№ 522/19792/18

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 522/19792/18

провадження № 61-15088св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (змінило назву на Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго»),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення страхових виплат

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2020 року у складі судді Єршової Л. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму страхової виплати в розмірі 35 671 690,00 грн згідно з договором страхування від 07 червня 2005 року № ОД/0005/2005, суму страхової виплати в розмірі 8 739 025,00 грн згідно з договором страхування від 07 червня 2005 року № ОД/0005/2005 (в редакції від 03 червня 2011 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 07 червня 2005 року між ним та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - ПрАТ «АСК «Інго Україна»), яке змінило назву на Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» (далі - АТ «СК «Інго»), був укладений договір страхування № ОД/0005/2005, а 03 листопада 2011 року між ними було укладено додаткову угоду № 8, за умовами якої договір страхування викладено у новій редакції. Предметом зазначеного договору є його майнові інтереси як власника, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 2 712,9 кв. м, на АДРЕСА_1 , які перебувають у заставі згідно з договором іпотеки від 10 травня 2006 року № РМ-500/013/2006, укладеним між позивачем та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна») з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 10 травня 2006 року № СМ-500 013/2006.

Зобов`язання за кредитним договором від 10 травня 2006 року № СМ-500/013/2006 виконані у повному обсязі, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») від 09 листопада 2011 року № 500-15-15-1/2959, якому АКБ «Райффайзенбанк Україна» відступив право вимоги за договорами.

Однак 31 травня 2016 року близько 15 год 40 хв на його мобільний телефон зателефонувала невідома особа, яка назвалася чоловіком співробітника АТ «ОТП Банк» ОСОБА_2 , і погрожувала йому фізичною розправою та вбивством його самого і членів його родини. При цьому зазначена особа була проінформована про адресу його проживання, комерційну діяльність та належне йому майно, тобто володіла інформацією, яку він надавав АТ «ОТП Банк» та яка є банківською таємницею.

На його думку, сталося порушення майнових інтересів страхувальника, що є предметом страхування, а саме внесення змін до відповідних договорів, призвело до порушення його прав - тимчасової втрати майна, зокрема, можливості користуватися, володіти своїм майном.

10 квітня 2018 року він звернувся до ПрАТ «АСК «Інго Україна» з повідомленням про настання страхового випадку, однак листом від 17 квітня 2018 року № 1239 відповідач повідомив йому про те, що немає підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки вказана позивачем подія не є страховим випадком. Ураховуючи зазначене, він змушений звернутися до суду за захистом своїхправ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 28 січня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у позивача немає права на отримання страхового відшкодування за договором страхування, оскільки, вигодонабувачем за договором страхування від 08 червня 2005 року № ОД/0005/2005, з урахуванням додаткової угоди від 03 червня 2011 року № 8 до договору страхування, є АТ «ОТП Банк», яке не відмовилося від свого права на отримання страхового відшкодування. Позивач щодо зміни вигодонабувача за договором страхування також не звертався. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження настання страхових випадків, що передбачені договором страхування. При цьому страхова подія мала місце 31 травня 2016 року (погроза фізичною розправою та вбивством позивача та членів його родини), водночас договір страхування припинив свою дію 06 червня 2012 року. Крім того, позивач порушивши строк, встановлений пунктом 3.6.2.5.1 договору страхування, звернувся до відповідача з письмовим повідомленням про настання страхового випадку, яке, на його думку, мало місце 31 травня 2016 року, лише 10 квітня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд постановою від 10 вересня 2020 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2020 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження рішення зазначив, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання позивача про допит ОСОБА_3 , яка є єдиним свідком подій, наслідок яких спричинив настання страхового випадку, що призвело до позбавлення його права довести свою правову позицію допустимими та належними доказами.

Також ОСОБА_1 посилався на те, що листами від 10 листопада 2006 року та від 15 березня 2007 року його було повідомлено, що АКБ «Райффайзенбанк Україна»з яким укладалися договори кредиту та іпотеки, змінив назву на філію Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк». Згодом виявилося, що АКБ «Райффайзенбанк Україна» передав майнові зобов`язання за цими договорами філії Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», який вже мав інший ідентифікаційний номер юридичної особи, інші реквізити та печатку. 01 червня 2006 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» був проданий угорському «ОТР Ваnк», тобто відбулася заміна кредитора в зобов`язанні. До 03 червня 2011 року включно ОСОБА_1 продовжував сплачувати страхові внески до АСК «Інго Україна», яка у договорі страхування зазначала, що вигодонабувачем є АКБ «Райффайзенбанк Україна», хоча з 01 червня 2006 року ця інформація не відповідала дійсності. На договорах страхування з 2006 року до 2011 року була поставлена печатка неіснуючого банку, а в іпотечних договорах всупереч Закону України «Про іпотеку» не було зроблено ніяких змін. Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 сплачував страхові внески за недійсними договорами страхування та іпотеки. Порушення закону зі сторони АТ «ОТП Банк», а саме невнесення змін до відповідних договорів, призвело до порушення прав ОСОБА_1 - тимчасової втрати майна, а саме втрати можливості користуватися, володіти та розпоряджатися своїм майном.

У грудні 2020 року АТ «СК «Інго» подаловідзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилалось на те, що ці судові рішення є законними та обґрунтованими. При цьому зазначило, що заявлені позивачем клопотання про допит свідка обґрунтовано відхилені судами, оскільки свідок, якого позивач просив допитати, не має й не може мати інформації щодо предмета спору, який виник із договору страхування, строк якого закінчився у 2012 році, тобто задовго до тих подій, які, на думку ОСОБА_1 , є страховим випадком.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 лютого 2021 року справа № 522/19792/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 08 червня 2005 року між Закритим акціонерними товариством «АСК «Інго Україна» як страховиком, ОСОБА_1 як страхувальником та АКБ «Райффайзенбанк Україна» як вигодонабувачем був укладений договір страхування № ОД/0005/2005.

Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору об`єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, а саме: комплекс будівель, загальною площею 2 712,9 кв. м, оціночною вартістю 7 134 338,01 грн.

Майно вважається застрахованим, якщо воно перебуває за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.4 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору страховими випадками є збитки внаслідок загибелі або пошкодження зазначеного в пункті 1.2 майна, зокрема: пожежі, удару блискавки, вибуху побутового газу, стихійних лих (землетрус, буря, ураган, повінь), пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, зловмисних дій третіх осіб.

03 червня 2011 року між ПрАТ «АСК «Інго Україна», ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» було укладено додаткову угоду № 8 до договору страхування № ОД/0005/2005, згідно з якою договір страхування викладено у новій редакції.

Пунктом 1.1.1 визначено, що об`єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, а саме: нежилі будівлі загальною площею 2 712,9 кв. м, оціночною вартістю 17 835 529,00 грн.

Згідно з пунктом 1.7 майно вважається застрахованим, якщо воно перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктами 1.2.1-1.2.8 визначено, що страховими випадками є збитки внаслідок загибелі або пошкодження зазначеного в пункті 1.1.1 майна внаслідок: пожежі, удару блискавки, вибуху газу, землетрусу, бурі та урагану, повені та затоплення, пошкодження водою, протиправних дій третіх осіб, направлених на знищення або пошкодження майна.

Згідно з пунктом 12.8.1 під протиправними діями третіх осіб розуміються дії третіх осіб, спрямовані на навмисне знищення або пошкодження майна, за вчинення яких згідно з законодавством України передбачена кримінальна відповідальність.

Термін дії договору згідно з пунктом 3.2.2.1 з 07 червня 2011 року до 06 червня 2012 року (включно).

Згідно з пунктом 3.6.2.5.1 при настанні страхового випадку страхувальник зобов`язаний негайно як тільки стане про це відомо страхувальникові, але не більш ніж через 5 (п`ять) діб письмово сповістити страховика і вигодонабувача про цей страховий випадок.

Вигодонабувачем за договором є АТ «ОТП Банк».

10 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «АСК «Інго Україна» з повідомленням про настання страхового випадку, у якому вказав, що 10 квітня 2018 року майну, застрахованому за полісом № ОД/0005/2005, внаслідок заволодіння ним завдано шкоди. Попередня сума збитку становить 4 000 000,00 дол. США.

Листом від 17 квітня 2018 року № 1239 ПрАТ «АСК «Інго Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, що договір страхування від 08 червня 2005 року № ОД/0005/2005 набув чинності з 08 червня 2005 року та діяв до 07 червня 2010 року. На момент настання заявленої події договір страхування втратив чинність. Крім того, згідно з наданим витягом з кримінального провадження від 25 червня 2016 року № 12016160500004662 протиправні дії, вчинені проти страхувальника, кваліфіковані за статтею 189 КК України, а саме «вимагання». Згідно з витягом з кримінального провадження від 24 листопада 2016 року № 12016160500008921 протиправні дії, вчинені проти страхувальника, кваліфіковані за статтею 129 КК України, а саме «погроза вбивством». Таким чином, на підставі наданих документів не встановлено настання випадку (ризику), передбаченого договором страхування, та не підтверджується понесення страхувальником збитків, пов`язаних із загибеллю або пошкодженням застрахованого майна в період дії договору страхування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку ( страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 997 ЦК України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

Пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про страхування» визначено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі закінчення строку дії.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною другою статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з частиною четвертою статті 636 ЦК України, якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов`язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов`язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов`язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

У цій справі позивач заявив вимоги про стягнення із страхувальника страхових сум за договорами страхування.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними у зв`язку з тим, що у позивача немає права на отримання страхового відшкодування за договором страхування, оскільки вигодонабувачем за договором страхування від 08 червня 2005 року № ОД/0005/2005, з урахуванням додаткової угоди від 03 червня 2011 року № 8 до цього договору страхування, є АТ «ОТП Банк», яке не відмовлялося від свого права на отримання страхового відшкодування. Позивач щодо зміни вигодонабувача за договором страхування також не звертався. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження настання страхових випадків, що передбачені договором страхування. При цьому страхова подія мала місце 31 травня 2016 року, водночас договір страхування припинив свою дію 06 червня 2012 року.

Встановивши, що позивач не довів належними та достатніми доказами наявності між сторонами на час настання події, яку ОСОБА_1 вважає страховим випадком, договірних відносин, місцевий суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання позивача про допит ОСОБА_3 , яка є єдиним свідком подій, наслідок яких спричинив настання страхового випадку, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування, яка відбулась із настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику або іншій третій особі.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (частина перша статті 90 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Оскільки у цій справі встановлено, що страхова подія мала місце 31 травня 2016 року, а договір страхування, на підставі якого позивач просив стягнути страхове відшкодування, припинив свою дію 06 червня 2012 року, суди дійшли правильного висновку про відсутність необхідності для виклику свідка.

У зв`язку з цим доводи скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко