№ 522/17256/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року

м. Київ

справа № 522/17256/22

провадження № 61-3645св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гуцол Руслан Іванович, на ухвалу Одеського апеляційного суду

від 26 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., Лозко Ю. П., від 25 лютого 2025 року, і ухвалив таку постанову.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2022 року ДП «МТП «Южний», правонаступником якого є ДП «МТП «Південний», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

2. ДП «МТП «Южний» мотивувало свої вимоги тим, що з 22 серпня 2020 року ОСОБА_1 тимчасово виконував обов`язки директора ДП «МТП «Южний», приступив до виконання обов`язків директора з 26 серпня 2020 року, а з 28 травня 2021 увільнений від виконання цих обов`язків.

3. За час перебування на посаді директора ОСОБА_1 звільнив з посад ряд працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які оскаржили своє звільнення у судовому порядку. Рішеннями суду усіх вказаних працівників поновлено на посаді, виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за затримку виконання рішення суду.

4. Стягнуті кошти позивач вважає шкодою, що завдана з вини особи, яка винна в незаконному звільненні. Вважає, що в силу приписів пункту 8 частини першої статей 134 237 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у тих випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні працівника. Отже відповідач, як посадова особа, має покрити шкоду, заподіяну ДП «МТП «Южний», у розмірі виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за затримку виконання рішення суду. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати коштів.

5. У зв`язку з цим, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 2 108 797, 66 грн.

Позиція відповідача

6. У березні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав, посилаючись на те, що обов`язковою умовою для покладення на керівника відповідальності за незаконне звільнення є встановлення вини цієї особи, наявність неправомірних дій, причинного зв`язку та шкоди. Відповідач стверджував, у звільненнях працівників його вини немає, оскільки він діяв на виконання рішення уповноваженого органу про зміну організаційної структури ДП «МТП «Южний» та структури керівництва ДП «МТП «Южний», а штатний розпис не передбачав посад, з яких звільнено

відповідних працівників. Крім того, відповідач не вважав, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є шкодою для підприємства, оскільки в будь-якому випадку ці кошти підлягали б виплаті цим працівникам, якби вони працювали, тобто, немає факту заподіяння самої шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2024 року у задоволенні позову ДП «МТП «Південний» відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не оскаржував рішення судів про скасування наказів про звільнення працівників, а відповідач не міг їх оскаржити, оскільки вже не був уповноваженою особою. В межах вирішення цього спору суд прийняв як преюдиційні факти скасування наказів про звільнення та поновлення працівників, проте не мотиви судів щодо причин скасування наказів. Також встановив, що вина відповідача не доведена, причинного зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодою немає, а середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. У разі поновлення працівника на посаді йому виплачується та ж заробітна плата (що й мало місце у цій справі), яку б він отримав, якби не був звільнений. Таким чином, шкоди не зазнали ані підприємство, ані працівник.

9. Що стосується стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду, то відповідач не допускав затримку виконання рішення суду, і на час звернення до суду з цим позовом він вже не обіймав посаду директора цього підприємства, не був службовою особою, що є обов`язковою умовою матеріальної відповідальності, передбаченої пунктом 8 статті 134, статтею 237 КЗпП України. Крім того, стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (частина четверта статті 136 КЗпП України).

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

10. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 липня 2024 року клопотання ДП «МТП «Південний» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено.Поновлено ДП «МТП «Південний» строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2024 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «МТП «Південний» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2024 року у цій справі.

11. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходив з того, що наведені скаржником обставини окремо та у їх сукупності, зважаючи на те, що у квітні 2024 року ДП «МТП «Південний» зазнало ракетного обстрілу. Апеляційний суд вважав можливим визнати причину пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої поважною та поновити строк на апеляційне оскарження.

12. Постановою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу ДП «МТП «Південний» задоволено частково.Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ДП «МТП «Південний» про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «МТП «Південний» матеріальну шкоду, заподіяної підприємству у зв`язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу, у розмірі 2 008 446, 49 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлені у справі обставини свідчать про наявність вини саме відповідача ОСОБА_1 у незаконному звільненні працівників підприємства. В. о. директора ОСОБА_1 зобов`язаний був під час виконання наказу від 15 грудня 2020 року № 1564 «Про зміну штатного розпису» дотримуватись вимог трудового законодавства і не звільняти ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 під час їх непрацездатності, а ОСОБА_6 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , не дотримуючись гаратій по забезпеченню працівників роботою. Зважаючи на те, що підставами для скасування наказів про звільнення працівників, які підписані відповідачем як виконувачем обов`язків ДП «МТП «Южний», було встановлено проведення таких звільнень з порушенням закону, відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

14. Позивачем надано відповідні докази сплати на користь незаконно звільнених та поновлених судовими рішеннями працівників середнього заробітку за час вимішеного прогулу у загальному розмірі 2 008 446, 49 грн.

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішень судів, суд апеляційної інстанції вважав, що такі вимоги не узгоджуються з вимогами закону, що регулює виниклі спірні правовідносини, оскільки не охоплюється пунктом 8 статті 134 КЗпП України через недоведеність вини відповідача, адже станом на час виконання судових рішень він не обіймав посаду керівника і не був особою, відповідальною за виконання таких рішень.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. 18 березня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гуцол Р. І., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

17. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15?ц, від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 29 вересня 2020 року

у справі № 378/596/16-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 10 листопада 2022 року

у справі № 990/115/22, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц,

у постановах Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 156/722/16-ц, від 27 липня 2020 року у справі № 912/686/17, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 8 частини першої статті 134, частин третьої-четвертої статті 136, статті 237 КЗпП України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). А також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не їм надав належної оцінки (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

18. Заявник вважає, що ДП «МТП «Южний», правонаступником якого є

ДП «МТП «Південний», не є належним позивачем у цій справі, оскільки правилами статті 136 КЗпП України встановлено іншого суб`єкта, що наділений процесуальним правом на звернення до суду з подібним позовом до

ОСОБА_1 (заступника керівника, що виконував функції керівника), а саме вищестоящий в порядку підлеглості орган - Міністерство розвитку громад та територій України. Стверджує, що у ДП «МТП «Южний» було відсутнє право на звернення до суду із цим позовом.

19. Заявник також посилається на виключну правову проблему у такій категорії справ, яка полягає у визначенні суб`єктів, наділених правом на звернення до суду з вимогами про покриття шкоди, заподіяної керівниками підприємств, установ, організацій всіх форм власності за умови, що вони призначалися та звільнялися з посад керівників, або тимчасово виконуючих обов`язків керівників, - вищестоящим в порядку підлеглості органом. Звертає увагу на те, що ДП «МТП «Південний» не може вважатися роботодавцем відповідача, оскільки він на посаду тимчасово виконуючого керівника призначався та звільнявся з цієї посади державним органом, до сфери управляння якого належить це підприємство. Вважає, що він не є службовою особою підприємства.

20. Згідно з доводами відповідача, апеляційний суд постановив незаконну та безпідставну ухвали про поновлення ДП «МТП «Південний» пропущеного строку на апеляційне оскарження. Мотиви, якими керувався апеляційний суд, заявник вважає повністю необґрунтованими. ДП «МТП «Південний» мало більше ніж достатньо часу для подання апеляційної скарги. Жодних доказів на підтвердження того, що фахівці юридичного напрямку діяльності ДП «МТП «Південний» були позбавленні можливості вчасно подати апеляційну скаргу позивачем надано не було. Безпідставне поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження є самостійною підставою для скасування оскаржених судових рішень апеляційного суду. Апеляційний суд порушив вимоги статті 389 ЦПК України, оскільки строк на апеляційне оскарження був поновлений без жодних на те поважних причин.

21. Вважає, що є підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП «МТП «Південний» посилається на те, що апеляційним судом на підставі належним чином оцінених доказів зроблені правильні висновки про часткове задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. Позиція відповідача обґрунтована виключно суб`єктивним припущенням щодо вчинення незаконних процесуальних дій апеляційним судом. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу жодним чином не заперечував та не ставив під сумнів ухвалу апеляційного суду про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Непослідовна зміна правової позиції представника позивача направлена на затягування вирішення спору, що фактично є зловживання процесуальними правами.

23. Позивач вказує, що обставини, на які є посилання у касаційній скарзі, не порушувалися під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Представник відповідача не висловлював заперечення проти мотивів, наведених в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду. Вважає, що апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України, частини першої статті 1166, частини першої 1191 ЦК України. Посилання заявника на положення статті 136 КЗпП України не спростовують правильних висновків апеляційного суду, оскільки після звільнення з посади керівника підприємства позов про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу щодо нього може подаватися безпосередньо підприємством, яка наділене цивільною правосуб`єктністю. Водночас, посилається на наявність підстав для закриття касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. ДП «МТП «Південний» є державним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належало до сфери управління Міністерства інфраструктури України (Уповноважений орган управління).

25. З 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 тимчасово виконував обов`язки директора ДП «МТП «Южний» з 22 серпня 2020 року, на період прийняття відповідного рішення Уповноваженим органом управління. З 26 серпня

2020 року приступив до виконання обов`язків директора.

26. Листом № 10/11113-20 від 13 жовтня 2020 року Міністерство інфраструктури України направило ДП «МТП «Южний» погоджену 12 жовтня

2020 року організаційну структуру ДП «МТП «Южний», за якою в структурі підприємства були відсутні (скорочені) посади: заступника директора з безпеки (начальника служби морської безпеки), заступника директора з матеріально-технічного забезпечення, заступника директора з правових та майнових питань, заступника начальника служби морської безпеки з питань безпеки портових засобів та акваторії служби морської безпеки, заступник начальника служби морської безпеки з питань економічної безпеки служби морської безпеки, відділ розслідувань та аналітичної роботи служби морської безпеки, відділ захисту інформації служби морської безпеки, служба матеріально-технічного забезпечення та відповідно посада заступника начальника служби з забезпечення обладнанням, ЗЗЧ та продуктами харчування служби матеріально-технічного забезпечення та відділ нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення.

27. З метою приведення штатного розпису підприємства у відповідність до організаційної структури, погодженої Міністерством інфраструктури України,

в. о. директором ОСОБА_1 був виданий наказ № 1564 «Про зміну штатного розпису» від 15 грудня 2020 року, яким з 17 березня 2021 року скорочувались у штатному розписі служба матеріально-технічного забезпечення у складі: начальник служби, заступник начальника служби, відділ обладнання та матеріалів, начальник відділу, відділ нафтопродуктів та промислових товарів, начальник відділу; відділ розслідувань та аналітичної роботи, начальник відділу; відділ захисту інформації, начальник відділу; заступник начальника служби морської безпеки з питань економічної безпеки; заступник начальника служби морської безпеки з питань безпеки портових засобів та акваторії.

28. Наказами, підписаними відповідачем, від 01 грудня 2020 року № 1610-ос, 1608-ос, 1609-ос відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України звільнено 01 грудня 2020 року з посад: заступника директора з безпеки (начальника служби морської безпеки) ОСОБА_2, заступника директора з правових та майнових питань ОСОБА_3, заступника директора з матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_4 відповідно.

29. Підставами вказаних наказів зазначено: структура керівництва

ДП «МТП «Южний», погоджена Міністерством інфраструктури України

від 12 жовтня 2020 року.

30. Накази підписані в. о. директора ОСОБА_1.

31. Також були звільнені на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України наказами в. о. директора ДП «МТП «Южний» ОСОБА_1:

- № 329-ос (зі змінами за наказом від 31 березня 2021 року № 415-ос)

від 17 березня 2021 року ОСОБА_5 - заступник начальника служби морської безпеки з питань безпеки портових засобів та акваторії служби морської безпеки з 27 березня 2021 року;

- № 331-ос (зі змінами за наказом від 31 березня 2021 року № 416-ос)

від 17 березня 2021 року ОСОБА_6 - заступник начальника служби морської безпеки з питань економічної безпеки служби морської безпеки з 27 березня

2021 року;

- № 330-ос (зі змінами за наказом від 31 березня 2021 року № 417-ос)

від 17 березня 2021 року ОСОБА_7 - начальник відділу розслідувань та аналітичної роботи служби морської безпеки з 27 березня 2021 року;

- № 327-ос (зі змінами за наказом від 31 березня 2021 року № 418-ос)

від 17 березня 2021 року ОСОБА_8 - начальник відділу захисту інформації служби морської безпеки з 27 березня 2021 року;

- № 326-ос (зі змінами за наказом від 01 квітня 2021 року № 426-ос) від 17 березня 2021 року ОСОБА_9 - начальник служби матеріально-технічного забезпечення з 27 березня 2021 року;

- № 324-ос (зі змінами за наказом від 01 квітня 2021 року № 425-ос) від 17 березня 2021 року ОСОБА_10 - заступник начальника служби матеріально-технічного забезпечення з 20 березня 2021 року;

- № 328-ос (зі змінами за наказом від 01 квітня 2021 року № 424-ос) від 17 березня 2021 року ОСОБА_11 - начальник відділу нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення з 26 березня 2021 року.

32. Всі вищезазначені 10 наказів про звільнення працівників, підписані відповідачем ОСОБА_1 як керівником підприємства в межах своїх повноважень, згодом були предметом судових справ та визнані незаконними і скасовані наступними судовими рішеннями.

33. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 21 травня 2021 року (справа № 263/15834/20) визнано незаконним наказ

№ 1610-ос від 01 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_2 - заступника директора з безпеки (начальника служби морської безпеки) з 01 грудня 2020 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та поновлено ОСОБА_2 на раніше займаній посаді, стягнуто з ДП «МТП «Южний» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу

364 141, 10 грн. Рішення суду виконано підприємством, виплачено 364 141, 10 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

34. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 19 травня 2021 року (справа № 221/8339/20) визнано незаконним наказ № 1608-ос

від 01 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_3 - заступника директора з правових та майнових питань з 01 грудня 2020 року за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, поновлено на раніше займаній посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 432 745, 88 грн. Рішення суду виконано, виплачено 432 745,88 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

35. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 червня 2021 року (справа № 266/6447/20) визнано незаконним наказ

№ 1609-ос від 01 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_4 - заступника директора з матеріально-технічного забезпечення з 01 грудня 2020 року за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, поновлено на раніше займаній посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 447 322, 16 грн. Рішення суду виконано, виплачено 447 322,16 грн.

36. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області

від 26 серпня 2021 року (справа № 241/639/21) визнано незаконним наказ про звільнення № 329-ос (зі змінами за наказом від 31 березня 2021 року № 415-ос) від 17 березня 2021 ОСОБА_5 - заступника начальника служби морської безпеки з питань безпеки портових засобів та акваторії служби морської безпеки з 27 березня 2021 року за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, поновлено на раніше займаній посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 129 988, 80 грн. Рішення суду виконано, виплачено

129 988, 80 грн.

37. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області

від 26 серпня 2021 року (справа № 241/639/21) визнано незаконним наказ про звільнення № 331-ос (зі змінами за наказом від 31 березня 2021 року № 416-ос) від 17 березня 2021 року ОСОБА_6 - заступника начальника служби морської безпеки з питань економічної безпеки служби морської безпеки з 27 березня

2021 року за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, поновлено на раніше займаній посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 131 384 грн. Рішення суду виконано, виплачено 131 384 грн.

38. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області

від 26 серпня 2021 року (справа № 241/639/21) визнано незаконним наказ про звільнення № 330-ос (зі змінами за наказом від 31 березня 2021 року № 417-ос) від 17 березня 2021 року ОСОБА_7 - начальника відділу розслідувань та аналітичної роботи служби морської безпеки з 27 березня 2021 року за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, поновлено на раніше займаній посаді, середній заробіток за час вимушеного прогулу 148 825, 60 грн. Рішення суду виконано, виплачено 148 825, 60 грн.

39. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області

від 26 серпня 2021 року (справа № 241/639/21) визнано незаконним наказ про звільнення № 327-ос (зі змінами за наказом від 31 березня 2021 року № 418-ос) від 17 березня 2021 року ОСОБА_8 - начальника відділу захисту інформації служби морської безпеки з 27 березня 2021 року за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, поновлено на раніше займаній посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 106 537, 60 грн. Рішення суду виконано, виплачено 106 537, 60 грн.

40. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2021 року (справа № 266/2303/21) визнано незаконним наказ про звільнення № 326-ос (зі змінами за наказом від 01 квітня 2021 року № 426-ос)

від 17 березня 2021 року ОСОБА_9 - начальника служби матеріально-технічного забезпечення з 27 березня 2021 року за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, поновлено на раніше займаній посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 98 832, 58 грн. Рішення суду виконано, виплачено 98 832, 58 грн.

41. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 06 жовтня 2021 року (справа № 263/4821/21) визнано незаконним наказ про звільнення № 324-ос (зі змінами за наказом від 01 квітня 2021 року № 425-ос)

від 17 березня 2021 року ОСОБА_10 - заступника начальника служби матеріально-технічного забезпечення з 20 березня 2021 року за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 76 517, 48 грн. Рішення суду виконано, виплачено

76 517, 48 грн.

42. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2021 року (справа № 266/2302/21) визнано незаконним наказ про звільнення № 328-ос (зі змінами за наказом від 01 квітня 2021 року № 424-ос)

від 17 березня 2021 року ОСОБА_11 - начальника відділу нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення з 26 березня 2021 року за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 72 151, 29 грн. Рішення суду виконано, виплачено 72 151, 29 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

44. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

47. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (частина четверта статті 136 КЗпП України).

48. Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини першої статті 134 КЗпП України).

49. У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

50. Про те, що відповідач як службова особа, який видав наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц (провадження

№ 61-37363св18), від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 371/1165/16-ц (провадження № 61-20542св18), від 23 квітня 2018 року у справі № 335/7848/15-ц (провадження № 61-1209св18).

51. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини службової особи.

52. Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що позов про покриття шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, може бути пред`явлений як самою юридичною особою, так і вищестоящим в порядку підлеглості органом (пункт 81 постанови Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 439/362/22).

53. Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. У чинному законодавстві відсутні застереження щодо того, чи має ця особа продовжувати виконувати свої функції, чи вже має бути звільненою.

54. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 158/2727/20, від 17 липня 2024 року у справі № 439/362/22 провадження № 61-16371св23.

55. Про це також йшлося у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».

56. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

57. Судами встановлено, що підставами для скасування наказів про звільнення працівників, які підписані відповідачем як виконувачем обов`язків

ДП «АТП «Южний», було встановлено проведення таких звільнень з порушенням закону (КЗпП України). Вказані обставини встановлені у судових рішеннях у справах №№ 263/15834/20; 221/8339/20; 266/6447/20; 241/639/21; 241/639/21; 241/639/21; 241/639/21; 266/2303/21; 263/4821/21; 266/2302/21, що в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребують доказуванню.

58. Згідно з наданими позивачем доказами, на користь незаконно звільнених та поновлених судовими рішеннями працівників на виконання таких судових рішень сплачений середній заробіток за час вимішеного прогулу у загальному розмірі 2 008 446, 49 грн, що не спростовано відповідачем.

59. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

60. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

61. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов достатньо обґрунтованого висновку, що відповідач, як службова особа (виконуючий обов`язки директора підприємства), яка видала незаконні накази про звільнення працівників, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 2 008 446, 49 грн.

62. Доводи касаційної скарги про те, що ДП «МТП «Южний», правонаступником якого є ДП «МТП «Південний», не є належним позивачем у цій справі, з посиланням на статтю 136 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки такий позов може бути пред`явлений як самою юридичною особою, так і вищестоящим в порядку підлеглості органом. Окрім зазначеного слід взяти до уваги, що на момент звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ДП «МТП «Южний», правонаступником якого є ДП «МТП «Південний».

63. Висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, зокрема

від 11 жовтня 2023 року у справі № 158/2727/20, від 17 липня 2024 року у справі № 439/362/22, а тому посилання заявника на виключну правову проблему у такій категорії справ не знайшли свого підтвердження.

64. Заявником не наведено об`єктивних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а доводи касаційної скарги зводяться до свого тлумачення норм трудового законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

65. За встановлених обставин слід погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Такі висновки апеляційної інстанцій ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносин. Апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження слід зазначити наступне.

66. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

67. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

68. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

69. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

70. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

71. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

72. У кожній справі суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження чи виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності), належним чином мотивуючи свій висновок про наявність або відсутність поважних причин для такого поновлення.

73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

74. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22), введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

75. Рішення суду першої інстанції у цій справі було проголошено 05 березня 2024 року, а повний текст складено 27 березня 2024 року та отримано позивачем в підсистемі «Електронний суд» 28 березня 2024 року.

76. Апеляційна скарга була подана 29 травня 2024 року, про що свідчить штамп на поштовому конверті, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

77. У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що 19 квітня 2024 року держава-агресор завдала масового удару по портовій інфраструктурі порту «Південний», наслідки якої й досі до кінця не ліквідовано, адже знищено майно підприємства, вибито вікна, пошкоджено техніку, на підтвердження чого заявником надано відповідні докази: витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань в межах кримінального провадження № 22024160000000145, яке було зареєстровано слідчим відділом УСБУ в Одеській області та у якому постановою слідчого від 15 січня 2024 року було визнано ДП «МТП «Південне» потерпілим у кримінальному провадженні. Також заявником було надано протокол № 1 від 22 квітня 2024 року про пошкодження майна ДП «МТП «Південне» внаслідок збройної агресії

19 квітня 2024 року.

78. Заявник також посилався на те, що територія та майно підприємства піддаються регулярним ракетним обстрілам з боку військ держави-агресора. Усунення наслідків таких ворожих атак зумовлює необхідність їх усунення (прибирання сміття із зруйнованих будівель заміна вікон дверей стелі пошкодженої офісної техніки електропроводки тощо), що в свою чергу зумовлює неможливість виконання працівниками підприємства, зокрема й фахівцями юридичного напрямку діяльності, належним чином та вчасно своїх функцій. Працівники позбавлені можливості перебувати на своїх робочих місцях через пошкодження відповідних будівель споруд приміщень тощо до усунення наслідків ворожих обстрілів.

79. Постановляючи ухвалу від 26 липня 2024 року про задоволення клопотання ДП «МТП «Південний» про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд надав належну оцінку доводам заявника та поданим ним доказів на підтвердження обставин, які стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, та обґрунтовано виходив з того, що у зв`язку з ракетним обстрілом у квітні 2024 року ДП «МТП «Південний», пошкодженням та руйнацією приміщень, необхідністю ліквідації наслідків, слід визнати поважними причини пропуску заявником строку апеляційного оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2024 року та поновити строк на апеляційне оскарження.

80. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

81. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні апеляційного суду, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

82. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

83. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

84. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гуцол Руслан Іванович, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович