ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №522/1820/16
адміністративне провадження №К/9901/24462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення невиплаченої незаконно відміненої пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Чернявської Л.М. від 29 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бойка А.В., Косцової І.П., Шеметенко Л.П. від 09 листопада 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови йому у поновлені виплати незаконно відміненої раніше призначеної пенсії;
- зобов`язати відповідача відновити виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 2а-3003/11 від 06 червня 2013 року як особі з інвалідністю ІІІ групи з розрахунку 200% мінімальної пенсії за віком, яка була призначена у 2005 році, і виплачувати поновлену пенсію в подальшому з урахуванням змін мінімального розміру пенсії за віком;
- зобов`язати відповідача відновити виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з урахуванням мінімальної пенсії за віком як ліквідатору Чорнобильської АЕС першої категорії, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 2а-3003/11від 06 червня 2013 року, та виплачувати додаткову пенсію в подальшому з урахуванням змін мінімального розміру пенсії за віком;
- зобов`язати відповідача врахувати при обчислені пенсії премію у розмірі не 10% посадового окладу, а 33,3 % місячного фонду грошового забезпечення, яку позивач отримував на час звільнення з військової служби у 2005 році.
Позов обґрунтував тим, що відповідач протиправно відмовив йому у перерахунку раніше призначеної пенсії, оскільки ОСОБА_1 має право на отримання пенсії у розмірах, що були встановлені станом на 01 січня 2006 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплачуючи позивачу з листопада 2011 року пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв правомірно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2017 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 27 листопада 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/1820/16.
Справу передано до Верховного Суду 16 лютого 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, звільненою з військової служби у запас, інвалідом третьої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а також особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
В травні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірною відмови ГУ ПФУ у перерахуванні пенсії; зобов`язання здійснити підвищення пенсії у розмірі 200% від мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 01 січня 2007 року як ветерану війни; зобов`язання відповідача здійснити призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 січня 2007 року; зобов`язання відповідача при обчисленні пенсії врахувати премію 33,3%, яку позивач отримував до звільнення з військової служби на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01 січня 2007 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2013 року залишено без змін постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі № 2а-3003/11, якими зобов`язано Головне управління провести ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням підвищення до пенсії як інваліду війни 3 групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та премії у розмірі 33,3 % місячного фонду грошового забезпечення за період з 11 грудня 2010 року по 04 липня 2011 року.
У вересні 2011 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні та виплаті раніше призначеної пенсії з 04 липня 2011 року з підвищенням та додаткової пенсії, зобов`язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії у розмірі 200 % від мінімальної пенсії за віком, зобов`язати відповідача поновити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, зобов`язати відповідача при обчисленні йому пенсії врахувати премію 33,3 %, яку він отримував до звільнення з військової служби.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2011 року у справі № 2а-5842/11, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії позивачу з 05 липня 2011 року з урахуванням 200 % від мінімальної пенсії за віком як ветерану війни інваліду війни, поновити виплату раніше призначеної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 05 липня 2011 року з урахуванням 50 % від мінімальної пенсії за віком та врахувати при обчисленні пенсії з 05 липня 2011 року премію у розмірі 33,3 % місячного фонду грошового забезпечення.
Проте постановою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року (справа К/800/49110/13) касаційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області задоволено частково, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області задоволено частково: зобов`язано відповідача нараховувати та виплачувати щомісячну додаткову пенсію як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду ІІІ групи, згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04 липня 2011 року по 23 липня 2011 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року вказану постанову суду касаційної інстанції залишено без змін.
14 січня 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2006 року у розмірі 200 % від мінімальної пенсії за віком; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком; врахувати при обчисленні пенсії премію 33,3 %, зазначаючи, що його право на отримання пенсії у вказаних розмірах встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2013 року у справі №2а-3003/11.
Листом від 28 січня 2016 року № 48/с-11 ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, зазначаючи, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2013 року у справі №2а-3003/11 визнано право за позивачем на отримання пенсії з урахуванням підвищення 200%, додаткової пенсії 50% та премії 33,3% по 04 липня 2011 року. Крім того, в подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року у справі № 2а-5842/11 визнано за позивачем право на отримання виключно додаткової пенсії у розмірі 50% за період з 04 липня 2011 року по 23 липня 2011 року. У подальшому після спливу кінцевої дати, зазначеної у вказаних судових рішеннях, нарахування та виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі пенсійного законодавства, чинного за дату здійснення відповідного нарахування.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що при вирішенні питання щодо припинення виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, суд апеляційної інстанції повинен був взяти до уваги норму прямої дії - частину першу статті 58 Конституції України, оскільки додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю позивачу, була призначена до внесення змін до Порядку № 1210, а тому її виплата не може бути припинена при встановленні підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни.
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09 липня 2007 року) та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 в усіх випадках розміри пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: особам з інвалідністю ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та Законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС становить: I група інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II група інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III група інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом сім частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом чотири, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частина третя статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 липня 2011 року № 745, якою встановлено інші розміри основної державної та додаткової пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначена постанова набрала чинності 23 липня 2011 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту четвертого Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до пункту третього Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також пунктом четвертим Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 03 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
У відповідності до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи викладене, виплачуючи позивачу пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач діяв правомірно.
Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 816/4614/15, від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17, від 25 жовтня 2018 року у справі № 629/4376/16, від 22 листопада 2018 у справі №640/19008/16, від 11 грудня 2018 року у справі № 709/1605/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п. 29 рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantonі v. France" № 17862/91), у п. 64 рішення у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).
У випадку, що є предметом даного судового дослідження, застосовані судами норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не потребують двозначного трактування, є конкретними та передбачуваними у своєму застосуванні.
Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін