Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 522/17790/18
провадження № 61-10456св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Інбер Сервіс»,
представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інбер Сервіс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Домусчі Л. В. від 12 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., від 23 березня 2021 року.
Зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У жовтні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інбер Сервіс» (далі - ТОВ «Інбер Сервіс») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Інбер Сервіс» на праві спільної часткової власності належить нежитлова будівля, загальною площею 68,3 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що 27 червня 2018 року при спробі потрапити до нежитлової будівлі було встановлено, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у доступі до вказаного об`єкта нерухомого майна, викликав на місце патрульну поліцію та представився власником вказаного приміщення. Також ТОВ «Інбер Сервіс» зазначало, що за вказаною адресою за замовленням ОСОБА_2 проводяться будівельні роботи з реконструкції об`єкту, проте будь-які дозвільні документи на роботи відсутні. Наголошувало на тому, що власник не може потрапити всередину приміщення, оскільки відповідач блокує своїми діями, в тому числі будівельними роботами, користування нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 й зазначає, що це його нерухоме майно.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд усунути йому перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, а саме нежитловою будівлею, загальною площею 68,3 кв. м, по АДРЕСА_1 .
У грудні 2018 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ТОВ «Інбер Сервіс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішення про державну реєстрацію права власності, договорів, актів приймання-передачі та скасування записів про реєстрацію права власності.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим багатоквартирним будинком, який складається з дев`яти квартир, а квартира АДРЕСА_2 є окремим флігелем, розташованим поруч із будинком. ОСОБА_2 вказував, що він проживає у цій квартирі з моменту свого народження з 1952 року, є її власником на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 08 вересня 1993 року, його право власності на житло зареєстровано
13 вересня 1993 року в Одеському бюро технічної інвентаризації та реалізації об`єктів нерухомості. Рішенням міжвідомчої комісії Приморського районного виконавчого комітету м. Одеси від 11 серпня 1994 року № 225 йому було надано дозвіл на проведення реконструкції вказаної квартири та восени 1994 року згідно наданого дозволу та проєкту реконструкції за власні кошти він побудував прибудову до квартири, площею 72,5 кв. м, яка є частиною квартири. Зазначав, що він був позбавлений можливості закінчити будівельні роботи та виготовити технічну документацію й ввести реконструйовану квартиру з врахуванням прибудови в експлуатацію. Із часу побудови прибудови до квартири він нікому не надавав права володіння, користування, найму, оренди тощо. У червні 2018 року три невстановлені особи, за дорученням директора ТОВ «Інбер Сервіс», зруйнувавши двері та вікно, проникли в прибудову до квартири АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві власності, та намагалися винести належні йому речі, у зв`язку з чим він звернувся до поліції. Після цього йому стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано як окремий об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101, власником якого зазначено ТОВ «Інбер Сервіс».
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсними рішення про державну реєстрацію права власності, договори, акти приймання-передачі та скасувати записи про реєстрацію права власності на спірний будинок за ТОВ «Інбер Сервіс».
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року
у задоволенні позову ТОВ «Інбер Сервіс» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсними рішення державного реєстратора № 40379134
від 29 березня 2018 року про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; договір купівлі-продажу від 06 квітня 2018 року (в реєстрі № 514), за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив 1/2 частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г. А.); договір купівлі-продажу від 06 квітня 2018 року
(в реєстрі № 517), за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив
1/2 частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г. А.); акт приймання-передачі 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , серія та номер 01, складений 30 травня 2018 року між ТОВ «Інбер Сервіс»
та ОСОБА_5 ; акт приймання-передачі 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , серія та номер 02, складений 29 серпня
2018 року між ТОВ «Інбер Сервіс» та ОСОБА_5 .
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи: про право власності № 26539842 від 01 червня 2018 року на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 за ТОВ «Інбер Сервіс»; запис про право власності № 27745000 від 31 серпня 2018 року на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , за ТОВ «Інбер Сервіс».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реєстрація права власності за ОСОБА_4 та у подальшому за ТОВ «Інбер Сервіс» на садибний (індивідуальний) будинок, який потім було переведено у нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , є неправомірною, оскільки здійснена за неіснуючою адресою на підставі технічного паспорту з недостовірними відомостями й з порушенням
пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, тобто з порушенням чинного законодавства. Суд першої інстанції вважав, що встановлені обставини є законною підставою для визнання недійсними рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно. Суд першої інстанції вважав, що спосіб захисту порушеного права, запропонований позивачем за зустрічним позовом, є ефективним. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Інбер Сервіс» є необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження добросовісного та законного виникнення права власності у ОСОБА_4 , а отже останній неправомірно у подальшому відчужив спірне майно, яке згодом було зареєстроване за ТОВ «Інбер Сервіс» .
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Інбер Сервіс» залишено без задоволення.Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на спростування факту правомірності набуття права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення державного реєстратора від 29 березня 2018 року № 40379134 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 було винесено з порушенням норм діючого законодавства, наслідком чого є скасування такого рішення, що тягне за собою недійсність наступних правочинів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ТОВ «Інбер Сервіс» просить скасуватирішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня
2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують будівництво спірного нежитлового приміщення саме ОСОБА_2 , а також те, що це нерухоме майно є невід`ємною частиною квартири АДРЕСА_2 . На думку особи, яка подала касаційну скаргу, суди помилково взяли до уваги в якості доказів матеріали кримінального провадження за відсутності вироку суду, який набрав законної сили. Заявник стверджує, що він є законним власником та добросовісним набувачем спірної будівлі, а державним реєстратором під час здійснення реєстрації права власності за ТОВ «Інбер Сервіс» було здійснено перевірку наданих для державної реєстрації документів, встановлено їх відповідність вимогам чинного законодавства, здійснено перевірку наявності права власності у осіб, які робили внесок до статутного капіталу. Посилається на те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні первісного позову, оскільки на момент розгляду справи ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження його права власності на спірне нерухоме майно, у той час як ТОВ «Інбер Сервіс» є законним власником цього майна.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Особа, яка подала відзив, вважає, що ОСОБА_4 шляхом підробки технічного паспорту зареєстрував право на неіснуючу нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим багатоквартирним житловим будинком, який складається з дев`яти квартир, та є комунальної власністю територіальної громади м. Одеси.
Квартира АДРЕСА_2 є окремим флігелем, розташованим поруч із будинком. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у квартирі з 27 жовтня 1973 року. Зазначена квартира належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 08 вересня 1993 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Приморського району міста Одеси № 438 від 08 вересня 1993 року. Право власності ОСОБА_2 на цю квартиру зареєстровано 13 вересня 1993 року в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реалізації об`єктів нерухомості.
Рішенням міжвідомчої комісії Приморської районної ради народних депутатів м. Одеси від 11 серпня 1994 року № 225 ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення реконструкції належної йому квартири АДРЕСА_3 шляхом будівництва прибудови до квартири, площею 72,5 м. кв.
Згідно копії проєкту реконструкції від 25 вересня 1994 року прибудова до квартири ОСОБА_2 складає 72,5 кв. м. Зазначене зображено на копії ситуаційного плану північної частини двору по АДРЕСА_1 з майбутньою реконструкцією квартири АДРЕСА_4 у флігелі станом на 03 липня 1994 року на місці «бесідки» та «гаражу», а також на екіпіровці плану квартири із зазначенням площі реконструкції - 72,5 кв. м.
Восени 1994 року ОСОБА_2 на підставі наданого дозволу та проєкту реконструкції побудував прибудову до своєї квартири, в результаті якої загальна площа квартири АДРЕСА_2 збільшилась на 72,5 кв. м за рахунок прибудованого приміщення. Вказана прибудова не була введена ОСОБА_2 в експлуатацію, також на неї не було виготовлено технічну документацію.
Заперечуючи проти первісного позову, ОСОБА_2 зазначав, що у червні 2018 року три невстановлені особи за дорученням директора ТОВ «Інбер Сервіс» зруйнували двері та вікно, проникли в прибудову до квартири АДРЕСА_2 та намагалися винести належні йому речі.
За цим фактом слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160000000531 від 18 липня 2018 року.
З процесуальних документів, прийнятих в рамках цього кримінального провадження, слідує, що відбулось використання підроблених документів, на підставі яких здійснено незаконне заволодіння приміщенням будинку
АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв. м, шляхом реєстрації 27 березня 2018 року права власності на вказане приміщення, про що державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101). В ході досудового розслідування було встановлено, що зазначене приміщення є частиною квартири АДРЕСА_3 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2018 року у справі 522/13628/18 у кримінальному провадженні №12018160500004982 від 01 серпня 2018 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365-2 КК України накладено арешт на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Зі змісту цієї ухвали слідує, що досудовим розслідуванням встановлено, що
27 березня 2018 року державним реєстратором Махортовим І. О. було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 68,3 кв. м, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1519023351101) за ОСОБА_4 . Проте підставою зазначено завідомо підроблене рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів № 296 від 25 липня 1956 року. Згідно інформації Державного архіву Одеської області, рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів № 296
від 25 липня 1956 року не існує, існує рішення № 296 від 23 березня 1956 року «Про отмену разрешения исполкома Ильичевского райсовета о производстве обмена жилплощадью между ОСОБА_6 и ОСОБА_7 ».
На підставі копії реєстраційної справи № 1519023351101, витребуваної судом першої інстанції з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, встановлено, що ОСОБА_4 шляхом звернення до ТОВ «Профпроект» виготовив 26 березня 2018 року технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) будинок, вказавши наступні відомості: місцезнаходження будинку - АДРЕСА_1 ; рік побудови - 1991; загальна площа будинку - 68,3 кв. м; площа земельної ділянки - 78 кв. м.
27 березня 2018 року ОСОБА_4 подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» для проведення державної реєстрації права власності, форма власності - приватна, на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . До заяви додано технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв. м.
Державним реєстратором направлено запит до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про надання інформації про реєстрацію житлового будинку, загальною площею 65 кв. м, по АДРЕСА_1 .
Листом комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 29 березня 2018 року державного реєстратора повідомлено, що станом на 31 грудня 2012 року по АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на 7 квартир, право власності на сам будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано 13 червня 1949 року за виконавчим комітетом Кагановічської районної ради депутатів трудящих. ОСОБА_2 зазначено як власника квартири АДРЕСА_4 .
29 березня 2018 року державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І. О. прийняв рішення
№ 40379134 від 29 березня 2018 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2018 року № 118929169 підставою виникнення у ОСОБА_4 права власності на спірну нерухомість зазначено технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий
26 березня 2018 року ТОВ «Профпроект»; рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів № 296 від 25 липня 1956 року.
30 березня 2018 року ТОВ «Профпроект» було видано висновок щодо технічної можливості зміни цільового призначення житлового будинку
АДРЕСА_5
та виготовлено новий технічний паспорт на нежитлову будівлю.
02 квітня 2018 року за заявою ОСОБА_4 державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І. О. прийняв рішення № 40435082 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме зміну цільового призначення житлового будинку на нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 .
05 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. із заявою про внесення змін до Державного реєстру прав.
05 квітня 2018 року державним реєстратором Махортовим І. М. прийнято рішення № 40513850 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
від 05 квітня 2018 року виключено як підставу виникнення права власності рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів
№ 296 від 25 липня 1956 року, видавник - Одеська міська рада народних депутатів.
06 квітня 2018 року було укладено договір купівлі-продаж, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив 1/2 частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . 06 квітня 2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г. А. здійснено реєстрацію права власності на 1/2 нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5
06 квітня 2018 року було укладено договір купівлі-продаж, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив 1/2 частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . 06 квітня 2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г. А. було здійснено реєстрацію права власності
на 1/2 нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5
24 травня 2018 року було створено та зареєстровано ТОВ «Інбер Сервіс» (засновники: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ), місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Згідно акту № 1 прийому-передачі нерухомого майна від 30 травня
2018 року, ОСОБА_5 передав, а товариство прийняло, в якості внеску до статутного капіталу, 1/2 частину нежитлової будівлі по
АДРЕСА_1 .
08 червня 2018 року державний реєстратор Оперчук І. М. прийняла рішення № 41521195 про державну реєстрацію та внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 26539842 від 01 червня 2018 року на 1/2 частину будинку
АДРЕСА_1 за ТОВ «Інбер Сервіс».
29 серпня 2018 року згідно акту № 2 прийому-передачі нерухомого майна ОСОБА_5 передав, а ТОВ «Інбер Сервіс» прийняло в якості внеску до статутного капіталу 1/2 частину нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .
03 вересня 2018 року державний реєстратор Сосіна Г .В. прийняла рішення № 42817536 про державну реєстрацію та внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 27745000 від 31 серпня 2018 року на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 за ТОВ «Інбер Сервіс».
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень- це офіційне визнання іпідтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.
У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
За змістом пункту 42 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинку, садові, дачні будинки, гоподарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин та вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки позивач надав належні та достатні докази на підтвердження порушення його прав внаслідок державної реєстрації права власності за
ОСОБА_4 на спірне приміщення по АДРЕСА_1 та подальшого відчуження цього приміщення з реєстрацією права власності на нього за ТОВ «Інбер Сервіс».
Судами попередніх інстанції враховано, що під час державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на житлове приміщення АДРЕСА_1 державний реєстратор не перевірив достовірність наданих ОСОБА_4 документів, не врахував інформацію, надану комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 29 березня 2018 року № 2745-11/1018 про власників квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 та власника самого будинку.
Отже, судами обґрунтовано встановлено неправомірність реєстрації за ОСОБА_4 , який не будував об`єкт нерухомого майна, не вводив його в експлуатацію тощо, права власності на спірне нежитлове приміщення. Отже, ОСОБА_4 , за яким неправомірно було зареєстровано право власності, не мав належних прав на продаж цього приміщення ОСОБА_5 (який придбав об`єкт нерухомого майна через декілька днів після реєстрації права за ОСОБА_4 ), оскільки право на продаж товару згідно статті 658 ЦК України належить власнику товару.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 здійснював реконструкцію належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_2 на підставі дозвільних документів, яким судами попередніх інстанцій надана належна правова оцінка.
З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісного позову про усунення перешкод у користуванні майном та задоволення зустрічних позовних вимог є загалом правильними й такими, що спрямовані на захист порушеного права ОСОБА_2 .
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами попередніх інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.
За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши в межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інбер Сервіс» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович