших доказів на підтвердження факту смерті батька заявника.
У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням встановлених обставин, взявши до уваги необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно об`єктивно дослідити письмові докази в сукупності з іншими доказами й обставинами у справі, надати оцінку доводам заявника, доказам як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2019 рокускасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович